Рішення

від 12.12.2024 по справі 500/5548/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5548/24

12 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільської міської ради до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, викладеної у листі від 13.08.2024 №040808-13/2238-2024 "Про усунення виявлених порушень", -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська міська рада (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (надалі, відповідач, Управління), в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, викладені у листі від 13.08.2024 №040808-13/2238-2024 «Про усунення виявлених порушень».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, викладені у листі від 13.08.2024 №040808-13/2238-2024 такими, що не відповідають фактичним обставинам, прийняті з порушенням норм матеріального права та ґрунтуються на припущеннях. Позивач вважає, що спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом, і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована. Водночас, на думку позивача, визначення відповідальних осіб є частиною контрольної функції, яка покладена саме на державний орган, що здійснює ревізію, а не на сам об`єкт контролю; вимога Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Тернопільської міської ради в частині видання розпорядчого документа про визначення осіб, відповідальних за виявлені порушення є необґрунтованою та суперечить законодавству. Поряд з цим, позивач просить врахувати, що вимоги відповідача, що викладені у пунктах 2,3,4 є неконкретизованими, що, у свою чергу, унеможливлює їх виконання з огляду на те, що відповідачем не вказано, які заходи необхідно вжити для усунення порушення, та у відповідності до якої норми закону. Також, відповідачем не конкретизовано норми закону чи договору, які слід застосувати на виконання вимоги про укладення додатків до договору та забезпечення стягнення пайових внесків. Позивач вважає, що відповідачем при винесенні вимог про стягнення на підставі ст.ст. 216-229 Господарського кодексу України, 610-625 Цивільного кодексу України, не взято до уваги те, що нормами Цивільного кодексу України визначено терміни давності та їх види. Враховуючи вказаний відповідачем перелік забудовників, сплив термінів позовної давності щодо стягнення штрафів і пені, вважає, що вимоги відповідача, зазначені у пунктах з 5 по 20 не ґрунтується на нормах закону та є протиправними. Крім цього, покликаючись на правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду 02.07.2024 у справі №600/2824/23-а, вказує, що вказані у пунктах з 5 по 20 зауваження передбачають застосування різних статей Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають різні способи захисту, що вказує на неконкретизованість вимог. Також, на переконання позивача, на очевидну протиправність вимог, викладених у пунктах 21, 22, 23 листа управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області «Про усунення виявлених порушень» від 13.08.2024 № 040808-13/2238-2024 вказують норми чинного законодавства, яке визначає порядок та розміри преміювання працівників міських рад, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Позивач додатково вказує, враховуючи правові позиції Верховного Суду щодо ознак законності нарахування та виплати премій, на некоректність формулювання словосполучень «зайво нараховані премії», «зайві видатки по оплаті праці», які застосовано органом державного фінансового контролю у вимогах, викладених у пунктах 21, 22, 23 листа «Про усунення виявлених порушень» від 13.08.2024 № 040808-13/2238-2024, оскільки підстави для їх нарахування та межі нарахування (в межах економії фонду оплати праці) чітко визначені у положеннях Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 та актах, які прийняті міською радою на виконання вимог цієї Постанови.

