Постанова

від 10.12.2024 по справі 440/18188/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р. Справа № 440/18188/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови у справі за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 адвоката Лазоренка Руслана Володимировича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 по справі за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, міського голови міста Кременчука Малецького Віталія Олексійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що діє в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцька гімназія № 29 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 року відмовлено у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 про: - визнання протиправними дії відповідача міського голови міста Кременчука Малецького В.О. щодо відкриття шістнадцятого пленарного засідання позачергової XX сесії Кременчуцької міської ради VIII скликання від 01.09.2023 року; - визнання протиправними дії міського голови міста Кременчука Малецького В.О. щодо підписання протоколу сесії від 01.09.2023 року та рішення Кременчуцької міської ради «Про визначення форми організації освітнього процесу в окремих закладах загальної середньої освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» від 01.09.2023 року; - визнання неповноважним шістнадцяте пленарне засідання позачергової XX сесії Кременчуцької міської ради VIII скликання від 01.09.2023 року; - визнання протиправним та нечинним пункт 3 рішення Кременчуцької міської ради «Про визначення форми організації освітнього процесу в окремих закладах загальної середньої освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» від 01.09.2023 року; - зобов`язання Кременчуцьку міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути питання щодо прийняття рішення про визначення форми організації освітнього процесу в Кременчуцькій гімназії № 29 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у 2023/2024 навчальному році в очному та змішаному режимі за адресою: вул. Республіканська, 76.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги представника позивачки адвокат Лазоренко Р.В., апеляційна скарга задоволена частково, означене судове рішення скасовано в частині відмови у задоволені вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним пункт 3 рішення Кременчуцької міської ради «Про визначення форми організації освітнього процесу в окремих закладах загальної середньої освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» від 01.09.2023 року та прийнято нове судове рішення про задоволення цих вимог. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 року залишено без змін.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 року не було вирішено питання розподілу судових витрат у справі, а саме, витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати. (ч. 1 ст. 252 КАС України).

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Колегія суддів зауважує, що додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Частиною першою ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 одночасно просила суд прийняти рішення про розподіл судових витрат у розмірі 38.000 грн (витрат на професійну правничу допомогу), шляхом стягнення цієї суми на її користь з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.

Приходячи до висновку про відсутність підстав для прийняття рішення про стягнення з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон України № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частинами першою, другою ст. 11 Закону України № 280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 51 Закону України № 280/97-ВР передбачено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 1 Бюджетного кодексу України визначено, що місцевий бюджет - це нормативно-правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідного Виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України визначено розпорядників бюджетних коштів.

Частиною першою зазначеної статті визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до пункту 3 частини другої тієї ж статті головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

З наведених положень вбачається, що на виконавчі комітети відповідних рад чинним бюджетним законодавством покладено функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30.12.2016 року № 1292 (зі змінами, затвердженими рішенням виконавчого комітету від 17.01.2020 року № 81, від 31.08.2020 року № 1214) затверджений Регламент роботи виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (https://kremen.gov.ua/?view=kremen-pagepage-id=14 ).

Підпунктом 3.4.1 Регламенту роботи виконавчого комітету Кременчуцької міськради визначено, що до відання виконавчого комітету належать власні (самоврядні) повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін: складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження Кременчуцькою міською радою, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання Кременчуцькій міській раді письмових звітів прохід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до обласної ради необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів обласного бюджету.

Підпунктом 3.4.4 Регламенту роботи виконавчого комітету Кременчуцької міськради встановлено, що фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому порядку здійснює виконавчий комітет Кременчуцької міськради.

Колегією суддів встановлено, що виконавчий комітет Кременчуцької міськради (код ЄДРПОУ 04057287) є окремою від Кременчуцької міськради (код ЄДРПОУ 24388300) юридичною особою.

Колегія суддів також вказує, що зазначене підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої, виконавчий комітет Кременчуцької міськради, зареєстрований як самостійна юридична особа.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що виконавчий комітет Кременчуцької міськради є її виконавчим органом, на якого відповідно до чинного бюджетного законодавства покладено функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, а саме, бюджету Кременчуцької міської територіальної громади.

Судовим розглядом справи встановлено, що виконавчий комітет Кременчуцької міськради до участі у справі у якості відповідача позивачкою, а так же судом першої інстанції не залучався.

