Рішення

від 11.12.2024 по справі 580/9329/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року справа № 580/9329/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Уманська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Маньківської селищної ради про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

20 вересня 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася Уманська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу з позовом до Маньківської селищної ради, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Маньківської селищної ради щодо не оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га для розміщення на ній сміттєзвалища;

2) зобов`язати Маньківську селищну раду Уманського району Черкаської області вчинити дії та забезпечити виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована поза межами села Подібна Маньківської об`єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області, орієнтовною площею 1,0 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на території Маньківської об`єднаної територіальної громади за межами села Подібна Уманського району розташоване сміттєзвалище.

Разом з тим, органом місцевого самоврядування документи, що посвідчують право користування або володіння земельною ділянкою під сміттєзвалищем, до цього часу належним чином не оформлено, межі земельної ділянки не винесені в натурі на місцевості, речові права на земельну ділянку не зареєстровано.

Ухвалою судді від 25.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи свою позицію відповідача зазначив, що органи місцевого самоврядування не є єдиними можливими замовниками документації із землеустрою. Крім того, послався на пункт 22-8 розділу VІ Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, яким встановлено, що у період дії воєнного стану вільні залишки коштів місцевих бюджетів та залишки коштів спеціального фонду місцевих бюджетів (крім власних надходжень бюджетних установ та субвенцій з інших бюджетів, а також коштів місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), які утворилися на кінець бюджетного періоду, спрямовуються за рішеннями відповідних місцевих рад (військових адміністрацій) на оплату праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів та перев`язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, обслуговування та погашення місцевого боргу, соціальне забезпечення, створення умов для лікування, відновлення та реабілітації осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, заходи та роботи з територіальної оборони та мобілізаційної підготовки, підтримку сил безпеки і оборони, проектування, будівництво, ремонт захисних споруд цивільного захисту (сховищ, протирадіаційних укриттів), споруд подвійного призначення та облаштування приміщень, які плануються до використання для укриття населення, будівництво фортифікаційних споруд, платежі, пов`язані з виконанням гарантійних зобов`язань Автономної Республіки. Таким чином, вказана правова норма забороняє спрямовувати залишки коштів місцевих бюджетів та залишки коштів спеціального фонду місцевих бюджетів на цілі, що не передбачені такою нормою, в тому числі й на виготовлення документації із землеустрою.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

На території Маньківської об`єднаної територіальної громади розташовано місце видалення відходів (сміттєзвалище) за межами с. Подібна Уманського району орієнтовною площею 2 га.

Вказане місце видалення відходів паспортизовано згідно паспорту видалення відходів від 20.10.2007 за № 204.

Згідно інформації Маньківської селищної ради від 11.07.2024 № 02-16/2826 на земельну ділянку під сміттєзвалищем у с. Подібна, орієнтовною площею 1,0 га Подібнянській сільській раді 04.02.2013 надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення у постійне користування згідно відповідного розпорядження Маньківської районної державної адміністрації № 35.

Згідно рішення Маньківської селищної ради від 26.11.2020 № 1-33/VШ «Про реорганізацію Подібнянської сільської ради шляхом приєднання до Маньківської селищної ради» розпочато процедуру реорганізації юридичної особи - Подібнянської сільської ради (ЄДРПОУ 25659774), шляхом приєднання до Маньківської селищної ради (ЄДРПОУ 25659958).

Відповідно до листа Маньківської селищної ради від 23.07.2024 № 02-16/2912 технічна документація по відведенню земельної ділянки під сміттєзвалище в с. Подібна не розроблялась та не затверджувалась.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 17.09.2024 технічна документація на земельну ділянку під сміттєзвалище в с. Подібна Маньківської ОТГ відсутня.

Відповідно до інформації Державної екологічної інспекції Центрального округу від 14.08.2024 № 07-08/3889 інспекція не зверталась до суду з відповідним позовом з метою усунення порушень у сфері поводження з відходами на території Маньківської територіальної громади в межах с. Подібна щодо виготовлення документації на земельну ділянку під існуючим сміттєзвалищем.

Станом на момент розгляду справи жодних активних дій, спрямованих на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована поза межами села Подібна Маньківської об`єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області, орієнтовною площею 1,0 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку, не вжито, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 26 цього закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради поряд з іншими вирішуються питання регулювання земельних відносин, надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Статтею 30 вказаного закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення, знешкодження та захоронення трупів тварин.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про управління відходами» передбачено, що управління відходами це комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об`єктами видалення відходів.

Отже, вирішення питання щодо визначення територіального розташування місця видалення відходів, яке належить до повноважень органу місцевого самоврядування, та оформлення відповідної земельної ділянки (їх формування, використання на умовах права власності, оренди, постійного користування з оформленням відповідних правовстановлюючих документів) у повній відповідності з вимогами законодавства є одним з основних елементів організації управління відходами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР (далі -Закон №187):

- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

- відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах.

Згідно вимог ст.21 Закону №187органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують, зокрема, виконання вимог законодавства про відходи; організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами.

Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

За правилами ч.2 ст.33 Закону №187на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Статтями 125 та 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-VI (далі - Закон №1952-VI) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону №1952-VI речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, згідно вимог чинного законодавства право власності селищної ради на земельну ділянку, на якій розміщено сміттєзвалище, підлягає державній реєстрації.

Однак в порушення вказаних вище норм на дану земельну ділянку відсутні необхідні правовстановлюючі документи, окрім як паспорту місця видалення відходів №204 від 10.10.2007.

Вказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно зі статтею 67 Закону України «Про землеустрій» фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом.

Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища за правилами статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим20 відсотків.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення. Отже, за обставин справи, органом місцевого самоврядування, який є відповідальним за організацію землеустрою на території Маньківської об`єднаної територіальної громади, є Маньківська селищна рада. Однак відповідачем до цього часу не вжито заходів для оформлення прав на земельну ділянку під сміттєзвалищем, а саме заходів щодо забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вищевикладене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а тому позовна заява Уманської окружної прокуратури є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви Уманської окружної прокуратури та наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач не надав доказів понесених судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Маньківської селищної ради щодо не оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га для розміщення на ній сміттєзвалища.

Зобов`язати Маньківську селищну раду Уманського району Черкаської області вчинити дії та забезпечити виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована поза межами села Подібна Маньківської об`єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області, орієнтовною площею 1,0 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА