Постанова

від 11.12.2024 по справі 490/10442/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.12.24

22-ц/812/1724/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/10442/21

Номер провадження: 22-ц/812/1724/24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,

за участю: представника заявника - Мельникова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Миколаївського міського центру зайнятості

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді - Шолох Л.М. в приміщенні того ж суду по справі за скаргою Миколаївського міського центру зайнятості на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2024 року Миколаївський міський центр зайнятості звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - Центральний відділ ДВС) та зобов`язання вчинити певні дії.

Скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2022 року з ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості стягнуто безпідставно отриманої допомоги на випадок безробіття у розмірі 22558,72 грн. та розстрочено виконання рішення суду строком на дванадцять місяців шляхом сплати ОСОБА_1 по 1879,90 грн. щомісячно з дня ухвалення рішення суду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2022 року у задоволенні заяви Миколаївського міського центру зайнятості про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом Миколаївського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.

24 лютого 2023 року Центральним районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист, який 27 лютого 2024 року будо пред`явлено на примусове виконання до Центрального відділу ДВС та на підставі якого 13 березня 2024 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. винесено постанову про відкриття провадження.

08 травня 2024 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконавчого листа №490/10442/21 виданого 24 лютого 2023 року з фактичним виконанням виконавчого документу в повному обсязі.

Разом з тим, 14 травня 2024 року у межах виконання рішення суду у справі №490/10442/21 по виконавчому провадженню №71246147 було перераховано лише кошти у сумі 9399,50 грн, а кошти у сумі 13159,22 грн залишилися не повернутими, а відтак рішення суду не може вважатися виконаним в повному обсязі.

Постанова про закінчення виконавчого провадження обґрунтована нормами п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №489/20802, відповідно до яких, у разі пред`явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати.

Між тим, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2024 року не відображено, що провадження відкрито з метою часткового стягнення боргу. На момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 08 травня 2024 року боржник прострочив виконання рішення суду в повному обсязі, оскільки протягом періоду з 25 серпня 2022 року по 25 серпня 2023 року не було сплачено жодної копійки в рахунок погашення боргу.

Закінчення виконавчого провадження унеможливлює в майбутньому подальше стягнення решти боргу в сумі 13159,22 грн, оскільки згідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ надсилається разом з постановою про закінчення виконавчого провадження до суду та не передбачає повторне пред`явлення його на примусове виконання.

Посилаючись на викладене та на ст. 129-1 Конституції України, ст. 1, 18 Закону України «Про виконавче провадження» Миколаївський міський центр зайнятості просив суд: визнати постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. від 08 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2023 року у справі № 490/10442/21 неправомірною та скасувати; зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. відновити виконавче провадження, винести про це відповідну постанову, копію якої направити сторонам та суду; у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити виконавчий лист Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2023 року у справі № 490/10442/21.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що Порядок виконання виконавчих документів, у яких міститься розстрочення виконання рішення суду, визначено у пункті 6 розділу ІІІ Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції № 512/5. Відповідно до цього пункту у разі пред`явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати. Так, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2022 року задоволено заяву відповідача та надано розстрочку виконання рішення суду на дванадцять місяців та визначену суму щомісячного платежу у розмірі 1879, 90 грн. Виконавче провадження № 71246147 відкрито 13 березня 2024 року, тобто, на час відкриття зазначеного виконавчого провадження ОСОБА_1 мав здійснити виплати за п`ять місяців, що передували відкриттю виконавчого провадження (1 879, 90 грн х 5 = 9 399, 50 грн). Після сплати боржником ОСОБА_1 суми 9399, 50 грн головним державним виконавцем Лемещенко А.П. правомірно, з дотриманням пункту 6 розділу ІІІ Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції № 512/5, винесено постанову від 08 травня 2023 року про закінчення виконавчого провадження №71246147, а відтак дії державного виконавця щодо винесення постанови від 08 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження є правомірними.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Миколаївський міський центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, просив скасувати ухвалу суду, скасувати й визнати постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. від 08 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2023 року у справі №490/10442/21 неправомірною.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 травня 2024 року боржник прострочив виконання рішення суду в повному обсязі. Закінчення виконавчого провадження у зв`язку із нібито його повним виконанням суперечить дійсності та унеможливлює в майбутньому подальше стягнення решти боргу в сумі 13159,22 грн, оскільки у випадку, передбаченому п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду, і в цьому разі неможливо повторно пред`явити його на примусове виконання. Повторну видачу виконавчого листа за рішенням, яке нібито виконано у повному обсязі, чинне законодавство не передбачає. Боржник добровільно з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження теж жодної копійки не сплатив. Суд першої інстанції по суті перевірив не виконання державним виконавцем Лемещенко А.П. рішення суду, а виконання нею Інструкції, знехтувавши при цьому нормами як Закону України «Про виконавче провадження» так і нормами ЦПК України. Згідно із ч.7 ст. 10 ЦПК України у разі невідповідності правового акту правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акту вищої юридичної сили. Норми законів за ієрархією нормативно-правових актів є вищими за норми Інструкції, і у спірних питаннях мають бути застосовані саме вони.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання, боржник ОСОБА_1 та представник Центрального відділу ДВС не з`явилися про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника Центрального відділу ДВС надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі. Боржник ОСОБА_1 причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю - доповідача, представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змістустатті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає.

З матеріалівсправи вбачаєтьсяі такевстановлено судом,що рішеннямЦентрального районногосуду м.Миколаєва від24лютого 2023року позовМиколаївського міськогоцентру зайнятостізадоволено повністю.Стягнуто з ОСОБА_1 на користьМиколаївського міськогоцентру зайнятостібезпідставно отриманоїдопомоги навипадок безробіттяв розмірі22558,72грн.Повернуто Миколаївськомуміському центрузайнятості здержавного бюджету1135грн судовогозбору,сплаченого заподачу позовудо суду.Розстрочено виконаннярішення суду строком на дванадцять місяців шляхом сплати ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості по 1879, 90 грн щомісячно з дня ухвалення рішення суду (а.с. 39-41).

Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центра зайнятості 1135 грн судового зборуза подачу позову досуду (а.с. 46).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2022 року у задоволенні заяви Миколаївського міського центру зайнятості про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом Миколаївського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено (а.с. 54-55).

На підставі вказаного рішення суду Центральним районним судом м. Миколаєва 24 лютого 2023 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Миколаївськогоміського центразайнятості безпідставно отриманої допомоги на випадок безробіття в розмірі 22558,72 грн. Розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців шляхом сплати ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості по 1879,90 грн. щомісячно з дня ухвалення рішення суду (а.с. 92-93).

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. від 13 березня 2023 року відкрито виконавче провадження № 71246147 з виконання виконавчого листа № 490/10442/21, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 24 лютого 2023 року (а.с. 73).

08 травня 2024 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 71246147 з виконання виконавчого листа № 490/10442/21, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 24 лютого 2023 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із виконанням виконавчого документа в повному обсязі, стягнення суми коштів достатньої для задоволення вимог стягувача, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с.74).

Звертаючись зі скаргою до суду Миколаївський міський центр зайнятості посилався на те, що на момент винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження 08 травня 2024 року боржник прострочив виконання рішення в повному обсязі, а сплата ним лише 9 399,50 грн за п`ять місяців, що передували відкриттю провадження не може вважатися повним виконанням рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що після сплати боржником ОСОБА_1 суми 9399, 50 грн головним державним виконавцем Лемещенко А.П. правомірно, з дотриманням пункту 6 розділу ІІІ Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції № 512/5, винесено постанову від 08 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження №71246147.

З таким висновком суду погодитися неможливо з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 частини першоїстатті 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).

Статтею 18 ЦПК Українипередбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Тобто з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав,ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокремарозділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК Українивизначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.

Так,статтею 447 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першоюстатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339ГПК України(статті 447 ЦПК України) пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правиламистатті 26Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 4 Закону України «Про виконавчому провадженні» передбачені вимоги до виконавчого документа. Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно пунктом 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 № 512/5 у разі пред`явлення, до виконання виконавчого документи, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.

Так, у виконавчому листі №490/10442/21, виданого 24 лютого 2023 року Центральним районним судом м. Миколаєва, згідно резолютивної частини рішення суду вказано стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості безпідставно отриманої допомоги на випадок безробіття в розмірі 22558, 72 грн. Розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців шляхом сплати ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості по 1879, 90 грн щомісячно з дня ухвалення рішення суду. Рішення набрало законної сили 27 вересня 2022 року.

13 березня 2023 року головний державний виконавець Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П., відкриваючи виконавче провадження №71246147 на підставі вказаного виконавчого документу, не зазначила в якій саме частині відкривається провадження.

Згідно платіжної інструкції №33498 від 09 травня 2024 року, в ході здійснення виконавчого провадження № 71246147 боржником на користь стягувача сплачено 9399, 50 грн (а.с. 121).

За положеннями статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 9, виконавче провадження підлягає закінченню у разі, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

08 травня 2024 року головний державний виконавець Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 71246147 з примусового виконання виконавчого листа № 490/10442/21 від 24 лютого 2023 року, в якій зазначила про те, що вимоги виконавчого документа виконано в повному обсязі, стягнуто суму коштів достатню для задоволення вимог стягувача, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Разом з тим, згідно виконавчого документа з ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості необхідно стягнути безпідставно отриману допомогу на випадок безробіття в розмірі 22558, 72 грн.

Отже, на момент закінчення виконавчого провадження 08 травня 2024 року боржником було сплачено лише 9399,50 грн, що не може свідчити про повне виконання рішення суду згідно виконавчого документу. До того ж, строк розстрочки виконання рішення суду дванадцять місяців з 27 вересня 2022 року по 27 вересня 2023 року сплинув.

Разом з тим, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першоюстатті 74Закону України«Про виконавчепровадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Аналогічні положення закріплені у статті 447 ЦПК України.

З урахуванням вказаних вище норм, постанова головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. від 08 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження №71246147 за виконавчим листом, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 24 лютого 2023 року у справі №490/10442/21 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Що стосується вимог скарги про зобов`язання головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. відновити виконавче провадження, винести про це відповідну постанову, копію якої направити сторонам та суду та у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження, пред`явити виконавчий лист Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2023 року у справі № 490/10442/21, то суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 зазначив, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Отже, суд не має права зобов`язувати посадових осіб органів державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, інакше це буде втручанням суду у дискреційні повноваження державного виконавця.

Таким чином, суд не має права зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження, а лише усунути порушення (поновити порушене право), що є самостійною підставою для відмови в задоволенні такої вимоги в скарзі.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції на підставі п. 1, 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення скарги Миколаївського міського центру зайнятості, а саме визнати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. від 08 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження №71246147 за виконавчим листом, виданого Центральним районним судом 24 лютого 2023 року у справі №490/10442/21 неправомірної та скасувати її.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Миколаївського міського центру зайнятості - задовольнити частково.

Ухвалу Центральногорайонногосуду м.Миколаєвавід 16жовтня2024року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу Миколаївського міського центру зайнятості на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівни від 08 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження №71246147 за виконавчим листом, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 24 лютого 2023 року у справі №490/10442/21 неправомірною та скасувати її.

В іншій частині вимог скарги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбаченихст. 389 ЦПКУкраїни.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.