Постанова

від 11.12.2024 по справі 367/7692/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 367/7692/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Карабаза Н.Ф.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області, третя особа: Вишгородське районне управління поліції Головного управління поліції у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду, через свого представника Чуприну Є.А., із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області (далі - відповідач) в якому просив визнати незаконною та скасування постанову серії ЕАТ №7995399 від 23.10.2023 року про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та закриття провадження у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2024 року повернуто позовну заяву.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач, через свого представника Чуприну Є.А., подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2024 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 .

Приймаючи рішення про повернення позивачу позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 05.08.2024, усунуті не були. А саме, не подано жодного належного доказу поважності пропуску строку звернення до суду, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

За приписами частини 1-2 статті 122 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача з даним позовом, тобто станом на 23.07.2024 року) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 статті 122 КАС України).

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності є строк, визначений ст. 286 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як зазначено представником позивача Чуприною Є.А., про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався тільки 10.05.20204 року з листів ГУ НП у Київській області, які надійшли на електронну адресу, у відповідь на запит представника позивача Чуприни Є.А.

Зазначене підтверджується наявною копією скріншота, який додано до апеляційної скарги про отримання представником позивача Чуприною Є.А. 09.05.2024 листа ГУ НП у Київській області СЕД-7374-2024 від 08.05.2024 та листа 10.05.2024 року та СЕД-7983-2024 від 09.05.2024.

Як зазначає представник позивача Чуприна Є.А., 20.05.2024 року ним подано до суду позовну заяву про скасування постанови серії ЕАТ №7995399 від 23.10.2023 року про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи не міститься, а позивачем та його представником не надано суду належних доказів звернення вперше до Ірпінського міського суду Київської області саме 20.05.2024 року, тобто в межах 10 днів, визначених ч. 2 ст. 286 КАС України, для даної категорії справ.

Натомість, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27.05.2024 року по справі 367/4812/24 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а 16.07.2024 року повернуто особі, яка її подала.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи не міститься, а позивачем та його представником не надано суду належних доказів, що сторона позивача скористалась своїм законним правом оскарження ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2024 року про повернення позовної заяви особі, яка її подала.

Як зазначає представник позивача Чуприна Є.А., ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2024 року про повернення позовної заяви останній отримав 18.07.2024 року, проте належних доказів зазначеного суду не надано, ані позивачем, ані його представником.

Повторно з позовною заявою представник позивача Чуприна Є.А. звернувся до суду першої інстанції - 23.07.2024 року, що підтверджується штампом Укрпошти на конверті, який міститься в матеріалах справи (а.с.11).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву представником позивача Чуприною Є.А., подано з пропущенням встановленого, ч. 2 ст. 286 КАС України, десятиденного строку для її подачі, з дня вручення такого рішення (постанови), яким в даному випадку є - 10.05.2024.

Так, на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 05.08.2024 року про залишення позовної заяви без руху в даній справі, та в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з позовною заявою, представник позивача Чуприна Є.А. в заяві від 26.08.2024 про усунення недоліків просив поновити строк звернення до суду та зазначив, наступне (а.с.20-26):

- ОСОБА_1 не було відомо про існування оскаржуваної постанови в момент її ухвалення, оскільки копія позивачу вручена не була;

- оскаржувана постанова була отримана тільки після звернення до Вишгородського РУП із адвокатським запитом;

- повторне звернення до суду є обґрунтованим, оскільки в справі №367/4812/24 не було відкрито провадження по справі;

- строк звернення до суду пропущений ОСОБА_1 із поважних причин, які не залежали від його волі.

Аналогічні доводи скаржником викладено в апеляційній скарзі щодо строку звернення до суду з даним позовом.

У свою чергу, в оскаржуваній ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2024 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , судом зазначено, що недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 05.08.2024, усунуті не були. А саме, не подано жодного належного доказу поважності пропуску строку звернення до суду, відповідно до п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції порушено процесуальні норми та помилково застосовано в даному випадку п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, який застосовується судом у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Вказана правова норма регламентує, що позивач, який належним чином повідомлений про наявність недоліків позовної заяви, не вчинив дій направлених на усунення недоліків, іншими словами допустив бездіяльність і не відреагував на вимоги суду викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

У даному випадку, у разі встановлення судом першої інстанції, що в заяві, яка подана представником позивача Чуприною Є.А. 26.08.2024 про усунення недоліків та поновлення строку звернення до суду, вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, були наявні законні підстави для застосування ч. 2 ст. 123 КАС України, а не п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Проте, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки поданій представником позивача Чуприною Є.А. заяві від 26.08.2024 про усунення недоліків та поновлення строку звернення до суду, зокрема, правовим підставам для поновлення строку звернення, або відмови у поновленні строку звернення, з обов`язковим зазначенням підстав для визнання їх неповажними, тощо.

У свою чергу, ч.1-2 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема:

4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

У даному випадку, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про поновлення чи відмову в поновленні строку звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Під час нового розгляду справи, з урахуванням висновків викладених в даній постанові, суду першої інстанції необхідно надати оцінку обставинам:

1) які стали підставою пропуску десятиденного строку звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом до суду, з моменту отримання оскаржуваної постанови 10.05.2024 року, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 286 КАС України;

2) наявність/відсутність законних підстав для поновлення строку звернення ОСОБА_1 , з моменту отримання позивачем або його представником ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2024 року по справі 367/4812/24 про повернення позовної заяви.

Судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Із змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності визначених п.1 ч.4 ст.169 КАС України підстав для повернення позовної заяви, відповідно доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права є обґрунтованими, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 169, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2024 року про повернення позовної заяви - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Карпушова

Повний текст виготовлено 11.12.2024 року