Ухвала

від 10.12.2024 по справі 201/11849/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3365/24 Справа № 201/11849/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядкуспеціального судовогопровадження (inabsentia) апеляційнускаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022052230000213 від 04 серпня 2022 року, щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполя Донецької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заміжньої, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, -

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, та призначено їй основне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління та контролю, місцевого самоврядування у сфері освіти та займатися освітньою та викладацькою діяльністю на строк 10 (десять) років.

Цим вироком ОСОБА_6 визнана винною за наступних обставин.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН), до складу якої входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, визначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав. Закріплені обов`язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації, а також інші представники влади Російської Федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.

З цією метою 22.02.2022 Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації.

В цей же день Президент Російської Федерації, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

Президент Російської Федерації 24.02.2022 оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України.

Після цього, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який було продовжено на 90 діб Указом Президента України ОСОБА_9 № 58/2023 від 06.02.2023

Так, ОСОБА_6 до 24.06.2022 року займала посаду доцента кафедри соціальних комунікацій, заступник декана факультету філології та масових комунікацій в Маріупольському державному університеті, розташованому за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 129а, 87500.

У невстановлену дату, але не пізніше 02.08.2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на території міста Маріуполь Донецької області, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою Російської Федерації, та добровільно працевлаштувалась до створеного окупаційною владою, так званого «Мариупольский государственный университет Донецкой народной республики» розташованого за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, 129а, в якому обійняла посаду пов`язану з організацією освітнього процесу та впровадженням стандартів освіти держави-агресора у даному закладі освіти, а саме: «декана факультета филологии и массовых коммуникаций МГУ днр».

До цього, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на посаді доцента кафедри соціальних комунікацій, заступник декана факультету філології та масових комунікацій в Маріупольському державному університеті, яку звільнено 24.06.2022 року наказом ректора Маріупольського державного університету ОСОБА_10 .

В період з 04.09.2022 по 07.09.2022 на підставі наказу так званого «министерства образования и науки донецкой народной республики об обучении профессорско-преподавательского состава образовательных организаций высшего образования донецкой народной республики в Федеральном государственном бюджетном образовательном учреждении высшего образования «Донской государственный технический университет»» № 789 від 01 вересня 2022 року ОСОБА_6 проходила навчання в «Донском государственным техническом университете» в м. Ростов-на-Дону, з метою підвищення кваліфікації «по дополнительной профессиональной програме».

Після чого, використовуючи отримані повноваження, а також пройшовши відповідну підготовку на території держави агресора російської федерації у «Донской государственный технический университет» в м. Ростов-на-Дону, ОСОБА_6 спільно з іншими керівниками і викладачами спланувала та організувала освітній процес так званого «Мариупольского государственного университета», у відповідності до вимог «Закона об образовании» від 19.06.2015, прийнятим Постановою народної Ради так званої «днр», за освітніми стандартами та навчальними планами так званої «днр», із повним виключенням з освітнього процесу вимог до обов`язкових результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти України, який повністю протирічить меті, як початкової, так і базової середньої освіти в Україні та який формуватиме знання, інші компетентності та світогляд здобувачів освіти спрямовані на возвеличення Російської Федерації та так званої «днр», її історичної ролі та відповідно заперечення існування культурних цінностей українського народу, його історико-культурних надбань і традицій, української мови, що має своєю кінцевою метою збуджувати агресію та ненависть до України.

Відповідно довимог статті1частини 1Закону України«Про освіту» мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про освіту» передбачено, що заклади освіти забезпечують обов`язкове вивчення державної мови.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про освіту» освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства.

Статтею 10 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що стандарт вищої освіти - це сукупність вимог до освітніх програм вищої освіти, які є спільними для всіх освітніх програм у межах певного рівня вищої освіти та спеціальності. Стандарти вищої освіти розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для визначення та оцінювання якості вищої освіти та результатів освітньої діяльності закладів вищої освіти (наукових установ), результатів навчання за відповідними спеціальностями.

ОСОБА_6 , діючи з власних ідеологічних мотивів, 02 серпня 2022 року, знаходячись на території Маріупольського державного університету за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, 129а, давала інтерв`ю на фоні «Мариупольского государственного университета имени А.И. Куинджи днр», яка в своєму виступі агітувала абітурієнтів вступати до незаконно створеного закладу освіти на тимчасово окупованій території України в місті Маріуполь.

Перебуваючи на посаді так званого «декана факультета филологии и массовых коммуникаций Мариупольского государственного университета днр» на ОСОБА_6 покладено обов`язки:

-розробляти стратегію розвитку факультету, забезпечувати систематичну взаємодію з роботодавцями, органами державної і виконавчої влади, органами управління освітою, організаціями, установами, підприємствами;

-вивчати ринок освітніх послуг та ринок праці за напрямами (спеціальностями) підготовки спеціалістів на факультеті, забезпечує облік вимог ринку праці в освітньому процесі на факультеті;

-керувати навчальною, методичною, виховною та науковою роботою на факультеті; очолювати роботу по створення і реалізації на практиці професійних освітніх програм, навчальних планів, програм навчальних курсів; організовувати роботу зі створення навчально-виховного процесу;

-брати участь у розробці системи якості підготовки спеціалістів; координувати діяльність завідувачів кафедр, студентів (слухачів) та аспірантів факультету; забезпечувати дотримання державного освітнього стандарту;

-створювати умови для формування у учнів (студентів, слухачів) основних складових компетентності, що забезпечує успішність майбутньої професійної діяльності випускників; подавати на затвердження керівництву університету навчальні плани та програми навчання учнів (студентів, слухачів), програми курсів на факультеті, тематику та програми дисциплін по вибору та факультативних предметів; затверджувати індивідуальні плани навчання учнів (студентів, слухачів), теми дипломних та дисертаційних робіт;

-брати участь у розробці штатного розкладу факультету з урахуванням обсягу та форм, що виконуються на факультеті; організовувати та проводити професійно-орієнтаційну роботу та забезпечувати прийом учнів (стулентів, слухачів) на факультет, здійснювати керівництво їх професійною підготовкою;

-керувати роботою зі складання розкладу навчальних занять, прийому іспитів, заліків, контролювати та узагальнювати їх результати; контролювати та регулювати організацію навчального процесу, навчальних практикумів інших видів практик; здійснювати координацію діяльності навчальних та наукових підрозділів, що входять до складу факультету;

-здійснювати переведення учнів (студентів) з курсу на курс, а також допуску їх до екзаменаційних сесій, давати дозвіл на дострокове складання та перескладання курсових іспитів, приймати рішення про допуск учнів (студентів) до здачі державних іспитів, захисту випускної кваліфікаційної (дипломної) роботи; здійснювати роботу у складі комісії з підсумкової державної атестації випускників факультету;

-подавати на зарахування, відрахування і поновлення учнів (студентів, слухачів); призначати стипендії студентам факультету у відповідності до положення про стипендіальне забезпечення учнів (студентів);

-здійснювати загальне керівництво і координацію науково-дослідницької роботи учнів (студентів, слухачів), що проводиться на кафедрах, у лабораторіях, наукових студентських гуртках, наукових студентських товариствах; забезпечувати впровадження нових технологій навчання та контролю знань учнів (студентів, слухачів), забезпечувати в процесі їх навчання запровадження диференційованої та індивідуальної підготовки;

- очолювати роботу по формуванню кадрової політики на факультеті;

-здійснювати спільно з завідувачами кафедр підбір кадрів професорсько-викладацького складу, організовувати та проводити навчально-методичні міжкафедральні наради, семінари і конференції;

-організовувати, контролювати та брати участь у міжнародній навчальній та науковій діяльності факультету відповідно до статуту освітньої установи; керувати підготовкою засідань вченої ради факультету;

-здійснювати загальне керівництво підготовкою підручників, навчальних та навчально-методичних посібників з предметів кафедр, що входять до складу факультету;

-брати участь у навчальній та науково-дослідній роботі факультету, забезпечувати виконання наукової роботи, підготовки науково-педагогічних кадрів, звітувати про свою роботу перед вченою радою факультету Університету з основних питань навчально-виховної, науково-дослідної, науково-методичної діяльності факультету.

Також завдяки своїй активній проросійській позиції ОСОБА_6 була членом делегації при підписанні так званого «договора о научном и образовательном сотрудничестве», який передбачає довготривалу співпрацю вузів у галузі навчальної, методичної, науково-дослідної, проектної та культурної діяльності, реалізації спільних освітніх програм та проведення спільних заходів щодо організації навчального процесу між так званим «Мариупольским государственым университетом имени А.И. Куинджи днр» та «Костромським государственным университетом», яке відбулось 10.08.2022 року.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто здійснення пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою агресором збройної агресії проти України, а також дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

В апеляції з доповненнями:

- захисник просить скасувати вирок суду та ухвалити новий виправдувальний вирок.

В обґрунтування вказує, що в основу вироку покладені протоколи оглядів, які містять статті, фото, відеозаписи з виступами певних осіб, проте фактично встановити чи відносяться їх висловлювання до закликів (пропаганди) здійсненню збройної агресії проти України, та чи дійсно на світлинах зображена обвинувачена не можливо, через відсутність будь-яких експертних висновків.

Вищезазначені докази, на думку захисника, неможливо визнати допустимими, оскільки вони здобуті в порядку, не передбаченому КПК (не встановлено офіційного існування інтернетресурсів, їх власників та користувачів, а також відповідальних осіб за розміщення інформації на них і її перевірку), та не підтверджують існування даних, за якими можливо ідентифікувати особу.

Вказує, що ряд протоколів пред`явлення обвинуваченої для впізнання за фотознімками, зокрема свідкам ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , не відповідають стандарту допустимості доказів в силу ч. 6 ст. 228 КПК України, оскільки зі свідкам попередньо проводилась слідчі дії впізнання за матеріалами відеозапису, що в подальшому виключає можливість пред`явлення особи для впізнання

Зазначає, що суд посилається на показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в доведеність вини ОСОБА_6 , проте допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що не володіють та не можуть підтвердити інформацію про добровільність дій останньої, і не виключають можливість застосування до неї способів впливу представниками окупаційної влади.

Захисник також вказує, що докази які прямо свідчили б про доведеність умислу, цілі, мотиву, об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінуємого злочину саме як колабораційна діяльність, відсутні, а тому склад злочину за ч. 3 ст. 111-1 КК України, відсутній.

Розгляд даного кримінального провадження як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), остання показань суду не надавала, будь-яких заяв та клопотань до суду не надсилала.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язкової участі захисника. Всі можливі, передбачені кримінальним процесуальним законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя дотримані, що відповідає та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, наведеною, зокрема у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року та «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року.

Заслухавши захисника ОСОБА_5 , який підтримав доводи і вимоги своєї апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти апеляції захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінально-процесуальним кодексом України. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписамист.94КПК України,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення.

Досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку докази є належними та допустимими, оцінені судом в їх сукупності з точки зору їх достатності і взаємозв`язку, які підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, а саме як колабораційної діяльності, тобто здійсненні пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою агресором збройної агресії проти України, а також дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Доводи апеляційної скарги захисника, які зводяться до недоведеності вини ОСОБА_6 , з посиланням на те, що особу останньої не було встановлено належним чином, а досліджені судом докази та покази свідків не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 , не є переконливими, виходячи з наступного.

Так, в основу вироку судом першої інстанції покладене повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення начальника ГВ ЗНД 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганських областях від 10 серпня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_6 через власні переконання та стійкі проросійські погляди перейшла на бік ворога, зайняла посаду декана факультету філології та масових комунікацій т.зв. Маріупольського державного університету в окупованому м. Маріуполі.

Відповідно до дослідженого судом першої інстанції протоколу огляду від 02 вересня 2022 року, було оглянуто відеозапис, на якому ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді т. зв. «декана факультету філології та масових комунікацій» т. зв. «Маріупольського державного університету» займається виконанням своїх функціональних обов`язків, в частині відновлення його роботи.

Згідно дослідженого протоколу огляду від 02 вересня 2022 року, оглянуто публікацію, яка розміщена 11 серпня 2022 року на телеграм каналі «Мариупольский государственный университет» згідно якої, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді т. зв. «декана факультету філології та масових комунікацій» т. зв. «Маріупольського державного університету» здійснює впровадження стандартів держави - агресора, приймає активну участь в робочих зустрічах керівництва університету з представниками освітнього середовища держави агресора Російської Федерації.

Також, згідно досліджених відеозаписів телеграм каналу «Мариупольский государственный университет», встановлений факт добровільного переходу ОСОБА_6 на бік окупаційної влади держави - агресора у м. Маріуполі та працевлаштування її до так званого «Мариупольского государственного университета ДНР».

Наведені відомості також підтверджуються показами свідка ОСОБА_15 , яка була допитана судом першої інстанції в режимі відеоконференції, приведена судом першої інстанції до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві відомості. Зокрема, свідок повідомила, що коли викладачі і студенти Маріупольського державного університету виїжджали з окупованого Маріуполя, ОСОБА_6 не забажала переїжджати та в подальшому з телеграм-каналу нам стало відомо, що ОСОБА_6 залишилась у Маріуполі і стала співпрацювати з державою-агресором, підвищувати кваліфікацію за стандартами РФ і впроваджувати їх стандарти у навчання. Свідок також повідомила, що можливість виїхати була у всіх працівників університету і студентів, однак ОСОБА_6 добровільно залишилася за власної волі.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 березня 2023року свідок ОСОБА_15 впізнала ОСОБА_6 за зовнішніми рисами обличчя.

Крім того, за показами свідка ОСОБА_13 , яка також була допитана судом першої інстанції в режимі відеоконференції, приведена судом першої інстанції до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві відомості, коли вони виїхали в м. Київ, вона я розшукувала працівників і пропонувала переїхати до Києва, однак ОСОБА_6 повідомила, що виїхати не може, оскільки у неї літні батьки, син підліток, вона не має можливості. Свідок повідомила, що ОСОБА_6 добровільно і свідомо залишилася в Маріуполі.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 березня 2023 свідок ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_6 за зовнішніми рисами обличчя.

Свідок ОСОБА_12 , який також був допитаний судом першої інстанції в режимі відеоконференції повідомив, що він переїхав до м. Києва в переміщений університет та з офіційного телеграм-каналу фейкового Маріупольського університету йому відомо, що ОСОБА_6 працює на посаді проректора, а також ОСОБА_6 активно бере участь, впроваджує стандарти освіти держави-агресора. На мою думку, вона добровільно прийшла працювати на державу-агресора.

Дослідженим судом першої інстанції протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 березня 2023року свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_6 за зовнішніми рисами обличчя.

Згідно дослідженого судом першої інстанції протоколу огляду від 05 жовтня 2022 року за участю свідка ОСОБА_12 , було оглянуто відеозапис та фото з Telegram каналу під назвою: «Мариупольский государственный университет» та встановлено ОСОБА_6 , яка сфотографувалась з працівниками, так званого «Мариупольского государственного университета ДНР» при підписанні - договора о научном и образовательном сотрудничестве с «Костромским государственным университетом росийской федерации».

Також відповіднодо протоколуогляду від31жовтня 2022рокубуло оглянуто публікацію на телеграм каналі «Мариупольский государственный университет», та свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_6 , яка перебуваючи на посаді т. зв. «декана факультету філології та масових комунікацій» т. зв. «Маріупольського державного університету» за значні заслуги у сфері освіти та сумлінну працю була нагороджена почесною грамотою Міністерства науки і вищої освіти Російської Федерації.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 листопада 2022 року свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_6 за зовнішніми рисами обличчя.

Також відповідно до дослідженого протоколу огляду від 19 жовтня 2022року, об`єктом огляду є публікація, розміщена на телеграм каналі, на якій міститься файл із заявою ОСОБА_6 на ім`я в.о. ректора т.зв. Маріупольського державного університету ОСОБА_16 від 29 липня 2022 року про прийняття її на роботу.

Крім того, судом першої інстанції також було досліджено протокол огляду від 31 жовтня 2022року, об`єктом огляду є публікація, яка розміщена на телеграм каналі «Мариупольский государственный университет», згідно якої, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді т. зв. «декана факультету філології та масових комунікацій» т. зв. «Маріупольського державного університету», за значні заслуги у сфері освіти та сумлінну працю була нагороджена почесною грамотою Міністерства науки і вищої освіти Російської Федерації.

Таким чином, за встановлених вище обставин, враховуючи пояснення свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , відсутні підстави ставити під сумнів протоколи оглядів, які містять статті, фото, відеозаписи, оскільки покази цих узгоджуються як між особою, так і з іншими доказами у справі та не містять суттєвих розбіжностей.

При цьому, за наведених вище обставин, також не приймаються до уваги зауваження захисника стосовно того, що за відсутності експертних висновків, неможливо безумовно стверджувати, що саме обвинувачена ОСОБА_6 зображена на світлинах та відеозаписах, оскільки сукупність перелічених вище доказів безумовно свідчить, що саме ОСОБА_6 зображена на відеозаписах.

При цьому, усі допитані судом першої інстанції свідки підтвердили впізнання ОСОБА_6 як під час проведення впізнання за фотознімками, так і в судовому засіданні.

Більш того, відеозаписи є досить чіткими, що дозволяє упізнати особу, а тому, в даному випадку не були потрібні спеціальні знання, а отже і відсутні підстави для проведення експертиз, як на це посилався захисник.

Що стосується посилання захисника на те, що ряд протоколів пред`явлення обвинуваченої для впізнання за фотознімками не відповідають стандарту допустимості доказів, оскільки зі свідкам попередньо проводилась слідчі дії впізнання за матеріалами відеозапису, що в подальшому виключає можливість пред`явлення особи для впізнання, то вони не є достатньо слушними, з огляду на те, що зображення ОСОБА_6 було взято з відкритих інтернет джерел, а особи, які мали її впізнати, є колишніми співробітниками, а тому, сам факт проведення цієї слідчої дії носить достатньо формальний характер.

Сам факт проведення даної слідчої дії був спрямований на процесуальні фіксування здобуття доказу, а тому відсутні підстави ставити його під сумнів.

Крім того, як слушно зазначив суд першої інстанції, чинний КПК України не визначає конкретного порядку отримання органом досудового розслідування фотознімків, за якими буде проводитись впізнання, а також необхідності відображення у протоколі слідчої дії даних про походження таких фотознімків, що в свою чергу спростовую доводи захисника щодо необхідності визнання доказів допустимими.

Також не є прийнятними доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_6 перебувала під примусом окупаційних військ, внаслідок застосування якого вона вчинила кримінальне правопорушення, оскільки за показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , коли викладачі і студенти Маріупольського державного університету виїжджали з окупованого Маріуполя до Києва, ОСОБА_6 не забажала переїжджати та 29 липня 2022 року написала заяву на ім`я в.о. ректора т.зв. Маріупольського державного університету ОСОБА_16 про прийняття її на роботу та стала працювати деканом факультету філології та масових комунікацій Маріупольського державного університету, після чого обійняла посаду його проректора і підвищувала кваліфікацію за стандартами РФ і впроваджувала їх стандарти у навчання фейкового університету, отримувала відзнаки держави-агресора.

Дані події та обставини не узгоджується з поведінкою особи, яка примушена до виконання певного виду діяльності під загрозою фізичної розправи, що свідчить про добровільне рішення ОСОБА_6 залишитися в тимчасово окупованому Маріуполі та здійснювати пропаганду у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України.

Таким чином, судом першої інстанції в повній мірі наведені усі дослідженні ним докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою і надана їм вмотивована об`єктивна оцінка, які покладені в основу вироку, а тому відсутні підстави, вважати з цього приводу, висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, як на це вказує захисник в апеляційній скарзі.

Висновок судупершої інстанціїпро доведеністьвини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненінею кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3 ст.111-1КК України,його правовакваліфікація,відповідає фактичнимобставинам справиі ґрунтуєтьсяна зібраниху справіі дослідженихв повномуобсязі всудовому засіданніусіх доказахв їхсукупності,які невикликають сумнівщодо їхналежності тадопустимості. Рішення прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).

З огляду на наведене, вирок суду першої інстанції належним чином мотивований та обґрунтований, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та за своїм змістом відповідає вимогам ст. ст.370,374 КПК України.

Підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 відсутні, оскільки, враховуючи вищенаведене, вирок суду першої інстанції ухвалений згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, а висновки у судовому рішенні прямо випливають з аргументації, є чіткими, не допускають неоднозначного трактування, а тому, колегія суддів погоджується з вироком суду першої інстанції, і вважає необхідним у задоволенні апеляційної скарги захисника відмовити.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог ст.ст.50,65КК України та врахував особу винної, зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого, особу обвинуваченої, яка у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховано також, що обвинувачена вчинила даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у сприянні окупаційної влади держави-агресора, які полягали у здійсненні пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою агресором збройної агресії проти України, а також дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої, судом першої інстанції не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину із використанням умов воєнного стану.

Таким чином, при призначенні покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_6 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді 2 років позбавлення воліта додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління та контролю, місцевого самоврядування у сфері освіти та займатися освітньою та викладацькою діяльністюна строк10 років.

Такий вид і розмір покарання є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.

За загалом вище наведеного, підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 положень ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не знаходить.

Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).

З огляду на вище разом наведене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022052230000213 від 04 серпня 2022 року, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4