Ухвала

від 11.12.2024 по справі 320/59059/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

11 грудня 2024 року № 320/59059/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись з заявою і доданими до неї матеріалами товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Ойл» до Головного управління ДПС у м. Києві про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Клен-Ойл» (далі - заявник, ТОВ «Клен-Ойл») з заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить забезпечити позов шляхом:

- заборони ГУ ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 не діючою та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності ТОВ «Клеон-Ойл»;

- заборони ГУ ДПС у м. Києві відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ «Клеон-Ойл» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019;

- заборони вчиняти будь-які дії третім особам, що спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ «Клеон-Ойл» внаслідок визнання ГУ ДПС у м. Києві не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви заявником зазначено про неможливість здійснення ним господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним, що є наслідком втрати прибутку, впливає на сплату податків та призводить до значної втрати бюджетних надходжень. За посиланням заявника, після видалення даних щодо строку дії ліцензії та її наявності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, контролюючий орган ініціював масові фактичні перевірки місць здійснення господарської діяльності ТОВ «Клен-Ойл» за участі представників Національної поліції та із застосуванням штрафних санкцій в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративній правопорушення, які застосовуються до прийняття відповідного рішення судом. Акцентовано увагу на тому, що без врегулювання вищевказаної ситуації Товариство не зможе вести свою основну господарську діяльність, що призведе до значних матеріальних збитків та нанесенню шкоди не тільки власне ТОВ «Клен-Ойл», але й контрагентам та суспільним відносинам в цілому. Разом з тим, заявником наголошено, що наразі відбувається посилення графіків планових та стабілізаційних відключень електроенергії, тому потреба в паливі для генераторів суттєво зростає та являється потенційно критичною.

На думку заявника, обрані ним заходи забезпечення позову є співмірними триваючому порушенню його прав та тяжким наслідкам, які останній вимушений нести через неправомірні дії представників податкого органу та Національної поліції.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви ТОВ «Клен-Ойл» про забезпечення позову до подання позовної заяви здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За приписами частини шостої статті 154 КАС України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (вимогам майбутнього позову, у разі подачі заяви до подання позову).

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (заявника), оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (або вимогами майбутнього позову, якщо заява подається до подачі позову).

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом економічної діяльності ТОВ «Клен-Ойл» є, зокрема, роздрібна торгівля пальним - 47.30.

З метою здійснення вказаного виду діяльності заявником було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №26580314201900116.

Як вказує заявник, інформація щодо наявності та строку дії вказаної ліцензії була видалена в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального представниками контролюючого органу, що позбавило його можливості здійснити реєстрацію акцизних накладних.

Так, згідно квитанції №1-АН ТОВ «Клеон-Ойл» було подано на реєстрацію акцизну накладну від 21.11.2024 №17320, однак в її реєстрації було відмовлено з причини: "Документ не може бути прийнятий - порушено ст.15 Закону України №481, а саме: Реалізація пального з акцизного складу з ідентифікатором об`єкта оподаткування 1000004 може здійснюватись лише при наявності ліцензії.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481).

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:

- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Згідно із статтею 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Отже, роздрібна торгівля пальним здійснюються суб`єктами господарювання виключно за наявності ліцензії.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 статтю 18 Закону №481 доповнено положеннями наступного змісту: «Вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.».

Суд враховує позицію заявника з приводу того, що враховуючи відсутність фактів порушення податкового чи будь-якого іншого законодавства, товариство розраховувало продовжувати здійснювати господарську діяльність відповідно до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №26580314201900116, внаслідок чого було укладено відповідні договори, за умовами яких брало на себе зобов`язання з поставки нафтопродуктів, закуповувало останні, винаймало персонал тощо.

На підтвердження вказаних тверджень до заяви про забезпечення позову долучено: договір поставки нафтопродуктів від 02.07.2018 №211/ГМ-18; додаткові угоди від 19.11.2019, від 23.11.2021, від 05.04.2023 до договору від 02.07.2018 №211/ГМ-18; договір поставки нафтопродуктів від 30.06.2023 №22/КЛ-23; наказ про затвердження штатного розпису від 01.10.2024 та штатний розпис.

