Вирок

від 12.12.2024 по справі 645/1056/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/1056/21 Номер провадження 11-кп/814/1912/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем - ОСОБА_5 ,

за участі прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020220000000225 за апеляційною скаргою прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 09.07.2024,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Котельва Полтавської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки на підставі ст. 76 КК України.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_9 124 000 грн. матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів, арешту майна, процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_7 , 21.02.2020 близько 08 год. 45 хв., порушивши вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 №1306, які передбачають, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись на автомобілі «ВАЗ 2102», д.р.н. « НОМЕР_1 », по автомобільній дорозі сполученням «Київ-Харків-Довжанський» з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, в районі 509 км., у напрямку з вул. Краснокутська м. Харкова в бік Салтівського шосе м. Харкова, перед початком маневру повороту вліво на вулицю Бражніківську смт. Бражники Харківського району Харківської області, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, зманеврував ліворуч та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Mazda 6», д.р.н. « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_10 , в результаті чого пасажир автомобіля «ВАЗ» - ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження від яких помер.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню - ст. 75 КК України, та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що місцевий суд не в повній мірі врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке є тяжким, тяжкі наслідки у вигляді смерті людини та особу обвинуваченого, який не визнав свою вину у повному обсязі, не розкаявся та не попросив вибачення. Також звертає увагу на відсутність обставин, що пом?якшують покарання.

Захисник подала заперечення на апеляційну скаргу, у яких просила залишити вирок суду без змін.

Потерпілий ОСОБА_12 та його представник - адвокат ОСОБА_13 до апеляційного суду не з?явилися. Представник потерпілого подала заяву, у якій просила розглядати провадження без їх участі та підтримала апеляційну скаргу прокурора.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, прокурора, в підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку суду, та правильність правової кваліфікації його дій ніким із учасників не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до ч. 4 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч. 1 ст. 413 цього Кодексу, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до п.2 та п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання та неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким; конкретні обставини вчинення злочину; наслідки від вчиненого кримінального діяння; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, із вищою освітою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні матір, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи; відсутність обставин, що пом?якшують та обтяжують покарання; досудову доповідь органу пробації.

Також місцевий суд правильно врахував, що ОСОБА_7 під час судового розгляду у вчиненому діянні не розкаявся, вину не визнав, не попросив вибачення у потерпілого, не визнав цивільний позов та не відшкодував завданих кримінальним правопорушенням збитків.

З огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого висновок місцевого суду про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є правильним.

Водночас, доводи прокурора про м?яке покарання та неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є слушними.

Врахувавши все наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі не відповідає вимогам статті 75 КК України, а тому, відповідно до ст. 65 цього Кодексу, необхідно призначити ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі.

Приймаючи рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд не врахував, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, у результаті якого загинув чоловік, вину у вчиненому діянні не визнав, не розкаявся, цивільний позов не визнав та не вчинив дій на відшкодування завданої злочином потерпілому шкоди.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що всі наведені дані про особу обвинуваченого та обставини, які визнані такими, що пом`якшують покарання і були враховані судом, у цьому випадку не є такими, які б свідчили про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання не відповідає вимогам ст. 75 КК України, суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання скоєнню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Крім того, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини дорожньо-транспортної пригоди, те, що обвинувачений грубо порушив правила дорожнього руху, що спричинило тяжкі наслідки, дані про особу обвинуваченого, його поведінку під час судового розгляду та відсутність обставин, що пом?якшують покарання, колегія суддів вважає за необхідне збільшити строк додаткового покарання, визначивши його в межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 09.07.2024, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4