Ухвала

від 10.12.2024 по справі 686/21763/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/21763/23

Провадження № 11-сс/4820/474/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відео конференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023240000000147, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного за ч.1 ст.255, ч.1 ст.306, ч.4 ст.28, ч.ч.1,2,3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311, ч.4 ст.28, ч.2 ст.317 КК України ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчої судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою клопотання слідчого задоволено частково, застосовано стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.1 ст.306, ч.4 ст.28, ч.ч.1,2,3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311, ч.4 ст.28, ч.2 ст.317 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 січня 2025 року включно без можливості внесення застави.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що ризики, усі, визначені ст.178 КПК України, обставини в їх сукупності, зокрема й майновий та сімейний стан ОСОБА_6 , наявність у нього родини, належного грошового забезпечення, репутація ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, вік та стан його здоров`я, дають підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже лише такий, найсуворіший запобіжний захід, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, наявність яких доведена слідчим та прокурором.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Ухвалу вважає незаконною та необґрунтованою, при цьому посилається на те, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороні захисту не вручено, що є порушенням вимог ст. 184 КПК України.

Письмове повідомлення про підозру вручене без адвоката, чим порушено право на захист.

Крім того, вважає, що порушено вимоги ст. 77 КПК України, оскільки прокурор Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_8 є неналежним прокурором у даному кримінальному провадженні, отже він є упередженим.

На її думку, процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні мала здійснювати Спеціалізована прокуратура у сфері оборони у зв`язку з тим, що один із співучасників є військовослужбовцем.

Підозра, пред`явлена ОСОБА_9 , є необґрунтованою, оскільки належні та допустимі докази на її підтвердження відсутні.

Ризики, наведені у клопотанні слідчого, стороною обвинувачення не доведені.

Слідча суддя не врахувала, що підозрюваний має проблеми зі здоров`ям, тому не може перебувати у СІЗО.

Також, вказує, що слідча суддя є упередженою, оскільки під час постановлення рішення керувалась матеріалами із кримінального провадження, які не були долучені до клопотання про обрання запобіжного заходу.

Вважає, що лише тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 діянь не може бути визначальною підставою для обрання йому найсуворішого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Виходячи з вимог ст.370КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Згідно з ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідча суддя при розгляді клопотання слідчого в повній мірі дотрималася цих вимог закону.

Так, згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ст. 183 КПК України).

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 відповідає вимогам ст.184 КПК України, погоджене з прокурором. В обґрунтування клопотання слідчий послався на наявність обґрунтованої підозри, тяжкість кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_6 , які є тяжкими та особливо тяжкими, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КК України.

Наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись слідчою суддею. При цьому, був опитаний підозрюваний, вислухана думка його захисника, прокурора, відібрані пояснення у слідчого, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу.

Слідча суддя правильно врахувала обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Також враховано і те, що досудове слідство знаходиться на початковій стадії, усі свідки ще не допитані, усі речі, які мають значення для даної справи, не відшукані.

Тому, слідча суддя прийшла до правильного висновку про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КК України, зокрема: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень.

Врахувавши наведені ризики, усі обставини, визначені ст. 178 КПК України, в їх сукупності, зокрема й майновий та сімейний стан ОСОБА_6 , наявність у нього родини, належного грошового забезпечення, репутацію ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, вік та стан його здоров`я, слідча суддя прийшла до правильного висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчої судді про те, що лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, наявність яких доведена слідчим та прокурором.

Разом з тим, з урахуванням того, що підозрюваному інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, розмір застави правильно у відповідності до вимог п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначався.

Твердження захисника про те, що підозра, повідомлена ОСОБА_9 є необґрунтованою, оскільки відсутні належні та допустимі докази на її підтвердження, колегія суддів до уваги не бере, враховуючи наступне.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Нечипорук та Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень слідчий надав наступні докази: протоколи про результати візуального спостереження за місцем від 22 жовтня 2024 року; протоколи про результати візуального спостереження за особою від 22 жовтня 2024 року, від 04 листопада 2024 року; протоколи про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 16 квітня 2024 року; протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відео контроль особи від 12 липня 2024 року, від 16 жовтня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року, від 31 жовтня 2024 року; протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2024 року, від 28 жовтня 2024 року; протокол огляду грошових коштів від 24 жовтня 2024 року; протоколи особистого огляду покупця від 24 жовтня 2024 року, від 27 жовтня 2024 року; висновки експертів №СЕ-19/123-24/4907-НЗПРАП від 31 травня 2024 року, №СЕ-19/123-24/11734-НЗПРАП від 02 жовтня 2024 року, №СЕ-19/123-24/13021-НЗПРАП від 04листопада 2024 року та інші матеріали кримінального провадження

Отже, слідча суддя прийшла до правильного висновку, що долучені до матеріалів клопотання докази об`єктивно доводять можливу причетність підозрюваного ОСОБА_6 до інкримінованих кримінальних правопорушень та є достатнім для застосування стосовно .

Доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, є безпідставними, виходячи з наступного.

Так, наявність вищевикладених ризиків у межах кримінального провадження ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених прокурором у судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій.

Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, окремі з яких є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Враховуючи те, що на даний час не всі докази у кримінальному провадженні віднайдені, зокрема, не віднайдено великі партії наркотичних засобів та психотропних речовин, а також призначене для їх виготовлення лабораторне обладнання, тому, слідча суддя прийшла до правильного висновку, що існує ризик знищення, спотворення або приховування вказаних речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Досудове розслідуванняу кримінальномупровадженні незакінчено,на данийчас свідкита іншіпідозрювані судомне допитані,а тому,існує ризикнезаконного впливуна свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

Також, слідча суддя правильно встановила, що з урахуванням обставин вчинення злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_6 , існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.

