Рішення

від 12.12.2024 по справі 460/13776/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2024 року м. Рівне№460/13776/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (далі - відповідач), у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до не нарахування та невиплати позивачу з 01.06.2024 без обмеження кінцевим строком щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), як потерпілому який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати таку щомісячну грошову допомогу.

Обґрунтовуючи свій позов позивач зазначає про те, що він проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, яким відновлено дію статті 37 Закону №796-ХІІ, має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Однак відповідач не здійснює виплату такої грошової допомоги, а тому позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не подав до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 12.11.2024. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 18.11.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України, копія якого додана позивачем до позовної заяви і наявна у матеріалах справи.

Починаючи з 1991 року позивач безперервно зареєстрований та проживає в населеному пункті с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 (далі Постанова №106). Зазначене підтверджується даними з довідки виконавчого комітету Великовербченського старостинського округу №1 Сарненської міської ради від 08.11.2024 №13/01-728 та відмітки в паспорті громадянина України, копії яких наявні у матеріалах справи.

Водночас, відповідно до Закону №796-ХІІ позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим позивачу у 1993 році Рівненською обласною державною адміністрацією безстроково, копія якого додана позивачем до позовної заяви і наявна у матеріалах справи.

09.10.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ.

На вказане звернення позивача відповідач надав відповідь від 30.10.2024 №01/32-02-5167, в якій зазначив про те, що позивач не має права на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до статті 37 Закону №796-ХІІ, оскільки статтю 37 Закону №796-ХІІ було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі Закон №76-VІІ) від 28.12.2014, а тому відповідач не має підстав для нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги позивачу.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні ним обов`язку щодо проведення нарахування та виплати для позивача щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, як потерпілому, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.06.2024.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Суд встановив, що ця справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18, провадження №Пз/9901/56/18 від 21.01.2019, частково змінене постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII.

Оскільки у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача яка полягає у невиконанні ним обов`язку щодо проведення нарахування та виплати для позивача щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, як потерпілій, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вирішуючи питання щодо редакції статті 37 Закону №796-ХІІ, яка підлягає застосовуванню у спірних правовідносинах, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до положень статті 37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та належить до переліку населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст частини 1 статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 №796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст. 152 Конституції України).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.

Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ.

Отже, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній з 09.07.2007).

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18, а тому відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

Крім того, як зазначено у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18, для розрахунку застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року. Верховний Суд зазначив, що 01.07.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-ХІІ щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

5. Висновки суду по суті спору та позовних вимог

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.

Оскільки позивач проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та який належить до переліку населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, то позивач має право на виплату йому з 01.06.2024 щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII, у зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України №6-р/2018.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що ненарахування та невиплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі, визначеному статтею 37 Закону №796-XII, є протиправною бездіяльністю відповідача, яка порушує гарантоване Конституцією України право позивача як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на соціальний захист визначений Законом №796-XII.

А тому суд вважає, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення рішення про повне задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 01.06.2024 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, як потерпілому, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати таку щомісячну грошову допомогу позивачу з 01.06.2024.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. Оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до правил статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати з 01.06.2024 щомісячної грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, визначеної ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації здійснити з 01.06.2024 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, визначеної ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, без обмеження таких виплат кінцевим строком.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Демократична, 46, м. Сарни, Рівненська обл., Сарненський р-н, 34502; код ЄДРПОУ: 03195398) понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Демократична, 46, м. Сарни, Рівненська обл., Сарненський р-н, 34502; код ЄДРПОУ: 03195398)

Суддя Олександр МАКСИМЧУК