Рішення

від 12.12.2024 по справі 482/2592/23

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.12.2024

Справа № 482/2592/23

Номер провадження 2/482/360/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м.Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Сергієнка С.А.

за участю секретаря Шведової Я.О.,

представника позивача адвоката Гладченко А.В., представника відповідача адвоката Біленського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

У позовній заяві вказував, що він є онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак з травня 2015 року та на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 не проживала за вказаною адресою, оскільки фактично проживала з ним за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними документами доданими до позовної заяви.

Позивач здійснював догляд за бабусею, з огляду на що йому було призначено допомогу фізичній особі, яка надає соціальні послуги, а саме по догляду за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі старше 80 років.

Після смерті бабусі позивача ОСОБА_4 залишилася спадщина. Як позивачу стало в подальшому відомо, спадщина складалася з двох земельних ділянок площею по 5,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яким присвоєно кадастровий номер 4824881600:02:004:0072 та кадастровий номер 4824881600:02:004:0073.

Після смерті бабусі позивач перебував у дуже пригніченому моральному стані, а у подальшому захворіла його мати, ОСОБА_5 , яка згодом померла в 2017 році.

Тільки пізніше позивач дізнався про наявність заповіту складеного моєю бабусею щодо земельної ділянки площею 5,23 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824881600:02:004:0072, яка належала бабусі на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 908444 виданого Новоодеського районною державною адміністрацією Миколаївської області 11 жовтня 2007 року. ОСОБА_4 було визначено, що на випадок її смерті вона заповідає у рівних частинах кожному, а саме по 1/3 (одній третій) частки:

1. ОСОБА_5 ;

2. ОСОБА_6 ;

3. ОСОБА_1 .

Отже, з заповіту вбачається що позивачу, його матері та братові бабуся заповідала своє майно, земельну ділянку.

02.10.2017 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко Д.В. із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв`язку із тим що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини встановлений ст.1270 ЦК України.

Позивач вказував, що він не згоден з даною відмовою, вважає, що оскільки на день смерті бабусі він постійно проживав з нею за одним місцем проживання, здійснював догляд за нею, отримував кошти та зерно з земельних ділянок для бабусі, згідно договору оренди вказаних ділянок, на його думку, він фактично прийняв спадщину.

Також позивач вказував, що про наявність заповіту він не знав, а з моменту як дізнався про волю бабусі, зазначену в заповіті, відразу звернувся до нотаріуса.

Іншими спадкоємцями, які прийняли спадщину, як виявилося в подальшому, є донька бабусі ОСОБА_7 та її син, ОСОБА_3 .

Позивач вказував, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19.

Також позивач посилався на те, що у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом".

Посилаючись на вищевикладене представник позивач просив визначити йому додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини три місяці.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із підстав наведених у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, її представник просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивачем не доведено поважності причин пропуску ним строку передбаченого ст.1270 ЦК України, а також на сплив строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами та витребувані за клопотанням сторін докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так з матеріалів справи видно, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Островське Новоодеського району Миколаївської області у віці 88 років померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданим 28.07.2016 року Воронцівською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Островське Новоодеського району Миколаївської області.

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, зокрема земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,23 га, кадастровий номер 4824881600:02:004:0072, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю ЯЕ №908444 виданого Новоодеською РДА Миколаївської області від 11 жовтня 2007 року.

Згідно заповіту посвідченого 15.11.2010 року державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Черніковою О.Є. за реєстровим №2-990, ОСОБА_4 заповіла вищевказану земельну ділянку у рівних частинах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Як видно із спадкової справи розпочатої після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до посвідчення вищевказаного заповіту нею за життя було складено і інші заповіти:

посвідчений 25.01.2008 року сільським головою Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Паскаловим В.М. за реєстровим №8, за яким заповіла земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,23 га, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю 1-МК №026981 від 27.02.2001 року (як видно із інших матеріалів спадкової справи кадастровий номер цієї земельної ділянки 4824881600:02:000:0047).

посвідчений 08.04.2010 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. за реєстровим №700, за яким заповіла 1) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , своїм донькам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у рівних частках, 2) земельну ділянку площею для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,23 га, кадастровий номер 4824881600:02:004:0073, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, своїй доньці ОСОБА_2 , 3) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,23 га, кадастровий номер 4824881600:02:004:0072, яка розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області - у рівних частинах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Заповіт від 15.11.2010 року повторює заповіт від 08.04.2010 року у частині стосовно розпорядження спадкодавця щодо земельної ділянки площею 5,23 га, кадастровий номер 4824881600:02:004:0072 і в силу ст. 125 ЦК України скасовує його в цій частині.

