Ухвала
від 12.12.2024 по справі 320/59503/24
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про забезпечення позову

12 грудня 2024 року №320/59503/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс»доГоловного управління Державної податкової служби у Чернігівській областіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, у якому просило суд:

- заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25130314201900140 від 01.07.2019 не діючою та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс»;

- заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25130314201900140 від 01.07.2019;

- заборонити вчиняти будь-які дії третім особам, що спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» внаслідок визнання Головним управління Державної податкової служби у Чернігівській області не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25130314201900140 від 01.07.2019.

В обґрунтування заяви зазначено, що факт визнання ліцензії не діючою може істотно ускладнити ефективний захист і відновлення порушених прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс», а вжиття ж запропонованих позивачем заходів забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків. Так, оскільки здійснення позивачем господарської діяльності залежить виключно від наявності відповідної ліцензії, її анулювання призведе до повного зупинення господарської діяльності, що, зокрема, зумовить втрату прибутку та неможливість виплати заробітної плати працівникам.

За таких обставин, заявник (позивач) вважає, що невжиття заходів забезпечення даного позову матиме наслідком заподіяння шкоди його правам та інтересам, правам та інтересам третіх осіб, ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто, на переконання позивача, на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, у зв`язку з чим для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З наведених підстав просить заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розгляд заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову до позовної заяви письмовими доказами, суд дійшов висновку про її задоволення з таких мотивів і підстав.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною четвертою статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено частиною першою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Суд також враховує принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, де вказано, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

Також, ще варто зазначити й про те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість адміністративного позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати і специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 30.09.2019р. у справі №420/5553/18, від 29.01.2020р. у справі №640/9167/19, від 20.05.2021р. у справі №640/29749/20, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

Так, вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, суд встановив, що позивач для здійснення своєї господарської діяльності має відповідну ліцензію №25130314201900140 від 01.07.2019.

При цьому, позивач здійснює такий вид діяльності (згідно з код КВЕД): 47.30 роздрібна торгівля пальним (основний).

Як вказує заявник, інформація щодо наявності та строку дії вказаної ліцензії була видалена в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального представниками контролюючого органу, що позбавило його можливості здійснити реєстрацію акцизних накладних.

Так, згідно квитанції №1-АН ТОВ «Конверс Лінкс» було подано на реєстрацію акцизну накладну від 07.12.2024 №261915, однак в її реєстрації було відмовлено з причини: "Документ не може бути прийнятий - порушено ст.15 Закону України №481, а саме: Реалізація пального з акцизного складу з ідентифікатором об`єкта оподаткування 69500056 може здійснюватись лише при наявності ліцензії.

Як вбачається зі змісту заяви, спірним є вчинення дій відповідача щодо анулювання зазначеної вище ліцензії.

Так, порядок анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995р. №481/95-BP (який підлягає застосуванню у редакції на час спірних правовідносин) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.

Згідно зі ст.3 Закону №481/95-BP, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

За визначенням, наведеним у ст.1 цього Закону, анулюванням ліцензії вважається позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Згідно із статтею 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Отже, роздрібна торгівля пальним здійснюються суб`єктами господарювання виключно за наявності ліцензії.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 статтю 18 Закону №481 доповнено положеннями наступного змісту: «Вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.».

Суд враховує позицію заявника з приводу того, що враховуючи відсутність фактів порушення податкового чи будь-якого іншого законодавства, товариство розраховувало продовжувати здійснювати господарську діяльність відповідно до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №25130314201900140, внаслідок чого було укладено відповідні договори, за умовами яких брало на себе зобов`язання з поставки нафтопродуктів, закуповувало останні, винаймало персонал тощо.

Проте, внаслідок видалення інформації щодо наявності та строку дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №25130314201900140 в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального ТОВ «Конверс Лінкс» позбавлене можливості здійснювати відповідну ліцензовану діяльність та здійснювати реєстрацію акцизних накладних.

Суд об`єктивно оцінює та приймає до уваги той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може суттєво ускладнити або унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, зокрема, зважаючи на види його господарської діяльності, слід зазначити про те, що анулювання ліцензії фактично позбавить ТОВ «Конверс Лінкс» права на подальше здійснення відповідної діяльності та може призвести (до ухвалення судом рішення по суті спору) до розриву господарських зв`язків позивача із контрагентами, вивільнення працюючих працівників, що, у свою чергу, беззаперечно матиме наслідком для нього утруднення або ж навіть неможливості відновлення господарської діяльності взагалі (у випадку ухвалення позитивного рішення суду).

Крім того, суд також вважає за необхідне підкреслити, що у даному конкретному випадку вжиття заходів забезпечення позову є лише тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує відповідач, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензій на право оптової торгівлі пальним.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.12.2021р. у справі №240/16920/21, від 31.01.2023р. у справі №140/8709/21, від 15.02.2023р. у справі №160/9989/22, від 22.03.2023р. у справі №380/8301/22 та від 06.04.2023р. у справі №300/4615/22.

За змістом ч.5 ст.242 КАС України, висновки Верховного Суду повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про існування визначених у ст.150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. З урахуванням конкретних обставин, обраний спосіб забезпечення адміністративного позову цілком відповідає його предмету та, водночас, тимчасове вжиття відповідних заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

У контексті доводів учасників справи, також варто звернути увагу й на те, що Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2022 у справі №240/26736/21 сформував правовий висновок, у відповідності до якого, наведені вище обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин справи та особливостей правового регулювання таких спірних відносин відповідає принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє заяву позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме шляхом:

- заборони Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25130314201900140 від 01.07.2019 не діючою та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс»;

- заборони Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25130314201900140 від 01.07.2019.

Щодо іншого способу забезпечення позову суд зазначає наступне.

Забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії третім особам, що спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» внаслідок визнання Головним управління Державної податкової служби у Чернігівській області не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25130314201900140 від 01.07.2019 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

При цьому, межі дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень висвітлені у науковому висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду(https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/naukovi_visnovki/nauk_visnovok_01_03_2018).

В той же час, представником не конкретизовано, яким саме особам (органам) слід заборонити вчиняти дії та які саме дії, що спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» внаслідок визнання Головним управління Державної податкової служби у Чернігівській області не діючою ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25130314201900140 від 01.07.2019.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для забезпечення позову вказаним способом, а тому в цій частині відмовляє в задоволенні заяви.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову має бути частково задоволена.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25130314201900140 від 01.07.2019 не діючою та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс»;

- заборони Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25130314201900140 від 01.07.2019.

В решті заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви залишити без задоволення.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є товариство з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» (адреса: 08205, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Тараса Шевченка, 3 А, код ЄДРПОУ 41612364).

Боржником у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є Головне управління ДПС у Чернігівській області (адреса: 14000, місто Чернігів, вулиця Реміснича, 11, код ЄДРПОУ 44094124).

Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 12.12.2027

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя Білоноженко М.А.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення12.12.2024
Оприлюднено16.12.2024
Номер документу123728168
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяЗаява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів

Судовий реєстр по справі —320/59503/24

Ухвала від 15.01.2025

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Грибан Інна Олександрівна

Ухвала від 25.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Грибан Інна Олександрівна

Ухвала від 12.12.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Білоноженко М.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні