Ухвала

від 11.12.2024 по справі 140/7970/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

11 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7970/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу від 10.03.2023 № 71 (по стройовій частині) в частині оголошення про прийняття на військову службу за контрактом ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття провадження було вказано, що питання строку звернення до суду буде вирішено після надходження від відповідача витребуваних судом документів.

В тексті позовної заяви представник позивача заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи його тим, що з оскаржуваним наказом позивач ознайомився 25.06.2024, після отримання відповідей та документів, які надійшли від відповідача на адвокатський запит представника позивача. До цього, як свідчать матеріали справи, позивача ніхто з даним наказом не ознайомлював. Саме з 25.06.2024 вважає адвокат, повинен обчислюватися строк на звернення до суду. З цих підстав просить поновити строк звернення до суду.

05.12.2024 ухвалою суду було визнано підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, неповажними, відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з цих підстав, позовну заяву було залишено без руху на підставі положень частин тринадцятої - п`ятнадцятої 171, статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху в тому числі для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій необхідно було вказати інші підстави для поновлення строку ніж ті які вказані у заяві, надати докази поважності причин пропуску цього строку.

10.12.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого позивач вказав, що оскільки позивач 10.03.2023 не укладав контракт на проходження служби, то вказане виключає можливість знати про прийняття його на військову службу. 06.06.2024 позивачем подано рапорт з проханням повідомити, яку саме службу проходить позивач, на який ним відповіді отримано не було. Лише після направлення запитів адвокатом та отримання відповідей на них, 17.07.2024 ОСОБА_1 стало відомо про існування спірного наказу. Звертає увагу на те, що зі спірним наказом позивач ознайомлений не був. Саме з цього моменту повинен обраховуватися строк звернення до адміністративного суду. Також наголошує на тому, що на даний час в Україні діє воєнний стан. З врахуванням наведеного просить поновити строк звернення до суду з даним позовом.

У відзиві на позов відповідач вказав на пропущення ОСОБА_1 строків звернення до суду, оскільки він сам виявив бажання укласти контракт на проходження військової служби, оформив всі необхідні документи та з березня 2023 року проходить службу у даній військовій частині.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає до задоволення, а позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу слід залишити без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 122 КАС Українивстановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини 3 статті 122 КАС Українипередбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що предметом спірних правовідносин в цій справі є визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.03.2023 № 71 (по стройовій частині) в частині оголошення про прийняття на військову службу за контрактом ОСОБА_1 .

За нормами частин 1 та 3 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з даним позовом 31.07.2024, тобто із пропуском місячного строку звернення, встановленого частиною 5статті 122 КАС України.

Як вже зазначалось вище, клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовано тим, що з оскаржуваним наказом позивач ознайомився 25.06.2024, після отримання відповідей та документів, які надійшли від відповідача на адвокатський запит представника позивача. До цього, як свідчать матеріали справи, позивача ніхто з даним наказом не ознайомлював. Саме з 25.06.2024 вважає адвокат, повинен обчислюватися строк на звернення до суду. З цих підстав просить поновити строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 05.12.2024 було визнано неповажними причини пропуску звернення з даним позовом до суду та відмовлено в клопотанні про поновлення строків звернення до суду.

Зокрема, суд виходив з того, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд вказує на наступне.

Позивачем добровільно 01.01.2023 було подано рапорт на укладення контракту про проходження військової служби.

В подальшому, ним були заповнені та оформлені необхідні документи, пов`язані з прийняттям його на військову службу по контракту та пройдено ВЛК, за результатами якої видано довідку про придатність позивача до військової служби (а.с.47-55).

Тобто, позивач знав про те, що ним вчиняються відповідні дії на призначення його на військову службу за контрактом.

На підставі рапорту позивача, довідки ВЛК, клопотання командира, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ №23 о/с від 08.03.2023 По особовому складу, яким ОСОБА_1 призначено по військовій частині НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , стрільцем 3-го відділення 2-го патрульного взводу 1-ої патрульної роти, наказано укласти з ним контракт про проходження військової служби на строк до оголошення демобілізації.

В подальшому, 10.03.2023 командиром частини видано спірний наказ.

Після цього, позивач був зарахований до військової частини, йому видано службове посвідчення (13.03.2023), оформлено дозвіл на носіння табельної зброї (25.03.2023), отримував заробітну плату за місцем проходження служби, на нього поширюються вимоги Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

Слід зауважити, що розмір заробітної плати солдата строкової служби та після прийняття на військову службу за контрактом є різним.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в службовому посвідченні позивача є запис про призначення на посаду та на підставі якого документа (а.с.12), що підтверджує факт перебування його на військовій службі.

Тобто, наявні в справі матеріали свідчать про те, що позивач належним чином був обізнаний про перебування його на військовій службі за контрактом з березня 2023 року, а із зазначеним позовом звернувся лише 31.07.2024.

Суд звертає увагу, що прийняття, проходження військової служби вимагає дотримання певних процедур.

Зважаючи на наведені обставини, ОСОБА_1 мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого його прийнято на військову службу.

В той же час, з матеріалів позовної заяви слідує, що лише 06.06.2024 позивач подав рапорт на отримання такої інформації. В подальшому, відповідні запити направлялись адвокатом в липні 2024 року. Вказані дії вчинені поза межами строків звернення до суду, визначених КАС України.

