Постанова

від 12.12.2024 по справі 200/4869/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року справа №200/4869/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуГоловного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (повне судове рішення складено 27 вересня 2024 року) у справі № 200/4869/24 (суддя в І інстанції Духневич О.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА НИВА» (далі ТОВ «НОВА НИВА», податковий орган) звернулося через систему «Електронний суд» до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні у встановлений Податковим кодексом України строк витягу з Реєстру платників єдиного податку на запит від 08.05.2024 № 807;

- зобов`язати відповідача надати позивачу витяг з Реєстру платників єдиного податку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що ТОВ «НОВА НИВА» є платником єдиного податку четвертої групи, що підтверджується довідками ГУ ДПС у Донецькій області за період з 2016 по 2023 рік.

З метою отримання витягу з реєстру платників єдиного податку четвертої групи за 2024 рік, позивач 16.04.2024 звернувся до відповідача із відповідним запитом. Листом відповідача від 14.05.2024 позивачу відмовлено у наданні витягу з реєстру платників єдиного податку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у зв`язку з неподанням звітності з єдиного податку четвертої групи за 2023, 2024 роки.

Не погоджуючись із відмовою від 14.05.2024, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, однак листом від 20.06.2024 скаргу залишено без задоволення.

Позивач зазначав, що бездіяльністю відповідача порушується прямо передбачене у п. 299.9 ст. 299 Податкового Кодексу України право отримати безоплатно та безумовно у контролюючому органі за місцем податкової адреси (у тому числі в електронному вигляді) витяг з реєстру платників єдиного податку.

Також позивач зауважив, що ТОВ «НОВА НИВА» відмова у наданні витягу з реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2024 році у зв`язку із неподанням податкової звітності за 2023 та 2024 роки є необґрунтованою, оскільки довідкою від 07.08.2023 № 2325/6/05-99-04-12 ним було підтверджено статус ТОВ «НОВА НИВА» як платника єдиного податку четвертої групи у 2023 році.

Отже, з наданням відповідачем довідки від 07.08.2023 № 2325/6/05-99-04-12 ним було визнано, що неподання податкової звітності за 2023 рік не є перешкодою для перебування ТОВ «НОВА НИВА» у статусі платника єдиного податку четвертої групи у 2023 році, а тому наявні підстави для надання витягу з реєстру платників єдиного податку четвертої групи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ДПС у Донецькій області щодо відмови ТОВ «НОВА НИВА» у наданні витягу з Реєстру платників єдиного податку на запит від 16.04.2024 за № 26, що зареєстрований за вх.№ 807/АП від 08.05.2024

Зобов`язано ГУ ДПС у Донецькій області надати ТОВ «НОВА НИВА» витяг з Реєстру платників єдиного податку, згідно запиту від 16.04.2024 за № 26, що зареєстрований за вх. № 807/АП від 08.05.2024.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументами на підтвердження правомірності своїх дій податковий орган зазначав таке.

Враховуючи норми п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 та п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України (далі ПК України), необхідні документи для набуття і підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку) можуть подаватися платником податку у строки, встановлені п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295 ПК України, тобто не пізніше 20 лютого поточного року.

Відповідно до пп.69.1 п.69 підрозд.10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу ТОВ «НОВА НИВА» має рішення щодо неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку №23/05-99-04-12 від 07.08.2023 на період з 01.03.2022 до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Враховуючи зазначене, якщо у платника податків з 24 лютого 2022 року настали обставини неможливості виконувати свої податкові обов`язки, зокрема щодо подання звітності, визначеної пп.4 п.291.4 ст.291 Кодексу, такий платник відповідно до пп.69.1 п.69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу та Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків з дати набуття такої можливості подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію про набуття можливості виконання такого обов`язку до контролюючого органу. Після подання таких документів та винесення контролюючим органом рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податку свого податкового обов`язку, такий платник не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей зобов`язаний подати звітність, визначену пп.4 п.291.4 ст.291 Кодексу з урахуванням вимог пп.298.8.4 п.298.8 ст.298 та пп.10.1 п.10 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Таким чином, після відновлення можливості виконувати свої податкові обов`язки ТОВ «НОВА НИВА», у відповідності до вимог пп.69.1 п.69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу, має право на підтвердження статусу платника четвертої групи за умови подання декларацій єдиного податку четвертої групи за умови подання декларацій з єдиного податку четвертої групи на 2023, 2024 роки не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей.

Підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи здійснюється контролюючим органом за основним місцем реєстрації платника податків за результатами камеральної перевірки наданої звітності на відповідний звітний період.

Отже, у зв`язку з неподанням ТОВ «НОВА НИВА» звітності з єдиного податку четвертої групи на 2023, 2024 роки, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, контролюючий орган не має права на підтвердження платнику такого статусу, та як наслідок, не має підстав для надання витягу з Реєстру платників єдиного податку у вигляді довідки.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено що ТОВ «НОВА НИВА» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 28.02.2000. Основним видом економічної діяльності згідно КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

ТОВ «НОВА НИВА» знаходиться на обліку за основним місцем реєстрації ГУ ДПС у Донецькій області, Нікольська Державна податкова інспекція (Нікольський район). Вказане сторонами не заперечується.

