Постанова

від 12.12.2024 по справі 400/2797/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2797/24Перша інстанція: суддя Брагар В. С.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024р. по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20 878,75грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2024р. Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду із позовом до ФОП ОСОБА_1 , у якому просило:

- стягнути заборгованість в розмірі 20 878,75грн., з яких: адміністративно-господарські санкції в розмірі 19 519,81грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 358,94грн..

В обґрунтування позовних вимог Миколаївське обласне відділення ФСЗОІ зазначило, що середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у відповідача є меншою ніж встановлено нормативом згідно з ч.1 ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», і відповідач не сплатив самостійно адміністративно-господарську санкцію. Загальна сума заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік складає 20 878,75грн., з яких: адміністративно-господарські санкції в розмірі 19 519,81грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 358,94грн..

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із даним судовим рішенням, Миколаївське обласне відділення ФСЗОІ подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення ФСЗОІ, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач об`єктивно, за незалежних від нього причин, через обставини непереборної сили, не мав змоги виконати у повному обсязі норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, а отже причини не виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про задоволення позову, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до розрахунку Миколаївського обласного відділення ФСЗОІ, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників ФОП ОСОБА_1 у 2022 році 10 осіб, підприємство мало працевлаштувати 1 особу з інвалідністю.

Однак, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у 2022 році становить 0 осіб (а.с.8).

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 19 519,81грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 1 358,94грн..

Зазначені санкції в добровільному порядку відповідач не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості нарахованої позивачем, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Положеннями ч.2 ст.19 вказаного Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Приписами ч.6 ст.19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю (ч.7 ст.19 Закону №875-XII).

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані (ч.8 ст.19 Закону №875-XII).

Згідно із ч.12 ст.19 Закону №875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України (ч.13 ст.19 Закону №875-XII).

У відповідності до ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Так, згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст.218 ГК України)..

Відповідно до змісту ч.2 ст.218 ГК України, вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

6.11.2022р. набрав чинності Закон України №2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022, який скасував реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №10-ПОІ.

Таким чином, зобов`язання роботодавця подавати звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік припинилося.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; - надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом України «Про зайнятість населення» та наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013, яким затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (останній втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки №827-22 від 12.04.2022 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання»); - у разі невиконання такого нормативу щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю.

Як встановлено апеляційним судом, середньооблікова чисельність штатних працівників ФОП ОСОБА_1 у 2022 році склала 10 осіб.

Водночас, у свої поясненнях відповідач зазначив, що здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , на території, яка розташована в 10-12 км. проведення воєнних (бойових) дій. Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Крім того, відповідач вказав, що з багатьма працівниками, які прийняли рішення залишити місце свого проживання, довелося призупинити дії трудових договорів на період дії воєнного стану. Отже,

з незалежних від нього причин, через обставини непереборної сили не мав змоги виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже причини не виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення.

Також зазначив, що з вересня по листопад 2022 року працювала особа з інвалідністю ОСОБА_2 на посаді технічного працівника згідно із наказом від 23.08.2022р. за №08/2022.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з інформації Централізованого банку даних з проблем інвалідності, у січні 2022році у відповідача працювало 10 осіб.

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 7.07.2022р.).

Відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Водночас періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, оскільки у відповідача у січні 2022р. працювало вже 10 осіб, він би мав вчинити дії, які б були спрямовані на створення робочого місця для особи з інвалідністю та поінформування про наявність такої вакансії відповідний центр зайнятості.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Миколаївського обласного центру зайнятості Баштанської філії від 18.05.2023р. за №56/2/83-23, ФОП ОСОБА_1 протягом 2022 року не надавав до державної служби зайнятості інформації про вільні робочі місця (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем у 2022 році не було вжито заходів для повідомлення відповідного державного органу щодо наявності вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Щодо посилань відповідача про те, що з 24.08.2022р. по 31.10.2022р. у нього працювала особа з інвалідністю ОСОБА_2 , то судова колегія зазначає, що навіть з урахуванням даного працівника, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю відповідача у 2022р. становить 0 осіб.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022р., судова колегія вказує, що дійсно відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за №309 від 22.12.2022р., з 21.03.2022р. по 11.11.2022р. Березнегуватська СТГ Баштанського району Миколаївської області вважалась територією активних бойових дій, а з 11.11.2022р. є територією можливих бойових дій.

Також колегія суддів вказує, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022р. за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

При цьому, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Водночас, судова колегія наголошує, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання.

Крім того, судова колегія зауважує, що ФОП ОСОБА_1 не повідомляв Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлювали відповідача виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Отже, оскільки ФОП ОСОБА_1 не було вжито всіх можливих заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до приписів, встановлених Закону №875-ХІІ, колегія суддів дійшла висновку, що Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю правомірно застосувало до відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій.

Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Миколаївського обласного відділення ФСЗОІ.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову задоволення позову з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024р. скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20 878,75грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул.Потьомкінська,17, м.Миколаїв, 54005) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 20 878,75грн. (двадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 75коп.), з яких адміністративно-господарські санкції 19 519,81грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень 81коп.) та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 358,94грн. (тисяча триста п`ятдесят вісім гривень 94 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко