Постанова

від 11.12.2024 по справі 620/9154/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/9154/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Штульман І.В.

суддів: Заїки М.М.,

Черпака Ю.К.,

при секретарі судового засідання Коренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, апеляційну скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

28 червня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування постанову про стягнення виконавчого збору від 29 травня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2, винесеної головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевською Інною.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 29 травня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2, винесену головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевською Інною. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не має права змінювати на власний розсуд рішення суду та стягувати виконавчий збір від суми боргу в доларах США.

Не погодившись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - апелянт), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначає, що за рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 березня 2024 року №750/14953/23 підлягає стягненню саме 23916,70 доларів США, а тому сума виконавчого збору повинна становити 2391,67 доларів США, що є 10% від суми боргу за договором позики, що стягується.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволенню не підлягає, мотивуючи це слідуючим.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 та виконавчого листа від 28 березня 2024 року, виданого Деснянським районним судом міста Чернігові про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у сумі 874937,46 грн, що є еквівалентом 23916,70 доларів США.

29 травня 2024 року головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевською І.В. було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.15). Пунктом 3 вказаної постанови вирішено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2391,67 доларів США, яка є предметом даного позову.

Постановою від 29 травня 2024 року головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевською І.В. ВП НОМЕР_2 виконавчі провадження, боржником в яких виступає позивач ОСОБА_1 , об`єднані у зведене виконавче провадження НОМЕР_1.

Не погодившись з постановою відповідача в частині стягнення виконавчого збору в доларах США, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно абзацу першого та третього частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частиною восьмою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону №1404-VIII.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову (пункт 14 розділу ІІІ Інструкції №512/5).

За змістом статті 524 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України грошовим визнається зобовязання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчислені боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону №1404-VIII.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 статті 49 Закону №1404-VIII у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з виконавчим листом від 28 березня 2024 року, виданим Деснянським районним судом міста Чернігів по справі №750/14953/23, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у сумі 874937,46 грн, що є еквівалентом 23916,70 доларів США.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 березня 2024 року у справі №750/14953/23 стягненню підлягає сума коштів в гривні, що становить еквівалент у доларах США, а тому державний виконавець не має права змінювати на власний розсуд рішення суду та стягувати виконавчий збір від суми боргу в доларах США.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 29 травня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2, яка винесена головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевською Інною.

Щодо посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі №373/2054/16 то вона не може застосовуватися до даних правовідносин, оскільки в тій справі рішенням суду визначено суму боргу в доларах США, що становила еквівалент у гривнях, а в цій справі (№750/14953/23), навпаки судом стягнуто заборгованість за договором позики у гривнях.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 10 липня 2024 року прийнято у відповідності до вимог законодавства, а доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 229, 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: М.М. Заїка

Ю.К. Черпак