Згідно листа Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Донецькій області від 10.03.2015 за № 1292/10/05-40-15-013-3, та довідок Головного управління ДПС у Донецькій області від 26.02.2016 за № 1152/05-40-15-04, від 01.03.2017 за № 1476/05-40-15-04, від 05.03.2018 за № 10010/10/05-99-48, від 26.02.2019 за № 16365/10/05-99-48-02-45, від 27.02.2020 за № 16885/05-99-56-42-45, від 17.02.2021 за № 5259/6/05-99-18-17-18, від 2022 року б/н та від 07.08.2023 за № 2325/9/05-99-04-12 позивачем підтверджено статус платника єдиного податку четвертої групи.

З метою отримання витягу з реєстру платників єдиного податку четвертої групи за 2024 рік позивач 16.04.2024 на підставі п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України звернувся до відповідача із запитом № 26.

Листом відповідача від 14.05.2024 за № 6464/6/05-99-04-12 позивачу відмовлено у наданні витягу з реєстру платників єдиного податку, оскільки згідно даних ІКС «Податковий блок» ТОВ «НОВА НИВА» було подано останню звітність, яка підтверджувала обрану платником систему оподаткування 21.02.2022. На 2023 та 2024 роки обрана платником система оподаткування не підтверджена, податкові декларації єдиного податку четвертої групи за 2023 та 2024 роки не надані.

Також повідомлено, що відповідно до п.п.69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України ТОВ «НОВА НИВА» має рішення щодо неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку № 23/05-99-04-12 від 07.08.2023 на період з 01.03.2022 до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Після відновлення можливості виконувати свої податкові обов`язки ТОВ «НОВА НИВА», у відповідності до вимог п.п.69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, має право на підтвердження статусу платника четвертої групи за умови подання декларацій єдиного податку четвертої групи за умови подання декларацій з єдиного податку четвертої групи на 2023, 2024 роки не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей.

Зазначено, що у зв`язку з неподанням ТОВ «НОВА НИВА» звітності з єдиного податку четвертої групи за 2023, 2024 роки, розрахунку частки сільськогосподарського виробництва, ГУ ДПС у Донецькій області не має права на підтвердження такого статусу.

Не погоджуючись із відмовою від 16.04.2024 за № 6464/6/05-99-04-12, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, однак листом від 20.06.2024 за № 18759/6/99-00-04-03-03-06 скаргу залишено без задоволення.

Вважаючи бездіяльність відповідача у ненаданні витягу з Реєстру платників єдиного податку протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені Розділом XIV ПК України.

Відповідно до п.п.298.8.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Згідно з п. 299.1, 299.2, 299.9 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно у контролюючому органі за місцем податкової адреси отримати (у тому числі в електронному вигляді) витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу з реєстру платників єдиного податку для зареєстрованих платників єдиного податку не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту, а для суб`єктів господарювання, які подали заяву щодо переходу на спрощену систему оподаткування, - двох робочих днів з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.

Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);

8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції": щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення; щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

У свою чергу, як правильно підкреслено судом першої інстанції, за змістом наведених норм реєстрація платником єдиного податку є безстроковою і законодавство визначає лише один механізм позбавлення суб`єкта господарювання такого статусу - це прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення суб`єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку, зокрема, у разі неподання податкової звітності.

Способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 03.12.2020 по справі № 200/9334/19-а, від 21.01.2021 по справі № 808/4202/17, від 22.07.2022 по справі № 818/2056/18, від 11.01.2024 по справі № 810/3210/17.

Слід зазначити, що ГУ ДПС у Донецькій області рішення про анулювання реєстрації ТОВ «НОВА НИВА» платником єдиного податку четвертої групи не приймалося. Вказане сторонами не заперечується.

Однак, відповідач відмовив позивачу у наданні витягу з реєстру платників єдиного податку у зв`язку з неподанням звітності з єдиного податку четвертої групи за 2023, 2024 роки.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Так, в матеріалах справи наявне рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 07.08.2023 за № 23/05-99-04-12 про неможливість ТОВ «НОВА НИВА» своєчасного виконання свого податкового обов`язку.

Таким чином, позивачем у встановленому порядку підтверджено неможливість виконання податкових обов`язків, в тому числі, в частині подання декларацій з єдиного податку четвертої групи.

Варто вказати, що ТОВ «НОВА НИВА» звернулося до відповідача із запитом на отримання витягу з Реєстру платників єдиного податку згідно п. 299.9 ст. 299 ПК України, а не за підтвердженням такого статусу, а тому посилання відповідача на п.п.298.8.4 п. 298.8 ст. 298 ПК України при відмові у наданні витягу з Реєстру платників єдиного податку є помилковими та необґрунтованими.

