Постанова

від 11.12.2024 по справі 285/2622/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/2622/24 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 101 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.

за участю секретаря судового засідання Журавської Д.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №285/2622/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Михайловської А.В. в м. Звягель Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити юридичний факт, що вона та ОСОБА_2 , який пропав безвісти, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 2008 року по 2024 рік.

В обґрунтування заяви зазначала, що вона проживала разом з ОСОБА_2 з 2008 року як дружина та чоловік, шлюб між ними зареєстрований не був. Вказує, що за час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, який тривалий час орендували і в майбутньому планували купити його. Крім того зазначає, що всі свята проводили в колі рідних та друзів. Зазначає, що 06.01.2024 ОСОБА_2 був мобілізований до Збройних Сил України, служив у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що 08.03.2024 вона отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_2 , що її чоловік ОСОБА_2 пропав безвісти. Зазначає, що встановлення даного факту їй потрібно для отримання статусу члена сім`ї зниклого безвісти чоловіка. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити заяву в повному обсязі.

Ухвалою Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду в порядку окремого провадження до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції застосувавши ст. 294 ЦПК України не зазначив, що є предметом спору про право, між якими конкретно особами даний спір виник або може виникнути, яким чином прийняте в межах окремого провадження рішення може вплинути на результат такого спору, а також в якому саме порядку необхідно такий спір вирішувати. Зазначає, що дійсно Міністерством оборони України були подані письмові пояснення, у яких посилалося на наявність спору про право, проте копію вказаних пояснень їй не надали. Вказує, що посилання Міністерства оборони України на наявність спору про право носить абстрактний характер, без прив`язки до конкретних обставин справи або конкретних правовідносин. Звертає увагу на те, що у розумінні ч. 6 ст. 294 ЦПК України спір про право повинен вже існувати або має виникнути та існувати на час такого розгляду, а тому мова не може йти про спір, який може виникнути у майбутньому після закінчення розгляду справи в порядку окремого провадження. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що у випадку існування спору про право, такий спір є публічно-правовим, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження у порядку адміністративного судочинства, а не як роз`яснив суд першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №643/14985/18-ц (провадження №61-14325св19) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вказуючи, що з грудня 2008 року проживала разом з ним, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Вказувала, що встановлення цього факту надасть їй можливість безперешкодно займатися пошуками чоловіка шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, брати участь у всіх можливих заходах по розшуку ОСОБА_2 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісті».

Встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу у лавах ЗСУ та зник безвісти.

Вказана обставина в подальшому є підставою для застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до ст. 16-3 якого одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Таким чином, виходячи з особливостей даної категорії справ, а саме тієї обставини, що встановлення факту, про який просить заявниця, може вплинути на права і обов`язки Міністерства оборони України, суд першої інстанції обґрунтовано залучив даний орган як заінтересовану особу.

У письмових поясненнях від 31.10.2024 Міністерством оборони України зазначено, що заявницею не вказано чи є у зниклого військовослужбовця діти, батьки, які мають в першу чергу бути заінтересованими особами у справі. Також вказувало, що рішення у даній справі може вплинути на обов`язки військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 визначеній законодавством категорії осіб.

Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відтак, встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матиме наслідком виникнення прав у останньої на виплату належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 як такого, що зниклий безвісти, а заінтересована особа заперечує факт проживання заявника з ОСОБА_2 однією сім`єю та не визнає право заявниці на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 , який рахується зниклим безвісти, що фактично унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку окремого провадження.

Подібні висновки у аналогічних справах про встановлення факту викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №759/1894/23, провадження №61-14701св23, від 01 травня 2024 року у справі №758/3298/23, провадження №61-1305 св 24, від 13 червня 2024 року у справі №357/10078/22, провадження №61-15033св23.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що до участі у справі не залучено усіх заінтересованих осіб, зокрема батьків ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу пов`язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі №755/9100/18 (провадження №61-17332св20), від 25 жовтня 2022 року у справі №760/13773/20 (провадження №61-797св22).

Висновок суду першої інстанції про наявність спору є обґрунтованим та відповідає нормам цивільного процесуального закону. Заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, водночас у справі, яка переглядається, Міністерство оборони України заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Встановивши, що Міністерство оборони України зазначало про те, що встановлення юридичного факту, про який просить ОСОБА_1 , впливає на їх права та обов`язки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у цій справі наявний спір про право, внаслідок чого заява ОСОБА_1 не може розглядатися в порядку окремого провадження з огляду на імперативну вказівку закону.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а свідчать про неправильне тлумачення заявником норм процесуального права.

Крім того, оскаржуване судове рішення не перешкоджає реалізації права ОСОБА_1 на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів шляхом звернення з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що такий спір є публічно-правовим та підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства є помилковими, оскільки у своїй постанові у справі №560/17953/21 (провадження №11-150апп23) від 18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що є неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді