Рішення

від 12.12.2024 по справі 640/15772/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м.Київ № 640/15772/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" про визнання протиправними положень ДСТУ, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості", в якому просить визнати протиправними положення пунктів 5.15. - 5.29 Розділу 5 ДСТУ 4163:2020 в частині визначення зазначення імені особи, яка зазначається на документах та зобов`язати в місячний термін після набрання рішенням законної сили внести зміни в пункти 5.15. - 5.29 Розділу 5 ДСТУ 4163:2020 зазначивши в них вірне написання повного ім`я службової особи, а саме: імені, по батькові та прізвище замість імені та прізвища.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що положення пунктів 5.15 - 5.29 Розділу 5 ДСТУ 4163:2020 в частині визначення імені службової особи (власного імені та прізвища), а не прізвища, імені та по батькові суперечить положенням Конституції України та Цивільного кодексу України, та порушує особисті немайнові права фізичної особи на ім`я та використання свого імені.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що відповідачем відповідно до вимог технічного завдання, затвердженого Державною архівною службою України, разом з технічним комітетом стандартизації "Інформація і документація" і УНДІАСД Державної архівної служби було розроблено проєкт ДСТУ4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», на заміну ДСТУ4163:2003. Проєкт в процесі розроблення пройшов усі етапи розроблення із можливістю надання пропозицій та коментарів. Відповідач вказує, що розробляючи ДСТУ4163:2020, розробники стандарту брали до уваги вимоги Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади. Відповідач звертав увагу на те, що наказом Міністерства юстиції України від 21.04.2022 №1581/5 "Про затвердження змін до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях" у пункти Правил, що містили вимоги до оформлення реквізитів також були внесені зміни щодо розшифрування підпису посадової особи, які повністю відповідають вимогам Типової інструкції 1 та Типової інструкції 2. На підставі наведеного положення стандарту відповідають вимогам чинного законодавства, є законними та не підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2022 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

07.03.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.03.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою суду від 13.03.2023 справу прийнято до провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 05.06.2023 позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.01.2024 судом продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.04.2024 вирішено перейти до розгляду справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 04.06.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 04.07.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є суддею Оржицького районного суду Полтавської області з 02.06.2004, що підтверджується довідкою Оржицького районного суду Полтавської області від 27.07.2022 №05-16/04/22.

У липні 2022 року позивач дізнався, що оформлення службової переписки в Оржицькому районному суді Полтавської області в частині зазначення імені службової особи ведеться згідно ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 № 144.

Відповідно до вимог п.5.15 - 5.29 Розділу 5 ДСТУ 4163:2020 при підписанні організаційно- розпорядчої документації зазначається власне ім`я та прізвище посадової особи.

Позивач, вважаючи, що вказані положення ДСТУ щодо не зазначення по батькові посадової особи у службових документах суперечать вимогам ч.1 ст. 28 ЦК України, та порушують особисті немайнові права фізичної особи на ім`я та на використання свого імені (прізвища, ім`я та по батькові).

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади стандартизації в Україні, порядок формування та реалізації державної політики у цій сфері визначаються Законом України "Про стандартизацію" від 05.06.2014 №1315-УІІ.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про стандартизацію" стандартизація - це діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Національний стандарт - стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів.

Стандартизація здійснюється з метою забезпечення відповідності об`єктів стандартизації своєму призначенню; керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об`єктів стандартизації; забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур тощо.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про стандартизацію" державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів: 1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики; 2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін; 3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу; 4) добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами; 5) відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству; 6) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників; 7) доступності національних стандартів та кодексів усталеної практики, а також інформації про них для користувачів; 8) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних; 9) дотриманні міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації; 10) участі в міжнародній та регіональній стандартизації; 11) прийняття і дотримання суб`єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар`єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року.

Згідно ст. 8 Закону № 1315-VII суб`єктами стандартизації є: Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації; національний орган стандартизації; технічні комітети стандартизації; підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацією.

Частиною 1 ст. 7 Закону № 1315-VII передбачено, що Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.

У відповідності до частини 1 ст. 10 Закону №1315-VII функції національного органу стандартизації виконує державне підприємство, що не підлягає приватизації, утворене центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №1315-VII функції національного органу стандартизації виконує державне підприємство, що не підлягає приватизації, утворене центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

До повноважень національного органу стандартизації належить, зокрема:

- організація та координація діяльності щодо розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

- прийняття, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

- вжиття заходів щодо гармонізації національних стандартів та кодексів усталеної практики з відповідними міжнародними, регіональними стандартами та кодексами усталеної практики;

- розроблення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, національних стандартів та змін до них щодо:

- забезпечення відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству.

Відповідно до ст. 23 Закону № 1315-VII національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що на замовлення Державної архівної служби України розроблення проекту ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (далі - ДСТУ 4163:2020) було розпочато з 2014 року.

Відповідно до вимог технічного завдання, затвердженого Державною архівною службою України, технічним комітетом стандартизації "Інформація і документація" (ТК 144), Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства УНДІАСД) Державної архівної служби України було розроблено проект ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", на заміну ДСТУ 4163-2003.

Згідно з наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144 з 1 вересня 2021 року набрав чинності національний стандарт ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» та втратив чинність національний стандарт ДСТУ 4163-2003.

Відповідно до карти документу, Стандарт розроблено згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України на заміну ДСТУ 4163-2003.

ДСТУ містить сім розділів, а саме: 1) сфера застосування, 2) нормативні посилання; 3) терміни та визначення понять і скорочення; 4) склад реквізитів документів; 5) вимоги до змісту та розташування реквізитів документів; 6) вимоги до бланків документів та оформлення документів; 7) вимоги до виготовлення документів.

З позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржуються виключно п.5.15 - 5.29 Розділу 5 ДСТУ щодо зазначення неповного імені особи (власного імені та прізвища) посадової особи у службових документах.

Так, положення п.5.15 ДСТУ передбачають, що якщо документ адресують керівнику структурного підрозділу юридичної особи, то найменування юридичної особи зазначають у називному відмінку, а посаду, власне ім`я та прізвище адресата - у давальному.

Якщо документ адресують фізичній особі, спочатку зазначають власне ім`я та прізвище адресата в давальному відмінку, потім - поштову адресу.

Відповідно до п.5.16 ДСТУ гриф затвердження документа складається зі слова ЗАТВЕРДЖУЮ, найменування посади, особистого підпису, власного імені, прізвища особи і дати затвердження, якщо документ затверджує посадова особа, до повноважень якої належить вирішення питань, наведених у цьому документі.

Резолюція максимально може складатися з таких елементів: прізвище(-а), власне(-і) ім`я (ена) виконавця (-ів) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата.

Згідно з п.5.22 підпис має містити найменування посади особи, яка підписує документ (у повній формі, якщо документ надрукований не на бланку, у скороченій - на документі, надрукованому на бланку), особистий підпис (окрім електронних документів), власне ім`я і прізвище.

У разі відсутності посадової особи, найменування посади, власне ім`я і прізвище якої зазначено в документі, його підписує особа, яка виконує її обов`язки, або її заступник. У цьому разі обов`язково зазначають фактичну посаду, власне ім`я, прізвище особи, яка підписала документ (виправлення вносять рукописним або машинописним способом, якщо документ неможливо передрукувати).

Відповідно до п.5.24 віза має складатися з таких елементів: найменування посади (за потреби), особистого підпису, власного імені і прізвища особи, яка візує документ, дати візування.

Пункт 5.25 ДСТУ передбачає, що якщо документ погоджує посадова особа сторонньої юридичної особи, до повноважень якої належить погодження питань, наведених у цьому документі, то гриф погодження (схвалення) складається зі слова ПОГОДЖУЮ, найменування посади (найменування юридичної особи є складовою частиною найменування посади), особистого підпису, власного імені, прізвища особи та дати погодження.

Згідно з п.5.26 ДСТУ відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Відомості про виконавця документа складаються з таких елементів: прізвища і власного імені виконавця документа, номера його службового телефону (п.5.27 ДСТУ).

У внутрішніх документах допустимо зазначати лише прізвище виконавця документа і номер його службового телефону.

Відмітка про ознайомлення з документом свідчить про факт ознайомлення працівника (-ів) зі змістом управлінської (-их) дії (-й) стосовно нього (них) та складається з таких елементів: слів «З документом ознайомлений (-а, -і):» (без лапок), особистого (-их) підпису(-ів), власного (-их) імені (імен), дати, яку кожний працівник власноручно проставляє під час ознайомлення.

Відмітка про виконання документа свідчить про те, що роботу над документом завершено і його можна долучити до справи, та має складатися з таких елементів: слів «До справи» (без лапок), номера справи, у якій документ буде зберігатися, посилання на дату й реєстраційний індекс документа, що засвідчує виконання (або короткі відомості про виконання), найменування посади, особистого підпису, власного імені та прізвища відповідальної особи, дати оформлення відмітки (п.5.29).

Отже, вищепереліченими нормами ДСТУ передбачається зазначення в організаційно- розпорядчих документах виключно власного імені та прізвища особи, тобто без зазначення по батькові особи.

Водночас, з карти документу (ДСТУ), розташованої на офіційному сайті Верховної Ради України вбачається, що у процесі розроблення вказаний нормативний акт пройшов всі стадії погодження із можливістю надання пропозицій та коментарів.

Однак, будь-які пропозиції чи коментарі до положень ДСТУ відсутні.

Також, вдосконалюючи положення ДСТУ 4163:2020, розробники стандарту брали до уваги чинні нормативно-правові акти, якими на момент затвердження остаточної редакції цього ДСТУ було регламентовано вимоги до оформлення службових документів.

Зокрема, розробниками було враховано постанову Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», якою затверджено Типову інструкцію з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну (далі - Типова інструкція 1); Типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади (далі - Типова інструкція 2).

Пункти 119-121 Типової інструкції 1, а також пп. 36-38, 49-53, 57, 59, 62, 65, 71, 73, 77 Типової інструкції 2 передбачено зазначати у відповідних реквізитах (адресат, підпис, віза, гриф погодження, гриф затвердження, та ін.) власне ім`я і прізвище посадової особи.

Враховуючи, що типові інструкції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України, які мають вищу юридичну силу, ніж державний стандарт, що має рекомендаційний характер, розробники ДСТУ 4163:2020 включили відповідні вимоги щодо розшифрування підпису посадової особи у відповідних реквізитах, як це передбачено у типових інструкціях.

До 21 квітня 2022 року нормативно-правовим актом, який дозволяв зазначати у відповідних реквізитах ім`я, по батькові та прізвище (ініціал(-и) і прізвище були Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях.

Втім, наказом Міністерства юстиції України від 21.04.2022 № 1581/5 «Про затвердження Змін до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», у пункти Правил, що містили вимоги до оформлення реквізитів, зокрема тих, де вимагається розшифрування підпису посадової особи, також були внесені зміни у позначення розшифрування підпису, які повністю відповідають вимогам Типової інструкції 1 та Типової інструкції 2, зокрема, зазначати у відповідних реквізитах ім`я та прізвище особи.

Ураховуючи, що вимоги щодо позначення імені особи, яка зазначається на документах, унормовані не лише на рівні ДСТУ 4163:2020, а в нормативно-правових актах центральних органів виконавчої влади, що мають вищу юридичну силу, вимоги ДСТУ 4163:2020 повністю відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Щодо твердження позивача про те, що вказаними положеннями ДСТУ порушуються особисті немайнові права фізичної особи на ім`я, використання свого повного імені (прізвища, власного імені та по батькові), суд зазначає таке.

Згідно з положеннями ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям.

Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім`я) або діяти без зазначення імені.

Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 294 ЦК України фізична особа має право на ім`я. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у медіа, воно має бути виправлене у тому ж медіа.

Отже, фізична особа має право використовувати своє ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) у всіх сферах своєї діяльності.

Разом із цим, як зазначено було вище спірними вимогами ДСТУ та Типовими інструкціями №1, 2 визначено використання власного імені і прізвища посадової особи виключно у службових документах .

Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини з приводу застування вимог ДСТУ виникли у сфері ведення діловодства у місцевому загальному суді.

Так, відповідно до вимог розділу XVII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (далі - Інструкція), процесуальні та організаційно-розпорядчі документи суду виготовляються за допомогою комп`ютерної техніки та зберігаються в АСДС, відповідно до вимог процесуального законодавства, Національного стандарту України "Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01 липня 2020 року № 144 (далі - ДСТУ 4163:2020), інших нормативно-правових актів, а також Інструкції.

Організаційно-розпорядчі документи оформлюються на бланках, що виготовляються згідно з вимогами ДСТУ 4163:2020 та Інструкції.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку суду, що вимогами ДСТУ жодним чином не обмежено право позивача на ім`я, на використання свого імені, оскільки застосування положень ДСТУ в організаційно-розпорядчій документації суду прямо передбачено відповідною Інструкцію з діловодства у суді.

Суд наголошує, що дотримання Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дотримання принципів державної служби та правил етичної поведінки, виконання рішень державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України є безпосередніми обов`язками державних службовців.

Так само, як і додержання присяги, дотримання правил суддівської етики, у тому числі виявлення та підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, є професійним обов`язком судді.

Отже, дотримання вимог стандартів, у тому числі положень п.5.15-5.29 ДСТУ є сумлінним виконанням свого обов`язку державними службовцями місцевих судів.

Більш того, вимоги ДСТУ 4163:2020 щодо використання власного імені замість по батькові в підписах службових документів відображає сучасні тенденції до спрощення ділового мовлення, сприяє гармонізації української документації з міжнародними стандартами, модернізації вимог до оформлення документів відповідно до змін у законодавстві та практиці діловодства, спрощення правил оформлення для широкого кола користувачів.

Так, як приклад, за міжнародними стандартами (ICAO) у закордонних паспортах України по батькові не вказується (тільки ім`я та прізвище подаються кирилицею і транслітеруються латиницею); у міжнародних медичних системах (наприклад, HL7, FHIR) використовується тільки ім`я та прізвище тощо.

З метою Європейської інтеграції, Україна поступово адаптує своє національне законодавство до acquis communautaire (сукупності прав ЄС).

Угода про асоціацію між Україною та ЄС, включає серед іншого зобов`язання щодо імплементації європейських стандартів у багатьох сферах життя, а тому приведення нормативно-правових актів, що регулюють діловодство та документообіг, у відповідність до європейських вимог сприяє підвищенню ефективності управління, прозорості та інтеграції України в європейський правовий простір.

Розробка та прийняття ДСТУ 4163:2020, які визначають сучасні вимоги до оформлення документів, безпосередньо відображає процес адаптації України до стандартів ЄС у сфері ведення діловодства.

При цьому, суд констатує відсутність втручання у приватне життя фізичної особи та, зокрема, позивача, оскільки вимоги п.5.15-5.29 ДСТУ про зазначення в організаційно-розпорядчій документації виключно власного імені та прізвища посадової особи не спрямовані на примушування фізичної особи, зокрема, позивача, відмовитися від свого імені (власного імені, по батькові чи прізвища) і не мають на меті жодних негативних наслідків для фізичної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано беззаперечних, однозначних та достовірних доказів порушення спірними положеннями ДСТУ його прав чи прав інших осіб, та відповідно протиправності спірних положень.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни в пункти 5.15. - 5.29 Розділу 5 ДСТУ 4163:2020, зазначивши в них вірне написання повного ім`я службової особи, а саме: імені, по батькові та прізвище замість імені та прізвища, суд зазначає, що дана вимога є похідною від позовної вимоги позивача про визнання протиправними пунктів 5.15. - 5.29 Розділу 5 ДСТУ 4163:2020, тобто задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). А тому, також не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача.

Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача.

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими з одночасним повним та належним доказуванням відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.