Рішення

від 03.12.2024 по справі 580/9631/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року справа № 580/9631/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача від 25.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 25.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення за наслідками його розгляду.

В обґрунтування позову зазначено, що дружина позивача є інвалідом 2 групи та потребує постійного догляду, що є підставою для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами. Позивач зазначає, що його рапорт про звільнення розглянутий не у встановленому порядку, оскільки за його наслідками не винесено відповідний наказ, а лише повідомлено листом про відсутність підстав для звільнення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

16.10.2024 від відповідача суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивач в липні 2024 року подав рапорт на ім`я відповідача про звільнення за сімейними обставинами на підставі частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з інвалідністю 2 групи.

На підставі рапорту та наданих документів позивачу було відмовлено в задоволенні рапорту та повідомлено наступне, Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують такого догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги та Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859. Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Виходячи із аналізу вищезазначених нормативно-правових актів та пакету документів доданого до рапорту про звільнення із військової служби, позивачем не додано документів, а саме: довідка про призначення соціальної допомоги на догляд за особою, яка потребує такого догляду; витяг із Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, що забезпечує накопичення, зберігання та використання даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.

Відповідач звертає увагу, що згідно висновку медико-соціальної експертної комісії від 08.01.2020 №471580 у дружини позивача причина захворювання: загальне захворювання, а висновок про умови та характер праці: працепристосування, що не є тотожним поняттю «постійний догляд».

Відповідач також вказує, що твердження позивача що командування військової частини НОМЕР_1 не прийняло рішення про відмову у звільненні з військової служби у формі наказу командира військової частини є хибним та не має ніякого законного закріплення, оскільки нормативно-правовими актами не регламентується видання наказу командира військової частини про відмову у звільненні з військової служби внаслідок розгляду рапорту про звільнення з військової служби.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

Відповідно до довідки від 07.09.2024 №2310 позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 01.11.2022.

25.07.2024 позивач подав на ім`я командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби в запас через сімейні обставини на підставі п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з інвалідністю 2 групи.

До рапорту позивач додав копії: паспорту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ; картки платника податків ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ; паспорту ОСОБА_2 № НОМЕР_4 ; картки платника податків ОСОБА_2 № НОМЕР_5 ; свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_6 ; витягу з реєстру територіальної -ґромади ОСОБА_1 від 13.01.2024; витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 від 07.06.2023; довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 №471580 від 08.01.2020; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_7 ; Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 13.05.2024; медичного висновку про наявність порушень функцій організму ОСОБА_2 №723 від 12.07.2024; висновку ЛКК ОСОБА_2 №723 від 12.07.2024.

За результатами розгляду рапорту позивача листом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2024 №5334 позивача повідомлено, що позитивного рішення щодо звільнення із військової служби не прийнято.

Підставою вказано, що позивачем не додано документів, а саме: довідка про призначення соціальної допомоги на догляд за особою, яка потребує такого догляду; витяг із Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, що забезпечує накопичення, зберігання та використання даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.

Зокрема, підп."г" п.2 ч.4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз.11 п.3 ч.12 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у разі необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 30.08.2022 укладно шлюб між позивачем та ОСОБА_3 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ №471580 від 08.12.2020, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи. Причина інвалідності загальне захворювання.

На підставі висновку «про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» від 12.07.2025 №723 (форма №080-4/о), що виданий КНП «Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Відповідно до висновку ЛКК КНП «Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 12.07.2024 №723, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Оцінюючи наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підп."г" п.2 ч.4 статті 26 Закону №2232-XII, суд зазначає таке.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Положенням №1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (далі Порядок №189), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку №189 передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 затверджено форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення (далі Інструкція №407).

Згідно з п.п.4, 7 Інструкції №407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Отже, з аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням №1317, суд дійшов висновку, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, за формою №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Як установлено судом, до рапорту про звільнення зі служби позивач додав, зокрема, копії:

довідки МСЕК серії 12 ААБ №471580 від 08.12.2020, відповідно до якого ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи. Причина інвалідності загальне захворювання;

висновку «про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» від 12.07.2025 №723 (форма №080-4/о), що виданий КНП «Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», відповідно до якого ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи;

висновку ЛКК КНП «Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 12.07.2024 №723, відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Стосовно довідки МСЕК, суд зазначає таке.

Так, відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ №471580 від 08.12.2020, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи. Причина інвалідності загальне захворювання. Висновок про умови та характер праці працепристосування. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності лікування та нагляд профільного спеціаліста, сімейного лікаря.

Про необхідність здійснення постійного догляду вказана довідка не свідчить.

Крім того, критерії встановлення інвалідності визначені Положенням №1317.

Так, відповідно до п.26 Положення №1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Пунктом 27 Положення №1317 визначено, що підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Наведені критерії встановлення інвалідності 2 групи у взаємозв`язку з визначеними підп."г" п.2 ч.4 статті 26 Закону №2232-XII підставами звільнення з військової служби не свідчать про наявність у дружини позивача обставин необхідності здійснення постійного догляду, що у контексті вказаної норми є підставою звільнення з військової служби.

Стосовно наданого позивачем висновку ЛКК КНП «Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 12.07.2024 №723, відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, суд зазначає, що пунктом 4 розділу ІV Порядку №189 передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Отже, повноваженнями ЛКК не передбачено видачу такого виду документа, як висновок ЛКК, що засвідчує потребу особи у здійсненні постійного догляду.

Тому вищевказана довідка не може бути належним доказом потреби ОСОБА_2 у здійсненні постійного догляду.

Стосовно наданого позивачем висновку «про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» від 12.07.2025 №723 (форма №080-4/о), що виданий КНП «Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», відповідно до якого ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, суд зазначає, що на підставі п.4 Інструкції №407 вказаний висновок видається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 (далі Порядок №859).

Отже, вказаний висновок від 12.07.2025 №723 не свідчить про потребу ОСОБА_2 у здійсненні постійного догляду, оскільки підтверджує потребу у «соціальній послузі з догляду на непрофесійній основі», що не є тотожним поняттю «постійний догляд».

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23, з якої вбачається, що під час розгляду справ про звільнення з військової служби необхідно з`ясувати чи підтверджує документація ЛКК всі відомості, які необхідні для застосування положень статті 26 Закону № 2232-XII. Тобто чи відповідає вказане рішення встановленій формі, чи віднесено до компетенції уповноваженого на це чинним законодавством органу, чи містить інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби, тощо.

У контексті наведених висновків, суд зазначає, що висновок ЛКК КНП «Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 12.07.2024 №723 не відповідає встановленій формі та не є передбаченим видом документації ЛКК, а висновок від 12.07.2024 №723 форми №080-4/о не свідчить про потребу ОСОБА_2 у здійсненні постійного догляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби, на підставі підп."г" п.2 ч.4 статті 26 Закону №2232-XII.

Стосовно доводів позовної заяви, що рапорт позивача про звільнення розглянутий не у встановленому порядку, оскільки за його наслідками не винесено відповідний наказ, а лише повідомлено листом про відсутність підстав для звільнення, суд зазначає таке.

Відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі Положення №1153), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Абз.4 п.241 Положення №1153 передбачено, що накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Відповідно до п.243 Положення №1153 після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов`язані зі звільненням.

Згідно з п.242 Положення №1153 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

З аналізу наведених норм вбачається, що наказ щодо звільнення військовослужбовця видається уповноваженою особою лише у разі наявності підстав та фактичного звільнення військовослужбовця зі служби.

Водночас, у разі відсутності підстав для звільнення, видача відповідного наказу за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця, чинними нормативно-правовими актами не перебачено.

Відтак, повідомлення позивача листом від 05.09.2024 №5334 про відсутність підстав для його звільнення з військової служби не суперечить вищевказаним нормам Положення №1153 та іншим нормативно-правовим актам, що регулюють проходження військової служби.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а судові витрати розподілу згідно зі ст.139 КАС України

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