Ухвалою суду від 17.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач вважає, що вимога від 13.08.2024 №040808-13/2238-2024 «Про усунення виявлених порушень» винесена у межах повноважень органів державного фінансового контролю та у спосіб визначений законодавством. Поряд з цим, на думку представника відповідача, висновки відповідача, викладені в акті ревізії та вимозі Управління від 13.08.2024 № 040808-13/2238-2024 «Про усунення виявлених порушень» відповідають дослідженим в ході проведення ревізії документам та обставинам справи, є законодавчо обґрунтованими та об`єктивними. Відповідач вважає, що висунута вимога щодо видання розпорядчого документу, яким слід визначити осіб, відповідальних за виявлені ревізією порушення, обумовлена тим, що в ході проведення ревізії по окремих порушеннях відповідачем не можливо визначити особу, відповідальну за допущені порушення. Для прикладу, вказує на порушення щодо недоотримання надходжень спеціальним фондом міського бюджету за трьома об`єктами будівництва, які на теперішній час вже введені в експлуатацію на загальну суму 38003313,34 гривень та на втрату можливості в подальшому отримати доходи від пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернопіль за сімома об`єктами будівництва, які дотепер не введені в експлуатацію на загальну суму 43077180,98 гривень, оскільки рішення про встановлення коефіцієнта 0,01 приймалося колегіально депутатами Тернопільської міської ради. Також, зазначає, що шість замовників будівництва без достатніх правових підстав зберегли у себе кошти на суму 2054727,70 грн., які мали сплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже забудовники зобов`язані повернути ці кошти органу місцевого самоврядування (а саме, до спеціального фонду міського бюджету). Просить врахувати, що визначити відповідальну особу за вказані порушення у Тернопільській міській раді неможливо, оскільки обов`язок щодо сплати пайового внеску нормами чинного законодавства покладено на замовників будівництва. На думку представника відповідача, зменшення розміру пайового внеску у зв`язку із необхідністю виконання робіт з будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури є безпідставним. Враховуючи те, що рішення Тернопільської міської ради від 26.06.2020 №7/51/19 «Про встановлення коефіцієнта», яким було встановлено розмір менший, ніж визначено Законом №132, ухвалене вже після набрання чинності цим Законом, представник відповідача вважає, що встановлення для окремих забудовників коефіцієнта 0,01 суперечить вимогам пп.1 п.2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №132, п.2.1 Положення про порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури Тернопільської міської територіальної громади, що діяло протягом 2020 року в редакції згідно рішення Тернопільської міської ради від 07.02.2020 №7/46/9 та призвело до недоотримання надходжень спеціальним фондом міського бюджету за 3 об`єктами будівництва, які на теперішній час вже введені в експлуатацію на загальну суму 38003313,34 гривень. Звертає увагу суду на тому, що в порушення ч.3 ст.40 Закону №3038 (діяв до 01.01.2020) та пп.4 п.2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132 (діяв починаючи з 01.01.2020) зарахування у вигляді пайового внеску за трьома договорами про пайову участь, замість грошових коштів отриманого у комунальну власність прибудованого дитячого садочка по вул. Микулинецька,116-П, призвело до недоотримання спеціальним фондом міського бюджету відповідних надходжень на загальну суму 16162335,40 гривень. У відзиві на позовну заяву відповідач також наводить інші обставини та правові позиції, які, на думку представника Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, виходячи з укладених договорів, породжують обов`язок позивача забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України. Також, представник відповідача просить врахувати, що у позивача у зв`язку із проведеною ревізією та виявленими порушеннями виник обов`язок забезпечити відшкодування відповідно до cт. 130-136 Кодексу Законів про працю України, на користь бюджету Тернопільської міської ради зайвих видатків по оплаті праці у сумі 27493322,29 грн, допущених внаслідок безпідставного нарахування та виплати премій працівникам міської ради; провести коригування єдиного внеску на суму 5703615,79 гривень, а також зайвих видатків по оплаті праці у сумі 921486,21 грн, допущених внаслідок безпідставного нарахування та виплати премій Тернопільському міському голові; провести коригування єдиного внеску на суму 131710,76 гривень. Відповідач також зауважує, що внаслідок проведеної ревізії виявлене зайве нарахування протягом січня 2020 року - червня 2023 року премій міському голові та у грудні 2020, 2021, 2022, 2023 років премій працівникам Тернопільської міської ради, виходячи із єдиного коефіцієнту преміювання.

Представник Тернопільської міської ради подав до суду письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Вважає, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), який необхідно вжити уповноваженій особі для усунення порушень. На переконання представника позивача, спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи необхідно вжити для усунення виявлених порушень може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Звертає увагу суду, що виконання вимог буде мати додаткове економічне навантаження на бюджет громади та не відповідає цілям, які переслідує Держуаудитслужба (збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів). Додатково звертає увагу суду на тому, що відповідач не спростував доводів позовної заяви про незаконність заявлених вимог у пунктах 21, 22, 23 листа «Про усунення виявлених порушень» від 13.08.2024 № 040808-13/2238-2024 на підставі висновків Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 від 01.07.2024 № 040820 20/12. Такі висновки, на думку представника позивача, суперечать і не узгоджуються з висновками про відсутність порушень, які викладені в Акті попередньої ревізії (за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 від 01.07.2024 № 040820 20/12), що порушує складові елементи принципу верховенства права.

Ухвалою суду від 17.10.2024 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та у задоволенні клопотання представника Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.11.2024 постановлено продовжити процесуальний строк розгляду справи №500/5548/24 на один місяць; запропонувати Тернопільській міській раді подати до суду належним чином завірені копії рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2024 у справі №921/183/24 та Постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.04.2024 у справі №607/6094/23 з відміткою про набрання законної сили; встановити строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для надання відповідних доказів.

Представник Тернопільської міської ради подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Додатково просить врахувати, що зміна твердої Договірної ціни Договору №63/21/325 від 22.12.2021 була здійснена та оформлена у повній відповідності до вимог законодавства та умов самого Договору.

Cудом встановлено, що відповідно до п.8.6 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2024 року, на підставі направлень від 11.04.2024 №350-нк, №351-нк, №352-нк, №353-нк та №354-нк, виданих заступником Голови Державної аудиторської служби України, ревізійною групою фахівців Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.03.2024.

Ревізію проведено з 16.04.2024 по 24.06.2024 (із зупиненням з 29.04.2024 по 26.05.2024) у відповідності до питань програми, затвердженої заступником Голови Державної аудиторської служби України, з відома Тернопільського міського голови, в присутності начальника відділу обліку та фінансового забезпечення - головного бухгалтера.

За результатами проведеної ревізії Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 від 01.07.2024 №040820-20/12.

Опрацювавши Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської ради, 09.07.2024 листом №17548-Ю/2024 міська рада надала Управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області заперечення (застереження) до Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 від 01.07.2024 №040820-20/12.

Тернопільською міською радою отримано від Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області висновки на заперечення до Акту комісії. Відповідачем не враховано зауважень міської ради до Акту ревізії.

В подальшому, Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області прийнято рішення, оформлене листом від 13.08.2024 №040808-13/2238-2024 «Про усунення виявлених порушень». Зокрема, на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення, державного фінансового контролю в Україні» (надалі - Закон), підпункту 9, пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу, України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, п.46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, і міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, т.14 п.6 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області вимагає:

« 1.Розглянути матеріали проведеної ревізії та видати відповідний розпорядчий документ, яким визначити осіб, відповідальних за виявлені ревізією порушення. Розглянути питання щодо притягнення вказаних осіб до відповідальності.

2.Вжити заходів, у межах наданих повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, щодо стягнення з забудовників (ПП «Креатор-Буд» та КП Фірма «Тернопільбудінвестзамовник», ПВНЗ «Інститут економіки і підприємництва», ОСОБА_1 ) по трьом об`єктам, введеним в експлуатацію, пайові внески у розвиток інфраструктури на загальну суму 38003313,34 гривень.

3.Вжити заходів, у межах наданих повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, щодо стягнення з забудовників (ПП «Креатор-Буд», ПВНЗ «Інститут економіки і підприємництва», СК «Тернопільтехгаз ЛХЗ», СК «Житлово- будівельний кооператив «Тернопіль Сіті») по семи об`єктам, не введеним в експлуатацію, пайові внески у розвиток інфраструктури на загальну суму 43077180,98 гривень.

4.Вжити заходів, у межах чинного законодавства, щодо відшкодування на користь бюджету Тернопільської міської ради коштів на суму 16162335,4 гривень.

5.Укласти додаткові угоди до Додаткового договору №378/2 від 08.08.2017 до Договору від 24.04.2008 щодо визначення розміру пайових внесків по кожному введеному в експлуатацію об`єкту будівництва, а саме Блок-секція №11 та Блок- секція №10, та забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «Тернопільбуд» пайових внесків у розвиток інфраструктури на загальну суму 8167055,49 гривень.

6.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216-229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «Тернопільбуд» штрафу в сумі 816705,55 грн за не проведення у місячний строк оплати, з моменту виникнення такого обов`язку, суми пайового внеску за введені в експлуатацію об`єкти будівництва (Блок-секція № 11 та Блок-секція №10).

7.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «Тернопільбуд» за несвоєчасне перерахування пайових внесків у розвиток інфраструктури штрафів по наступним введеним в експлуатацію об`єктам: Блок-секціям №№1,2,3 у сумі 47869,14 грн, адміністративно - торговельному центру в сумі 77 533,23 грн, Блок-секції №6 у розмірі 44875,19 грн, Блок-секції №19 на суму 55943,96 грн, Блок-секціям №№37,38,39 у сумі 98119,52 грн, Блок-секціям №№25,26 у розмірі 68363,97 грн, Блок-секції №9 на суму 49790,59 грн та Блок-секціям №№34,35,36 у сумі 76386,47 гривень.

8.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з КП Фірма «Тернопільбудінвестзамовник» пайового внеску у розвиток інфраструктури за введені в експлуатацію II та III черги об`єктів будівництва на суму 1199122,44 гривень.

9.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з КП Фірма «Тернопільбудінвестзамовник» штрафу в сумі 119912,24 грн за не проведення у місячний строк оплати, з моменту виникнення такого обов`язку, суми пайового внеску за введені в експлуатацію II та III черги об єктів будівництва та штрафу у сумі 27636,57 грн за несплату у місячний строк, з моменту виникнення цього обов`язку, пайового внеску за І чергу об`єкту будівництва.

10.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «Домобудівник» пайового внеску у розвиток інфраструктури за введені ним в експлуатацію II та III черги об`єктів будівництва на суму 1466426,94 гривень.

11.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «Домобудівник» штрафу в сумі 146642,69 грн за не проведення у місячний строк оплати, з моменту виникнення такого обов`язку, суми пайового внеску за введені в експлуатацію II та III черги об`єктів будівництва.

12.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cm. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «Фенікс 2017» залишку пайового внеску у розвиток інфраструктури за введений в експлуатацію об`єкт: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщенням громадського призначення і гаражами за адресою: вул. Енергетична- бічна, 5а в м. Тернопіль» на суму 2474396,67 гривень.

13.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «Купон» пайового внеску у розвиток інфраструктури, який мав бути сплачений в період з 20.01.2020 по 20.01.2021 відповідно до Розрахунку величини пайового внеску, що є невід`ємною частиною договору від 07.09.2018 №294, на загальну суму 721526,85 гривень.

14.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з релігійної громади «Церква Християн Віри Євангельської м. Тернополя «Спасіння» штрафу в сумі 10803,27 грн за несплату у місячний строк, з моменту виникнення такого обов`язку, суми пайового внеску (виходячи з наміру здійснити будівництво молитовного будинку за адресою вул. Текстильна в м. Тернополі).

15.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ПП «Меркурій-Вест» штрафу в сумі 81636,12 грн за несплату у місячний строк, з моменту виникнення такого обов`язку, суми пайового внеску (виходячи з наміру здійснити будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та творчими майстернями по вул. Бенцаля, 7 в м. Тернополі).

16. Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cm. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «BBC-Буд» пайового внеску у розвиток інфраструктури (виходячи з наміру здійснити будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівельного та громадського призначення, офісами, творчими майстернями та окремо розташованими гаражами по вул. Гайова, 8 в м. Тернополі) на суму 3730941,46 гривень.

17.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «BBC-Буд» штрафу в сумі 373094,15 грн за несплату у місячний строк, з моменту виникнення такого обов`язку, суми пайового внеску (виходячи з наміру здійснити будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівельного та громадського призначення, офісами, творчими майстернями та окремо розташованими гаражами по вул. Гайова, 8 в м. Тернополі).

18.Забезпечити у межах наданих повноважень та відповідно до норм чинного законодавства стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з ТОВ «Житло», ТОВ «Взуття», ТОВ «Теркон-Буд», релігійної організації «Парафія Преподобного Іова Почаївського» міста Тернопіль Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату», Кравця М.1., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ЮСП Панель» сум несплачених ними пайових внесків до міського бюджету.

19.Забезпечити стягнення, відповідно до cт. 216 - 229 Господарського кодексу України та cт. 610 - 625 Цивільного кодексу України, з підрядної організації ТОВ «Країна Будсервіс» пені на суму 477000 грн та штрафу у сумі 315000 грн за прострочення терміну повернення авансу, наданого на придбання матеріалів, конструкцій, виробів для виконання передбачених договірними зобов`язаннями робіт.

20.Забезпечити відповідно до норм cт. 216 - 229 Господарського кодексу України, cт. 22, 610 - 625 Цивільного кодексу України відшкодування із ТОВ «Країна Будсервіс» на користь бюджету Тернопільської міської ради коштів на суму 3562664,3 грн, або забезпечити відшкодування вказаної суми у інший, визначений законодавством спосіб.

21.Забезпечити відшкодування відповідно до cт. 130-136 Кодексу Законів про працю України, на користь бюджету Тернопільської міської ради зайвих видатків по оплаті праці у сумі 27493322,29 грн, допущених внаслідок безпідставного нарахування та виплати премій працівникам міської ради. Провести коригування єдиного внеску на суму 5703615,79 гривень.

22.Забезпечити відшкодування відповідно до cт. 130-136 Кодексу Законів про працю України, на користь бюджету Тернопільської міської ради зайвих видатків по оплаті праці у сумі 921486,21 грн, допущених внаслідок безпідставного нарахування та виплати премій Тернопільському міському голові. Провести коригування єдиного внеску на суму 131710,76 гривень.

23.Провести відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, перерахунок всіх виплат, що розраховуються виходячи із середньої заробітної плати, працівникам Тернопільської міської ради за 2020-2023 роки та І квартал 2024 року, внаслідок зайвого нарахування протягом січня 2020 року - червня 2023 року премій міському голові та у грудні 2020, 2021, 2022, 2023 років премій працівникам Тернопільської міської ради, виходячи із єдиного коефіцієнту преміювання.

Забезпечити відшкодування відповідно до cт. 130-136 Кодексу Законів про працю України, на користь бюджету Тернопільської міської ради зайвих видатків по оплаті праці, внаслідок включення до середньої заробітної плати сум зайво нарахованих протягом січня 2020року - червня 2023року премій міському голові тау грудні 2020, 2021, 2022, 2023 років премій працівникам Тернопільської міської ради, виходячи із єдиного коефіцієнту преміювання. Провести коригування єдиного внеску на суму зайвих видатків по оплаті праці, внаслідок включення до середньої заробітної плати сум зайво нарахованих премій міському голові та премій працівникам Тернопільської міської ради».

Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом, із завіреними копіями підтвердних первинних, розпорядчих та інших документів надати управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до 20.09.2024.

Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наголосило, що відповідно до частини другої ст.15 Закону №2939-XII законні вимоги осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Також, управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області попередило про кримінальну відповідальність до норм ст.351-1 Кримінального кодексу України за невиконання законим вимог органу державного фінансового контролю».

Вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню вимогу Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області викладені у листі від 13.08.2024 №040808-13/2238-2024 «Про усунення виявлених порушень», позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно із положеннями частини другої ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі, Закон №2939-XII) передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі, орган державного фінансового контролю).

Відповідно до частини першої ст.2 Закону № 2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі, підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону № 2939-XII, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Пунктом 7 статті 10 Закону № 2939-XII передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно із змістом ст. 11 Закону № 2939-XII, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Частиною другою статті 15 Закону №2939-XII передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Відповідно до вимог п. 1, п.п. 1, 3 п. 3, п.п. 2, 3, 9 п. 4, п.п. 16, п. 6, п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Положення № 43), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба).

Основними завданнями Держаудитслужби, зокрема, є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Поряд з цим, Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду в інших суб`єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №550).

Згідно п.п. 2, 3 Порядку № 550, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4-8, 12 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону та цього Порядку.

Згідно п. 16 Порядку № 550, ревізія проводиться шляхом: - документальної перевірки, що передбачає встановлення відповідності законодавству установчих, фінансових, бухгалтерських (первинних і зведених) документів, статистичної, фінансової та бюджетної звітності, господарських договорів, розпорядчих та інших документів об`єкта контролю, пов`язаних із плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об`єкта контролю). Надання документів об`єкта контролю посадовим особам органу державного фінансового контролю забезпечується керівником об`єкта контролю чи його заступником у строк, який зазначається посадовими особами органу державного фінансового контролю у вимозі про надання документів та встановлюється з урахуванням запитуваного обсягу таких документів; - фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних посадових осіб органу державного фінансового контролю або фахівців інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівників об`єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб органу державного фінансового контролю та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб`єкта господарювання - виконавців робіт.

Документальна і фактична перевірки проводяться щодо дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів. Фактична перевірка здійснюється станом на дату її проведення незалежно від періоду, що підлягає ревізії. Для підтвердження результатів фактичної перевірки та фактів, що стосуються періоду, який підлягає ревізії, посадові особи органу державного фінансового контролю можуть перевіряти документи об`єкта контролю і за інші періоди фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

То ж, суд вважає, що спірна у даній справі вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом в силу закону.

З наведеного мотиву, суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі є вимоги Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, викладені у листі від 13.08.2024 №040808-13/2238-2024 «Про усунення виявлених порушень», який є актом індивідуальної дії.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно усталеної практики Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанови ВС від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, від 26.03.2020 у справі №2040/6730/18, від 06.07.2023 у справі №1740/2398/18, від 22.12.2023 у справі №826/18064/17, від 02.07.2024 у справі №600/2824/23-а, від 25.07.2024 у справі № 160/12986/21), під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги, як індивідуально-правового акту.

У вказаних постановах Верховний Суд також досліджував питання: якою є правова природа «законної вимоги» контролюючого органу, її правове навантаження.

Так, згідно наведеної усталеної практики Верховного Суду, «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

При цьому, «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, що в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

В контексті спірних правовідносин необхідно також дослідити правову природу встановлених ревізією порушень, перевірити доведеність фактів порушень під час здійснення фінансово-господарської діяльності підконтрольної організації, які і стали підставою для виставлення оскаржуваної вимоги.

Такі висновки суду відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25.07.2024 року у справі № 160/12986/21.

З огляду на викладене, надаючи оцінку правомірності вимоги органу державного фінансового контролю про усунення виявлених порушень в оскаржуваній частині, з урахуванням доводів учасників справи, суд виходить з наступного.

Щодо вимоги відповідача розглянути матеріали проведеної ревізії та видати відповідний розпорядчий документ, яким визначити осіб, відповідальних за виявлені ревізією порушення, розглянути питання щодо притягнення вказаних осіб до відповідальності (пункт 1), суд вважає, що така вимога суперечить пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами від 20.04.2006 №550, оскільки повноваження щодо виявлення осіб винних у вказаних порушеннях і притягнення їх до адміністративної, матеріальної чи дисциплінарної відповідальності належать органу державного фінансового контролю відповідачу, який проводив інспектування. Така правова позиція також узгоджується з правовою позицією, що викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/3534/16.

При цьому, на думку суду, спонукання позивача самостійно визначити винних осіб за виявлені ревізією порушення, та які саме заходи впливу вжити до вказаних осіб, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Щодо вимог вжити заходів, у межах наданих повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, щодо стягнення з забудовників (ПП «Креатор-Буд», КП Фірма «Тернопільбудінвестзамовник», ПВНЗ «Інститут економіки і підприємництва», ОСОБА_1 ) по трьом об?єктам, введеним в експлуатацію, пайові внески у розвиток інфраструктури на загальну суму 38003313,34 гривень (пункт 2) та вжити заходів, у межах наданих повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства щодо стягнення з забудовників (ПП «Креатор-Буд», ПВНЗ «Інститут економіки і підприємництва», СК «Тернопільтехгаз ЛХЗ», СК «Житлово-будівельний кооператив «Тернопіль Сіті») по семи об?єктам, не введеним в експлуатацію, пайові внески у розвиток інфраструктури, на загальну-суму 43077180,98 гривень (пункт 3), на переконання суду такі вимоги є неконкретизованими (не зазначено, яких саме заходів слід вжити), ними не визначено механізму стягнення Тернопільською міською радою внесків на розвиток інфраструктури та повернення цими ж забудовникам коштів, які вони затратили на будівництво об`єктів інфраструктури у відповідності до ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Щодо вимоги стосовно вжиття заходів у межах чинного законодавства, щодо відшкодування на користь бюджету Тернопільської міської ради коштів на суму 16162335,4 гривень (пункт 4), суд вважає дану вимогу протиправною з огляду на її не конкретизованість, що, на думку суду, унеможливлює її виконання, адже відповідачем не вказано, які заходи необхідно вжити для усунення порушення та у відповідності до якої норми закону.

При цьому, вирішуючи даний спір по суті, суд приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що відповідачем залишено поза увагою ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2023 у справі №921/573/22.

Зокрема, з інформаційної системи "" судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2023 у справі №921/573/22 затверджено мирову угоду між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради і ТОВ «Перспектива ресурс».

За результатами мирової угоди у комунальну власність Тернопільської міської територіальної громади, враховуючи наявність заборгованості товариства по сплаті пайових внесків у сумі 16162335,4грн. передано приміщення дитячого садочка вартістю 16608620 грн., що на 450 тис. більше ніж було закладено по договорах пайової участі з товариством.

Щодо вимог, що стосуються зобов`язання позивача забезпечити стягнення відповідно до ст.ст. 216-229 Господарського кодексу України та ст. 610-25 Цивільного кодексу України (пункти з 5 по 20), суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частин першої-другої статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Нормами статті 217 ГК України визначено поняття та види господарських санкцій як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання, нормами статті 218 ГК України підстави господарсько-правової відповідальності нормами статті 218 ГК України - межі господарсько-правової відповідальності. Зменшення розміру та звільнення від відповідальності.

Норми статей 220-223 ГК України регулюють питання прострочення боржника, прострочення кредитора, досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності, строки реалізації господарсько-правової відповідальності

У статтях 224-229 ГК України містять норми, що визначають поняття збитків, склад та розмір відшкодування збитків, умови і порядок їх відшкодування, солідарне відшкодування збитків, регресні вимоги щодо відшкодування збитків, відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов`язань.

Аналізуючи статті 610-625 ЦК України, статті 216-229 ГК України слід дійти висновку, що такі за своєю суттю є правовими підставами для реалізації різних способів судового захисту, вирішення спорів та подачі різних за своєю суттю позовів.

Поряд з цим, нормами статей 610-625 ЦК України визначено порушення зобов`язання, правові наслідки порушення зобов`язання, прострочення боржника та кредитора, вина як підставу відповідальності за порушення зобов`язання, односторонню відмову від зобов`язання, правові наслідки порушення зобов`язання з вини кредитора, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідальність боржника за дії інших осіб, субсидіарну відповідальність, правові наслідки невиконання обов`язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками, виконання зобов`язання за рахунок боржника, відповідальність і виконання зобов`язання в натурі, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, збитки і неустойка, відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

То ж, посилаючись на різні статті Цивільного та Господарського кодексів України, які містять різні за своєю правовою природою способи захисту прав, відповідач створив для позивача правову невизначеність.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 600/2824/23-а.

Щодо вимоги відповідача укласти додаткові угоди до Додаткового договору №378/2 від 08.08.2017 до Договору від 24.04.2008 щодо визначення розміру пайових внесків до кожному введеному в експлуатацію об?єкту будівництва, суд зазначає, що ні Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», ні іншим нормативно-правовим актом безпосередньо не встановлено право органів фінансового контролю вимагати укладення договорів чи додаткових угод до договорів.

Суд вважає, що норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України передбачають, що правовідносини щодо укладення договорів та додаткових угод до них повинні ґрунтуватись лише на взаємній згоді сторін, і жодною наведеною нормою не передбачено укладення додаткових угод до договорів за примусом контролюючого органу (суб`єкта владних повноважень).

Щодо вимог, які викладені у п.п. 21, 22, 23 та стосуються зобов`язання позивача, забезпечити відшкодування відповідно до ст.130-136 Кодексу Законів про працю України на користь бюджету Тернопільської міської ради зайвих видатків на оплату праці, суд зазначає наступне.

Умови оплати праці працівників місцевого самоврядування визначаються відповідно до Закону України від 07.06.2001 №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Частиною 5 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» установлено, що джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Частиною 3 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

У підпункті 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 зазначено, що слід здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат починаючи з 1 січня 2007 року - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у Положенні про преміювання відповідного органу.

З метою виконання абзацу 2 підпункті 2 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, Розпорядженням міського голови від 10.01.2011 №7 «Про введення в дію Положення про преміювання», введено в дію Положення про преміювання, яке втратило чинність 16.02.2023, у зв`язку із прийняттям рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.02.2023 №172 «Про затвердження положення про преміювання».

Зокрема, у пунктах 1.4, 2.1, 4.1 Положення про преміювання працівників Тернопільської міської ради, яке введено в дію розпорядженням міського голови від 10.01.2011 №7 визначено, що працівникам Тернопільської міської ради може бути виплачена премія, фонд преміювання утворюється у розмірі не менше, як 10 відсотків посадових окладів працівників та економії фонду оплати праці. Також, у пунктах 1.4, 2.1, 3.1, 4.1 Положення про преміювання працівників Тернопільської міської ради, яке затверджене рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.02.2023 № 172 «Про затвердження Положення про преміювання» передбачено можливість виплати премії за рахунок економії фонду оплати праці.

Згідно з абзацом 2 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 визначено, що преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що порядок та розміри виплат міському голові встановлюються Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, а не рішенням відповідної ради, як помилково вважає відповідач, оскільки відповідною радою приймається тільки рішення про здійснення виплат у порядку та розмірах, які вже визначені цією Постановою.

Отже, суд вважає, що вказані приписи норм Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 чітко та однозначно встановлюють процедуру порядку нарахування та визначення розміру премій міському голові і не підлягають розширеному тлумаченню органом місцевого самоврядування чи іншим державним органом при їх застосуванні.

Також, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що Тернопільською міською радою на виконання вимог абзацу 2 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 прийнято рішення від 04.12.2010 № 6/1/17 «Про виконавчі органи та структуру міської ради», яким встановлено оплату праці міського голови згідно з додатком 3 «Оплата праці міського голови».

Послідовно, у додатку 3 «Оплата праці міського голови» до рішення міської ради від 04.12.2010 №6/1/17 «Про виконавчі органи та структуру міської ради» визначено: ранг (категорію) міського голови третій ранг (друга категорія), надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи сто відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування та вислугу років, преміювання в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі та економії коштів на оплату праці, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати.

То ж, суд вважає, що у Постанові Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 та у прийнятих на виконання вимог постанови актах Тернопільської міської ради, якими унормовано порядок та розміри преміювання міського голови і працівників міських рад визначено можливість виплати премій у межах затверджених видатків на оплату праці та у межах економії фонду оплати праці.

Суд враховує, що у Постанові Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, яка регулює порядок та встановлює розміри виплат працівників органу місцевого самоврядування відсутній вичерпний перелік найменувань видів премій, які можуть виплачуватись.

Зазвичай ці премії відрізняють за частотою нарахування, за певними подіями, у зв`язку із якими вони нараховуються та за методами їх нарахування, наприклад, щомісячна премія нараховується з урахуванням відпрацьованого періоду у відсотковому відношенні до посадового окладу.

Таким чином, суд вважає, що норми чинного законодавства містять положення про можливість нарахування та виплату премій у межах економії фонду оплати праці, а визначення розмірів цієї премії здійснюється органом місцевого самоврядування у кожному бюджетному періоді з урахуванням величини цієї економії, що вказує на наявність у певній мірі дискреційних повноважень щодо визначення розміру премій.

Верховний Суд, здійснюючи аналіз нормативно правових актів, які регулюють порядок нарахування премій та аналіз законності фактичного нарахування премій у спірних правовідносинах справи, у п.33-42 постанови дійшов висновку про те, що основною ознакою законності видання розпорядження про преміювання працівників є здійснення нарахування та виплати премій у межах фонду оплати праці.

Аналогічна позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі № 599/1422/16-а, від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18

Відтак, важливою обставиною є те, що ці нарахування та виплати здійснено у межах фонду оплати праці. Доказів спростування таких обставин у спірному випадку відповідачем суду не подано та судом таких доказів не здобуто.

Крім цього, як слідує з матеріалів справи, Відділ кадрового забезпечення Тернопільської міської ради готує проєкт розпорядження міського голови про відповідні виплати (розпорядження «Про преміювання», розпорядження «Про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» чи розпорядження «Про надання допомоги для оздоровлення при наданні відпустки»), що, на думку суду, відповідає п.3.12 Положення про відділ кадрового забезпечення (затв. рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2011 № 6/4/51).

Відповідно до п. 3 Положення про відділ обліку та фінансового забезпечення, яке затверджено рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2011 № 6/4/51, Відділ здійснює нарахування і виплату в установлені строки заробітної плати працівникам, правильне утримання податків та своєчасне перерахування утриманих сум до бюджету.

Поряд з цим, суд вважає, що розпорядження міського голови «Про преміювання» після підписання його міським головою є підставою для відділу обліку та фінансового забезпечення Тернопільської міської ради здійснити нарахування виплат. При цьому, коефіцієнт для нарахування премії у межах економії фонду оплати є різним у кожному бюджетному періоді у зв`язку із різним розміром економії фонду оплати праці.

Нарахування премії в межах економії фонду оплати праці в грудні місяці із застосуванням певного коефіцієнта, який розраховується відділом обліку та фінансового забезпечення відповідно до доручення міського голови №11/27 за результатами визначення розміру економії фонду оплати праці у кожному бюджетному періоді повністю відповідає підпункту 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, Положенню про преміювання працівників Тернопільської міської ради та розпорядженням міського голови «Про преміювання», у додатках до якого зазначено цей коефіцієнт.

Отже, на думку суду, нарахування премій міському голові, працівникам міської ради здійснюється у розмірах, визначених Постановою № 268 та у межах затверджених видатків на оплату праці відповідно до рішення сесії Тернопільської міської ради про бюджет на відповідний період та на підставі відповідних розпоряджень міського голови «Про премювання», повноваженнями на видання яких міський голова наділений відповідно до п.13 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначено, серед іншого, що міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Разом з тим, суд враховує, що позивачем Управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надано копії розпоряджень міського голови «Про преміювання» за грудень 2020, 2021, 2022, 2023 років з додатками, що містять списки працівників, яким було нараховано премії, а також копії зведених розрахунково-платіжних відомостей та розрахунки коефіцієнту преміювання за грудень 2020, 2021, 2022, 2023, а також копії витягів із розрахунково - платіжних відомостей за запитувані періоди.

Також надано зведені розрахунково-платіжні відомості, які, як і розпорядження міського голови «Про преміювання», містять всі реквізити первинних документів, встановлені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведене у сукупності, на переконання суду, вказує на безпідставність висновків органу державного фінансового контролю про порушення законодавства Тернопільською міською радою та незаконність вимог викладених у пунктах 21, 22, 23 листа «Про усунення виявлених порушень» від 13.08.2024 № 040808-13/2238-2024.

Поряд з цим, вирішуючи спір по суті, суд враховує, що висновок про відсутність порушень вимог чинного законодавства при нарахуванні премій Відділом обліку та фінансового забезпечення Тернопільської міської ради міському голові та працівникам міської ради на підставі розпоряджень міського голови «Про преміювання», які є розпорядчими документами для нарахування премій, встановлено Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у постанові від 18.04.2023 у справі №607/6094/23. Зокрема, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області досліджено процедуру нарахування премій міському голові та працівникам Тернопільської міської ради на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», рішення Тернопільської міської ради від 04.12.2010 № 6/1/17 «Про виконавчі органи та структуру міської ради» з Додатком 3 «Оплата праці міського голови» та розпоряджень міського голову «Про преміювання» за 2021-2022 роки.

Так, у постанові від 18.04.2023 у справі № 607/6094/23 суд дійшов висновку, що видаючи та підписуючи розпорядження «Про преміювання» від 27.08.2021 № 333-к, від 29.09.2021 № 372-к, від 25.10.2021 № 406-к, від 24.11.2021 № 438-к, від 23.12.2021 № 485-к, від 26.01.2022 № 29-к, від 23.02.2022 № 68-к, від 25.03.2022 № 101-к, від 24.04.2022 № 136-к, від 26.05.2022 № 173-к, від 24.06.2022 № 209-к, від 25.07.2022 № 256-к, від 25.08.2022 № 283-к, від 26.09.2022 № 323-к, від 25.10.2022 № 356-к, від 26.11.2022 № 413-к, від 23.12.2022 № 449-к міський голова діяв у межах чинного законодавства України і всі умови законності щодо прийняття цих розпоряджень дотримані.

У відповідності до частини 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, слід зазначити, що відсутність виявлених порушень законодавства з аналогічного питання під час попередньої ревізії, результати якої оформлені в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської ради за період з 01.01.2013 по 31.03.2015 від 04.04.2016 №08-22/38 (питання 2.5 «Штатна дисципліна. Видатки на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату.») вказує на фактичну відсутність порушень вимог законодавства, оскільки заявлені нарахування та виплата премій працівникам Тернопільської міської ради та міському голові здійснювалися, на думку суду, за аналогічною процедурою.

Разом з тим, суд вважає, що до правовідносин, які склалися не можуть бути застосовані норми ст.ст. 130-136 КЗпП України, так як вони визначають підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків.

Так, згідно з частиною другою ст.130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Для притягнення працівника до матеріальної відповідальності повинні одночасно дотримуватися чотири умови, визначені ст. 130 КЗпП. Якщо хоча б одна з умов не виконується, притягти працівника до матеріальної відповідальності не можна.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 127 КЗпП України помилково виплачені працівнику кошти можуть бути утримані із заробітної плати такого працівника, але лише в тому випадку, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, і якщо наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про таке відрахування буде винесено не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Інших правових підстав для утримання чи стягнення з працівника коштів, які були зайво йому виплачені внаслідок помилки роботодавця, законодавство не передбачає.

Вирішуючи спір по суті, суд також приймає до уваги також Висновок Експерта Тернопільського Відділення КНДІСЕ №786/24-22 від 20.11.2024, яким встановлено, що документально не підтверджуються суми збитків, які зазначені в акті ревізії від 01.07.2024 №040820-20/12 щодо виплати премій працівникам Тернопільської міської ради, щодо виплати премій Тернопільському міському голові, а також передачі у комунальну власність дитячого садочка, загальною площею 786,5 кв. м, розташованого за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 116-П.

Підсумовуючи викладене вище, оскільки вимоги відповідача, що викладені в листі Управління від 13.08.2024 №040808-13/2238-2024 « Про усунення виявлених порушень» не містять чітких, конкретних і зрозумілих приписів на адресу підконтрольного суб`єкта, не відповідають критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому такі вимоги є протиправними та підлягають до скасування.

Відповідно до частини 1статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Інші зазначені відповідачем у позовній заяві обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області викладені у листі від 13.08.2024 №040808-13/2238-2024 «Про усунення виявлених порушень».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на користь Тернопільської міської ради 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 12 грудня 2024 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ 34334305);

відповідач - Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (місцезнаходження: вул. Перемоги, 129, м. Запоріжжя, Запорізький р-н, Запорізька обл.,69005 код ЄДРПОУ:40477689).

Головуюча суддяДерех Н.В.