Спадкоємці за заповітами від 25.01.2008 року ОСОБА_3 та від 08.04.2010 року ОСОБА_2 також звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини пропустивши строк передбачений ст. 1270 ЦК України і їм, як і ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з цієї ж підстави.

Разом з тим як видно із матеріалів спадкової справи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовними заявами про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, із підстав незнання про існування заповіту ( ОСОБА_3 ) та із підстав хвороби ( ОСОБА_2 ) їх позовні заяви були задоволені судом, а рішення суду у відповідних справах набрали законної сили, після чого вони у визначений судом строк знову звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та ОСОБА_3 зокрема отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.01.2008 року.

Надаючи оцінку посиланням позивача та його представника на те, що ОСОБА_1 не знав про існування заповіту за яким ОСОБА_4 заповіла йому частину належного їй майна, а тому у встановлений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд виходить із наступного.

Згідно статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини на думку суду є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд вважає, що необізнаність позивача про існування заповіту у якому він вказаний спадкоємцем є поважною причиною пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Як вказав КЦС ВС у постанові від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

На нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Однак спадковусправу післясмерті ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 булопочато 02.10.2017року (тобтопісля закінченнястроку встановленогост. 1270 ЦК України) і матеріали вказаної спадкової справи не містять доказів повідомлення позивача про існування заповіту.

Такого ж висновку дійшов ВС у своїй постанові у справі № 130/2517/18 від 21.09.2020 року.

Із досліджених судом доказів суд вважає доведеним, що позивач ОСОБА_1 дізнався про існування заповіту після закінчення шестимісячного строку передбаченого Цивільним кодексом України для подання заяви про прийняття спадщини.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини позивач пропустив з поважних причин, тому відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України позов слід задовольнити та визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таке рішення на думку суду буде законним і справедливим з огляду на вищенаведені обставини і те що іншим спадкоємцям які бажали прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4 ( відповідачам у цій справі ) судом було визначено додатковий строк для прийняття спадщини, у тому числі і з підстав не знання про існування заповіту.

На думку суду строк тривалістю 2 місяці є достатнім для подання позивачем заяви про прийняття спадщини.

Суд не застосовує позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1 виходячи із наступного.

Згідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на обставини справи суд вважає днем початку перебігу позовної давності 02.10.2017 року день винесення постанови про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії і її перебіг мав закінчитися 03.10.2020 року.

У лютому 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Згодом до участі у цій справі у якості третіх осіб було залучено ОСОБА_8 , ОСОБА_3 . За наслідками розгляду цієї справи ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його позову із підстав пред`явлення цього позову до неналежного відповідача і не залучення належних відповідачів (постанова Апеляційного суду Миколаївської області №482/227/18 від 25.07.2018 року).

У подальшому ОСОБА_1 25.09.2018 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Це позов було залишено без розгляду ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області (ухвала №482/1822/18 від 25.03.2019 року).

Відповідно до ч.2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином поданням 25.09.2018 року позову до ОСОБА_2 було перервано строк позовної давності і він почався заново, з кінцевим строком його перебігу 26.09.2021 року.

Проте у березні2020року у зв`язку з COVID-19 в Україні було впроваджено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року. Пізніше його дію неодноразово продовжували й адаптовували через низку наступних постанов уряду, залежно від епідеміологічної ситуації. Зокрема, постанови № 392, № 641 та інші встановлювали деталі адаптивного карантину та зонування залежно від рівня ризику.

Карантин було офіційно скасовано з 1 липня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року. Скасування означало завершення правового режиму карантину по всій території України після більш ніж трьох років його дії, протягом яких було впроваджено численні заходи, такі як обмеження пересування, обов`язкове носіння масок та інші протиепідемічні заходи, тощо.

Згідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 (загальна позовна давність),258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який як вказано вище тривав до 1 липня 2023 року.

Таким чином строк позовної давності поновлений поданням 25.09.2018 року позову до ОСОБА_2 продовжився до 1липня 2023року,але неприпинив свогоперебігу зприпиненням карантинуу зв`язкуіз введеннямна територіїУкраїни воєнного 24 лютого 2022 року який триває і на час розгляду цієї справи.

Так згідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З наведеного видно, що підстави для застосування позовної давності у цій справі відсутні

Керуючись ст. 7, 10, 89, 158, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_2 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Островське Новоодеського району Миколаївської області, в іншій частині цієї позовної вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко