Рішення

від 12.12.2024 по справі 600/7359/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7359/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000343/2 від 04.08.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000344/2 від 04.08.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000345/2 від 07.08.2023 року.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач зазначав, що ним було подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України митні декларації, якими було задекларовано для митного оформлення товар та визначено його митну вартість за основним методом. Однак, за результатами розгляду поданої митної декларацій та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки при здійсненні митного оформлення товару ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару.

Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення адміністративного позову та зазначив, що прийняті рішення про коригування митної вартості прийнято правомірно. Відповідач вказує на те, що при аналізі поданих митному органу документів були виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти та коректності інформації, зазначеної у документах та повноти всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, у посадових осіб митного органу не було достатніх підстав для визначення митної вартості товару за першим методом (на основі заявленої декларантом вартості товару). З огляду на наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішень він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував прав та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18.05.2022 року між позивачем (покупець) та ACCADO KILIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S. Республіка Туреччина (продавець) укладено контракт міжнародної поставки №8, за умовами якого продавець зобов`язується продати і поставити товар покупцеві, а покупець цим підтверджує закупівлю та прийняття товару від продавця. Відповідно до п.3.2. Контракту №8 вартість товару у кожній окремій партії встановлюється у відповідних інвойсах (специфікаціях). Згідно п. 2.1. Контракту зазначено, що кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010». Конкретне місце поставки партії товару зазначається у відповідній інвойсах (специфікаціях). Часткова поставка окремої партії товару не допускається. Товар за Контрактом №8 - фурнітура для вікон і дверей, рекламна продукцію (календарі, буклети, каталоги, блокноти, спецодяг, зразки та т.п.), що призначені для виробництва та продажу вікон, дверей та конструкцій ПВХ з метало пластикового профілю. (а.с. 123-126).

08.08.2023 року позивачем (через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС») подано електронну митну декларацію № 23UA408020048353U6. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту, також включено витрати позивача, не включені до ціни товару) на суму 824377,66 грн. (19725 ЄВРО по курсу 40,01 грн за 1 ЄВРО та транспортно-експедиторські витрати у розмірі 35113,34 грн). (а.с. 88-89).

До митної декларації № 23UA408020048353U6 було додано: пакувальний лист №б/н від 31.07.2023 року; інвойс №Y292023040000098 від 31.07.2023 року; міжнародна транспортна накладна (CMR) №А №002323 від 31.07.2023року; сертифікат про походження товару №Z0344100 від 03.08.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №867-2 від 31.07.2023; довідка про транспортні витрати №149 від 31.07.2023; контракт купівлі-продажу товарів № 8 від 18.05.2022 року; договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022 року; договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №27.01-23 від 27.01.2023 року; заявка на ТЕП №91 від 27.07.2023. Позивачем додатково було подано митному органу: лист від 09.08.2023 №611 та від 03.07.2023 №26; Реєстр документів (04.05.2023; 12.05.2023; 25.04.2023; 18.04.2023); видаткові накладні від 12.05.2023 №273, від 04.05.2023 №248, від 25.04.2023 №229; від 18.04.2023 №210; податкові накладні від 04.05.2023 №27, від 12.05.2023 №48, від 18.04.2023 №54, від 25.04.2023 №72; копія митної декларації країни відправлення від 03.08.2023 № 23341300ЕХ00612420. (а.с. 83-87, 96-98, 100-108, 119-126).

За результатами розгляду митної декларації № 23UA408020048353U6 від 08.08.2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000350/2 від 09.08.2023 року, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. (а.с. 94-95, 98-99).

13.09.2023 року позивачем (через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС») подано електронну митну декларацію за № 23UA408020055652U0. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту, також включено витрати позивача, не включені до ціни товару) на суму 1576353,63 грн. (38527,51 ЄВРО по курсу 39,26 грн. за 1 ЄВРО та транспортно-експедиторські витрати у розмірі 63478,48 грн). (а.с. 68-69).

До митної декларації № 23UA408020055652U0 було додано: інвойс №Y292023040000118 від 05.09.2023 року; міжнародна транспортна накладна (CMR) №А № 002078 від 05.09.2023 року; сертифікат про походження товару №Z 0664138 від 06.09.2023 року; виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №1364-1 від 04.09.2023; довідка про транспортні витрати №191 від 04.09.2023; контракт купівлі-продажу товарів № 8 від 18.05.2022 року; договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022 року; договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №27.01-23 від 27.01.2023 року; заявка на ТЕП №110 від 01.09.2023. Позивачем додатково було подано митному органу: лист ТОВ «Маядо» від 13.09.2023 №691 (12.05.2023; 25.04.2023; 18.04.2023); видаткові накладні від 12.05.2023 №273, від 04.05.2023 №248, від 25.04.2023 р. №229, від 18.04.2023 №210; податкові накладні від 04.05.2023 №27, від 12.05.2023 №48, від 18.04.2023 №54, від 25.04.2023 №72; копія митної декларації країни відправлення від № 23341300ЕХ00710842. (а.с. 63-69, 73-76, 78-80, 119-126).

За результатами розгляду митної декларації № 23UA408020055652U0 від 13.09.2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000466/2 від 14.09.2023 року, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. (а.с. 77, 81-82).

19.10.2023 року позивачем (через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС») подано електронну митну декларацію за № 23UA408020063607U7. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту, також включено витрати позивача, не включені до ціни товару) на суму 370102,53 грн (8881 ЄВРО по курсу 38,60 грн за 1 ЄВРО та транспортно-експедиторські витрати у розмірі 27216 грн). (а.с. 53).

До митної декларації № 23UA408020063607U7 було додано: пакувальний лист №б/н від 11.10.2023 року; інвойс №Y292023040000135 від 11.10.2023 року; міжнародна транспортна накладна (CMR) №А № 002110 від 11.10.2023 року; сертифікат про походження товару №Z 0664205 від 13.10.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №1428 від 11.10.2023; довідка про транспортні витрати №224 від 11.10.2023; контракт купівлі-продажу товарів № 8 від 18.05.2022 року; договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022 року; договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №27.01-23 від 27.01.2023року; заявка на ТЕП №134 від 06.10.2023. Позивачем додатково було подано митному органу: лист ТОВ «Маядо» від 19.10.2023 №789 та від 03.07.2023 №26; реєстр документів (04.05.2023; 12.05.2023; 25.04.2023; 18.04.2023); видаткові накладні від 12.05.2023 №273, від 04.05.2023 №248, від 25.04.2023 №229; від 18.04.2023 №210; податкові накладні від 04.05.2023 №27, від 12.05.2023 №48, від 18.04.2023 №54, від 25.04.2023 №72; копія митної декларації країни відправлення від 13.10.2023 № 23341300ЕХ00825505. (а.с. 48-52, 54-57, 59, 119-126).

За результатами розгляду митної декларації № 23UA408020063607U7 від 19.10.2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000568/2 від 19.10.2023 року, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. (а.с. 58, 61).

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України).

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України електронні митні декларації № 23UA408020048353U6, № 23UA408020055652U0, № 23UA408020063607U7 з метою митного оформлення товару.

До митної декларації № 23UA408020048353U6 було додано: пакувальний лист №б/н від 31.07.2023 року; інвойс №Y292023040000098 від 31.07.2023 року; міжнародна транспортна накладна (CMR) №А №002323 від 31.07.2023року; сертифікат про походження товару №Z0344100 від 03.08.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №867-2 від 31.07.2023; довідка про транспортні витрати №149 від 31.07.2023; контракт купівлі-продажу товарів № 8 від 18.05.2022 року; договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022 року; договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №27.01-23 від 27.01.2023 року; заявка на ТЕП №91 від 27.07.2023. Позивачем додатково було подано митному органу: лист від 09.08.2023 №611 та від 03.07.2023 №26; Реєстр документів (04.05.2023; 12.05.2023; 25.04.2023; 18.04.2023); видаткові накладні від 12.05.2023 №273, від 04.05.2023 №248, від 25.04.2023 №229; від 18.04.2023 №210; податкові накладні від 04.05.2023 №27, від 12.05.2023 №48, від 18.04.2023 №54, від 25.04.2023 №72; копія митної декларації країни відправлення від 03.08.2023 № 23341300ЕХ00612420. (а.с. 83-87, 96-98, 100-108, 119-126).

До митної декларації № 23UA408020055652U0 було додано: інвойс №Y292023040000118 від 05.09.2023 року; міжнародна транспортна накладна (CMR) №А № 002078 від 05.09.2023 року; сертифікат про походження товару №Z 0664138 від 06.09.2023 року; виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №1364-1 від 04.09.2023; довідка про транспортні витрати №191 від 04.09.2023; контракт купівлі-продажу товарів № 8 від 18.05.2022 року; договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022 року; договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №27.01-23 від 27.01.2023 року; заявка на ТЕП №110 від 01.09.2023. Позивачем додатково було подано митному органу: лист ТОВ «Маядо» від 13.09.2023 №691 (12.05.2023; 25.04.2023; 18.04.2023); видаткові накладні від 12.05.2023 №273, від 04.05.2023 №248, від 25.04.2023 р. №229, від 18.04.2023 №210; податкові накладні від 04.05.2023 №27, від 12.05.2023 №48, від 18.04.2023 №54, від 25.04.2023 №72; копія митної декларації країни відправлення від № 23341300ЕХ00710842. (а.с. 63-69, 73-76, 78-80, 119-126).

До митної декларації № 23UA408020063607U7 було додано: пакувальний лист №б/н від 11.10.2023 року; інвойс №Y292023040000135 від 11.10.2023 року; міжнародна транспортна накладна (CMR) №А № 002110 від 11.10.2023 року; сертифікат про походження товару №Z 0664205 від 13.10.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №1428 від 11.10.2023; довідка про транспортні витрати №224 від 11.10.2023; контракт купівлі-продажу товарів № 8 від 18.05.2022 року; договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022 року; договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №27.01-23 від 27.01.2023року; заявка на ТЕП №134 від 06.10.2023. Позивачем додатково було подано митному органу: лист ТОВ «Маядо» від 19.10.2023 №789 та від 03.07.2023 №26; реєстр документів (04.05.2023; 12.05.2023; 25.04.2023; 18.04.2023); видаткові накладні від 12.05.2023 №273, від 04.05.2023 №248, від 25.04.2023 №229; від 18.04.2023 №210; податкові накладні від 04.05.2023 №27, від 12.05.2023 №48, від 18.04.2023 №54, від 25.04.2023 №72; копія митної декларації країни відправлення від 13.10.2023 № 23341300ЕХ00825505. (а.с. 48-52, 54-57, 59, 119-126).

Відповідно до рішень Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000343/2 від 04.08.2023 року, №UA408000/2023/000344/2 від 04.08.2023 року, №UA408000/2023/000345/2 від 07.08.2023 року, митним органом визначено митну вартість за резервним методом та винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до змісту та комплектності поданих позивачем разом із митними деклараціями документами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 т. 9, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 53 МК України.

Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митний орган в оскаржуваних рішеннях зазначає, що у гр. 9а декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою. Дана інформація дає підстави вважати, що існуючий зв`язок між продавцем і покупцем може впливати на заявлену декларантом митну вартість, оскільки за результатами аналізу цінової інформації встановлено, що подібні товари інших імпортерів, не пов`язаних з продавцями цих товарів, оформлені за вищим рівнем митної вартості. Разом з тим, в гр. 9б декларації митної вартості зазначено, що взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула. Документальне підтвердження щодо впливу взаємозв`язку на ціну товару або заперечення цього факту відсутнє.

Суд звертає увагу, що відповідач у своєму рішенні не визначає пов`язаність сторін як мотиви чи підставу прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, як і не зазначає, що ці відносини вплинули на ціну імпортованих товарів. Крім того, відповідно до вимог п.п. 12-15 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (надалі Угода).

Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом.

Щодо операцій, передбачених ч.18 ст.58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.

Так, п.2 ст.1 Угоди визначено: Згідно з підпунктом "а", під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною, те, що покупець і продавець пов`язані між собою, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинна бути надана можливість для обґрунтованої відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Посилання відповідача у оскаржуваних рішеннях на ч.18 ст. 58 Митного кодексу України як на підставу правомірності спірного рішення на те, що позивач мав підтвердити відсутність впливу взаємозв`язку на ціну товару при продажу між пов`язаними особами, є такими, що не відповідають нормам Митного кодексу України, оскільки положення ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України у взаємозв`язку з іншими положеннями ст. 58 Митного кодексу України слід розуміти так, що за наявності у митного органу достатніх підстав вважати, що взаємозв`язок вплинув на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку (ч.15 ст. 58 Митного кодексу України).

Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, таким чином, пов`язаність сторін контракту не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Вказане також відповідає положенням п. 14 ст. 58 Митного кодексу України, якою встановлено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З аналізу наведеної норми випливає, що за відсутності при перевірці заявленої митної вартості обґрунтувань з боку митного органу щодо впливу взаємозв`язку на ціну товару, відсутні перешкоди для застосування першого методу визначення митної вартості при пов`язаності продавця з покупцем.

Стосовно посилань відповідача в спірних рішеннях щодо відсутності відомостей щодо обраного способу здійснення оплати за вказаним договором, то такі суд відхиляє, оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.

До того ж, встановлення декілька видів способу оплати за договором попередня оплата або після отримання товару не впливають на правильність визначення митної вартості товару та не можуть бути однією з підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Щодо доводів відповідача в оскаржуваних рішеннях, що відповідно до контракту від 18.05.2022 №8 зазначено про здійснення продажу товару згідно специфікацій або інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту, однак специфікацію до митного оформлення не було подано, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3. Контракту купівлі-продажу товарів № 8 від 18.05.2022року (далі Контракт №8) передбачено, що всі інвойси (або специфікації) до дійсного контракту будуть додатково обумовлені сторонами на кожну окрему поставку товару згідно ринкових цін на Товар на день оформлення інвойсу (або специфікації).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Контракту №8 зазначено, що кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсах. Поставка кожної окремої партії товару повинна супроводжуватися необхідним комплектом документів, наданим продавцем, який включає в себе: сертифікат походження товару, виданий торгово-промисловою палатою Туреччини; інвойс; комплект пакувальних листів; товаросупровідні документи.

Тобто, Контрактом №8 обумовлюється наявність інвойсу або специфікації, та не передбачає обов`язкової наявності обох документів. Позивачем було надано відповідачеві всі інвойси до кожної митної декларації. Специфікація не була оформлена сторонами контракту, оскільки це є обов`язковим документом.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача в цій частині позову.

Щодо доводів відповідача в оскаржуваних рішеннях, що відомості щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано, а також відсутнє документальне підтвердження включення митного оформлення товару до митної вартості, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, як в редакції з 01.01.2000, так і в редакції з 01.01.2010 передбачають, зокрема такі умови поставки товарів EXW (EX Works ( ... named place)) Франко завод (...найменування місця). Відповідно до ст.А.9. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з перевіркою товару (наприклад, перевіркою якості, розмірів, ваги, кількості), необхідної надання товару у розпорядження покупця. Продавець зобов`язаний за свій рахунок оплатити витрати, пов`язані з упаковкою, необхідною для перевезення товару (за винятком випадків, коли в цій галузі торгівлі зазвичай прийнято відправляти обумовлений контрактом товар без упаковки). Останнє здійснюється тією мірою, коли обставини, що стосуються транспортування (наприклад, способи перевезення, місце призначення), були відомі продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка має бути маркована належним чином.

З наведеного слідує, що згідно з умовами поставки товару EXW TR ANTALYA витрати, щодо маркування та ціна пакувальних матеріалів, включені у вартість таких товарів, а отже вартість імпортованих товарів зазначена у інвойсі № Y292022030000121 від 14.10.2022 року вже включає вартість упаковки та маркування. Таким чином, позивачем вірно не включено вартість пакування та маркування, як складових, до митної вартості, оскільки ці витрати вже уключені до інвойсової ціни товару.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок про транспортні витрати, які були надані позивачем до митних декларацій, транспортні витрати включають всі витрати пов`язані з перевезенням вантажу, в тому числі, вантажо-розвантажувальні роботи, митне оформлення товару для експорту. Страхування вантажу не проводилось.

Таким чином, розбіжності між вартістю транспортних послуг, зазначених у довідках та рахунках на оплату відсутні.

Суд зазначає, що для надання митному органу інформації перевізником позивача були складені спеціальні документи, а саме: довідки про транспортні послуги, що по суті є калькуляціями транспортних витрат, які містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів (реквізити сторін, сума та валюта платежу, номер автотранспортного засобу та напівпричепу, яким здійснювалося перевезення і який зазначений у CMR), що дає можливість повністю ідентифікувати відповідні рахунки та довідки про транспортні витрати з відповідною поставкою.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На переконання суду, сама по собі відсутність у наданих декларантом рахунках відомостей щодо включення митного оформлення товару для експорту в транспортні витрати за наявності відповідних довідок про транспортні витрати, що згідно наведеної позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, не свідчить про наявність розбіжностей, які унеможливлюють підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача в цій частині позову.

Щодо доводів митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що для підтвердження вартості перевезення надані рахунки на оплату та довідки про транспортні витрати від ТОВ «Інтер Транс Лоджістік», в той час як у згідно відомостей, зазначених у гр.16 CMR, перевізником товару є PP Soyma I.I. (ріш.310, 325), PP Pachkovskyi Volodymyr (ріш.312), PЕ SHNIAK VITALIIA (ріш.313, 318), PЕ HRUSHETSKYI BOHDAN (ріш.323), PЕ LAVRENIUK LARYSA (ріш.324), однак роз`яснень та документального підтвердження щодо зазначених розбіжностей не надано, суд зазначає наступне.

Згідно долучених сторонами доказів до матеріалів справи судом встановлено, що у відповідь на повідомлення відповідача щодо роз`яснень та документального підтвердження розбіжностей в частині відомостей про перевізників товару позивача, були надані відповідні роз`яснення.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Суд вважає, що довідка експедитора про понесені ним витрати на транспортування є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Відповідно до наданого суду та митному органу договору про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №27.01-23 від 27.01.2023 року (далі договір надання ТЕП) послуги з перевезення надані позивачу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1. Договору надання ТЕП цей договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиційні послуги (далі ТЕП), що надаються експедитором замовникові, пов`язані з перевезенням вантажів в міжнародному і внутрішньому автомобільному сполученні. Пунктом 1.2. договору надання ТЕП замовник доручає, а експедитор переймає на себе обов`язки від свого імені за рахунок засобів замовника організувати перевезення вантажів замовника і здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника.

Залучення експедитором третьої особи перевізника, повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-ІV.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Відповідно до ст. 9 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Суд звертає увагу, що Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, як і не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи.

Залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Судом встановлено, що згідно з п.3.1. договору надання ТЕП замовник інформує експедитора про об`єми необхідних транспортно-експедиторських послуг, кількість і необхідний вид автомобільного транспорту, не пізніше 48 годин до початку перевезення. Інформація передається у вигляді заявки, що містить наступну інформацію: дата і точної адреси місця вантаження і розвантаження вантажу з вказівкою контактних телефонів; маршрут руху; необхідний рухомий склад; відомості про вантаж (вага, вид, вартість і ін.); адреси проведення митного оформлення при вантаженні і розвантаженні вантажу; терміни доставки вантажу одержувачеві; сума фрахту, форма і терміни плати за ТЕП; митниці перетину меж; особливості перевезення конкретного вантажу; інші додаткові інструкції.

У наданих заявках на транспортно-експедиційні послуги у графі «Перевізник» зазначаються безпосередні перевізники. Таким чином, суд вважає помилковими доводи митного органу щодо розбіжностей в частині зазначення належного перевізника товару позивача, оскільки, у заявках чітко передбачено, ким буде здійснено перевезення вантажу.

Згідно наданих довідок про транспортні витрати, понесені транспортні витрати на транспортування товару до кордону України включені до митної вартості товару відповідно до п. 10 ст. 58 МК України, а тому суд відхиляє доводи відповідача в цій частині позову.

Щодо доводів відповідача, в частині не надання позивачем відомостей, які б документально підтвердили критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України, суд зазначає наступне.

Так, суд звертає увагу на необґрунтованість вказаних доводів відповідача, оскільки положеннями Митного кодексу України чи іншого законодавчого акту не передбачено обов`язку підтвердження критеріїв розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України.

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які підтверджують митну вартість товару, включено транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак, в Митному кодексі України відсутня вимога про надання митному органу документів про обґрунтування розподілу експедиційних послуг. Чинним законодавством України не встановлено форми або вимог до складання довідки про транспортні витрати, в тому числі щодо розподілу експедиційних послуг, тому така довідка складається у довільній формі. При цьому зазначення у довідках про транспортні витрати вартості послуг з перевезення товару і послуг експедитора на території України і поза межами території України мало на меті виокремлення вартості транспортно-експедиційних витрат на території України, які не підлягають включенню до митної вартості імпортованого товару.

Судом з`ясовано, що позивачем до митного оформлення в якості документів, що підтверджують митну вартість товару, вказаного у митних деклараціях були надані одні й ті ж самі документи, зокрема контракт, інвойс, CMR та інші документи, зазначені у графі 44 декларації, однак відповідач на підставі одних і тих самих документів здійснив вибірковий підхід щодо визначення митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно частини 2 статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

З зазначеного слідує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Відтак суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Водночас, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару. Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості.

Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Разом із цим, митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Також відповідачем не враховано додатково надані документи та в оскаржуваних рішеннях зазначено, що додатково подані документи не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності. При цьому, відповідачем не надано обґрунтування, чому вказані документи не спростовують розбіжності та невідповідності зазначені у оскаржуваних рішеннях та наданих повідомленнях і які саме розбіжності та невідповідності.

Відповідно до позиції Верховного Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс).

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Зі змісту оскаржуваного рішення та поданого відзиву вбачається, що шляхом обміну електронними листами відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, а також зважаючи на протиправність аргументів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку суду, працівники митного органу протиправно не застосували перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.

Однак, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.

Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 та від 14.06.2022 у справі № 809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині 2 ст.2 КАС суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень, недобросовісно й нерозсудливо.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані рішення про коригування митної вартості не можна вважати правомірними, а тому суд вбачає підстави для їх скасування.

Решта доводів учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, в той час як позивач надав суду належні обґрунтування та докази на підставі яких суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000343/2 від 04.08.2023 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000344/2 від 04.08.2023 року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000345/2 від 07.08.2023 року.

5. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 26840 грн згідно квитанції №20125 від 28.11.2023 р.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" (вул. Промислова, 38, смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область, ЄДРПОУ 35843786);

відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя Т.М. Брезіна