Ухвала

від 10.12.2024 по справі 760/24687/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/24687/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/6181/2024 Доповідач: ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва на розгляді перебуває обвинувальний акт та реєстр матеріалів у кримінальному провадженні, що зареєстровано в ЄРДР за №22024000000000021 від 11.01.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. 5, 263 ч. 1, 263-1 ч. 1 КК України, а також ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. 5 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06 січня 2025 року включно, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави в межах 270 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що складає 817 560 грн.

У разі внесення застави покладенона обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наступні обов`язки: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд врахувавте, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні, в тому числі особливо тяжкого злочину, та в разі визнання їх винуватимиможе бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, отже наявний на даний час ризик можливого ухилення від суду обвинувачених. Також, судом ще не дослідженні докази, не допитані потерпілі та свідки і тому залишається ризик можливого впливу на вказаних осіб зі сторони обвинувачених. Тому суд дійшов висновку, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належний контроль за поведінкою обвинувачених.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Зазначає, що з метою встановлення наявності або відсутності ризику переховування необхідно враховувати дані про особистість обвинуваченого ОСОБА_7 . Так, останній раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, у цивільному шлюбі виховує доньку, 2020 року народження, яка зареєстрована за місцем проживання обвинуваченого, характеризується позитивно, громадянство інших держав не має, має міцні соціальні зв`язки.

Зазначає, що пред`явлене обвинувачення в скоєних злочинах є необґрунтованим, оскільки органом досудового розслідування не надано прямих доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Окрім цього, всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства України, не доведено жодним доказом наявність спроб, обвинуваченого будь-яким чином впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. А також твердження обвинувачення про те, що системність вчинення інкримінованих шахрайських дій відносно декількох потерпілих та акт вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує ризик можливого продовження ОСОБА_7 своєї злочинної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень безпідставне та ґрунтується лише на припущеннях.

Вважає, що в оскаржуваній ухвалі не міститься жодного обґрунтування визначення розміру застави, слідчим суддею не враховано майновий стан ОСОБА_7 , відсутність у нього постійного джерела доходу, будь-якого рухомого та нерухомого майна, розмір доходів обвинуваченого і членів його родини, сімейний стан, тощо. В матеріалах провадження документальне підтвердження цим обставинам відсутнє.

Вказує, що з метою дотримання справедливого балансу у кримінальному провадженні, а також враховуючи, що розмір застави не має бути завідомо непомірним для обвинуваченого та не повинен призводити до неможливості виконання самої застави, вважає за можливе застосування до ОСОБА_7 застави в розмірі 135 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, передбаченому ст. 182 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Вважає, що у клопотанні належним чином не обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, більш того, заявлені у клопотанні ризики є надуманими, а отже забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можна забезпечити менш обтяжливим запобіжним заходом, зокрема домашнім арештом або заставою.

Окрім того, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у межах 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є неспіврозмірним, оскільки не відповідає особистості обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не перебував у розшуку та не переховувався від органів досудового розслідування, є людиною похилого віку та пенсіонером.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Зважаючи на відсутність клопотань обвинувачених про розгляд апеляційних скарг за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційних скарг без участі обвинувачених.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва на розгляді перебуває обвинувальний акт та реєстр матеріалів у кримінальному провадженні, що зареєстровано в ЄРДР за №22024000000000021 від 11.01.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. 5, 263 ч. 1, 263-1 ч. 1 КК України, а також ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. 5 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.11.2024 року продовжено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06 січня 2025 року включно, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави в межах 270 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що складає 817 560 грн.

Розглянувши заявлене в межах провадження клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився із доводами останнього та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.

Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 врахував положення наведених норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, а відтак є підстави вважати, що жоден більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив ообвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строку тримання під вартою погоджується і колегія суддів, оскільки прокурор в суді довів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дослідив та належним чином оцінив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу та вважає, що застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків.

Зазначені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали та зміни запобіжного заходу, як про це просить захисник.

Посилання захисника на відсутність доказів вини ОСОБА_7 , не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження йому строку тримання під вартою. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на даному етапі провадження, переглядаючи ухвалу суду в порядку статті 422-1 КПК України, апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення. Оцінку законності отримання доказів стороною обвинувачення, їх достатності та допустимості має надати суд першої інстанції за результатами судового провадження, оцінивши всі докази як окремо так і в їх сукупності.

Посилання захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 щодо надмірності визначеного розміру застави апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні низки кримінальних правопорушень, одне з яких особливо тяжке, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави щодо них за загальним правилом визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд виходив з обґрунтованості обвинувачення, наявності підтверджених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, наявності ризиків переховування від суду та впливу на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, а також врахував положення ст. 178 та ст. 194 КПК України.

Колегія суддів вважає висновки суду щодо встановлення розміру застави у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб правильними. З урахуванням міри покарання, яка може бути застосована до обвинувачених в разі доведеності вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у сумі 817560грн відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який обвинувачені та/або заставодавець боялися б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов`язків.

Доводи апеляційних скарг про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинувачених під вартою.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.

Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисники просять скасувати, змінити ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування, зміни оскаржуваного рішення.

Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, зміни колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року, якою продовжено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06 січня 2025 року включно, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави в межах 270 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що складає 817 560 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Суддя Суддя