В силу положень статті 48 КАС України суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень щодо залучення до участі у справі відповідача/співвідповідача.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (зі змінами)» (далі - Порядок № 845).

Пунктом 2 Порядку № 845 встановлено, що безспірне списання це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Підпунктом 2 пункту 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 Порядку № 845 застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Судовим розглядом справи встановлено, що рішенням позачергової XVIII сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання від 28.10.2022 року затверджена «Програма забезпечення виконання рішень про стягнення коштів місцевого бюджету на 2023-2024 роки», тобто бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень про стягнення коштів місцевого бюджету.

В обґрунтування клопотання про проведення розподілу судових витрат, позивачка надала до суду договір про надання правничої допомоги, укладений від 22.11.2023 року між нею та адвокатом Лазоренко Р.В., за умовами якого (п.п. 1.1 п. 1), адвокат Лазоренко Р.В. прийняв доручення представляти інтереси ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітньої дитини ОСОБА_2 , а саме, надавати правничу допомогу, зокрема у Полтавському окружному адміністративному суді з приводу дій суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення Кременчуцької міською радою «Про визначення форми організації освітнього процесу в окремих закладах загальної середньої освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та щодо оскарження вказаного рішення ради, а саме: - ознайомлення з документами клієнта; надання правової інформації, консультацій. Роз`яснень з правових питань щодо звернення з позовом з приводу оскарження дій суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення; - вивчення нормативно-правових документів, судової практики щодо предмету спору; - формування правової позиції; - підготовка, збирання доказів, пов`язаних з підготовкою і складанням позовної заяви та розглядом справи з приводу захисту прав клієнта; - складання, подання адвокатських запитів, позовної заяви, відзиву, відповідей, пояснень, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, пов`язаного з виконанням цього доручення; - представництво інтересів клієнта, пов`язані з виконанням цього доручення; - вчинення інших дій, пов`язаних з виконання цього доручення. Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Договору, - за надані послуги клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі. Вартість оплати становить 38.000 грн та здійснюється в безготівковому порядку. (т. 1, а.с. 123, 124-127).

Також, позивачкою наданий Акт про надання правничої допомоги від 11.12.2023 року, підписаний нею та адвокатом Лазоренко Р.В., яким останні засвідчили фіксований розмір гонорару адвоката 38.000 грн, та у одинадцяти пунктах вчинені адвокатом дії та витрачений час (т. 1, а.с. 128).

Відповідно до частин першої та другої ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та про адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Разом з тим, за висновком, викладеним у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та про адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу у розмірі 38.000 грн, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постановах від 16.05.2024 у справі № 500/4836/23, від 21.09.2023 у справі № 160/20444/21, від 24.04.2023 у справі № 300/3800/22 сформулював висновок про те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18, від 26.09.2024 у справі № 440/12065/21 які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, колегія суддів зауважує, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Представник відповідача, заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні, у тому числі зі складністю справи.

Колегія суддів, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, дійшла до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу понесену в суді першої інстанції, який, враховуючи часткове задоволення вимог позивачки, у розмірі 38.000 грн не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи/або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судові витрати, а саме, - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5.000 грн, у даній справі підлягають стягненню за рахунок коштів місцевого бюджету, шляхом безспірного списання коштів органом державної казначейської служби за бюджетною програмою «Програма забезпечення виконання рішень про стягнення коштів місцевого бюджету на 2023-2024 роки», затвердженою рішенням позачергової XVIII сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання від 28.10.2022 року, оскільки з огляду на встановлені судами обставини та підстави часткового задоволення позову, спір у цій справі виник саме внаслідок прийняття відповідачем неправомірного, у пункті третьому, рішення «Про визначення форми організації освітнього процесу в окремих закладах загальної середньої освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» від 01.09.2023 року.

Колегія суддів зазначає, що від сплати судового збору позивачка ОСОБА_1 звільнена з підстав, встановлених п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалити додаткову постанову до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, якою стягнути з Кременчуцької міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету на користь позивачки ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 5.000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, шляхом безспірного списання коштів органом державної казначейської служби за бюджетною програмою «Програма забезпечення виконання рішень про стягнення коштів місцевого бюджету на 2023-2024 роки», затвердженою рішенням позачергової XVIII сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання від 28 жовтня 2022 року.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Бегунц А.О. Русанова В.Б.

Повний текст додаткової постанови виготовлений 12.12.2024.