Таким чином, стороною обвинувачення ризики, зазначені у клопотанні слідчого, доведені. У сукупності із обґрунтованою підозрою ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вони стали підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.

Посилання на те, що ОСОБА_6 має проблеми зі здоров`ям, тому він не може знаходитись під вартою у слідчому ізоляторі, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Так, відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі Порядок), затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, цей Порядок визначає взаємодію закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного Порядку усі особи, які прибули до слідчих ізоляторів, у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

Згідно з п. 2.3. Порядку медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Відповідно до п.п. 2.6., 2.7. Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Отже, особи, які перебувають під вартою, та є хворими, отримують медичну допомогу в амбулаторних умовах в медичних частинах та в спеціально визначених закладах охорони здоров`я.

З огляду на вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 не позбавлений можливості отримати медичну допомогу, у разі її необхідності, перебуваючи під вартою.

Доводи про те, що стороні захисту не було вручено клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чим порушено вимоги ст. 184 КПК, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 184 КПК України визначено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Як вбачається із матеріалів справи, примірник клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_6 отримав 13 листопада 2024 року о 15 год. 40 хв., що підтверджується даними його розписки (а.к.п. 202).

Судове засідання у даній справі розпочато о 12 год. 35 хв. 14 листопада 2024 року. Отже, копія клопотання про застосування запобіжного заходу була вручена стороні захисту з дотриманням вимог ст. 184 КПК України.

Твердження захисника про те, що слідча суддя при постановленні ухвали керувалась матеріалами, які не були долучені до клопотання, що свідчить про її упередженість, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.

Частиною 4 статті 193 КПК України визначено, що за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Отже, чинне кримінально-процесуальне законодавством дозволяє слідчому судді ознайомлюватись із тими матеріалами кримінального провадження, які не були долучені до клопотання.

Тому, слідча суддя будь-якої упередженості не проявила, а діяла у правовому полі, повно та об`єктивно розглянувши клопотання.

Посилання адвоката на те, що тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 діянь не може бути визначальною підставою для обрання йому найсуворішого запобіжного заходу, на увагу апеляційного суду не заслуговують, з урахуванням наступного.

Обираючи підозрюваному саме такий запобіжний захід, слідча суддя враховувала не лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , а й усі визначені ст. 178 КПК України обставини в їх сукупності, зокрема наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вагомість доказів про вчинення останнім кримінальних правопорушень, його майновий та сімейний стан, наявність родини, належне грошове забезпечення, репутацію ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, вік та стан його здоров`я.

Доводи захисника про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 було вручено у відсутність адвоката, чим порушено його право на захист є необґрунтованими.

Так, стаття 278 КПК України не містить будь-яких застережень щодо необхідності залучення захисника під час вручення особі повідомлення про підозру.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Підозрюваним відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276279 КПК, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак повідомлення не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Із матеріалів провадження вбачається, що 13 листопада 2024 року о 12год. 25 хв. ОСОБА_6 було повідомлено про підозру та роз`яснено права, зокрема й право на отримання захисника за рахунок держави, яким він і скористався (т. 1, а.к.п.185-201).

Отже, саме з цього моменту він набув статусу підозрюваного і саме після цього слід було забезпечити участь захисника, відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 КПК України.

Відповідно до доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №004-260013361 від 13 листопада 2024 року цього ж дня о 14 год. 00хв. підозрюваному було призначено захисника ОСОБА_10 (т. 1, а.к.п. 182).

За таких обставин колегія суддів вважає, що право ОСОБА_6 на захист під час вручення йому повідомлення про підозру порушено не було.

Разом з тим, вищевказані обставини жодним чином не впливають на законність прийнятого судом рішення про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Твердження ж захисника про те, що ОСОБА_8 є неналежним прокурором у даному кримінальному проваджені, а отже він не мав права брати участь у розгляді вищевказаного клопотання, оскільки процесуальне керівництво цього провадження повинна здійснювати Спеціалізована прокуратура у сфері оборони, через те, що одним із співучасників є військовослужбовець, на увагу апеляційного суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.

Положення КПК, на відміну від підслідності, визначеної у ст. 216 цього Кодексу, не закріплюють окремих правил щодо визначення прокурора у кримінальному провадженні, зокрема за суб`єктом вчинення злочину (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2022 року (справа №161/7088/20).

Відповідно до постанови про заміну групи прокурорів від 16 жовтня 2024року до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні включено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Старшим групи призначено ОСОБА_8 (т. 1 а.к.п. 219).

Судове засідання, у якому брав участь прокурор ОСОБА_8 , під час розгляду клопотання Хмельницьким міськрайонним судом, відбулось 14листопада 2024 року, тобто під час дії його повноважень як процесуального прокурора у даному кримінальному провадженні. Отже, твердження адвоката про його неповноважність є надуманими та спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи вищевикладене, потреба в обмеженні права на особисту свободу підозрюваного шляхом обрання йому найсуворішого запобіжного заходу є виправданою. Окрім того, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують ознаки суспільного інтересу, який, зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів уважає, що ухвала слідчої судді є законною, підстави для її скасування, як того просить захисник, відсутні.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчої судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 року, якою застосовано стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 січня 2025 року, включно, без визначення розміру застави, залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3