Чинним законодавством не передбачено можливість відмови контролюючим органом у наданні витягу з реєстру платників єдиного податку і встановлено строк для його надання не більше одного робочого дня з дня надходження запиту.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що у відповідача не було правових підстав для відмови ТОВ «НОВА НИВА» у наданні витягу з Реєстру платників єдиного податку.

Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у ненаданні у встановлений ПК України строк витягу з Реєстру платників єдиного податку на запит від 08.05.2024 № 807, у зв`язку з чим, місцевий суд слушно зазначив, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. При цьому, дії суб`єкта владних повноважень активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Отже, відмовляючи позивачу листом від 14.05.2024 у наданні витягу з Реєстру платників єдиного податку, відповідач діяв протиправно.

Зважаючи на обставини справи, судами встановлено, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних саме дій (відмова листом), а не бездіяльності відповідача, відтак, така позовна вимога підлягає задоволенню у зазначений спосіб.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні витягу з Реєстру платників єдиного податку на запит від 16.04.2024 за № 26, що зареєстрований за вх. № 807/АП від 08.05.2024 та зобов`язати відповідача надати позивачу витяг з Реєстру платників єдиного податку згідно запиту від 16.04.2024 за № 26, що зареєстрований за вх. № 807/АП від 08.05.2024.

Суд також підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, сформульованого Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справах "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року), "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland, заява № 10373/05, від 15 вересня 2009 року), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic, заява № 36548/97, ECHR 2002-VIII), "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia, заява № 55555/08, від 20 травня 2010 року), "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia, заява № 35298/04; від 11 червня 2009 року), «East/West Alliance Limited» проти України (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, від 23 січня 2014 року), Краєва проти України від 13 січня 2022 року (Krayeva v. Ukraine, заява № 72858/13, від 13 січня 2022 року) та ін., відповідно до якого на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати владі виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їх власної недбалості (див. Moskal v. Poland, § 73). Проте потреба виправити стару «помилку» не повинна непропорційно втручатися в нове право, яке було набуте особою, яка сумлінно покладалася на законність дій державного органу (див. Pincova and Pine v. the Czech Republic,). Іншими словами, державним органам, які не дотримуються власних процедур, не можна дозволяти отримувати прибуток від своїх неправомірних дій або уникати своїх зобов`язань (див. Lelas v. Croatia). Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок відповідних осіб (див. Pincovб and Pinc v. the Czech Republic, § 58; Gashi v. Croatia, § 40; Trgo v. Croatia, § 67).

Щоб відповідати статті 1 Першого протоколу до Конвенції, захід втручання має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним (ґрунтуватись на приписі права), переслідувати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й фундаментальними правами особи (див. Krayeva v. Ukraine, § 24).

«У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси».

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків . Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. Rysovskyy v. Ukraine, § 70- 71).

Іншими словами, має існувати розумне співвідношення домірності між засобами, що їх було застосовано, та метою, яку прагнуть досягти (див. East/West Alliance Limited v. Ukraine, § 168).

Таким чином, ЄСПЛ сформував сталу практика щодо розуміння принципу належного урядування з п`яти головних складових елементів: 1) покладення на суб`єктів владних повноважень зобов`язання запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок; 2) якщо діяльність суб`єкта владних повноважень впливає на основоположні права людини, такі суб`єкти повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб; 3) ризик будь-якої помилки суб`єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб`єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; 4) застосування принципу належного урядування, як правило, не повинно перешкоджати суб`єкту владних повноважень виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; 5) потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій суб`єкта владних повноважень.

Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб`єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб`єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб`єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.

Конституційний Суд України сформулював юридичні позиції, згідно з якими „держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України" (друге речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001); Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (статті 3, 16, 22)" (перше речення абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001).

У Рішенні від 16 листопада 2022 року № 9-р(II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що на виконання вимог Конституції України держава має втілювати у своїй діяльності конституційний принцип її відповідальності перед людиною та посутньо пов`язаний із ним принцип "добропорядного врядування" (good governance), що полягає в обов`язку держави втілити у своїй діяльності фундаментальні засади побудови, організації та реалізації державної влади для утвердження правдивої демократії, додержання людських прав та верховенства права (правовладдя) як загальноєвропейських цінностей.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Особливо небезпечно допусками відступ суб`єктів владних повноважень від принципу належного урядування у випадку, коли суб`єкт приватного права у правовідносинах з державою діє добросовісно.

Зазначене кореспондується з частиною першою статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IХ), який набрав чинності з 15 грудня 2023 року, про те, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження відповідно до частини третьоїстатті 6 Закону № 2073-IХ вважається законним у разі дотримання таких умов:

1) дискреційне повноваження передбачено законом;

2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі № 200/4869/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 12 грудня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Е. Г. Казначеєв