Рішення

від 11.12.2024 по справі 285/4739/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4739/24

провадження у справі № 2/0285/1579/24

11 грудня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………...……..Літвин О. О.,

секретаря………………….……………Клечковської М. М.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні

за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа: виконавчий комітет Городницької селищної ради

Звягельського району Житомирської області, як орган опіки та піклування,

про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача (своєї колишньої дружини), в якому просив позбавити її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що відповідач самоусунулася від виховання, утримання, фізичного розвитку своєї дитини, яка на цей час проживає разом із ним і тільки він доглядає та утримує свого сина, піклується про стан його здоров`я та всебічний розвиток. Будучи матір`ю ОСОБА_4 , відповідач не виконує свої зобов`язання по його фінансовому забезпеченню, хоча є працездатною особою та може надавати матеріальну допомогу.

Сторони в судове засідання не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Від позивача надійшлазаява, в якій він підтримав позов, просив його задовольнити та слухати справу за його відсутності.

Представник третьої особи в заяві до суду від 11.12.2024 просила слухати справу за її відсутності, проти задоволення позову не заперечила.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася, в судове засідання вкотре не з`явилася, причини неявки не повідомила. Також до суду не надходили від неї заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Про місце і час судових засідань вона повідомлена згідно з вимогами ст.ст.128, 131 ЦПК, а також шляхом розміщення оголошення на сайті суду в мережі Інтернет.

Клопотань, які б свідчили про зацікавленість відповідача у розгляді справи, матеріали не містять.

З урахуванням положень ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи і надані докази, суд приходить наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ст.7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням їх інтересів.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Дитині для повного, гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння (Закон України «Про охорону дитинства»).

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Виховання дитини обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, крім інших, один з батьків (ст.165 СК України).

Встановлено, що сторони з 14.09.2007 перебували у шлюбі, під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . За позовом ОСОБА_1 заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 01.11.2019 у справі №285/2789/19 шлюб між сторонами був розірваний та місце проживання дитини визначено з батьком. На користь останнього з відповідача також стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1300 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.08.2019. З наданого розрахунку заборгованості, який сформований державним виконавцем, відповідач станом на 04.09.2024 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 83621,50 грн. З вказаного документу також вбачається, що ОСОБА_5 жодного разу аліменти не сплачувала, за що вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду від 06.05.2024 у справі №285/2458/24 її було засуджено за кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.164 КК України, та призначено покарання у виді 2 років пробаційного нагляду.

Згідно довідки сільської ради №1569 від 09.09.2024 дитина зареєстрована за однією адресою з батьком, ОСОБА_6 , в АДРЕСА_1 .

З 01.09.2014 ОСОБА_4 навчається в Городницькому опорному ліцеї, його навчанням та вихованням займається виключно батько ОСОБА_7 (характеристика, видана директором ліцею від 05.09.2024).

З письмових заяв від 06.09.2024 мешканців с ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є сусідами позивача, слідує, що відповідач не з`являлась за місцем проживання свого сина.

Орган опіки та піклування у своєму висновку від 16.08.2024 вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Звертаючись до суду з даним позовом, якому передувала виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, позивачем були вжиті усі можливі заходи та міри з метою захисту інтересів сина щодо його права на материнське піклування.

Конституцією України (ст.51) визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У Принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Ст.3 Конвенції про права дитини наголошує, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їх інтересів.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків (ст.164 СК України). Це є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька, матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Безумовно, інтереси дитини є надзвичайно важливими, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, і позбавлення останніх батьківських прав є крайнім, виключним та надзвичайним способом впливу на них.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано беззаперечними доказами, що відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, переклавши всю відповідальність за життя свого сина на його батька, що суд сприймає як свідоме нехтування своїми обов`язками. Неможливість активної участі матері в житті своєї дитини не спричинена об`єктивними причинами і таку її поведінку, на думку суду, змінити у кращу сторону наразі неможливо.

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком. Водночас думка дитини не завжди може відповідати її найкращим інтересам. У даній справі думка ОСОБА_4 не заслуховувалась, оскільки будь-яке судове засідання - це стресова ситуація для дитини, адже є велика кількість факторів, які в сукупності можуть негативно впливати на дитячу психіку чи навіть травмувати її.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Обставину, про яку стверджує сторона, потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідач не надала суду докази, які б спростовували обставини, викладені у позовних вимогах.

Розуміючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків; враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»; те, що між сином та матір`ю дійсно втрачений сталий емоційний зв`язок; за відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача суд вважає доведеним факт її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина, а позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав - обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З відповідача також належить стягнути судовий збір на користь позивача при подачі ним позову в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуюча суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин