Рішення

від 11.12.2024 по справі 520/37083/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року справа №520/37083/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1-3,с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н,62371, код 38493680) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000557/2 від 06.11.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000469/2 від 28.11.2023.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення № UA807000/2023/000557/2 від 06.11.2023 та № UA807000/2023/000469/2 від 28.11.2023 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та просив позовну заяву задовольнити.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 17.01.2024 по 05.02.2024 та з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці, у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 15.11.2022 між ТОВ "Авто Тренд" та виробником товару NINGBO EBI BEARINGS AUTO PARTS INDUSTRY CO. LTD., (Китай) укладено прямий контракт № HU15112022.

Умовами Контракту передбачене наступне:

Продавець продає, а Покупець купує товар запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів на умовах FOB Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. (п. 1.1 контракту).

Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).

Стосовно рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000557/2 від 06.11.2023 судом встановлено наступне.

В зв`язку з виконанням зазначеного контракту декларантом в інтересах позивача було подано до Харківської митниці електронну митну декларацію, яку було прийнято митним органом з присвоєнням їй номера №23UA807200015505U7.

До митної декларації №23UA807200015505U7 від 06.11.2023 було додано: Контракт № HU15112022 від 15.11.2022; Додаткова угода до контракту №1; Інвойс № ТТ23ЕВІ0198 від 02.08.2023; Пакувальний лист до інвойсу; Сертифікат про походження товару від 31.08.2023; Платіжна інструкція № 000934799 від 10.04.2023; Платіжна інструкція № 001060692 від 18.08.2023; Коносамент № ZH230800065Е від 15.08.2023; Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR б\н від 31.10.2023; Договір про транспортне - експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023, укладений між експедитором та ТОВ «Авто Тренд»; Рахунок щодо сплати вартості перевезення № 8189 від 31.10.2023; Довідку про витрати на транспортування вантажу № 8327_1 від 31.10.2023; Заявка до договору про транспортне - експедиторське обслуговування 15.08.2023.

06.11.2023 декларантом від відповідача отримано повідомлення, в якому запропоновано надати додаткові документи.

Позивач звернувся до Харківської митниці листом № 5 від 06.11.2023 з проханням дозволити митне оформлення відповідно до вимог ст. 55 МКУ.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000557/2 від 06.11.2023, відповідно до якого митна вартість товару № 6 позивача визначена митницею за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів)) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Позивач не погоджуючись із завищенням митної вартості звернувся до Харківської митниці, щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійне зобов`язання згідно із ч.7 ст.55 МК України та надав нову митну декларацію № № 23UA807200015581U7 від 06.11.2023 та додатково сплатив мито у розмірі 5031,36 грн та ПДВ у розмірі 21 131,71грн.

На звернення позивача до митного органу з заявою від 06.12.2023 щодо скасування рішення про коригування митної вартості товару до якої було долучені додаткові документи, відповідач надіслав лист від 13.12.2023 про відмову у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару, у якому відсутні зауваження щодо поданих додаткових документів.

Стосовно рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000469/2 від 28.11.2023 судом встановлено наступне.

Декларантом в інтересах позивача було подано до Харківської митниці електронну митну декларацію, яку було прийнято митним органом з присвоєнням їй номера № 23UA80720006645U6.

До митної декларації № 23UA80720006645U6 було додано: Контракт № HU15112022 від 15.11.2022; Інвойс № ТТ23ЕВІ0488 від 19.09.2023; Пакувальний лист б\н до інвойсу; Сертифікат про походження товару від 10.10.2023; Платіжна інструкція № 000997498 від 14.06.2023; Платіжна інструкція № 001102188 від 04.10.2023; Коносамент № HYSF2023090668 від 26.09.2023; Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR б\н від 23.11.2023; Договір про транспортне - експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023 р., укладений між експедитором та ТОВ «Авто Тренд»; Рахунок щодо сплати вартості перевезення № 9143 від 24.11.2023; Довідку про витрати на транспортування вантажу №12334 від 24.11.2023; Заявка до договору перевезення від 18.09.2023; Копія митної декларації країни відправлення від 21.09.2023.

Судом встановлено, що 28.11.2023 декларантом від відповідача отримано повідомлення, в якому запропоновано надати додаткові документи.

Позивач звернувся до Харківської митниці з листом №14 від 28.11.2023 з проханням дозволити митне оформлення відповідно до вимог ст. 55 МКУ.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000469/2 від 28.11.2023, відповідно до якого митна вартість товару позивача визначена митницею за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів)) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Позивач не погоджуючись із завищенням митної вартості звернувся до Харківської митниці, щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійне зобов`язання згідно із ч.7 ст.55 МК України та надав нову митну декларацію №23UA807200016693U0 від 28.11.2023 та додатково сплатив мито у розмірі 101441,76 грн. та ПДВ у розмірі 426055,42 грн.

На звернення позивача до митного органу з заявою від 06.12.2023 щодо скасування рішення про коригування митної вартості товару до якої було долучені додаткові документи, відповідач надіслав лист від 15.12.2023 про відмову у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару, у якому відсутні зауваження щодо поданих додаткових документів.

Ухвалюючи зазначені рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що надані декларантом під час митного оформлення товару документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257 Митного кодексу України).

Згідно положень статті 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.4 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч.3, 4 ст.64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного Кодексу України.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що при ухваленні спірних рішень митний орган посилався на те, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності. Проте, відповідач не вказав яким чином зазначене впливає на правильність визначення митної вартості.

Розглядаючи доводи заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, наведених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Стосовно доводів відповідача про спрацювання ризиків АСАУР, суд зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості було зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Також відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21 195, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МКУ з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У спірному рішенні відповідачем використано дані щодо митної вартості з митних декларацій № UA100330/2023/155866 від 04.11.2023 та №UA100120/2023/619898 від 18.10.2023, проте не зазначено обґрунтувань проведених коригувань митної вартості, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови.

По рішенню № 807000/2023/000557/2 від 06.11.2023.

Як вбачається із вказаної митної декларації № UA100330/2023/155866 від 04.11.2023, сторонній імпортер ввіз в Україну ступицю колеса (товар 477 та 478, код УКТЗЕД 8708709990) загальною кількістю 18 шт., загальною вагою нетто 105,19 кг., вартістю 718,96 євро, країна відправлення та виробництва Польща, в той час як позивач завозив маточину колеса (товар 6, код УКТЗЕД 8708709990) у кількості 1000 шт., загальною вагою 1440,52 кг., вартістю 5992,00 доларів США напряму від виробника з Китаю. Обсяг партії товару позивача в декілька разів більший ніж у стороннього імпортера.

По рішенню № 807000/2023/000469/2 від 28.11.2023.

Як вбачається з митної декларації UA 100120/2023/619898 від 18.10.2023р. сторонній імпортер ввіз в Україну ступицю колеса (товар 2, код УКТЗЕД 8708709990) загальною кількістю 521 шт., загальною вагою нетто 2027,7 кг., вартістю 11941,40 євро, країна відправлення та виробництва Польща, в той час як позивач завозив маточину колеса (товар 1, код УКТЗЕД 8708709990) у кількості 11264 шт., загальною вагою 21 519,7 кг., вартістю 73 309,52 доларів США напряму від виробника з Китаю. Отже обсяг партії товару позивача в 20 разів більший порівняно з партією стороннього імпортера.

Отже, при обрахунку відповідачем митної вартості товару за спірним рішенням не було враховано обсягу партії ввезених товарів, умови поставки, комерційні умови. Доказів протилежного відповідачем не надано.

З огляду на зазначене, підстави застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Також, у силу правового висновку Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №520/11061/2020: 1) не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів, що узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 21.08.2018р. у справі №804/1755/17 та від 25.05.2021р. у справі №520/10386/2020; 2) резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості; 3) до кола юридично значимих факторів належать як обчислення митної вартості окремої одиниці товару, так і обчислення митної вартості одного кілограма товару; 4) наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватись як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товару, та не є самостійною підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних у наданих декларантом документах, можна достовірно визначити митну вартість товару; 5) суб`єкт владних повноважень, як учасник процесу, безперечно, має право наводити відповідні аргументи й надавати наявні у його розпорядженні докази на їх спростування, і такі докази повинні отримати правову оцінку під час судового розгляду справи, однак ці аргументи повинні бути наведені у спірному рішенні та бути покладені в його основу суб`єктом владних повноважень, натомість - використання суб`єктом владних повноважень цих аргументів виключно у ході розгляду справи не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Щодо посилань відповідача в рішенні на відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Китай м. Гданськ; у рахунку на оплату № 8189 від 31.10.2023 є транспортне обслуговування лише за маршрутом м. Гданськ - м. Маркі та м. Маркі м\п. Ягодин; автотранспортна накладна надана від особи, яка не транспортувала товар (Pryimachenko Vladyslav), суд зазначає таке.

Умовами договору про транспортноекспедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023, укладеного між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» передбачено, що експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних вантажів по території України і в міжнародному сполученні (п.1.1). При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1). Експедитор надає клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред`явлення в митні органи (п. 2.1.6).

Експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» було організоване міжнародне морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент № ZH230800065E від 15.08.2023 та організоване автоперевезення, до виконання якого було залучено автомобільного перевізника, яким згідно з автотранспортною накладною від 31.10.2023 був PE Pryimachenko Vladyslav. Але ТОВ «Авто Тренд» не здійснювало ніяких взаємовідносин з перевізниками.

У зв`язку з тим, що позивач мав взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» до митниці було надано довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від ТОВ «Євро Форвардінг». Позивач не укладав ніяких угод з перевізниками, не є стороною в цих угодах, тому і надати будь-які документи від Pryimachenko Vladyslav не має можливості. А тверженная інспектора митниці, що автотранспортна накладна надана від особи, яка не транспортувала товар, є хибним. Тому що саме перевізник Pryimachenko Vladyslav і здійснював транспортування товару, що підтверджується відповідно оформленою CMR.

Крім того, твердження відповідача, що у рахунку на оплату № 8189 від 31.10.2023 є транспортне обслуговування лише за маршрутом Гданськ - м. Маркі та м. Маркі м\п. Ягодин не підтверджено. В графі два рахунку на оплату окремо зазначено «транспортне обслуговування за межами території України». Тобто ця графа включає транспортне обслуговування повністю за межами України.

На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці було додатково надіслано акт виконаних робіт № 8595 від 07.11.2023 та платіжне доручення № 11926 від 14.11.2023.

Таким чином суд зауважує що до митного органу були подані документи, які підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.

Стосовно зазначення в рішенні про відсутність висновку експерта щодо перевезеного товару, як на підставу коригування митної вартості товарів суд зазначає, що діючі нормативно-правові акти України не містять норм, зобов`язуючих позивача проводити таку експертизу товару.

Щодо твердження про відсутність експортної декларації країни відправлення, то копія митної декларації країни відправлення - це документ, який не входить до обов`язкового переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України та надається до митниці тільки при її наявності, про це прямо зазначено в ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Варто зазначити, що у даному випадку відсутність експортної декларації жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №815/2552/16.

Відносно підстав, зазначених у оскаржуваному рішенні № UA807000/2023/000469/2 від 28.11.2023, а саме: транспортний рахунок на оплату № 9143 від 24.11.2023 та довідка про транспортні витрати № 12334 від 24.11.2023 надано від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення згідно CMR; відсутній договір на транспортно-експедиторське обслуговування з особою, зазначеною в CMR, наданому до митного оформлення; відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; відсутній договір щодо морського перевезення; відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського фрахту, передбачений умовами коносаменту, судом встановлено наступне.

Умовами договору про транспортноекспедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023, укладеного між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» передбачено, що експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних вантажів по території України і в міжнародному сполученні (п.1.1). При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1). Експедитор надає Клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред`явлення в митні органи ( п. 2.1.6).

Експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» була організовано міжнародне морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент № HYSF2023090668 від 26.09.2023 та було організовано автоперевезення і залучено до виконання замовлення автомобільного перевізника, яким згідно автотранспортній накладній від 23.11.23 був Belmortrans. Але ТОВ «Авто Тренд» не здійснювало ніяких взаємовідносин з перевізниками.

У зв`язку з тим, що позивач мав взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» до митниці було надано довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від ТОВ «Євро Форвардінг».

Після розмитнення та доставки товару на склад, позивачем було оплачено послуги експедитора та підписано акт виконаних робіт. На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до відповідача додатково надіслано акт виконаних робіт № 9060 від 28.11.2023 та платіжне доручення № 12069 від 30.11.2023.

Таким чином, позивачем були включені всі складові до розрахунку митної вартості товару, а сума витрат на транспортування товару до кордону України підтверджена документально.

Доводи відповідача, що згідно транспортного рахунку на оплату від 24.11.2023 № 9143 та довідки про транспортні витрати від 24.11.2023 № 12334 вартість фрахту складає 41020,29 грн за 40 ф контейнер за маршрутом Ningbo-Gdansk, що суперечить інформації, зазначеної в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 27.07.2023 №15/15-02-0517/3408» суд вважає необґрунтованими, оскільки митний орган при винесені рішення має керуватися чинним законодавством України. Лист Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» не є нормативно-правовим актом, не може застосовуватися як підстава для коригування митної вартості товарів та не може містити правового обов`язку для суб`єктів господарювання або митниці.

Стосовно відсутності перекладу експертно-митної декларації.

Судом встановлено, що разом с заявою про перегляд рішення про корування митної вартості товарів позивачем було надіслано до відповідача переклад митної декларації країни відправлення, зроблений ПА «Гольфстрім».

Щодо прайс-листів, каталогів тощо то п. 6 частини 3 статті 53 Митного кодексу України до переліку додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів та подаються на письмову вимогу митного органу віднесені каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Верховний Суд в постанові від 16.07.2020 у справі № 815/324/18 за позовом ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" до Київської міської митниці ДФС (адміністративне провадження № К/9901/55690/18) зазначив, що прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Суд зазначає, що прайс-лист від виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Стосовно доводів відповідача, викладених у спірному у даній справі рішенні щодо непідтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт.53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, перевіривши згідно наведених норми оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, суд вважає, що вони підлягають скасуванню, оскільки прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, суд вважає, що вони підлягають скасуванню, оскільки прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання вимог законодавства.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач у позовній заяві просив суд, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з підготовкою справи до розгляду в суді, у загальному розмірі 9000,00 грн. Також надав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами.

Представником відповідача надав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просив суду: відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 9000,00 грн.

Дослідивши вказану заяву та заперечення проти неї, суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз долучених позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що 18.12.2023 р. між ТОВ «Авто Тренд» та ТОВ «ЗМЗ ПС» укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 18/12-23.

Відповідно до п.1.1. договору про надання правничої допомоги ТОВ «ЗМЗ ПС» взяло на себе зобов`язання по представництву інтересів позивача та надання йому правової допомоги в Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Верховному суді України за позовом до Харківської митниці про визнання протиправним і скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання правничої допомоги сторони узгодили, що клієнт здійснює попередню оплату юридичних послуг в розмірі 9 000,00 грн. на підставі відповідного рахунку.

18 грудня 2023 р. позивач здійснив попередню оплату послуг в розмірі 9 000,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням з відміткою банку про виконання платежу.

Таким чином, на час подання позову, орієнтовна сума витрат позивача на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції складає 9000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних послуг від 31.01.2024 та звіту щодо виконаної роботи загальний розмір витрат позивача на професійну правову допомогу по справі № 520/37083/23 склав 9000,00 грн.

Положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із незначною складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 8304,90 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1-3,с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н,62371, код 38493680) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000557/2 від 06.11.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000469/2 від 28.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" судовий збір у сумі 8304 (вісім тисяч триста чотири) грн 90 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Тітов