Рішення

від 12.12.2024 по справі 320/39403/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року № 320/39403/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Промвпровадження" до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Промвпровадження" звернулось до Київського окружного адміністративного суду позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті з вимогами визнати протиправними та скасувати постанов Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів №358395, №358399, №358400, №358401, №358402 від 25.04.2023, №011734, №011735, №011737, №011738, №011739 від 16.05.2023, №0111920, №011921, №011922 від 23.05.2023, №012210 від 13.06.2023, №012394 від 27.06.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк, на момент складання актів про правопорушення позивач не був перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», адже транспортні засоби, які перевірялись перебували в оренді у інших юридичних осіб. У зв`язку з наведеним, позивач пояснив, що не міг надавати послуги з перевезення вантажу, отже, відповідач безпідставно застосував до ТОВ "НВО Промвпровадження" адміністративно-господарський штраф за вказаними постановами.

До суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що оскаржувані постанови були прийняті за наслідком проведення рейдової перевірки та встановлення порушень Закону України «Про автомобільний транспорт», при цьому, вказані транспортні засоби згідно наданих товарно-транспортних накладних, використовувались позивачем, як перевізником. Водночас, надані до позовної заяви договори оренди транспортних засобів не можуть прийматись до уваги, позаяк не надавались під час рейдової перевірки, при цьому, що у позивача була можливість надати відповідні заперечення, документи, пояснення до моменту винесення оскаржуваних постанов.

Від позивача надійшла заява, у якій останній просить суд не враховувати відзив на позовну заяву, який поданий Державною службою України з безпеки на транспорті, оскільки такий не являється стороною по справі, а отже немає процесуальних прав та обов`язків згідно КАС України.

Державною службою України з безпеки на транспорті поданні пояснення, у яких останній вказує, що він має право подавати від Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки такий Відділ не є самостійною юридичною особою.

Щодо вказаного вище твердження про неможливість Державною службою України з безпеки на транспорті подавати відзив на позовну заяву замість Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (зі змінами, внесеними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2021 №1047) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на транспорті.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідних міжрегіональних територіальних органів зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Відповідно Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки було реорганізовано у Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві та Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області.

Так, Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті не є самостійними юридичними особами, а є структурним підрозділами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до абзацу 6 пункту 6 Положення Укртрансбезпека з метою організації своєї діяльності, зокрема, забезпечує в установленому порядку самопредставництво Укртрансбезпеки в судах України через осіб, уповноважених діяти від її імені, а також забезпечує в установленому порядку представництво інтересів Укртрансбезпеки в судах України та інших державних органах.

Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті має право представляти інтереси та, зокрема, подавати відзив на позовну заяву замість Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 7.03.2023, 31.03.2023, 04.05.2023, 02.06.2023, 14.04.2023, 23.03.2023, 06.04.2023 уповноваженими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 16.03.2023 №000424, від 30.03.2023 №000428, від 06.04.2023 №000430, від 25.05.2023 №000444, від 27.04.2023 №000436, від 23.03.2023 №000426, від 09.03.2023 №000422 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

У ході рейдових перевірок співробітниками Укртрансбезпеки: 17.03.2023 зупинено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.03.2023 №МГ 00000988;

- 17.03.2023 зупинено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_2 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.03.2023 №000041;

- 31.03.2023 зупинено транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_3 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 31.03.2023 №Д30002307;

- 04.05.2023 зупинено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_2 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 04.05.2023 №30004182;

- 02.06.2023 зупинено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_4 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 02.06.2023 №BO004583;

- 14.04.2023 зупинено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_5 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 14.04.2023 №091960;

- 17.03.2023 зупинено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_6 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.03.2023 №KAM000076 та транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_7 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.03.2023 № КАМ000075;

- 23.03.2023 зупинено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_8 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 23.03.2023 №МГ000185 та транспортний засіб марки Volvo, номерний знак НОМЕР_9 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 23.03.2023 №КАМ000092;

- 06.04.2023 зупинено транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_10 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 06.04.2023 №КА000201 та зупинено транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_11 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 06.04.2023 №KAM000194,транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_12 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 06.04.2023 №МГ001606.

Під час зупинок вищеперелічених транспортних засобів відповідачем було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів та порушення Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.

На підставі наведеного, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Укртрансбезпекою прийнято постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів №358395, №358399, №358400, №358401, №358402 від 25.04.2023, №011734, №011735, №011737, №011738, №011739 від 16.05.2023, №0111920, №011921, №011922 від 23.05.2023, №012210 від 13.06.2023, №012394 від 27.06.2023

Позивач вважає постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III, встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з ч. 10 ст. 6 Закону № 2344-III, на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Змістом ч. 1 ст. 48 Закону № 2344-III, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із ч. 2 ст. 48 Закону № 2344-III, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до приписів ст. 48 Закону № 2344-III, при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Згідно з приписами ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

У позовній заяві позивач заперечує факт надання саме ним послуг з перевезень вантажів. Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних постанов, позивач наголошує на тому, що він є не перевізником, а власником транспортних засобів, які за договорами оренди, станом на дату перевірки, були передані в оренду інших суб`єктам господарювання.

При цьому, позовна заява не містить доводів та обґрунтувань хибності висновків відповідача за результатами здійснення габаритно-вагового контролю, тобто по суті порушень, за які до позивача застосовано адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є питання правомірності застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, як особи, яку відповідач визнав перевізником, а також з`ясування того, хто є дійсним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, вирішальним при розгляді даної справи, є встановлення факту чи позивач є автомобільним перевізником в розумінніЗакону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.1. Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Суд звертає увагу на те, що у всіх наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, у графі автомобільний перевізник вказано саме ТОВ «НВО «Промвпровадження» (ЄДРПОУ 21697910)

Отже, позивач у даному випадку, є автомобільним перевізником, який здійснював перевезення товару, що відповідає приписам статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідальність на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», при перевезенні вантажу покладається на автомобільного перевізника, яким у даних правовідосинах є саме позивач.

Щодо посилань позивача у позовній заяві про надання в оренду транспортних засобів, суд зазначає, що саме на місці зупинки (події) перевіряючим мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється певевезення та саме на підставі них, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Надані до позову матеріали відносно оренди іншою особою були відсутні на місці перевірки та під час розгляду відповідачем справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

З урахуванням наведеного, твердження про те, що позивач не є автомобільним перевізником є помилковими. Згідно з пунктом 4 Порядку №422, водій транспортного засобу зобов`язаний надати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи.

Також, суд звертає увагу й на те, що у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови.

Між тим, на переконання суду, за умови надання посадовим особам, які проводили перевірку, договорів про оренду транспортного засобу та відмови останніх у прийнятті їх до уваги, водій транспортного засобу мав об`єктивну можливість зазначити про це в акті.

При цьому, відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).

Таким чином, доводи та твердження позивача, покладені в основу позовної заяви, не підтверджують факту порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, тож, оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства України, а відтак, не підлягають скасуванню.

При цьому, суд наголошує на тому, що позовна заява не містить доводів та обґрунтувань хибності висновків відповідача за результатами здійснення рейдових перевірок, тобто по суті порушень, за які до позивача застосовано адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки доводи позовної заяви не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.