Рішення

від 10.12.2024 по справі 606/2311/24

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2311/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля цивільну справу за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись через свого представника адвоката Пацулу В.О. до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська державна нотаріальна контора, у якому просять: визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки земельної ділянки, площею 0,1589 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125083200:04:001:0031, з яких на 1/4 частки в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та на 2/4 частки як співвласнику житлового будинку; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку земельної ділянки, загальною площею 0,1589 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125083200:04:001:0031, як співвласнику 1/4 частки житлового будинку, який розташований на цій земельній ділянці.

В обґрунтування заявлених вимог, вказують на те, що 15.07.2008 ОСОБА_4 було складено заповіт, згідно якого остання заповіла ОСОБА_1 житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

В Теребовлянській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за № 96/2016 після смерті ОСОБА_4 за заявою спадкоємця за заповітом на житловий будинок ОСОБА_1 , на ім`я якої 31.10.2016 на підставі заповіту, посвідченого секретарем Кобиловолоцької сільської ради Мариняк Б. І. від 15.07.2008 за реєстровим №312, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Крім того, 22.07.2016 в Теребовлянській державній нотаріальній конторі зареєстровано заяву про прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_3 в користь якого від імені ОСОБА_4 був посвідчений заповіт від 15.07.2008 за реєстровим №313 на земельну ділянку площею 2,0228 га.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Теребовлянської державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4 на частину земельної ділянки площею 0,1589 га кадастровий номер 6125083200:04:001:0031, яка належала їй на праві спільної сумісної власності. Однак, постановою нотаріуса від 29.10.2024 за №687/02-14 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану частину земельної ділянки у зв`язку із тим, що при розгляді документів було виявлено, що земельна ділянка належала померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Враховуючи вказані обставини, позивачі звернулись до суду для визнання права власності на частки земельної ділянки за рішенням суду.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 21.11.2024 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Пацула В.О. в судове засідання не з`явились, однак адвокат Пацула В.О. подав заяву, у якій просив справу розглядати за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, у якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи за її відсутності .

Відповідно до вимог частини третьої статті 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За вказаних обставин, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Теребовлянського районого суду Тернопільської області від 19.06.2012 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 . Рішення набрало законної сили 02.07.2012 (а.с.32).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.10.2024 слідує, що житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 з урахуванням вказаного вище рішення суду перебував у приватній спільній частковій власності ОСОБА_2 1/4 частка, ОСОБА_4 1/4 частка, ОСОБА_1 2/4 частки (а.с. 29-30).

Згідно вказаної інформації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 21737588, серії САМ050072, виданого 16.05.2014 реєстраційною службою Теребовлянського районного управління юстиції в Тернопільській області, земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1589 га кадастровий номер 6125083200:04:001:0031 належить на праві спільної сумісної власності (без визначення часток співвласників) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.26, 29-30). Вказане підтверджується також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №21738256 від 16.05.2014, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиого реєстру заборон відчуження об`єктів нерумого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №401328365 від 29.10.2024 (а.с.27-28).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.01.2016, виданого Кобиловоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільській області України, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кобиловолоки, Теребовлянського району, Тернопільської області (а.с.18).

За життя 15.07.2008 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, згідно якого заповіла ОСОБА_1 житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.22).

Також 15.07.2008 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, згідно якого заповіла ОСОБА_3 належну їй на праві власності земельну ділянку, розміром 2,02 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта серія ЯБ№819486 (а.с. 23).

Відповідно до довідки, виданої Кобиловолоцьким старостинським округом Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 01.11.2024 за № 16/14-08/492, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , з нею проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (а.с.19).

ОСОБА_1 , є спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4 на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Кобиловолоцькою сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області від 13.09.2012, на підставі рішення виконкому народних депутатів сільської ради від 18.07.2012 за №33 і зареєстрованого Теребовлянським бюро технічної інвентаризації 13.09.2012 за реєстровим № 37609447, номер запису 386, в книзі 3, про що свідчить копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВХ952853 від 31.10.2016 (а.с.25).

У справах Теребовлянської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу за № 96/2016 після смерті ОСОБА_4 , за заявою спадкоємця за заповітом на житловий будинок ОСОБА_1 , на ім`я якої 31.10.2016 на підставі заповіту, посвідченого секретарем Кобиловолоцької сільської ради Мариняк Б. І. від 15.07.2008 за реєстровим №312, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Також, 22.07.2016 в Теребовлянській державній нотаріальній конторі зареєстровано заяву про прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_3 в користь якого від імені ОСОБА_4 був посвідчений заповіт від 15.07.2008 за реєстровим №313 на земельну ділянку площею 2,0228 га. Інші спадкоємці не звертались. Вказане підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої Теребовлянською державною нотаріальною конторою за № 687/02-14 від 29.10.2024 (а.с.24) .

З вказаної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії слідує, що причиною відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1589 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125083200:04:001:0031 після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є те, що вказана земельна ділянка належала померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, без виділення частки спадкодавця (а.с.24).

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

За змістом частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до частини першої статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, прийняття спадщини.

У цій справі судом встановлено, що земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1589 га кадастровий номер 6125083200:04:001:0031 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , тобто без визначення часток кожного зі співвласників.

У статті 370 ЦК України (в редакції, чинній на момент набуття спадкодавицею права власності на земельну ділянку) передбачено, що в разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 89 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття спадкодавицею права власності на земельну ділянку) співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття спадкодавицею права власності на житловий будинок) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16.03.2020 в справі № 675/2372/16-ц (провадження № 61-29813сво18) зазначено, що: «Частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції Закону № 1702-VI від 05 листопада 2009 року) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 1702-VI від 05 листопада 2009 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані. […] Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом. Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд. […] Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши цільове призначення спірної земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на праві власності, а також волю спадкодавця, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки на цій земельній ділянці розташований житловий будинок позивача (1/2 якого успадкована після смерті ОСОБА_5 ), інші будівлі та споруди, а земельна ділянка, площею 0,1 га, призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, власником яких є позивач».

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 в справі № 369/2473/20 (провадження № 61-17487св20).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя склала заповіт від 15.07.2008, згідно якого заповіла позивачу ОСОБА_1 житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Спадкодавиці ОСОБА_4 належала 1/4 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , які успадкувала позивач ОСОБА_1 .. Крім того, як встановлено судом, ОСОБА_1 належить 2/4 частки вказаного житлового будинку. Отже, ОСОБА_1 належить 3/4 частки вищевказаного житлового будинку, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання у власність саме 3/4 частки у праві спільної власності на земельну ділянку,призначену для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських споруд.

У свою чергу ОСОБА_2 , належить 1/4 частка вищевказаного житлового будинку, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має право на отримання у власність саме 1/4 частки у праві спільної власності на земельну ділянку,призначену для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських споруд.

При цьому суд враховує, що сама по собі належність земельної ділянки на праві спільної сумісної власності трьом співвласникам не свідчить про рівність їх часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за умови визначення іншого правового режиму для нерухомого майна (житлового будинку і господарських споруд), розміщеного на земельній ділянці, призначеній для його обслуговування.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно частини другої статті 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Враховуючи вищенаведене, а також визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку земельної ділянки - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,1589 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125083200:04:001:0031, з яких 1/4 частка в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 2/4 частки визначені їй як співвласнику вказаного житлового будинку.

Визначити, що розмір частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1589 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125083200:04:001:0031 - становить 1/4 частку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Теребовлянська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: вул.Кн.Василька, 108, м.Теребовля, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ 02900570.

Повний текст рішення суду складено 10.12.2024.

Суддя А.В.Мельник