Ухвала

від 12.12.2024 по справі 442/9307/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/9307/24

Провадження № 4-с/442/29/2024

УХВАЛА

іменем України

12 грудня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.

за участю секретаря судового засідання Томан Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобичі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , на бездіяльність начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лідії Баб`як,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лідії Баб`як (далі Сколівський ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ) Антоневської В.Л., в якій просить зняти арешту з майна боржника у ВП №35560759; зобов`язати начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лідію Баб`як зняти арешт, накладений 06.12.2012 постановою головного державного виконавця ВДВС Сколівського РУЮ у виконавчому провадженні №35560759 від на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на будинок за адресою: АДРЕСА_1

Скаргу мотивовано тим, що на примусовому виконанні у Сколівському ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ перебував виконавчий лист №2-3144/2010 виданий 02.12.2010 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість 870625,08грн (АСВП 35560759). 30.12.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій). 29.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М було відкрито ВП №66324245 відносно боржника ОСОБА_2 на користь стягувача АТ «Таскомбанк», правонаступника ПАТ «Універсал Банк» на примусове виконання виконавчого листа №2-3144/2010 виданого 02.12.2010 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області. 07.11.2023 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №2-3144/10 було затверджено мирову угоду між АТ «Таскомбанк», правонаступником ПАТ «Універсал Банк», і ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у процесі виконання даного рішення. 16.11.2023 приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП №66324245 на підставі п.2 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення. У подальшому ОСОБА_1 через представника повідомив керівника Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ про наявність підстави, передбаченої пунктом 2 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника.

16.08.2024 в.о. начальника Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ надав відповідь від №3266/23314, у якій повідомив про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність керівника Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ, що полягає у незнятті арешту з належного йому майна, накладеного у виконавчому провадженні 35560759, протиправною та зобов`язати зняти такий арешт.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.11.2024 прийнято скаргу до розгляду.

Від Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ надійшло заперечення (пояснення), у якому просять відмовити у задоволені скарги ОСОБА_1 повністю.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Від представника ОСОБА_1 , адвоката Партики О.В. надійшла заява про слухання справи у її відсутність, просить задоволити скаргу ОСОБА_1 .

Від виконавця надійшло заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено фактичні обставини справи.

Сколівським ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ було відкрито виконавче провадження №35560759 на примусове виконання виконавчого листа №2-3144/2010 виданий 02.12.2010 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість 870625,08грн.

Згідно з базою даних АСВП державним виконавцем 30.12.2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. З ст.47 закону «Про виконавче провадження» (у редакції на момент вчинення таких дій). Вищевказане виконавче провадження знищено.

Станом на 05.12.2024 року у даному відділі не перебуває виконавчих проваджень боржником згідно яких є ОСОБА_1

29.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М було відкрито ВП №66324245 відносно боржника ОСОБА_2 на користь стягувача АТ «Таскомбанк», правонаступника ПАТ «Універсал Банк», на примусове виконання виконавчого листа №2-3144/2010 виданого 02.12.2010 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.

07.11.2023 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у справі №2-3144/10 було затверджено мирову угоду між АТ «Таскомбанк», правонаступником ПАТ «Універсал Банк», і ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

16.11.2023 приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП №66324245 на підставі п.2 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення

ОСОБА_1 через представника звернувся із заявою до начальника Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ про зняття арешту з належного йому нерухомого майна, однак отримав відмову.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі статтею 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Положеннями статті 449ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).

Із врахуванням наведеного, суд не погоджується із твердженням начальника Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ про те, що ОСОБА_1 звернувся із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого для оскарження дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Крім того, як зауважує Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Судом враховується те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що не зняття начальником Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ арешту з майна боржника ОСОБА_4 у виконавчому провадженні після добровільного погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з майна боржника.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 450-451 ЦПК України, ст.ст.11, 15, 16, 321 ЦК України, ст.ст. 1, 11, 18, 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ухвалив:

Скаргу задоволити.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лідії Баб`як щодо незняття арешту з майна боржника у ВП №35560759.

Зобов`язати начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лідію Баб`як зняти арешт, накладений 06.12.2012 постановою головного державного виконавця ВДВС Сколівського РУЮ у виконавчому провадженні №35560759 від на майно боржника ОСОБА_1 , а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 12.12.2024.

Суддя О.Б. Нагірна