Також, суд враховує, що відповідно до Порядку віднесення об`єктів до об`єктів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109, діяльність з переробки нафти належить до сектору критичної інфраструктури.

Крім того, суд зазначає, що оскільки російська федерація продовжує завдавати ракетних ударів по інфраструктурних та енергетичних об`єктах України. Через це у більшості регіонів країни відбуваються віялові або аварійні відключення світла. На випадок зникнення зв`язку, Інтернету та електроенергії в Україні почали організовувати «Пункти незламності», які обладнані генераторами, де пересічний громадянин, з урахуванням зміни кліматичних умов, може зігрітися, зарядити засоби зв`язку та отримати інші необхідні послуги у разі тривалого відключення світла.

Проте, внаслідок видалення інформації щодо наявності та строку дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №26580314201900116 в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального ТОВ «Клен-Ойл» позбавлене можливості здійснювати відповідну ліцензовану діяльність та здійснювати реєстрацію акцизних накладних.

Заявником наголошено, що у випадку неможливості ведення господарської діяльності, він буде вимушений ввести режим простою на підприємстві, що безумовно негативно позначиться на трудовому колективі та призведе до значного вивільнення робочої сили.

Отже, негативні наслідки в разі ненадання заявникові тимчасового судового захисту, на переконання суду, переважатимуть наслідки вжиття заходів забезпечення позову.

У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів відповідача чи інших осіб.

При цьому, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Висновки щодо подібних правовідносин зроблено Верховним Судом у постановах від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 12.09.2022 у справі №240/27616/21 та від 11.01.2023 у справі №640/10679/22, а також Шостим апеляційним адміністративним судом у справах 320/34140/23 та № 320/6142/24.

Суд звертає увагу, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.12.2024 у справі №320/12944/24.

Видалення інформації щодо наявності та строку дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №26580314201900116 в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального позбавляє ТОВ «Клен-Ойл» права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 у справі №240/26736/21.

Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Крім того, суд враховує принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, де вказано, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

У всіх державах діяльність органів державної влади постійно включає заходи, які, хоча і здійснюються з постанням на суспільні інтереси, часто негативно впливають на діяльність, права та інтереси тих чи інших осіб. При цьому органи державної влади зобов`язані діяти відповідно до закону і, якщо їхні рішення оскаржуються, довести в правомочному суді, що вони дотримувались відповідних норм. Отже, негайне виконання актів, що оскаржуються, може за деяких обставин суперечити вимогам справедливості, яка має бути основною рисою взаємин громадян з органами державної влади. Це свідчить про необхідність надання тимчасового захисту стосовно актів адміністративних органів влади.

З огляду на зазначене суд вважає, що забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 не діючою та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності ТОВ «Клеон-Ойл» та заборони ГУ ДПС у м. Києві відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ «Клеон-Ойл» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 не є вирішенням справи по-суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду такої справи по суті, запобіганням можливого ускладнення для позивача відновити існуюче становище у разі задоволення позову.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині - заборони вчиняти будь-які дії третім особам, що спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ «Клеон-Ойл» внаслідок визнання ГУ ДПС у м. Києві не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019, оскільки в даному випадку достатнім і співмірним заходом забезпечення позову є саме той, про який судом зазначено вище.

До того ж, вжиття судом вищевказаного заходу забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також направлене на забезпечення збалансованості приватних та публічних інтересів.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Ойл» про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. від 09.12.2024 №64128) - задовольнити частково.

2. Заборонити Головному управління ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 не діючою та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності ТОВ «Клеон-Ойл».

3. Заборонити Головному управління ДПС у м. Києві відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ «Клеон-Ойл» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019.

4. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

5. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

6. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є товариство з обмеженою відповідальністю «Клен-Ойл» (адреса: 08132, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Київська, 11-А, код ЄДРПОУ 39189837).

7. Боржником у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є Головне управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

8. Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 11.12.2027.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ч.1 ст.156 КАС України.

Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Перепелиця А.М.