Рішення

від 27.11.2024 по справі 160/25431/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Справа №160/25431/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/25431/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А, код ЄДРПОУ: 40108866) про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі відповідач), що надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №960 о/с від 10.09.2024 «По особовому складу» в частині звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національної поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1699к від 03.09.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ППОП «КОРД» (стрілецький) в частині застосування до поліцейського взводу №2 роти №3 ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 (0129525) дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 5, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337- VIII, наказу Національної поліції України від 09.08.2022 №568 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників управлінь, відділів, секторів апарату Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та інших його структурних, відокремлених підрозділів, затвердженого наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 30.09.2016 №2786, Присяги працівника поліції, що виразилось у відсутності на службі без поважних причин з 27.06.2024 та 29.06.2024 в умовах воєнного стану, тобто скоєнні проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам;

- поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_2 (0129525) на службі в органах Національної поліції на штатній посаді поліцейського взводу №2 роти №3 ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Дніпропетровській області з 11.09.2024;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.09.2024 по день ухвалення судового рішення.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність наказів відповідача, якими на позивача накладено дисциплінарне стягнення та в підсумку звільнено зі служби в поліції. Зазначає, що такі накази постановлені без врахування присутності позивача у відповідний день на роботі, а також інших обставин, які мають значення для обставин цієї справи. Окрім цього, службове розслідування тривало більше, ніж передбачено законодавством. При цьому саме переведення позивача на нову посаду було незаконним і не було погоджено з керівником підрозділу, в який позивача було переведено. Звертає увагу, що з посадовими обов`язками ознайомився вже після дня, в який позивач був відсутній на новому місці служби. Також всупереч вимог ст. 29 Кодексу законів про працю України позивачу не проведено відповідних роз`яснень. Разом з цим, кваліфікаційні вимоги за новою посадою також затверджено після дня, за прогул в якому позивача звільнено зі служби. Також вказує, що відповідач не врахував наявні пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин. Отже, оскаржуваний наказ є необґрунтованим, тобто винесений без урахуванням усіх обставин, що мають значення для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Не містить достатніх доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю).

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/25431/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Конєвій С.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25431/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року продовжено Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області строк для подання відзиву у справі, разом із доказами його направлення позивачу, на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

18 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин, що і зумовило його звільнення. Щодо інших доводів позивача зазначає, що строк проведення службового розслідування продовжувався, призначення позивача на нову посаду було законним і з відповідним наказом позивача було ознайомлено. Стверджує, що застосована дисциплінарне стягнення відповідає допущеному позивачем дисциплінарному проступку та обрано за результатом належним чином проведеного службового розслідування. Інші стверджуванні позивачем порушення під час проведення службового розслідування заперечує. Цитує відповідні положення законодавства. Разом з відзивом надано матеріали службового розслідування та інші витребувані судом документи.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи, які мають значення для вирішення цього спору.

Наказом відповідача від 30.09.2016 року №2786 затверджено внутрішніх розпорядок дня поліцейських, згідно якого робочий графік є наступним: 5-денний робочий тиждень, субота і неділя вихідні, робочий день з 09:00 до 18:00, за виключенням п`ятниці до 16:45, обідня перерва з 13:00 до 13:45 год.

Наказом Національної поліції України від 09.08.2022 року №568 установлено на період дії воєнного стану для поліцейських, зокрема, відповідача шестиденний робочий тиждень, скасувавши вихідний день суботу.

Згідно послужного списку позивача від наказом відповідача від 10.11.2023 року №798 о/С призначений на посаду поліцейського взводу №1 (м. Павлоград) батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Наказом відповідача від 26.06.2024 року №646 о/с позивача призначено на посаду поліцейського взводу №2 роти №3 полку поліції особливого призначення «КОРД». В наказі наявна відмітка про ознайомлення з ним позивача 26.06.2024 року.

08 липня 2024 року командиром роти №3 ППОП «КОРД» ОСОБА_3 складено рапорт, згідно якого, зокрема, позивач в період з 27.06.2024 року по 08.07.2024 року не вийшов на службу та був відсутній в місці розташування роти.

08 липня 2024 року складено Акт про відсутність на службі (робочому місці) №35/666, згідно якого у приміщенні роти №3 ППОП «КОРД» позивач всупереч вимогам Внутрішнього розпорядку для поліцейських з 09:00 год 27.06.2024 року по 09:00 год 08.07.2024 року був відсутній на службі.

09 липня 2024 року за вхідним номером №44 зареєстровано рапорт т.в.о. командира ППОП «КОРД» ОСОБА_4 про невихід на службу без поважних причин ряду поліцейських, серед яких у п. 15 вказано позивача як такого, що не з`явився на службі 04 та 05.07.2024 року.

Наказом відповідача від 23.07.2024 року №1590 призначено службове розслідування на підставі вищевказаного рапорту.

Листом відповідача від 31.07.2024 року №6711/103/04-2024 позивача запрошено на 05.08.2024 року для надання пояснень щодо неприбуття на службу з 27.06.2024 року. Лист направлено рекомендованим відправленням №4904501102769, згідно трекінгу поштових відправлень лист отримано 08.08.2024 року.

Також відповідачем надано скріншоти переписки в месенджерах «Telegram», «WhatsApp» «Viber» з контактом «Перебийніс Артур Ле…», згідно яких відповідному контакту направлено документи.

01 серпня 2024 року командиром взводу ОСОБА_5 надано пояснення, згідно яких позивач перебував на лікарняному з 01.07.2024 року, до служби став з 22.07.2024 року.

01 серпня 2024 року командиром взводу ОСОБА_5 надано ще одні пояснення, згідно яких позивач з 27.06.2024 року по 20.07.2024 року був відсутній на службі.

05 серпня 2024 року позивачем надано пояснення, згідно яких він перебував на лікарняному з 01.07.2024 року по 08.07.2024 року, наразі проходить службу в ППОП «КОРД».

Наказом відповідача від 06.08.2024 року №1697, зокрема, продовжено строк службового розслідування на 15 календарних днів.

16 серпня 2024 року командиром роти ОСОБА_6 надано пояснення, згідно яких позивач був на лікарняному до 10.07.2024 року, а з 15.07.2024 року по 22.07.2024 року був знову на лікарняному, з 22.07.2024 року відвідує заняття до цього часу.

17 серпня 2024 року складено та затверджено висновок про результати службового розслідування щодо зазначеного раніше рапорту від 12.07.2024 року №44. В частині акту, що стосується позивача (стор. 43) згідно рапорту майора поліції Ю. Губанова від 08.07.2024 року та акту про відсутність на службі від 08.07.2024 року №35/666 позивач з 27.06.2024 року по 08.07.2024 року був відсутній на службі. Опитаний командир взводу пояснив, що з 27.06.2024 року по 20.07.2024 року позивача на службі не було, з 01.07.2024 року перебував на лікарняному, став до служби 22.07.2024 року, проходить навчання, однак їхати на бойові дії відмовляється. Опитаний командир роти пояснив, що позивач вийшов на службу з лікарняного лише 10.07.2024 року, а з 15.07.2024 року по 22.07.2024 року був знову на лікарняному, відкрито не бажає проходити служби в ППОП «КОРД». Опитаний позивач пояснив, що перебував на лікарняному з 01.07.2024 року по 08.07.2024 року. За результатами звіряння з Електронним реєстром листків непрацездатності позивач перебував на лікарняному з 01.07.2024 року по 05.07.2024 року, з 06.07.2024 року по 08.07.2024 року, з 15.07.2024 року по 19.07.20224 року, 20.07.2024 року, з 12.08.2024 року по 16.08.2024 року. Як висновок зазначено, що в діях позивача вбачаються порушення вимог законодавства, що виразилось у відсутності позивача на службі без поважних причин з 27.06.2024 року по 29.06.2024 року в умовах воєнного стану. Пунктом 10 заключної частини акту запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Позивачем надано до суду посадову інструкцію поліцейського взводу №2 роти №3 полку особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП в Дніпропетровській області, яка затверджена 27.08.2024 року.

Наказом відповідача від 03.09.2024 року №1699к до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 5, 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, Внутрішнього розпорядку дня поліцейський, державних службовців та працівників управлінь, відділів, секторів апарату ГУНП в Дніпропетровській області та інших його структурних, відокремлених підрозділів, Присяги працівника поліції, що виразилось у відсутності на службі без поважних причин з 27.06.2024 року по 29.06.2024 року в умовах воєнного стану, тобто скоєнні проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам.

Цим же наказом у п. 15 вирішено вважати прогулами дні не виходу на службу: з 27.06.2024 року по 29.06.2024 року позивачем.

Вищевказаний наказ позивачу направлено рекомендованим листом №4902604215631, який згідно трекінгу поштових відправлень отримано 09.09.2024 року.

Наказом відповідача від 10.09.2024 року №960 о/с позивача звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Згідно довідки ППОП «КОРД» від 04.10.2024 року №35/1610 позивач не прибув для ознайомлення з наказом від 03.09.2024 року.

Згідно довідки начальника УФЗБОГ ГУНП в Дніпропетровській області позивач перебував на лікарняних в такі періоди:

1) 01.07.2024 року 05.07.2024 року;

2) 06.07.2024 року 08.07.2024 року;

3) 15.07.2024 року 19.07.2024 року;

4) 20.07.2024 року 20.07.2024 року;

5) 12.08.2024 року 16.08.2024 року;

6) 17.07.2024 року 19.07.2024 року;

Відповідачем надано скріншоти листків непрацездатності позивача, згідно яких позивач перебував на лікарняному:

1) з 01.07.2024 року по 05.07.2024 року (№12716602-2023771302-1)

2) з 06.07.2024 року по 08.07.2024 року (№12716602-2023818817-1);

3) з 15.07.2024 року по 19.07.2024 року (№12802055-2023946296-1);

4) з 20.07.2024 року по 20.07.2024 року (№12802055-2024060898-1),

а також інші, складені пізніше.

Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Закону №580-VIII).

Частиною 3 ст. 11 Закону №580-VIII передбачено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Згідно ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Приписам ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (частина друга статті 24 Закону №580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

За визначенням, що міститься у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За змістом частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану визначено у розділі V Дисциплінарного статуту.

Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно ч. 1-4 ст. 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.

Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

За змістом частин першої, другої статті 28 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

За приписами статті 30 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №480/2696/22.

Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.11.2023 року у справі №600/1876/22-а.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №260/749/20

Службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Обов`язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від посади, звання та його місцеперебування. Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 460/5545/20.

Частина друга ст. 19 Закону №580-VIII є бланкетною нормою права та відсилає до Дисциплінарного статуту щодо питань підстав та порядку притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.

Статті 12, 13 Дисциплінарного статуту, а також інші його положення, створюють систему правового регулювання, за змістом якої дисциплінарне стягнення накладається за вчинення дисциплінарного проступку, види якого не визначені, а його визначення надано змістовно.

Відповідно, в цій справі суду первинно належить встановити чи була поведінка позивача дисциплінарним порушенням.

Діяння позивача визначено в наказі відповідача від 03.09.2024 року №1699к наступним чином: відсутність на службі без поважних причин з 27.06.2024 року по 29.06.2024 року в умовах воєнного стану.

При цьому відповідачем визначено, що цими діями порушено наступні нормативні положення:

1) п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII (поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського);

2) п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII (професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва);

3) п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту (бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України);

4) п. 5 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту (вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника);

5) п. 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту (знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку);

6) наказу Національної поліції України «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» від 09.08.2022 року №568;

7) Внутрішній розпорядок дня поліцейських, державних службовців та працівників управлінь, відділів, секторів апарату ГУНП та інших його структурних, відокремлених підрозділів.

8) Присягу працівника поліції (вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки).

Таким чином, судом здійснюється перевірка порушень позивачем вказаних відповідних положень шляхом вчинення відповідного діяння (відсутність на службі без поважних причин з 27.06.2024 року по 29.06.2024 року в умовах воєнного стану).

Позивач зазначав, що в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, при цьому порушено порядок проведення розслідування та притягнення позивача до відповідальності.

Суд зауважує, що стосовно дати ознайомлення з наказом відповідачем також надано довідку від 30.09.2024 року №37/765, за змістом якої виправлення в даті ознайомлення з наказом має технічний характер та зумовлено діями позивача.

Так, в наказі наявна чітко вказана дата 26.06, в той час як щодо року дійсно наявне наведення у третій цифрі числа 2024 (виправлення з 0 на 2). Таку описку суд визнає очевидною, оскільки поза розумним сумнівом, що датою ознайомлення позивача з таким наказом не могло бути 26.06.2004 року. Окрім цього, поруч позивачем повторно вказано дійсну дату 26.06.2024 року.

Так, позивач зазначав, що 27.06.2024 року перебував на робочому місці (м. Павлоград), ніс службу у складі конвою, йому повідомили про переведення на іншу посаду. Про те, що посада у іншому підрозділі, а також про місце несення служби та посадові обов`язки позивача не повідомляли. 28-29.06.2024 року позивач знаходився на робочому місці, оскільки його не повідомили про те, що адреса робочого місця знаходиться у іншому підрозділі та іншому населеному пункті, крім того позивач підписував обхідний лист, після цього позивач з 01.07.2024 року по 08.07.2024 року перебував на лікування, а 09.07.2024 року прибув до місця навчання, куди йому сказав прибути керівник за посадою.

Отже, позивач заперечує не свою відсутність на робочому місці у відповідні дні, а наполягає на тому, що така відсутність була вимушеною. Тобто, в наявності спір не про факт, а про обставини, які цей факт зумовили, в першу чергу про поважність таких обставин.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження несення позивачем служби в ці дні. Разом з цим, незалежно від існування таких доказів, вони не можуть виправдати наявні обставини справи, за яких позивач, як він сам визнає, після ознайомлення з наказом про переведення на нове місце служби вважав за належне перебувати на старому місці служби. Тобто, навіть в разі підтвердження перебування позивача на службі на старому місці служби з 27.06.2024 року по 29.06.2024 року, така обставина жодним чином не може виправдати відсутність позивача в ці ж дні на новому місці служби. Так, служба в поліції як організованій структурі здійснюється на засадах спеціалізації, суть якої зводиться до необхідності виконувати ті обов`язки, які передбачені посадою, а також в тому місці, де така посада передбачена. Можливості «відпрацювання» одних посадових обов`язків в певному місці шляхом виконання інших посадових обов`язків в іншому місці законодавством не передбачено.

Отже, обставину перебування позивача в ці дні в іншому місці несення служби суд не визнає підставою, яка б свідчила про необґрунтованість його звільнення.

Оцінюючи доводи позивача про те, що йому не довели конкретне нове місце служби, суд зазначає наступне.

Сам позивач в позовній заяві зазначає: « 09.07.2024 року після завершення лікування позивач прибув до місця навчання, до якого йому сказав прибути його керівник за посадою». Тобто, позивачу місце нової служби було відоме, докази щодо дати повідомлення позивачу таких обставин в матеріалах справи відсутні.

Окрім цього, жодних доказів на підтвердження реагування позивача на нібито необізнаність про своє нове місце служби матеріали справи не містять (наприклад, відповідні рапорти до відповідача).

Також суд не може визнати обґрунтованим в цілому підхід, за яким особа, яка склала присягу поліцейського та займає відповідну посаду, будучі обізнаною про переведення на нове місце служби, обґрунтовуючи підстави відсутності в такому місці посилається на те, що їй було невідомо куди треба їхати на службу.

Отже, цей аргумент позивача судом також відхиляється.

Іншим аргументом позивача було посилання на тривалість службового розслідування понад 30 днів.

Відповідач спростував стверджуване позивачем в цій частині порушення, надавши наказ про продовження строку службового розслідування від 06.08.2024 року №1697.

Отже, цей аргумент позивача судом також відхиляється.

Також позивач зазначав, що ознайомився з посадовими обов`язками лише 28.08.2024 року, однак місце несення служби йому так і не повідомили.

Суд наголошує на тому, що позивача на нове місце служби призначено наказом від 26.06.2024 року №646 о/с, з цим наказом позивач ознайомився 28.06.2024 року, в зв`язку з чим позивач з 28.06.2024 року знав, що його новим місцем є ППОП «КОРД». Доводам позивача про те, що він не знав де знаходиться це місце служби вже надана судова оцінка.

В свою чергу дата ознайомлення з посадовими обов`язками не впливає на обов`язок особи бути на місці несення служби, що є обов`язком загальним.

Отже, цей аргумент позивача судом також відхиляється.

Іншим аргументом позивача було твердження про те, що в матеріалах службового розслідування відсутні накази із відміткою про ознайомлення позивача із наказами про переведення, акти ознайомлення з наказами, із розташуванням робочого місця.

В наданих відповідачем матеріалах службового розслідування в наявності наказ відповідача від 26.06.2024 року №646 о/с яким позивача призначено на нову посаду, в наказі наявна відмітка про ознайомлення позивача з цим наказом 28.06.2024 року. Цей наказ за змістом свідчить про зміну місця служби позивача і є придатним для сприйняття саме таким чином будь-якою пересічною особою. В свою чергу доводи позивача про необізнаність з конкретним місцем нової служби (адреса) судом оцінено під час розгляду попереднього аргументу позивача.

Отже, цей аргумент позивача судом також відхиляється.

Позивач також зазначав, що щодо нього не дотримано положення ст. 29 Кодексу законів про працю України. Водночас, перебування на місці служби як таке поліцейського, якого переведено з іншого місця служби, тобто його фізична присутність там, де він має відтепер нести службу, є очевидною та зрозуміла сама по собі не вимагає жодного інструктажу. Суд зауважує, що згідно наказу відповідача від 10.09.2024 року №960 о/с позивач має 15 років 08 місяців 27 днів стажу служби, тому його доводи щодо необхідності окремого роз`яснення обов`язку перебувати на службі суд оцінює критично. При цьому суд повторює, що сам позивач на нове місце служби в підсумку все ж прибув, що підтверджує його обізнаність необхідність бути присутнім в такому місці.

В свою чергу позивача притягнуто до відповідальності за відсутність на службі, а не за невиконання певних конкретних посадових обов`язків, з якими позивача дійсно було ознайомлено пізніше. Судом вже встановлено, що позивач дійсно вчинив діяння, за яке його притягнуто до відповідальності, що підтверджує існування складу дисциплінарного проступку, а тому правомірно зумовило собою застосування до позивача дисциплінарної відповідальності.

Також позивач зазначав, що його призначення на нову посаду було незаконним.

Водночас, в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання протиправним та скасування такого наказу. Не заявлено таких вимог і в цій справі. Суд також констатує відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки йдеться про окремий правовий акт з відмінним юридичним змістом, в зв`язку з чим вихід за межі позовних вимог шляхом оцінки правомірності такого акту являв би собою фактичне заявлення вже самим судом нового позову з новим предметом та підставами, що порушує вимоги змагальності та не відповідає завданню адміністративного судочинства.

З цих же підстав суд відхиляє похідний аргумент позивача про його невідповідність кваліфікаційним вимогам за новою посадою.

Отже, суд оцінює наказ відповідача про призначення позивача на нову посаду як правомірний станом на момент розгляду справи.

Отже, цей аргумент позивача судом також відхиляється.

Іншим аргументом позивача було твердження про те, що положення про ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП було затверджено лише 11.07.2024 року, посадова інструкція затверджена лише 27.08.2024 року.

Суд констатує, що жодна з цих обставин не зумовлює висновок про правомірність відсутності позивача на новому місці служби з 27.06.2024 року по 29.06.2024 року, в свою чергу обов`язок позивача бути присутнім в такому місці судом вже оцінено раніше.

Отже, цей аргумент позивача судом також відхиляється.

Також позивач зазначав, що поліцейський призначається на відповідну посаду за погодженням з командиром полку.

Суд зазначає, що сам позивач в попередньому аргументі підкреслював, що така посадова інструкція затверджена після призначення позивача на посаду, в зв`язку з чим суд критично оцінює намагання позивача застосувати до положень такої інструкції зворотню дію у часі.

Більш того, позивач на нову посаду переводився, а не призначався.

Отже, цей аргумент позивача судом також відхиляється.

Іншим аргументом позивача було твердження про відсутність в матеріалах службового розслідування доказів на підтвердження пом`якшення або обтяження відповідальності.

Суд зазначає, що пропорційність заходу відповідальності дійсно пов`язана з існуванням або відсутністю відповідних обставин, однак цей аргумент позивача сам по собі не свідчить про те, що його звільнення є протиправним. Адже саме діяння, його зміст, за ступенем завданої шкоди також може сягати такого рівня, за якого застосування за вчинення відповідного діяння дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення буде пропорційним.

Позивач зазначав, що наявні пом`якшуючі обставини у вигляді бездоганної поведінки, відсутність наявних дисциплінарних стягнень, сумлінне ставлення до своїх службових обов`язків, високі показники та наявність заохочень. Позивач 21 рік присвятив себе службі в поліції, а тому накладене стягнення є занадто суворим.

Передусім суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції

Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.

Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.11.2023 року у справі № 420/14443/22.

Тобто, звільнення позивача першим дисциплінарним стягненням саме по собі не є протиправним та не порушує вимог законодавства.

Загальні вимоги до дисциплінарного стягнення визначено у ч. 3, 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту:

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Також суд враховує, що згідно службової характеристики позивача від 21.08.2024 року він зарекомендував себе посередньо, до виконання службових обов`язків ставився здебільшого сумлінно, завдання, які пов`язані з прийняттям ряду самостійних рішень, виконувати самостійно не завжди може, потребує увагу з боку керівництва. До дисциплінарної відповідальності притягався 1 раз.

Суд висновує, що в цій справі поведінка позивача повною мірою відповідає застосованому до нього дисциплінарному стягненню.

Так, позивач, як він сам обґрунтовано зазначав, має стаж служби понад 15 років, а тому з необхідністю обізнаний про вимоги, які ставляться до працівників поліції. Також усі спірні події мали місце під час третього року повномасштабної збройної агресії та зумовленого цим воєнного стану.

Ці обставини з одного боку підкреслюють, що діяння позивача не могло не мати прямого умислу на його вчинення, а з іншого боку засвідчують ступень завданої шкоди, який в умовах воєнного стану кратно підвищується через загрози, які стоять перед існуванням держави.

Позивач не навів жодного змістовного пояснення своєї відсутності на службі. В свою чергу така присутність є вкрай необхідною як з огляду на загальний статус поліції як правоохоронного органу, так і враховуючи конкретне місце несення служби позивача та відповідну посаду, які мають підвищене значення для забезпечення функціонування держави, передусім в умовах воєнного стану та реальної збройної агресії проти України.

В свою чергу вчинене позивачем порушення дійсно сягає такої межі шкоди, за яке відповідач, маючи відповідні дискреційні повноваження, міг обґрунтовано застосувати стягнення найбільшого ступеня. Суд зауважує, що оцінка пропорційності стягнення не може являти собою альтернативну процедуру притягнення позивач до відповідальності, за якої вже суд визначав би, яке стягнення належить застосувати до особи. Натомість завданням суду є оцінка правомірності дій відповідача, в т.ч. з урахуванням вимоги пропорційності до таких дій. За обставин цієї справи відповідні дії обґрунтовано можуть бути визнані пропорційними. Тим не менш, такий висновок не свідчить про те, що відповідач не мав можливості застосувати більш м`яке дисциплінарне стягнення, в свою чергу суд повторює, що відповідач правомірно, в т.ч. пропорційно обрав один з можливих за наявних обставин варіантів дисциплінарного стягнення за вчинене позивачем порушення.

Отже, цей аргумент позивача судом також відхиляється.

Узагальнюючий аргумент позивача про відсутність в його діях складу дисциплінарного проступку судом відхиляється виходячи з вищевикладеного.

За таких обставин суд зазначає, що процедура притягнення позивача до відповідальності відповідала вимогам законодавства та загальним засадам права, стягнення обрано пропорційно вчиненому порушенню, а таке порушення доведено належним чином.

Судом з власної ініціативи та на виконання вимог офіційного з`ясування всіх обставин, для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду, здійснено всебічну правову оцінку усім аспектам прийняття та змісту оскаржених актів, в т.ч. тим, щодо яких позивачем аргументів не заявлено, та повторно констатується відсутність підстав для скасування спірних наказів.

Узагальнюючи вищевикладене суд висновує, що доводи позивача щодо протиправного притягнення його до відповідальності є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 297 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко