Рішення

від 26.11.2007 по справі 7/107-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/107-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

"26" листопада 2007 р.  Справа № 7/107-38.

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Нововолинське АТП 10763”,              м. Нововолинськ

до дочірнього підприємства “Нововолинське шахтобудівельне управління”,                 м. Нововолинськ

про стягнення 32615,71грн.

Суддя          Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Кушнірук О. Л. - ліквідатор

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач - ВАТ "Нововолинське АТП 10763" звернувся в господарський суд Волинської області з позовом до ДП “Нововолинське шахтобудівельне управління” про стягнення 32615,71 грн. заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні згідно договору №19 від 03.01.2001р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте у наданому відзиві проти позову відповідач заперечує зазначивши те, що позивачем відповідно до ст. 257 ЦК України по позовних вимогах АТП минув строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 03 січня 2001р. між ВАТ “Нововолинське АТП 10763” та НВ БУ в/о «Укрзахідвуглебуд»правонаступником якого є ДП “Нововолинське шахтобудівельне управління” укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні за № 19.

На виконання зазначеного договору ВАТ “Нововолинське АТП 10763” надано послуг по перевезенню на загальну суму 50000 грн., що підтверджується рахунками, корінцями талонів замовника та товарно-транспортними накладними.

Відповідачем протягом 2001-2003рр. було сплачено частину боргу, однак станом на 01.09.2006р. борг не оплачено та становить 32175,95 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем по справі не подано суду будь-яких доказів, які б свідчили про оплату ним наданих позивачем послуг по перевезенню, в сумі 32175 грн. 95 коп. А тому, позовні вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими.

Одночасно, як вбачається із договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні, термін оплати отриманих відповідачем послуг становив згідно договору № 19 від 03.01.01р. протягом п'яти банківських днів з дня отримання послуг. Термін дії договору № 19 від 03.01.2001р. встановлено з січня 2001р по 28.02.2002р.

Відповідно до ст.257 ЦК України –загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. В силу ст.ст.253, 261 ЦК України - перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Даний позов до суду подано 11 жовтня 2007 року. Таким чином строки позовної давності, у межах, яких позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересів минули.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач у відзиві на позов підставою не визнання позову, зазначив пропущення позивачем строків позовної давності. Позивачем не наведені будь-які обставини, які б могли бути визнані судом поважними причинами пропущення строків позовної давності.

З огляду на викладене, у зв'язку з пропущенням позивачем строків позовної давності, у задоволені позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 253, 257, 261 ЦК України,  ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                  М.С. Шум