Постанова

від 03.12.2024 по справі 520/29395/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

03 грудня 2024 р.Справа № 520/29395/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі за позовом Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Комунального некомерційного підприємства «Зачепилівська центральна лікарня» Зачепилівської селищної ради Харківської області, третя особа: Зачепилівська селищна рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі ГУ ДСНС у Харківській області), звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Комунального некомерційного підприємства «ЗАЧЕПИЛІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» Зачепилівської селищної ради Харківської області (далі КНП «ЗАЧЕПИЛІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ»), яка полягає у невиконанні вимог припису ГУ ДСНС у Харківській області від 10.01.2020 року за № 1, тобто у не приведенні в стан готовності до укриття населення захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 77411, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Красноградський район, смт. Зачепилівка, вулиця 14 Гвардійської Стрілецької Дивізії, будинок 6 (підвальне приміщення КНП «Зачепилівська ЦЛ»);

- зобов`язати КНП «ЗАЧЕПИЛІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» привести в стан готовності до укриття населення захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 77411, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Красноградський район, смт Зачепилівка, вулиця 14 Гвардійської Стрілецької Дивізії, будинок 6 (підвальне приміщення КНП «Зачепилівська ЦЛ»), а саме:

- забезпечити будинки, приміщення та споруди системами протипожежного захисту;

- забезпечити захисну споруду цивільного захисту системами пожежної автоматики і сигналізацією;

- забезпечити ведення документації захисної споруди, у якій відображаються відомості про терміни і результати проведених оглядів, обстежень та випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів, тощо;

- забезпечити захисну споруду цивільного захисту необхідним майном та засобами на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю;

- забезпечити герметичність та дотримання температурно-вологісного режиму, який запобігає утворенню конденсату в ЗСЦЗ;

- погодити використання сховищ у режимі протирадіаційних укриттів з ДСНС.

В обґрунтування підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді Керівник Красноградської окружної прокуратури зазначає, що орган державної влади - ГУ ДСНС у Харківській області, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, означені повноваження здійснює неналежним чином, а саме, - виконання вимог власного припису не контролює, заходів цивільно-правового характеру не вживає.

26.07.2023 року на адресу ГУ ДСНС у Харківській області прокуратурою скерований лист, у якому ГУ повідомлено про неналежне вжиття заходів щодо приведення у стан готовності захисних споруд на території Красноградського району, у тому числі означеної вище захисної споруди.

16.08.2023 року прокуратурою отримана відповідь, з якою вбачається, що ГУ ДСНС в Харківській області відповідний позов до адміністративного суду не заявлявся та заявлятися не буде.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року адміністративний позов Керівника Красноградської окружної прокуратури залишений без розгляду, з підстав, встановлених п. 1 ч. ст. 240 КАС України, у зв`язку з тим, що Керівником Красноградської окружної прокуратури Харківської області не доведено право на звернення до суду з вказаним позовом.

Не погоджуючись із означеним судовим рішенням, в апеляційній скарзі Керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду 18.12.2023 року по справі № 520/29395/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України», ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та з порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не враховано правових позицій Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 03.10.2018 року у справі № 826/12192/16 та у постанові від 25.07.2019 року у справі № 820/5164/15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 820/4717/16 у подібних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДСНС у Харківській області зазначає, що при подачі адміністративного позову прокурором врахована правова позиція Верховного Суду, вкладена у постановах від 03.10.2018 року у справі № 826/12192/16 та від 15.05.2019 року у справі № 820/4717/16, також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 820/4717/16 у подібних правовідносинах, про наявність у прокурора права на звернення до суду з такими позовами в інтересах держави, у зв`язку з чим підтримує вимоги апеляційної скарги.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, КНП «ЗАЧЕПИЛІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» зазначає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Враховуючи те, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС на звернення до суду із пред`явленими прокурором позовними вимогами, то, відповідно, у керівника Красноградської окружної прокуратури в інтересах держави також немає права на звернення до суду з такими вимогами.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особливості звернення до адміністративного суду прокурора визначені статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що ст. 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон України № 1697-VII) визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 року у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021 року у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

З матеріалів справи убачається, що у позовній заяві прокурор зазначає, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС України у Харківській області. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим, саме прокурор звертається з цим позовом до суду.

У контексті наведеного варто з`ясувати, чи наділене ГУ ДСНС України у Харківській області і належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивача у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) цей Кодекс регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності

Згідно ч. 8 ст. 32 КЦЗ України, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (ч. 15 ст. 32 КЦЗ України).

Згідно із пунктом 3 «Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року № 138 (далі - Порядок № 138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (п. 9 Порядку № 138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (п.12 Порядку № 138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 року № 579 (далі - Наказ № 579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу № 579).

Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із пунктом 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до пункту 4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України від 21.04.2021 року № 2228-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» із КЦЗ України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно, вказаним Законом КЦЗ України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Тобто, на основі указаного висновується, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (п. 48 ч. 2 ст. 17-1 КЦЗ України).

Отже, на підставі аналізу зазначених норм законодавства колегія суддів констатує, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Харківській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

Таким чином, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, що не має права на звернення до суду із заявленими прокурором вимогами.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.08.2023 року у справі № 260/4120/22, від 11.08.2023 року у справі № 560/10015/22, від 09.09.2023 року у справі № 260/4044/22, від 21.12.2023 року у справі № 400/4238/22, від 21.02.2024 у справі № 580/4578/22.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області, вказавши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області), не зазначив причини, які перешкоджають зазначеному уповноваженому органу держави виконувати покладені на нього функції державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України і Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у спірних правовідносинах органи ДСНС не мали об`єктивної можливості у законодавчо встановленому порядку звернутися до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування для усунення виявлених порушень, а прокурор в межах своєї компетенції реагував щодо вказаного суб`єкта.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі ГУ ДСНС в Харківській області до КНП «ЗАЧЕПИЛІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» , третя особа: Зачепилівська селищна рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо посилання в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу на правові позиції Верховного Суду, висловлені в постановах від 03.10.2018 року у справі № 826/12192/16, від 25.07.2019 року у справі № 820/5164/15, а також Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 року у справі № 820/4717/16, то колегія суддів зазначає, що у вказаних постановах Верховний Суд не досліджував наявність у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави в особі Державної служби з надзвичайних ситуацій у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 820/4717/16 досліджувалось питання щодо можливості розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. Водночас, судом касаційної інстанції фактично не перевірялось та не досліджувалось питання стосовно доцільності та необхідності звернення до суду керівника прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у області через призму наявності у такого органу повноважень на подання до суду позову про зобов`язання балансоутримувача та/або власника вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у вищезазначених постановах спірні правовідносини виникли до внесення Законом України від 21.04.2021 року № 2228-IX до КЦЗ України змін щодо повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відтак, посилання в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу на вищевказані постанови, як на позицію Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави в особі органу Державної служби з надзвичайних ситуацій області, є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року про залишення позову без розгляду, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 12.12.2024 року