Рішення

від 12.12.2024 по справі 646/2646/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/2646/23

№ провадження 2/646/260/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.24 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Янцовської Т.М.,

за участю секретаря Величка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 646/2646/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту у справах дітей Харківської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

в с т а н о в и в :

Представник позивача Головко А.І. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом про зобов`язання відповідачки не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою, визначивши наступний спосіб та порядок спілкування: необмежене спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку без безпосереднього фізичного контакту з урахуванням бажання дитини, спільний відпочинок та оздоровлення в період літніх та зимових (або осінніх та весняних) канікул (1/2 кожних канікул) з урахуванням бажання дитини, спільне дозвілля кожного парного року на державні свята: 1 січня, 7 січня або 25 грудня, а також на день народження як дитини, так і позивача, в місцях, призначених для відпочинку з дітьми, з попереднім узгодженням з матір`ю та з урахуванням бажання дитини, побачення двічі на місяць за фактичним місцем проживання чи перебування дитини, або на його розсуд в парках відпочинку, на дитячих майданчиках та інших місцях, призначених для відпочинку з дітьми, зобов`язання відповідачку повідомляти позивача про термін від`їзду та місце перебування дитини за межі м. Харкова шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом та повідомленням) не пізніше ніж за 10 днів перед від`їздом. В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 р., мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач прагне спілкуватися з дитиною, забезпечувати їй належне дозвілля і відпочинок. Фактично з самого моменту розлучення у позивача з відповідачкою почалися непорозуміння щодо прийняття ним участі у вихованні доньки, її відвідуванні, почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони відповідачки.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, представник позивачки подав відзив, в якому зазначив, що можливість спілкування позивача з дитиною існувала та існує завжди, відповідачка ніколи не створювала будь-яких перешкод у їх спілкуванні батька із дитиною, але позивач агресивно поводиться як до матері дитини так і до її близьких родичів, іноді може зловживати спиртними напоями. На сьогоднішній день позивачем не надано будь-якого висновку про отримання висновку органу опіки та піклування щодо можливості його участі у вихованні дитини. Не заперечує щодо можливості відпочивати разом батьку із дитиною раз на рік протягом 10 днів. День народження батька це свято для дорослих, а тому не доцільно проводити спільно час дитини і батька в день його народження. Донька вдвідує різні дитячі заклади і гуртки, які сприяють її розвитку та навчанню, тому батько при зустрічах із дитиною, повинен враховувати і розпорядок дня дитини. Вимога про зобов`язання відповідачку повідомляти позивача про термін від`їзду та місце перебування дитини за межі м. Харкова шляхом письмового повідомлення не має відношення до порядку спілкування батька та дитини, а лише створює матері дитини зайвий клопіт і невиправдані незручності.

Представники третіх осіб - Служби у справах дітей по Основ`янському району Департаменту у справах дітей Харківської міської ради, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не скористались своїм правом на подачу пояснень щодо позову відповідно до ст. 181 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 28.03.2024 р. залучено для участі у справі третю особу Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії: НОМЕР_1 , актовий запис № 765, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 розірвано.

На підставі судового наказу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.01.2022 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 27.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

З повідомлення начальника Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області від 01.01.2020 р. убачається, що за заявою ОСОБА_2 від 01.01.2020 про вжиття до ОСОБА_1 щодо погроз заявниці та близьким родичам відмолено у внесенні даних до ЄРДР, оскільки обставини, на які посилається заявниця не свідчать про вчинення будь-якого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Частинами 6, 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Верховному Суді від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 зазначено, що передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступі до правосуддя і означав би порушення приписів статті 6 Конвенції. Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування під час розгляду справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку з перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.

Незважаючи на необхідність встановлення обставин, визначених у статтях 158, 159 СК України, орган опіки та піклування не направив до суду представника для участі в судовому засіданні, не надав суду письмових пояснень по суті спору та не надав письмовий висновок для розв`язання спору з порушених питань.

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/9828/17 (провадження № 61-1252св19) зазначено, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, зазначав, що відповідачка ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в спілкуванні з донькою ОСОБА_7 , але у відповіді на відзив представник відповідачки заперечував зазначений факт. В той же час позивач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач вживав заходи щодо спілкування з донькою, виявляє ініціативи у спілкуванні, звертався до органу опіки та піклування для визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, а відповідачка чинить перешкоди позивачу в спілкуванні з дитиною.

З урахуванням обставин, встановлених судом, відсутні підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 чинить позивачу ОСОБА_1 будь-які перешкоди у спілкуванні з його донькою ОСОБА_7 , тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог в цій частині, оскільки позивачем не надано доказів, на які він посилався в обґрунтування позову. Разом з тим, судом встановлено факт відсутності між батьками дитини згоди щодо вирішення питання про визначення способів участі батька, який проживає окремо, у вихованні дитини шляхом переговорів та прийняття спільного рішення.

Визначаючи спосіб участі батька, який проживає окремо, у вихованні дитини, суд враховує вік дитини, який потребує відвідування шкільного навчального закладу, а тому вимоги позивача в необмеженому спілкуванні засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, спільне дозвілля кожного парного року на державні свята: 1 січня, 7 січня або 25 грудня, а також на день народження як дитини, так і позивача, не сприятимуть дотриманню звичних для дитини умов щодо організації, розпорядку її повсякденного життя і навчального процесу.

Враховуючи викладене, вік дитини, відсутність між позивачемта дитиноюсталого психологічногозв`язку, особливості розвитку, навчання та виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, суд вважає за необхідне встановити такий регламент зустрічей, які повинні відбуватись у присутності матері: перша, третя субота місяця з 10 год до 13 год, що буде налагодженням спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька. Такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із донькою, приділяти їй увагу, брати участь у її розвитку та вихованні, а також з урахуванням графіка навчання дитини спілкування засобами телефонного, електронного чи іншого зв`язку раз на день з 18:00 год до 20:00 год за умови, що це не порушуватиме процесу навчання.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 12, 13, 19, 82, 259, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту у справах дітей Харківської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1 способи участіу вихованнідитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею з урахуванням графіка навчання дитини засобами телефонного, електронного чи іншого зв`язку раз на день з 18:00 год до 20:00 год за умови, що це не порушуватиме процесу навчання, першої та третьої суботи місяця з 10 год до 14 год в присутності матері з урахуванням режиму дня, навчання, стану здоров`я дитини, зайнятістю в гуртках та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди спілкуванню за фактичним місцем проживання чи перебування дитини, в парках відпочинку, на дитячих майданчиках та інших місцях, призначених для відпочинку з дітьми.

Зобов`язати ОСОБА_2 у письмовій чи усній формі у разі зміни місця проживання дитини повідомити про це батька ОСОБА_1 та зазначити точну адресу проживання доньки.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

третя особа - Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту у справах дітей Харківської міської ради, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 8, ЄДРПОУ 26489300,

третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 55.

Суддя: Т.М. Янцовська