Постанова

від 12.12.2024 по справі 620/11641/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/11641/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Поліщук Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технова» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технова» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:

- скасувати розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 04 лютого 2022 року №115-р в частині анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Технова» за реєстраційним №25260414202000113 (термін дії з 04 лютого 2020 року до 04 лютого 2025 року);

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області поновити в Єдиному реєстрі суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (запис) про Товариство з обмеженою відповідальністю «Технова» виключену внаслідок прийняття розпорядження від 04 лютого 2022 року №115-р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем вчасно внесено плату за ліцензію на право зберігання пального, отже оскаржуване розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Технова» отримано ліцензію за реєстраційним №25260414202000113 (термін дії з 04 лютого 2020 року до 04 лютого 2025 року).

Розпорядженням Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 04 лютого 2022 року №115-р анульовано ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Технова» за реєстраційним №25260414202000113 (термін дії з 04 лютого 2020 року до 04 лютого 2025 року), у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію.

Позивач вважаючи вказане вище розпорядження протиправним, звернувся з даним позовом до суд.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки позивачем сплачений платіж за ліцензію, є безпідставним застосування відповідачем санкції у вигляді анулювання ліцензії за несплату чергового платежу за ліцензію.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481).

Відповідно до частин 7, 10, 29, 49, 50, 51 статті 15 Закону № 481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів); рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог ст. 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях; отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Згідно частини 4 статті 16 Закону № 481 контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Відповідно до абзацу 10 частини 49 статті 15 Закону № 481 передбачено анулювання ліцензії у випадку несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії.

Одночасно частиною 5 статті 16 Закону № 481 визначено, що контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Згідно статті 3 Закону № 481 розпорядження про анулювання ліцензії приймається: на наступний робочий день після дати останнього спливу терміну сплати чергового платежу за наступний щорічний строк дії відповідної ліцензії у разі відсутності сплати чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 06 січня 2022 року сплачено адміністративний збір за отримання ліцензії на зберігання ПММ на АЗС, КЕП «Чернігівська ТЕЦ» на 2022 рік (а.с.28).

Позивач вказує, що ним нарочно було надано до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області копію зазначеної вище платіжної інструкції, проте належних доказів такого позивачем не надано.

Суд першої інстанції вірно вказав, що статтею 15 Закону № 481 передбачено анулювання ліцензії у випадку несплати чергового платежу за ліцензію.

Розширеному тлумаченню згадувана норма Закону № 481 не підлягає.

Водночас, ненадання заяви до контролюючого органу, як певний етап контролю сплати платежів, не може бути підставою для анулювання ліцензії, адже Закон № 481 пов`язує таке анулювання виключно з несплатою платежів та не передбачає відповідальності у вигляді анулювання ліцензії за ненадання заяви щодо такої сплати.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем сплачений платіж за ліцензію, є безпідставним застосування відповідачем санкції у вигляді анулювання ліцензії за несплату чергового платежу за ліцензію.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 04 лютого 2022 року №115-р в частині анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Технова» за реєстраційним №25260414202000113 (термін дії з 04 лютого 2020 року до 04 лютого 2025 року) є протиправним та підлягає скасуванню.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 545 (далі - Порядок №545).

Абзацом 2 пункту 1 вказаного Порядку № 545 визначено, що Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Згідно із пунктами 2-3 Порядку № 545 Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб`єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до ст. 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

До Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться такі відомості: для юридичних осіб - найменування та код згідно з ЄДРПОУ; для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та таких, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код згідно з ЄДРПОУ уповноваженої особи і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з п. 63.6 ст. 63 і п. 64.6 ст. 64 ПК України; для фізичних осіб-підприємців - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта); адреса місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (область, район, населений пункт, код згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), вулиця, номер будинку/офісу); дата видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.

Пунктами 6 - 7 Порядку № 45 встановлено, що підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону № 481.

Інформація про суб`єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом повного відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача виключити інформацію щодо анулювання ліцензії позивача №25260414202000113 (термін дії з 04 лютого 2020 року до 04 лютого 2025 року)з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібненої торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких