Рішення

від 12.12.2024 по справі 520/23040/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 грудня 2024 року № 520/23040/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "КЛЕПКИ" (вул. Сватівська, буд. 56,м. Куп`янськ,Харківська обл., Куп`янський р-н,63707, код ЄДРПОУ30136059) до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (просп. Конституції, 3,м. Куп`янськ,Харківська обл., Куп`янський р-н,63701, код ЄДРПОУ44758728) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати бездіяльність Відповідача протиправною щодо розгляду Заяви № 18-3/2024 від 18.01.2024 р. та Заяви №18-5/2024 від 18.01.2024 р.

-зобов`язати Відповідача розглянути заяви Позивача № 18-3/2024 від 18.01.2024 р. та №18-5/2024 від 18.01.2024 р. про потенційне забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами та прийняти рішення про надання Позивачу податкової пільги зі сплати орендної плати за землю на 2024 рік з 01.01.2024 по 31.12.2024 та податкової пільги зі сплати єдиного податку четвертої групи на 2024 рік з 01.01.2024 по 31.12.2024. щодо земельних ділянок, зазначених у цих заявах.

-стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про потенційне забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами № 18-5/2024 від 18.01.2024 р., в якій просив Відповідача прийняти рішення про встановлення податкової пільги зі сплати орендної плати на 2024 рік з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. Заява (№ 18-5/2024) отримана Відповідачем 24.01.2024 року.

Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про потенційне забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами № 18-3/2024 від 18.01.2024 р., в якій просив Відповідача прийняти рішення про встановлення податкової пільги зі сплати єдиного податку четвертої групи на 2024рік з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. за земельні ділянки, зазначені у Заяві. Заява (№ 18-3/2024) отримана відповідачем 24.01.2024 року.

Відповіді, як зазначено в позовній заяві, не отримано, вказану бездіяльність позивач вважає не законною, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 №309 із змінами 24 лютого 2022 року - дата початку тимчасової окупації м. Куп`янська Куп`янської міської територіальної громади (UА63080090010026457), 09 вересня 2022 року - дата завершення тимчасової окупації м. Куп`янська Куп`янської міської територіальної громади (UА63080090010026457).

З 09 вересня 2022 року по 17 вересня 2022 року м. Куп`янськ перебувало в зоні активних бойових дій. З 17 вересня 2022 року Куп`янська міська територіальна громада (UА63080090010026457) по теперішній час перебуває в зоні можливих бойових дій.

Внаслідок активних бойових дій інфраструктура міста і більшість адміністративних будівель зруйновано, підприємства, установи і організації не працюють, співробітники звільнились та виїхали. У зв`язку з окупацією було унеможливлено роботу органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 27 жовтня 2022 року №737/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області» було утворено Куп`янську міську військову адміністрацію Куп`янського району Харківської області.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Президента України від 27 жовтня 2022 року № 257/2022-рп ОСОБА_1 було призначено начальником Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 листопада 2022 року №2777-1Х «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», начальник Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району здійснює повноваження відповідної міської ради та її виконавчого комітету, а також міського голови.

Куп`янською міською військовою адміністрацією на даний час проводиться робота, спрямована на відновлення роботи органів місцевого самоврядування та забезпечення виконання покладених на них функцій. В умовах постійних щільних обстрілів міста Куп`янська мають місце перебої в роботі систем електропостачання, мобільного та електронного зв`язку.

При дослідженні наданих матеріалів справи, судом встановлено, що заяви Позивача про потенційне забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами від № 18-3/2024 від 18.01.2024 р. (з урахуванням заяви від 05.02.2024 р. №05-3/2024) та № 18-5/2024 від 18.01.2024 р. (з урахуванням заяви від 05.02.2024 р. №05-3/2024) було розглянуто Відповідачем та надано відповідь від 15.02.2024 р. № 427 з повідомленням про те, у відповідності з пп. 10.1.1 п.10.1 СТ.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно. Згідно з пп. 265.1.3 п. 265.1 ст.265 ПКУ плата за землю є/складовою податку на майно та перераховується до місцевого бюджету!

Крім того, Відповідач також зазначив, що згідно з пунктом 292-1.1 статті 292-1 Податкового кодексу України період, коли земельні ділянки визнаються потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, або дата визнання земельної ділянки придатною для використання.

Не зважаючи на деокупацію, за результатами 2022/2023 та планового 2024 бюджетних років Куп`янська територіальна громада є дотаційною. Розглядаючи аналогічне звернення господарства, подане у 2023 році, у відповідному листі було зазначено, що для опрацювання можливості прийняття рішення про надання пільг зі сплати місцевих податків і зборів, застосування альтернативних компенсаційних механізмів наповнення місцевого бюджету, необхідно володіти інформацією щодо суми пільги, яку отримає суб`єкт господарювання у разі прийняття рішення про її встановлення. Такої інформації від підприємства не отримано.

З метою об`єктивного розгляду поданої заяви Відповідач просив зазначити суму пільги, яку отримує суб`єкт господарювання у разі прийняття рішення про встановлення такої пільги у 2024 році.

Факт отримання листа Відповідача від 15.02.2024 р. № 427 Позивач не заперечує та посилається саме на цей лист в своєму листі від 26.02.2024 р. № 26-02/2024, який також був розглянутий Відповідачем, та надано відповідь від 13.03.2024 р. № 703 про те, що за результатами розгляду заяв господарства про потенційне забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами та встановлення податкових пільг Куп`янською міською військовою адміністрацію на адресу підприємства неодноразово направлялись листи, на які не було отримано запитувану інформацію.

З метою об`єктивного розгляду поданих заяв Відповідач вкотре запропонував надати інформацію, запитуванулистамиКуп`янської міської військової адміністрації від 15.02.2024 р. № 427 та від 19.09.2023 р. №2681/1.

Про цей факт свідчить також лист Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації від 14.12.2023 № 08-30/04/01/2461, в якому зокрема зазначено про те, що з метою опрацювання можливості прийняття рішення про надання пільг зі сплати місцевих податків і зборів та пошуку альтернативних компенсаційних механізмів наповнення місцевого бюджету Куп`янською міською військовою адміністрацією було запропоновано надати інформацію щодо суми пільги, яку отримає суб`єкт господарювання у разі прийняття відповідного рішення. Куп`янською міською військовою адміністрацією розпорядження про відмову у задоволенні заяв ФГ «Клепки» не приймалось, остаточне рішення буде прийнято після опрацювання отриманої інформації.

Ця відповідь була надана Відповідачу самим Позивачем в якості додатку до Заяви Позивача про потенційне забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами від № 18-5/2024 від 18.01.2024 р.

Тобто, Позивач був повідомлений про необхідність надання інформації щодо суми пільги, яку отримує суб`єкт господарювання у разі прийняття рішення про встановлення такої пільги у 2024 році, але так і не надав цю інформацію, у зв`язку з чим Відповідач був позбавлений можливості прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» в ст. 4 встановлює принципи місцевого самоврядування, зокрема такі як принципи законності; поєднання місцевих і державних інтересів; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб.

Економічна криза, спричинена епідемією коронавірусу, умовами воєнного стану, скорочення темпів приросту надходжень до місцевого бюджету загострили проблеми, пов`язані з наповненням бюджету Куп`янської міської територіальної громади, всі населені пункти якої дуже постраждали від обстрілів та потребують багато ресурсів для відбудови та ремонту пошкоджених споруд й житлових будинків. Повноцінне відновлення території громади можливе лише за умови ефективного та прозорого використання бюджету. Місцевий бюджет гостро відчуває брак коштів., В умовах обмеженості ресурсів Куп`янська міська військова адміністрація обережно ставиться до видатків. Усі вільні кошти спрямовуються на оборону держави та відновлення зруйнованої інфраструктури Куп`янської міської територіальної громади. Таким чином, будь-які надходження коштів до місцевого бюджету становлять значний суспільний інтерес і спрямовані на підтримання життєдіяльності населення. Недоотримання коштів до місцевого бюджету підриває матеріальну і фінансову основу громади та держави в цілому.

Бюджетна система України відповідно до положень ст. 7 Бюджетного кодексу України ґрунтується на принципах повноти і ефективності, що передбачає включення до бюджету всіх надходжень за рахунок забезпечення учасниками бюджетного процесу досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки. Неефективне та незаконне використання бюджетних або витрата бюджетних коштів є бюджетним правопорушенням та є підставою для встановленої законом відповідальності.

Податкові надходження, до яких відносяться місцеві податки і збори, є одним із розділів доходів бюджету.

Статтею 4 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) визначено основні засади податкового законодавства України. До них зокрема відносяться такі засади як загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу та фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

Оскільки рішення про надання податкових пільг має безумовним наслідком недоотримання коштів та втрати місцевого бюджету, Відповідачем було запропоновано Позивачу надати інформацію про суму пільг саме з метою прийняття законного та обгрунтованого рішення в межах дискреційних повноважень, що цілком узгоджується з вимогами чинного законодавства, судовою практикою Верховного Суду та сучасними фінансово-економічними проблемами в державі.

Згідно з абз. 2 п. 12.3 ст. 12 ПКУ на період дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідні сільські, селищні, міські ради, рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та/або надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів мають право приймати відповідні військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації у порядку, передбаченому цим Кодексом для сільських, селищних, міських рад. Тобто це право військової адміністрації, але ж не обов`язок, як зазначив Суд першої інстанції.

Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх .забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПКУ встановлено, що рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Така інформація надається в електронному вигляді у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідне рішення.

Такі рішення приймаються за довільною формою, проте додатки до рішення щодо прийнятих ставок із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, рекомендовано складати за формою додатка 3 до Порядку та форми надання контролюючим органам в електронному вигляді інформації щодо ставок та податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1330, із змінами і доповненнями.

Визначення терміну «податкова пільга», всі види податкових пільг, порядок їх застосування визначені у відповідних статтях ПКУ.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПКУ податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 ПКУ.

Підпункт 30.4 статті 30 ПКУ передбачає і норму, згідно з якою податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Відповідно до пункту 30.5 статті ЗО ПКУ визначено, що податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно ПКУ. рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до ПКУ.

Пунктом 30.6 статті 30 ПКУ передбачено, що суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України постановою від 27 грудня 2010 року № 1233 «Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг», зі змінами. Порядком визначено, що суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік таких пільг (що надаються юридичним особам) та відображає інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності, що подається контролюючому органу у строки, визначені ПКУ.

Згідно з пунктом 30.7 статті 30 ПКУ контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг.

Відповідно до пункту 30.8 статті 30 ПКУ контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі.

Пунктом 30.9 статті 30 ПКУ визначено, що податкова пільга надається зокрема шляхом г) звільнення від сплати податку та збору.

Тобто по суті справи вирішення питання надання податкових пільг шляхом прийняття відповідного рішення військовою адміністрацією безпосередньо пов`язане з втратами місцевого бюджету, що зобов`язує військову адміністрацію чітко та всебічно обгрунтувати таке рішення.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» одним із повноважень військової адміністрації є забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів.

Саме з метою прийняття законного та обгрунтованого рішення Відповідач просив зазначити суму пільги, яку отримає Позивач у разі прийняття рішення про встановлення податкової пільги у 2024 році, тим паче згідно з чинним законодавством Позивач і сам зобов`язаний обліковувати отримані податкові пільги та надавати відповідну інформацію до податкових органів.

Але, як встановлено судом, запитувана Відповідачем інформація не була надана Позивачем, який повинен бути зацікавленим в розгляді його заяви.

Тобто Відповідачем, який намагався встановити факт наявності підстав для прийняття рішення щодо надання податкових пільг, що безумовно тягне за собою втрати бюджету, не було допущено протиправної бездіяльності.

Суд вказує, що статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

До принципів підприємницької діяльності зокрема відносяться такі як: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Суд також вказує, що пункт 12.3 статті 12 Податкового кодексу України Законом № 3050-ІХ доповнено новим абзацом, згідно з яким на період дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідні сільські, селищні, міські ради, рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та/або надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів мають право приймати відповідні військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації у порядку, передбаченому цим Кодексом для сільських, селищних, міських рад. Тобто це право військової адміністрації, але ж не обов`язок, як зазначив Суд першої інстанції.

Це право повинно бути реалізоване виключно на підставі дослідження та з урахуванням всіх фактичних обставин і прорахунком всіх можливих несприятливих наслідків.

Верховний Суд в постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 зазначив, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Відповідача розглянути заяви Позивача № 18-3/2024 від 18.01.2024 р. та №18-5/2024 від 18.01.2024 р. про потенційне забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами та прийняти рішення про надання Позивачу податкової пільги зі сплати орендної плати за землю на 2024 рік з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. та податкової пільги зі сплати єдиного податку четвертої групи на 2024 рік з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. щодо земельних ділянок, зазначених у цих заявах, то в даному випадку, на думку суду, мова йдеться про дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.

Верховний Суд зазначив, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка

важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Аналогічне тлумачення «дискреції» неодноразово надавала і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 16 лютого 2022 року у справі № 9901/382/21, від 31 серпня 2023 року у справі № 9901/364/21) та зазначала, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відповідну правову позицію Верховного Суду також сформовано у постановах від 13.02.201 у справі № 361/7567/15-а. від 07.03.2018у справі № 569/15527/16-а. від 20.03.2018 у справі № 61/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15 та інших: «дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу».

Згідно з частиною 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, як-то прийняття рішення про надання Позивачу податкових пільг зі сплати орендної плати за землю на 2024 рік з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. та податкової пільги зі сплати єдиного податку четвертої групи на 2024 рік з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. щодо земельних ділянок.

Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № Я(80)2, прийнятою 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Оскільки рішення про надання податкових пільг має наслідком певні втрати місцевого бюджету, з урахуванням вкрай складної економічної ситуації на території населених пунктів Куп`янської територіальної громади, Відповідачем було запропоновано надати інформацію про суму пільг саме з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення в межах дискреційних повноважень, що цілком узгоджується з вимогами чинного законодавства га судовою практикою Верховного Суду.

Щодо посилання Позивача на Закон України «Про адміністративну процедуру», то суд вказує, що , що цим же Законом визначено поняття дискреційне повноваження, яке визначається як повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано (п. 7 ч. 1 ст. 2).

Пунктами 9, 10 ч. 1 ст. 2 Закон України «Про адміністративну процедуру» визначені поняття процедурна дія - це дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті; а також поняття процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті.

Саме такі процедурні дії та рішення, на думку суду, оформлені листами Відповідача від 15.02.2024 р. № 427 та від 13.03.2024 р. № 703, в яких з метою об`єктивного розгляду поданої заяви Відповідач просив зазначити суму пільги, яку отримує суб`єкт господарювання у разі прийняття рішення про встановлення такої пільги у 2024 році, адже принципами адміністративної процедури на ст. 4 вказаного Закону є обґрунтованість, пропорційність та ефективність.

Принцип обґрунтованості означає, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає (ст. 8 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

За ст. 11 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган повинен дотримуватися принципу пропорційності під час: прийняття адміністративних актів; прийняття процедурних рішень і вчинення процедурних дій.

Адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.

Статтею 14 Закону України «Про адміністративну процедуру» закріплено принцип офіційності, за яким адміністративний орган організовує розгляд та вирішення справ, що належать до його компетенції, з найменшими витратами коштів та інших ресурсів, у простий та ефективний спосіб. Адміністративний орган забезпечує розгляд і вирішення справи з вчиненням процедурних дій, що є достатніми та необхідними для належного вирішення справи.

Надання учасникам адміністративного провадження можливості подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи за ст. 47 Закону України «Про адміністративну процедуру» є обов`язком адміністративного органу.

Проте, як встановлено судом, відповіді на свої листи від 15.02.2024 р. № 427 та від 13.03.2024 р. № 703 Відповідач так і не отримав від Позивача, який, як заявник, повинен бути зацікавленим у вирішенні його заяв.

На думку суду, відповідач намагався повно та всебічно встановити факт наявності підстав для прийняття рішення про встановлення податкових пільг Позивачу, оскільки автоматично не міг прийняти таке рішення лише на підставі заяв Позивача, які містять інформацію про кадастрові номери земельних ділянок.

На виконання п. 288.8 ст. 288 Податкового кодексу України та Порядку № 1333 Державна податкова служба Україна надала узагальнюючу податкову консультацію - Роз`яснення для органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо порядку прийняття рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на виконання Закону України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», що міститься на офіційному порталі Державної податкової служби України, в якому зокрема зазначено про наступне. Відповідно до Рішення визначається період звільнення від оподаткування, зокрема початком цього періоду с перше число місяця, на який припадає дата прийняття Рішення. Рішення може прийматися на період не більше ніж до кінця поточного календарного року, в якому було подано заяву платника податків. Але не на весь 2023 рік, як зазначено в Рішенні.

Згідно з п. 52.6 ст. 52 ПКУ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій. а(також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу. Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п`яти календарних днів з дня їх надання.

За ст. 4 ПКУ до основних засад податкового законодавства відносяться зокрема такі як загальність оподаткування та фіскальна достатність, що передбачає встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

Оскільки рішення про надання податкових пільг має безумовним наслідком втрати місцевого бюджету, Відповідачем було запропоновано надати інформацію про суму пільг саме з метою прийняття законного та обгрунтованого рішення в межах дискреційних повноважень, що цілком узгоджується з вимогами чинного законодавства та судовою практикою Верховного Суду.

Суд вказує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідач надав підтвердження правомірності прийнятих своїх дій, а відтак довів правомірність того, що він діяв у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, оскаржувані постанови прийняті з урахуванням всіх обставин, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства "КЛЕПКИ" (вул. Сватівська, буд. 56,м. Куп`янськ,Харківська обл., Куп`янський р-н,63707, код ЄДРПОУ30136059) до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (просп. Конституції, 3,м. Куп`янськ,Харківська обл., Куп`янський р-н,63701, код ЄДРПОУ44758728) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.