Тобто, з наведеного випливає, що позивач з моменту прийняття на військову службу в березні 2023 року мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо ознайомлення його з даним наказом. Проте, доказів на підтвердження таких обставин позивачем не надано.

Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений КАС України строк.

Позивачем не наведено аргументованих доводів про наявність поважних причин звернення до суду, підтверджених належними і достатніми доказами, тобто про наявність таких об`єктивних, незалежних від його волі обставин, які унеможливлювали або ускладнювали можливість звернення до суду в межах місячного строку звернення до суду.

Отже, наведені позивачем обставини не дають підстав для висновку про визнання поважними причин пропуску до суду із цим позовом.

На думку суду, подання позивачем рапорту та в подальшому адвокатських запитів в червні, липні 2024 року та отримання відповіді на них, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав щодо підстав прийняття його на військову службу в березні 2023 року.

10.12.2024 на виконання ухвали суду від 05.12.2024 про залишення позовної заяви без руху, представником позивача подано нову заяву про поновлення строків звернення до суду.

Надаючи оцінку даним доводам про поважність пропуску строків звернення до суду викладених у цій заяві, суд виходить з наступного.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення до суду з позовною заявою є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо належного виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Представник позивача наполягає на тому, що позивач дізнався про порушення своїх прав після отримання відповіді на адвокатський запит та отримання копії наказу 17.07.2024.

Цією датою визначається конкретний час, момент, факт настання обізнаності позивача, що в даних спірних правовідносинах було порушено, як він вважає його права.

Однак, суд не погоджується з такими аргументами.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 даного Закону визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Преамбулою Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статтями 5-6, 16 даного Закону визначено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Суд наголошує, що в силу вимог чинного законодавства проходження військової служби є державною службою особливого характеру, має свої особливості та вимагає дотримання вимог Статуту, яким регламентується як діяльність військової частини та військовослужбовців.

Тобто перебуваючи на строковій службі, та в подальшому подавши рапорт на укладання контракту 01.01.2023, вчинивши всі необхідні дії на його укладання, в тому числі проходження ВЛК, а в подальшому отримання позивачем службового посвідчення (13.03.2023), в якому міститься запис про призначення на посаду та на підставі якого документа (а.с.12), отримання дозволу на носіння табельної зброї (25.03.2023), отримання заробітної плати за місцем проходження служби, підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з березня 2023 року було достовірно відомо про його перебування на військовій службі.

При цьому, перебування його на військовій службі вимагало від нього дотримання ним вимог Статуту та посадових обов`язків, пов`язаних із посадою, яку він займав.

Як вбачається із матеріалів справи, контракт на проходження військової служби позивачем на момент зарахування його до військової частини підписано не було.

Водночас проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що починаючи з березня 2023 року ОСОБА_1 знав про перебування на військовій службі.

Позивач не був позбавлений можливості з метою з`ясування юридичних підстав прийняття його на військову службу, отримання відповідного наказу, контракту, скерувати відповідні запити, рапорт до відповідача та на підставі отриманих за результатами їх розгляду документів, визначити наявність порушення своїх прав та підстав звернення до суду, чого ним зроблено не було.

Тому суд констатує, що позивач за необхідності міг отримати відповідний наказ, а також і інші документи, на підставі яких їх було прийнято та видано, та після їх опрацювання дізнатися чи було при цьому допущено порушення його права, свобод та інтересів та визначити чи є підстави для звернення до суду за їх захистом у березні 2023 року, а не у 2024 році, як він стверджує у своїй заяві.

Позивачем ні у позовній заяві, ні у заяві про поновлення строку звернення до суду не було належним чином обґрунтовано обставин та не надано належних доказів, за яких наявність підстав для звернення до суду ним не могло бути виявлено більш ніж за один рік 4 місяці з моменту прийняття оспорюваного рішення, а відтак своєчасного звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, а в подальшому представник позивача звернувся з відповідними листами лише в червні 2024 року.

На думку суду, направлення позивачем рапорту 06.06.2024, запитів адвоката 25.06.2024 про витребування інформації та документів і отримання відповіді на них, копії відповідного наказу 17.07.2024, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про наявність порушення своїх прав, свобод та інтересів.

З моменту прийняття на військову службу та виконання вимог Статуту у позивача виникло право щодо перевірки на предмет законності підстав прийняття його на військову службу, та відповідно вчинивши відповідні дії, він міг дізнатися про порушення закону.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихКАС Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

У свою чергу правовий режим воєнного стану не є підставою для безумовного поновлення процесуального строку, питання поновлення якого у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів та доказів, наведених у клопотанні заявника. Позивач повинен обґрунтувати, як саме запровадження в Україні воєнного стану перешкоджало зверненню до адміністративного суду із позовом у строк, встановлений КАС України, та надати докази в підтвердження вказаних обставин.

Таким чином, сам лише факт дії воєнного стану не є достатнім для поновлення пропущених процесуальних строків.

Наведені у заяві від 10.12.2024 про поновлення строку звернення до суду обставини, на думку суду, не є поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 міг та мав можливість дізнатися у березні 2023 року.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У даному випадку позивачем вказані принципи не були дотримані.

Так, пунктом 5 частини 1статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частинами 3, 4 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу

Отже за таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду слід відмовити, а позов - залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256, 262, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк