Рішення

від 12.12.2024 по справі 520/19745/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 р. № 520/19745/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Зброярська, буд. 10/14,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61012) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому з урахуванням заяви про зменшення обсягу позовних вимог, просять суд:

1. Визнати протиправною відмову у проведенні реєстрації шлюбу №159/24.27-09 від 15.05.2024 року виданою Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у міст Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та скасувати її.

2. Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивачів.

В обґрунтування позову зазначено, що відмова у проведенні реєстрації шлюбу №159/24.27-09 від 15.05.2024 року, видана Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у міст Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є протиправною та такою, що порушує права позивачів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово було продовжено та який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Ухвалою суду від 25.07.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 19.08.2024 року надано заяву, в якій зокрема просив відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

20.08.2024 року до суду від представника позивачів надійшло заперечення на заяву відповідача, в якому позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 14.05.2024року громадянин ОСОБА_2 та громадянка ОСОБА_1 подали заяву про державну реєстрацію шлюбу до Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у міст Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до поданої заяви позивачі просили зареєструвати шлюб в день подання заяви на підставі ст. 32 Сімейного кодексу України.

На підтвердження необхідності реєстрації шлюбу в день звернення позивачами надано копії військових квитків, та оригінали на огляд працівнику органу реєстрації, та повідомлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем за контрактом, проходить службу в танкових військах, в загострення конфлікту в Харківській області щоденно життя ОСОБА_2 знаходиться під безпосередньою загрозою.

15.05.2024 року відповідач листом № 159/24.27-09 повідомив зокрема, що при перевірці документів для державної реєстрації шлюбу вищезазначених громадян з`ясувалися відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу. Керуючись частиною третьою статті 32 Сімейного кодексу України, виконуючим обов`язки начальника Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкладено термін реєстрації шлюбу на строк до трьох місяців.

Позивачі, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулися до суду.

Окрім іншого судом встановлено, що за результатами перевірки документів позивачів для державної реєстрації шлюбу, Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб від 15.08.2024 року, про що здійснено актовий запис АЗ №325, що не заперечується сторонами по справі.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Приписами ст. 36 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

Якщо жінка та/або чоловік не можуть через поважну причину особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника повинні бути нотаріально засвідчені.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов`язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов`язками як майбутніх подружжя і батьків, обов`язком повідомити один одному про стан свого здоров`я, попередити наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» якщо є відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як на три місяці.

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо: 1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; 2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.

Як передбачено положеннями пункту 2 розділу 2 глави ІІІ Правил № 3307/5 при поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред`являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ.

Разом з тим, пунктом 10 розділу 2 глави ІІІ Правил № 3307/5 передбачено, що якщо є відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як на три місяці.

Про відстрочку державної реєстрації шлюбу повідомляються наречені. Рішення про таке відкладення державної реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану може на прохання зацікавлених осіб або зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку. За наявності передбачених законодавством перешкод для державної реєстрації шлюбу орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовляє в його реєстрації і повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі. Якщо відомості про такі перешкоди не дістануть підтвердження, державна реєстрація шлюбу проводиться на загальних підставах.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 32 Сімейного кодексу України, якою визначено, що шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.

За наявності поважних причин керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.

Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що відповідач може на прохання зацікавлених осіб або зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку наявності перешкод для державної реєстрації шлюбу в тому разі, коли є відомості про наявність таких перешкод.

Як вже було встановлено судом вище, 15.05.2024 року відповідач листом № 159/24.27-09 повідомив зокрема, що при перевірці документів для державної реєстрації шлюбу вищезазначених громадян з`ясувалися відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу. Керуючись частиною третьою статті 32 Сімейного кодексу України, виконуючим обов`язки начальника Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкладено термін реєстрації шлюбу на строк до трьох місяців.

За результатами перевірки документів позивачів для державної реєстрації шлюбу, Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб від 15.08.2024 року, про що здійснено актовий запис АЗ №325, що не заперечується сторонами по справі.

Таким чином суд зазначає, що відповідачем не було порушено прав позивачів на укладення шлюбу.

Крім того суд зазначає, що лист відповідача №159/24.27-09 від 15.05.2024 року виданий Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у міст Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не є рішенням про відмову у проведенні реєстрації шлюбу, а є лише інформаційним листом щодо необхідності відкладення терміну реєстрації шлюбу на строк до трьох місяців задля перевірки документів позивачів.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Зброярська, буд. 10/14,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61012) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.