Рішення

від 11.12.2024 по справі 140/12936/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/12936/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

за участю секретаря судового засідання Бульбенюк Т.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Ковельський ВДВС у Ковельському районі) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги, з урахуванням нової редакції позовної заяви (т.1, а.с. 39-43), обґрунтовані тим, що вироком судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 28.07.1999 (набрав законної сили 02.12.1999) ОСОБА_1 було засуджено та призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна на користь держави. Покарання у виді позбавлення волі позивач уже давно відбув.

З метою виконання вказаного вироку суду в частині конфіскації майна був виданий дублікат виконавчого листа №1-13/99 від 28.10.2005, який перебував на виконанні Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ. На той час було описане належне позивачу майно, а саме накладено арешт на чотири автомобілі. З причин, які не залежали від позивача, здійснити їх конфіскацію не вдалося. В подальшому виконавче провадження було прийнято до виконання Ковельським ВДВС у Ковельському районі.

Позивач в порядку безоплатної приватизації набув у власність земельну ділянку по вул.Центральна в с.Воля Ковельська Ковельського району Волинської області, кадастровий номер 0722182600:01:001:0882, для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення якої було змінено для будівництва та обслуговування житлового будинку відповідно до рішення Зеленської сільської ради від 16.11.2012 №17/11. На цей час позивач також володіє автомобілем марки Volkswagen Caddy, р. н. НОМЕР_1 .

У вересні 2024 року, будучи у нотаріуса, позивач дізнався, що на вказану земельну ділянку є обтяження. З відповіді на адвокатський запит стало відомо, що 25.03.2021 на підставі постанови про арешт майна боржника ВП №40487241, яка винесена державним виконавцем Ковельського ВДВС у Ковельському районі, накладений арешт на все майно, що належить боржнику відповідно на виконання дублікату виконавчого листа №1-13/99 від 28.10.2005 та внесені дані до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (реєстраційний запис №41586468) та Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстраційний запис №28778807).

Звернувшись із письмовою заявою до відповідача із заявою про скасування арешту із зазначеної земельної ділянки та транспортного засобу, відповідач листом від 15.10.2024 №160936/25 відмовив у знятті арешту з майна.

Позивач не погоджується із такими діями відповідача та зазначає, що фактично орган державної виконавчої служби у межах виконавчого провадження №40487241 вийшов за межі вироку апеляційного суду Житомирської області від 28.07.1999 у справі №1-13/99 у частині конфіскації майна засудженого, оскільки право власності на земельну ділянку та автомобіль було набуто у 2012 році та таке майно не може підлягати конфіскації.

Позивач також стверджує, що прокурор чи органи ДВС не зверталися до суду відповідно до статей 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) з клопотанням та/або поданням щодо вирішення питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого у межах виконавчого провадження №40487241, тобто на земельну ділянку, кадастровий номер 0722182600:01:001:0882, та автомобіль марки Volkswagen Caddy, р. н. НОМЕР_1 .

Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки начальник Ковельського ВДВС у Ковельському районі відмовив у знятті арешту із земельної ділянки кадастровий номер 0722182600:01:001:0882, та автомобіля марки Volkswagen Caddy, р. н. НОМЕР_1 , тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність начальника Ковельського ВДВС у Ковельському районі щодо не зняття арешту з майна, накладеного на підставі постанови про арешт майна від 21.03.2021 ВП №40487241: земельної ділянки, кадастровий номер 0722182600:01:001:0882, площею 0,11 га, по вул.Центральна в с.Воля Ковельська Ковельського району Волинської області, та автомобіля марки Volkswagen Caddy, р.н. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, та зобов`язати відповідача в особі начальника Ковельського ВДВС у Ковельському районі зняти арешт із зазначеного майна.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справі призначено судове засідання на 10:00 11.12.2024 (т.1, а.с.48).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 09.12.2024 №193172/25 (т.1. а. с.64-68) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника та закінчення виконавчого провадження №40487241.

В судовому засіданні, проведеному у режимі відеоконференції, представник позивача Чих О.В. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просить його задовольнити. Крім того, вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відділу (т.1, а.с. 63), яке судом було задоволено.

В подальшому, з урахуванням приписів частини четвертої статті 229 КАС України, судовий розгляд справи завершено в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Корольовського ВДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Журавель О.В. про передачу виконавчого провадження від 21.03.2021 ВП №40487241 передано виконавчий документ дублікат виконавчого листа №1-13/99, виданого 28.10.2005 апеляційним судом Житомирської області про конфіскацію 1/2 майна ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (т.2, а.с. 25-26). Відповідно до дубліката виконавчого листа, виданого на виконання вироку судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 28.07.1999, присуджено конфіскувати ? частину майна, що належить ОСОБА_1 особисто на користь держави (т.1, а. с. 184).

25.03.2021 державний виконавець Ковельського міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Полінкевич А.В. винесла постанову про арешт майна боржника ВП №40487241, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (т.1, а. с. 133 зворот).

З листа Ковельського ВДВС у Ковельському районі від 15.10.2024 №160936/25 вбачається, що на підставі постанови про арешт майна боржника від 25.03.2021 ВП №40487241 були внесені дані до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (реєстраційний номер запису про обтяження 41586468) та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстраційний номер запису про обтяження 28778807), а вказану постанову було надіслано сторонам виконавчого провадження та до Територіального сервісного центру 0742 для виконання (т.1, а.с.26-27).

08.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування арешту, накладеного на майно постановою від 25.03.2021, а саме на земельну ділянку, кадастровий номер 0722182600:01:001:0882, та автомобіль (т.1, а.с. 72).

Листом від 15.10.2024 №160936/25 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зняття арешту з майна та закінчення виконавчого провадження №40487241 (т.1, а.с.26-27).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із пунктом 9 частини другої статті 5 Закону №1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: рішень про конфіскацію майна.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону №1404-VIII виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами статті 12 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) передбачено, що органи державної виконавчої служби виконують покарання у виді конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України.

Згідно із частинами першою, другою статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 537 КПК України урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків, а положеннями статті 539 цього ж Кодексу визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте, зазначеними нормами КПК України не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку про конфіскацію майна як вид покарання. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України. Крім того, положеннями КПК України (розділом VIII) не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 165/3826/21).

Отже, з огляду на те, що у Ковельському ВДВС у Ковельському районі на виконанні перебуває виконавче провадження №40487241 з виконання дубліката виконавчого листа №1-13/99, виданого 28.10.2005 на виконання вироку апеляційного суду Житомирської області у частині конфіскації 1/2 майна, належного на праві власності ОСОБА_1 , тому позивач має право як учасник виконавчого провадження відповідно до частини першої статті 287 КАС України звернутися до адміністративного суду із цим позовом, та оскільки законом не встановлено інший порядок судового оскарження бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, цей позов підлягає розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 32 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі Інструкція №512/5), визначено, що виконання рішення про конфіскацію майна, якщо таке майно підлягає реалізації, здійснюється державним виконавцем. Під час пред`явлення виконавчого документа про конфіскацію майна до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився; у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Згідно із пунктом 33 розділу VIII Інструкції №512/5 майно, що підлягає конфіскації, вилучається державним виконавцем (крім нерухомого майна, або такого, що не може бути вилучено з об`єктивних причин). Виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке підлягає конфіскації за рішенням суду, державний виконавець складає про це акт і звертається з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

За приписами частин першої, другої статті 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно із частиною третьою статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону №1404-VIII).

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 340/25/19).

При вирішенні спору суд враховує, що предметом оскарження у цій справі є бездіяльність начальника Ковельського ВДВС у Ковельському районі щодо не зняття арешту з майна (земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:0882 та автомобіля марки Volkswagen Caddy, р.н. НОМЕР_1 ), яке не підлягає конфіскації, та позивач просить зобов`язати начальника Ковельського ВДВС у Ковельському районі зняти арешт з цього майна, покликаючись на приписи статті 59 Закону №1404-VIII.

Суд звертає увагу, що позивач не оскаржує постанову про арешт майна боржника ВП №40487241, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (т.1, а. с. 133 зворот), як і не оскаржує дії про внесення на підставі цієї постанови даних до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (реєстраційний номер запису про обтяження 41586468) та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстраційний номер запису про обтяження 28778807).

При вирішенні спору суд бере до уваги, що підстави для зняття арешту з майна, які передбачені пунктами 1 10 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII, у цій справі відсутні, та на цей час виконавче провадження №40487241 не закінчене, що не дає підстав відповідно до статті 40 Закону №1404-VIII для зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Крім того, з відзиву на позовну заяву вбачається, що постанову про арешт майна боржника ВП №40487241 від 25.03.2021 було винесено на підставі статті 56 Закону №1404-VIII з метою забезпечення повного, своєчасного та реального виконання рішення суду.

Тобто, винесення постанови про арешт майна боржника ВП №40487241 від 25.03.2021 не означає, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722182600:01:001:0882 та автомобіль марки Volkswagen Caddy, р.н. НОМЕР_1 підлягають конфіскації за вироком суду.

Державний виконавець наклав арешт на усе майно боржника ОСОБА_1 саме з метою забезпечення реального виконання рішення, як це визначено частиною першою статті 56 Закону №1404-VIII, враховуючи, що у матеріалах виконавчого провадження наявні відомості, що транспортні засоби, які підлягали конфіскації, перереєстровані на інших власників, та немає жодної інформації про сплату боржником половини вартості цих автомобілів в дохід держави відповідно до вироку суду.

Отже, судом не встановлено порушення порядку накладення арешту, а відтак і підстав для зняття арешту з майна боржника згідно з постановою начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, відповідно до частини третьої статті 59 Закону №1404-VIII.

На думку суду, факт тривалого невиконання дубліката виконавчого листа №1-13/99, виданого 28.10.2005 апеляційним судом Житомирської області про конфіскацію 1/2 майна ОСОБА_1 , не може бути в розумінні статті 59 Закону №1404-VIII підставою для зняття арешту з майна. При цьому, недотримання державним виконавцем розумних строків виконавчого провадження не є предметом оскарження у цій справі. Водночас, позивач як боржник у зазначеному виконавчому провадженні не надав доказів добровільного виконання судового рішення (зокрема, доказів сплати половини вартості майна, що підлягало конфіскації за вироком суду).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд у цій справі дійшов висновку про те, що на час розгляду справи відсутні фактичні та правові підстави, визначені статтями 40, 59 Закону №1404-VIII, для зняття арешту з майна (земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:0882 та автомобіля марки Volkswagen Caddy, р.н. НОМЕР_1 ), оскаржувана у цій справі відмова начальника Ковельського ВДВС у Ковельському районі у знятті арешту з майна є такою, що вчинена відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх