Постанова

від 12.12.2024 по справі 400/11997/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/11997/23

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2023 року адвокат Кириленко А. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за лютий, березень, квітень 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за лютий, березень, квітень 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 у розмірі 100 000 грн із розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн із розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 з урахуванням фактично виплачених сум.

Мотивуючи даний позов адвокат указував, що його довіритель у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року був військовослужбовцем Збройних сил України та проходив військову службу в період дії воєнного стану.

Зокрема, з 01.10.2022 по 31.10.2022 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових діях, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Однак, за цей місяць, за ствердженням адвоката, ОСОБА_1 не отримав додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн, з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі Постанова №168).

Участь ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, як стверджує адвокат, підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 №1456.

Крім того, адвокат указує, що за лютий, березень та квітень 2023 року, його довіритель не отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі 30 000 грн. щомісячно, хоча проходив військову службу у цей період.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявна в матеріалах справи довідка Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 №1456 не є безумовною підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах та не свідчить про безпосереднє виконання бойових розпоряджень у спірний період (жовтень 2022 року).

Суд вважав, що підставою для виплати такої винагороди є бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командира підрозділу.

Однак, таких доказів матеріали справи не містять.

Також суд констатував відсутність порушень з боку відповідача щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн за лютий, березень, квітень 2023 року, адже така винагорода йому виплачувалася.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, адвокат Мандрик В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , оскаржив його, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

У зв`язку з цим, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, в силу неправильного застосування норм матеріального права, не взяв до уваги надану позивачем довідку Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 №1456, відповідно до якої у період з 29.07.2022 по 17.11.2022 позивач безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

До того ж, скаржник наголошує, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Крім того, скаржник указує, що, станом на теперішній час, в Україні продовжує діяти режим воєнного стану, а суд першої інстанції, порушуючи принцип змагальності сторін, не вжив визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування достатніх доказів, чим порушив положення статті 9 КАС України.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляцію.

З урахуванням доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийняв ухвалу про витребування, від Військової частини НОМЕР_1 , доказів на підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у період з 01.10.2022 по 31.10.2022. Також були витребувані пояснення щодо виплати чи невиплати додаткової винагороди в сумі 30 000 грн., передбаченої Постановою №168.

Однак, Військова частина НОМЕР_1 на дану ухвала не відреагувала та витребувані докази суду апеляційної інстанції не надала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Як мовилося вище, Військова частина НОМЕР_1 не надала доказів, що витребовувалися судом, проте, ураховуючи, що в матеріалах справи наявні докази, що встановлюють наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про можливість розглядати справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України від 01.08.2023 № 1456 позивач в період з 29.07.2022 по 17.11.2022, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2023 №102 молодшого сержанта за призовом ОСОБА_1 вважати таким, що перебував на лікуванні в КНП «Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни» с. Циблі в період з 01.12.2022 по 30.03.2023 та прибув до пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 12 квітня 2023 року. Також у цьому наказі вказано: за період з 31 березня по 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 не виплачувати грошове забезпечення за несвоєчасне прибуття до Військовій частині НОМЕР_1 для несення служби без поважних причин.

Згідно довідки про доходи від 30.06.2023 позивачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення:

- у липні 2022 року 3193,18 грн. (грошове забезпечення), 6000,00 грн. (інші нарахування);

- у серпні 2022 року 16014,70 грн. (грошове забезпечення), 36774,19 грн. (інші нарахування);

- у вересні 2022 року 16230,50 грн. (грошове забезпечення), 100 000,00 грн. (інші нарахування);

- у жовтні 2022 року 16230,50 грн. (грошове забезпечення), 100 000,00 грн. (інші нарахування);

- у листопаді 2022 року 8493,32 грн. (грошове забезпечення), 16024,12 грн. (інші нарахування);

- у грудні 2022 року 16907,14 грн. (грошове забезпечення), 82815,67 грн. (інші нарахування);

- у січні 2023 року 16953,17 грн. (грошове забезпечення), 30 000,00 грн. (інші нарахування);

- у лютому 2023 року 17163,15 грн. (грошове забезпечення), 30 000,00 грн. (інші нарахування);

- у березні 2023 року 26 242,35 грн. (грошове забезпечення);

- у квітні 2023 року 837,50 грн. (грошове забезпечення).

Позивач вважає протиправним відсутність нарахувань та виплат в сумі 30 000 грн за лютий, березень, квітень 2023 року та відсутність нарахувань та виплат із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення, з огляду на таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який існує і на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168.

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, відповідно до вимог пункту 1 Постанови №168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил на період дії воєнного стану у розмірі 30 000 грн необхідно встановити такі обставини, як:

- перебування у відносинах військової служби у період дії воєнного стану;

- несення військової служби у статусі військовослужбовця Збройних Сил.

Водночас, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил на період дії воєнного стану у розмірі, збільшеному до 100 000 грн необхідно встановити такі обставини, як:

- перебування у відносинах військової служби у період дії воєнного стану;

- несення військової служби у статусі військовослужбовця Збройних Сил;

- безпосередня участь в бойових діях/забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

- перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши вимоги вказаної Постанови №168, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач, дійсно, з 01.10.2022 по 31.10.2022 приймав безпосередню участь в бойових діях, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Участь ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 №1456.

Водночас, колегія суддів указує, що згідно довідки про доходи від 30.06.2023, яка видана за підписом керівника та головного бухгалтера Військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 за жовтень 2022 року було нараховано та виплачено додаткову винагороду в сумі 100 000 грн., передбачену Постановою №168.

У зв`язку з цим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 не отримав за жовтень 2022 року додаткову винагороду в сумі 100 000 грн.

З`ясовуючи питання нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в сумі 30 000 грн. за проходження військової служби, в період дії воєнного стану, за лютий, березень, квітень 2023 року, колегія суддів виходить з такого.

Як свідчить довідка про доходи від 30.06.2023, ОСОБА_1 у лютому 2023 року було нараховано та виплачено додаткову винагороду в сумі 30 000 грн., передбачену Постановою №168.

У березні 2023 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в сумі 26 242,35 грн., а у квітні 2023 року в сумі 837,50 грн.

Такий розмір сум виплат пов`язані з тим, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2023 №102 передбачено не виплачувати ОСОБА_1 за період з 31 березня по 11 квітня 2023 року грошове забезпечення за несвоєчасне прибуття до Військової частини без поважних причин.

Даний наказ ОСОБА_1 не оскаржував, а тому підстав для визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 протиправною немає.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не виконував бойових розпоряджень у жовтні 2022 року, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати йому додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у бойових діях.

Колегія суддів вважає, шо суд першої інстанції помилково не взяв до уваги наявну в матеріалах справи довідку Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 №1456 про участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, в період з 29.07.2022 по 17.11.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

За наслідком викладеного, колегія суддів, оцінюючи фактичні обставини справи, дійшла висновку, що наявність довідки Військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України від 01.08.2023 №1456 та довідки Військовій частині НОМЕР_1 про доходи ОСОБА_1 від 30.06.2023 дає підстави встановити правильність нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена Постановою №168.

За вказаними документами, позивач отримував належні виплати саме в ті періоди, які є предметом спору.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову, але з помилкових мотивів, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та викладення її в редакції цієї постанови.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Резолютивну частину Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 12.12.2024.