Рішення

від 12.12.2024 по справі 515/479/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/479/24

Провадження № 2/513/629/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про негайне відібрання дитини від матері та позбавлення батьківських прав, суд, -

В С Т А Н О В И В :

28 березня 2024 року Орган опіки та піклування Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі ООП Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про негайне відібрання дитини та позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14 липня 2023 року перебуває на обліку служби у справах дітей Дивізійської сільської ради, як такий, що опинився у складних життєвих обставинах.

Матір`ю дитини є відповідач у справі ОСОБА_1 , відомості про батька внесені зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України.

ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та співмешканцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від якого, з її слів, народила дитину.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується незадовільно, як така, що не працює, вживає алкогольні напої на очах дитини. Зі слів сусідів вживання спиртного часто закінчується бійками.

За неодноразового відвідування сім`ї ОСОБА_1 , встановлено, що остання не піклується про фізичний та психологічний стан дитини, не створила гідних умов для проживання і розвитку сина. З матір`ю дитини проводилися багаторазові бесіди щодо влаштування сина до дитячого садка задля його розвитку, але остання ніяк не відреагувала.

ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідач вже була позбавлена батьківських прав щодо своїх двох дітей від першого шлюбу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном яких призначено бабусю ОСОБА_6 , оскільки батько через стан здоров`я неспроможний виконувати свої батьківські обов`язки. Зі слів опікуна ОСОБА_6 , матір дітей не спілкується з ними, матеріально не допомагає, не цікавиться їх успіхами, хоча проживає з ними в одному селі, на одній вулиці.

Під час останнього відвідування сім`ї ОСОБА_7 21 березня 2024 року за адресою місця проживання, було виявлено, що остання та її співмешканець ОСОБА_3 перебували у нетверезому стані, відчувався запах алкоголю з рота. У будинку дуже брудно, розкидані речі, брудна постільна білизна, запах чадного газу та диму від цигарок, на столі був безлад, у коробці недопалки, продукти харчування та приготована їжа відсутні. Дитина ОСОБА_2 у спальній кімнаті дивився мультфільми, був вдягнений у брудний одяг, зовнішній вигляд неохайний. Останній був наляканий та повідомив, що голодний. У кімнаті холодно, брудно, неприємний запах.

Комісією було складено акт оцінки рівня безпеки дитини та прийнято рішення про негайне відібрання дитини від батьків до хрещено ОСОБА_10 , яка проживає у сусідньому селі, з якою у дитини склалися близькі, довірливі стосунки та він з радістю захотів поїхати та залишитися у неї.

Таким чином, ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина, а тому позивач просить суд ухвалити рішення, яким негайно відібрати дитину від матері та позбавити її батьківських прав.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А. Дем`янової від 28 березня 2024 року вказану цивільну справу передано на розгляд Саратському районного суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2024 року справу передано у провадження судді Миргород В.С.

Ухвалою суду від 13 травня 2024 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження у справі; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Від представника позивача ООП Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшла письмова заява про слухання справи у відсутність, позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не заявила, відзив на позовну заяву не надійшов. У своїй заяві від 04 грудня 2024 року позовні вимоги визнала та не заперечила проти позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

До ухвалення судового рішення, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Відповідачем до суду було направлено письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності.

Суд приймає до уваги таку заяву відповідача, не вбачає підстав вважати, що визнання відповідачем позову є не добровільним чи умовним, суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Між сторонами мають місце правовідносини щодо захисту інтересів неповнолітньої дитини, що регулюються Сімейним кодексом України.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому 12 грудня 2018 року за актовим записом № 295, місце державної реєстрації: Татарбунарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 27).

Щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач є матір`ю-одиначкою, дані про батька в актовий запис внесені зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України.

Дитина ОСОБА_2 зареєстрована разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать Витяги з реєстру Дивізійської територіальної громади (а.с. 10-11).

Відповідно до довідки Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 17 липня 2024 року № 825/02-32, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та співмешканцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сім`я зарекомендувала себе незадовільно. До сільської ради надходили скарги від сусідів та працівників Жовтоярського ФАПу на неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 та часте вживання алкогольних напоїв на очах у дитини. Вживання спиртного часто закінчуються бійками. З ОСОБА_1 неодноразово проводилися профілактичні бесіди та було притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 9).

З 14 липня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку служби у справах дітей Дивізійської сільської ради, як такий, що опинився у складних життєвих обставинах, що вбачається з копії наказу начальника служби у справах дітей Д. Корень № 8 (а.с. 13).

Як вбачається з актів обстеження умов проживання від 08 серпня 2022 року сім`ї ОСОБА_1 , до складу якої входять: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; співмешканець ОСОБА_3 ; матір співмешканця ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання незадовільні. У помешканні брудно, житло потребує ремонту, в наявності продукти харчування, електроенергія та водопостачання. Дитина забезпечена одягом, має окреме спальне місце. З матір`ю дитини проведено бесіду про необхідність дотримання чистоти у помешканні, де проживає дитина (а.с. 21).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 14 липня 2023 року сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входять: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; співмешканець ОСОБА_3 ; матір співмешканця ОСОБА_11 , умови проживання незадовільні. У будинку неприємний запах, антисанітарія. На момент перевірки вдома була лише ОСОБА_12 , яка прикута до ліжка та просила про допомогу. Через деякий час прийшла ОСОБА_1 , яка не знала де її син, оскільки перебувала на роботі, працює по найму. Умови у повному обсязі для дитини не створені, дитина знаходилася з вітчимом у сусідів. Співмешканець був у нетверезому стані та поводився неадекватно. Дитина часто спостерігає за розпиванням спиртного батьками, є свідком бійок, сварок, залишається без нагляду батьків. Дитину передано від п`яного співмешканця до матері. ОСОБА_1 попереджена про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків (а.с. 20).

15 серпня 2023 року також було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_7 , у ході якого встановлено, що умови проживання добрі, але потрібно скласти речі, поміняти постільну білизну, приготована їжа відсутня, дитина в неохайному стані; наявне водо- електропостачання. Житло потребує ремонту. Дитячі іграшки відсутні. ОСОБА_1 схильна до вживання алкогольних напоїв, виглядає неохайно, не працює. З матір`ю проведено бесіду щодо належного виховання дитини, влаштування до дитячого садка, взято під соціальний супровід (а.с. 19).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13 вересня 2023 року, сім''я ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання незадовільні. У будинку брудно, антисанітарія, неприємний запах, дим від цигарок, на столі недопалки, розкидані речі, продукти харчування відсутні. Подвір`я не прибране. Від ОСОБА_1 відчутний запах алкоголю, остання схильна до вживання спиртного, із співмешканцем. Проявляє себе як погана господиня, не працює. ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, родина знаходиться під соціальним супроводом (а.с. 18).

Як вбачається з акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 13 жовтня 2023 року, умови проживання добрі, у помешканні закінчили ремонт, в наявності водо - електропостачання, є приготована їжа, посуд непомитий. Дитина забезпечена одягом. Матір із співмешканцем схильні до вживання алкоголю на очах у дитини. Матір попереджено про відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов`язків (а.с. 17).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 03 січня 2024 року сім`ї ОСОБА_1 , до складу якої входять: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; співмешканець ОСОБА_3 ; матір співмешканця ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання незадовільні. У будинку холодно, не прибрано, відсутня приготована їжа. ОСОБА_1 та дитини вдома не було. Остання разом із співмешканцем схильна до зловживання спиртними напоями на очах у дитини. Матір дитини неналежним чином виконує батьківські обов`язки. З ОСОБА_1 неодноразово проводилися бесіди, остання притягувалася до адміністративної відповідальності (а.с. 16).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 13 січня 2024 року сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , складеного начальником ССД Дивізійської сільради ОСОБА_14 та інспектором ЮП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_15, умови проживання у будинку незадовільні, у будинку холодно, антисанітарія, розкидані речі, підлога брудна, продуктів харчування обмаль. Матір дитини поводить себе неадекватно, не слідкує за дитиною, часто залишає його із співмешканцем. З ОСОБА_1 неодноразово проводилися профілактичні бесіди щодо виконання батьківських обов`язків, але безрезультатно (а.с. 15).

21 березня 2024 року комісією у складі: начальника ССД Дивізійської сільради ОСОБА_14; спеціалістом відділу соціального захисту населення Дивізійської сільської ради ОСОБА_16; інспектором ЮП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_15, проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого встановлено, що умови проживання незадовільні, у будинку брудно, холодно, неприємний запах, антисанітарія, пічне опалення в аварійному стані, запах чадного газу, продукти харчування відсутні, речі брудні. На столі у кухні безлад, коробка з недопалками. Такі умови становлять загрозу дитині, який неохайний, також повідомив, що голодний. До складу сім`ї входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , співмешканець ОСОБА_3 . Від ОСОБА_1 відчувався запах спиртного, остання ледве стояла на ногах, на зауваження не реагувала. Співмешканець також перебував в такому ж стані. За результатами обстеження складено акт оцінки рівня безпеки дитини та відібрано хлопчика від матері, у зв`язку із загрозою його життю та здоров`ю (а.с.14).

Комісією було складено акт оцінки рівня безпеки дитини та прийнято рішення про негайне відібрання дитини від батьків до хрещеної ОСОБА_10 , яка проживає у сусідньому селі, з якою у дитини склалися близькі, довірливі стосунки та він з радістю захотів поїхати та залишитися у неї (а.с. 22-26).

Згідно з рішенням Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 45-VІІІ від 22 березня 2024 року дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно відібрано від матері ОСОБА_1 та вжито заходів щодо тимчасового влаштування дитини відповідно до чинного законодавства (а.с. 7-8).

Як вбачається з рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 травня 2016 року, ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав щодо своїх двох синів від першого шлюбу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном яких призначено бабусю ОСОБА_6 . Причиною для позбавлення останньої батьківських прав стало ухилення її від виконання батьківських обов`язків, незабезпечення належних умов для розвитку своїх малолітніх дітей, зловживання алкогольними напоями, ігнорування попереджень органу опіки та піклування, надання нею згоди на позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів (а.с. 3-4).

У висновку Органу опіки та піклування Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, затвердженому рішенням Виконавчого комітету від 22 березня 2024 року № 45-VIII, визнано за доцільне та таке, що відповідає інтересам дитини позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 3 та ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7-8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Кожен із зазначених факторів має місце по відношенню до сина відповідача. Вона самоусунулася від виховання та утримання дитини, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Така поведінка матері є винною по відношенню до дитини.

Отже, оцінивши в сукупності надані докази по справі, висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини, визнання позову відповідачем, суд вважає, що є правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині негайного відібрання дитини, оскільки дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було негайно відібрано від матері ОСОБА_1 , згідно з рішенням Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 45-VІІІ від 22 березня 2024 року

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 142, 206, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про негайне відібрання дитини від матері з позбавленням батьківських прав - задовільнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженку с. Жовтий Яр Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маразліївка Татарбунарського району Одеської області.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати Органу опіки та піклування Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Жовтий Яр Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 к.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Дата складення повного тексту рішення 12 грудня 2024 року.

Суддя В. С. Миргород