Рішення

від 12.12.2024 по справі 460/6782/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2024 року м. Рівне№460/6782/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача звільнено у запас на підставі пункту «б» за станом здоров`я - за наявності інвалідності відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та станом на 30.05.2024 вислуга років позивача у календарному обчисленні склала 14 років 08 місяці 01 днів, у пільговому 01 рік 04 місяці 20 днів, що свідчить про те, що позивач на момент звільнення набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення станом на день звільнення. Однак відповідач при виключенні позивача зі списків особового складу частини не провів усіх необхідних розрахунків щодо виплати такої допомоги.

Ухвалою суду від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.07.2024 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 23.07.2024 в задоволенні клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про розгляд адміністративної справи №460/6782/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, - відмовлено.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що згідно наказу №151 від 30.05.2024 командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 звільнено відповідно до пп.Б п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). З даного наказу випливає, що позивача було звільнено як призваного під час мобілізації, а не як військовослужбовця у якого був контракт тобто не відповідно пп.Б п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». За таких обставин, відсутні законні підстави для здійснення нарахування та виплати для виплати одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як мобілізованого військовослужбовця який звільнився з військової служби за станом здоров`я. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №151 від 30.05.2024 майора ОСОБА_2 звільнено відповідно до пп.б п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

17.06.2024 представник позивача адвокат Пузирко О.О. звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як такому, що звільнився з військової служби за станом здоров`я.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати станом на день звільнення 30.05.2024 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, згідно частини 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) .

За змістом частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено на території України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому дія воєнного стану була неодноразово продовжена та була чинною на час спірних правовідносин.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Підстави звільнення з військової служби під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України від 17.09.2020 №912-ІХ "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Отже, застереження щодо необхідності наявності вислуги 10 років і більше як передумови для виплати військовослужбовцям при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відноситься до правовідносин, в яких військовослужбовець звільняється з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням тощо.

У свою чергу, у разі звільнення військовослужбовця зі служби за станом здоров`я одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби повинна виплачуватись незалежно від наявності у нього вислуги 10 років і більше.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.11.2020 по справі №822/3008/17, яка за предметом свого правового регулювання є аналогічною досліджуваному публічно-правовому спору.

У вказаній справі суд касаційної інстанції зазначив, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".

Окремо Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду наголосив, що в частині 2 статті 15 Закону №2011-XII відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як попередньо встановлено судом, позивач був звільнений з військової служби у запас за підпунктом "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме - за станом здоров`я.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач при виключенні позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров`я.

Враховуючи зазначене, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за станом здоров`я, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз.1 п.2 ст.15 Закону № 2011-XII у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.

Відповідачем не надано суду доказів нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як і документів на підтвердження відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги у такому розмірі.

У силу вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної бездіяльності.

З огляду на викладене, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також зобов`язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням виплачених сум.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо відшкодування судових витрат у даній справі не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 грудня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя У.М. Нор