Постанова

від 11.12.2024 по справі 640/2914/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2914/20 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Заїки М.М., Штульман І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

представника позивача Даруги В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Політичної партії «Динамо» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Динамо» про анулювання реєстраційного свідоцтва,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Міністерство юстиції України (далі - позивач, Мін`юст) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Політичної партії «Українські соціал-демократи», пізніше перейменовано в «Динамо» (далі - відповідач, ПП «Динамо»/апелянт), в якому просило анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Українські соціал-демократи» № 141-п.п. від 20 січня 2007 року (код ЄДРПОУ: 34624528, місцезнаходження: 02232, вулиця Радунська, будинок 38, квартира 90, місто Київ).

В обґрунтування позову зазначено, що Мін`юст наділений правом звернутися до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, у разі не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, що визначено частиною першою статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року адміністративний позов Міністерства юстиції України задоволено повністю та анульовано реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Динамо» № 141-п.п. від 20 січня 2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про порушення відповідачем вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», а саме: не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десятирічного строку. Окрім того, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, здійснивши заходи щодо висування кандидатів на вибори, у встановленому законом порядку для реєстрації свого/своїх кандидата/кандидатів на відповідні вибори до ЦВК не звертався, що є невід`ємною частиною процедури висування кандидата на вибори, то вказані обставини підтверджують доводи позивача про те, що відповідач не висував за останні 10 років на реєстрацію кандидатів від Політичної партії «Українські соціал-демократи» (нова назва «Динамо») на вибори Президента України та народних депутатів України, а наведені обставини свідчать про відсутність переслідування відповідачем легітимної мети щодо участі політичної партії у загальнодержавних виборах шляхом партійного висування кандидатів для формування представницьких органів влади. Висування у 2021 році (після того, як Міністерство юстиції України звернулося з цим позовом до суду першої інстанції 07 лютого 2020 року) не впливає на факт щодо висування політичною партією кандидатів на загальнодержавних виборах в означений позовом період.

В апеляційній скарзі ПП «Динамо», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову, оскільки висновок про порушення відповідачем закону та не висування своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України здійснений з неповним з`ясуванням всіх обставин. 10 лютого 2022 року відповідачем усунуто обставину, яка слугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом, було реалізовано основну мету діяльності та висунуто кандидата для участі у виборах. Однак, через введення воєнного стану Центральна виборча комісія зупинила прийом документів. Так само відмінені і перенесені чергові парламентські вибори та вибори Президента України, в яких партія хотіла приймати участь.

У відзиві на апеляційну скаргу Мін`юст зазначив, що оскаржуване рішення є повністю законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не містять жодних правових підстав для її задоволення. На думку Мін`юсту, під час розгляду справи доведено факт не висування відповідачем своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України протягом 10 років, що є підставою для звернення до суду з позовом про анулювання політичної партії. Твердження відповідача про висування кандидатів у 2022 році є безпідставними, оскільки десятирічний строк, протягом якого відповідачу треба було вчинити ці дії, сплинув у 2019 році. Зазначені обставини щодо не висування кандидатів партією відповідачем не заперечуються. Обставини щодо висування партією кандидатів після подання позову до суду у 2020, 2021 та 2022 роках не дають підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки такі дії свідчать про формальне висування кандидата без мети участі у таких виборах.

У відповіді на відзив ПП «Динамо», пославшись на норми про рівноправність всіх громадян і політичних партій (протокол 12 Європейської конвенції, стаття 24 Конституції України, стаття 4 Закону України «Про політичні партії в Україні»), зазначила, що має повне право прийняти участь у виборах по 206 округу, які мали відбутись в 2022 році, а так само у парламентських і президентських виборах, які всі разом будуть проведені після скасування воєнного стану, а Держава не має права перешкодити прийняти участь в даних виборах мотивуючи це тим, що колись партія 10 років не висувала кандидатів. Зазначив про необхідність зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки багато членів Партії зараз перебувають на фронті і подали заяви про зупинення членства відповідно до частин третьої, четвертої статті 6 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Згідно з частинами першою і другою статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на 2025 рік з датою після закінчення війни, оскільки партія не має можливості забезпечити прибуття свого представника 11 грудня 2023 року через воєнні обставини та наявності ще однієї обставини - зупинення виборчого процесу на період війни.

Колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, що сам по собі воєнний стан не є перешкодою для розгляду і вирішення справи, а неможливість забезпечення явки представника нічим не обґрунтована та не підтверджена відповідними доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 20 січня 2007 року Міністерство юстиції України зареєструвало Політичну партію «Українські соціал-демократи», яка в грудні 2020 року змінила назву на «Динамо», що підтверджується протоколом (рішенням) позачергового з`їзду № 1 від 28 грудня 2020 року.

Політична партія «Українські соціал-демократи» (нова назва «Динамо») має статус юридичної особи (дата державної реєстрації - 29 січня 2007 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 10661020000004496, ідентифікаційний код юридичної особи - 34624528).

Діяльність Політичної партії «Українські соціал-демократи» (нова назва «Динамо») здійснюється на підставі Статуту партії, затвердженому Установчим з`їздом партії «Українські соціал-демократи» Протокол № 1 від 27 травня 2006 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у подальшому політична партія «Українські соціал-демократи» на позачерговому з`їзді затвердила Статут Політичної партії «Динамо» (нова редакція), що підтверджується протоколом № 1 від 28 грудня 2020 року.

Міністерство юстиції України з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в України», 15 січня 2020 року направило лист № 397/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Політичною партією «Українські соціал-демократи» кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь Центральна виборча комісія листом від 31 січня 2020 року № 21-41-211 надала інформацію за останні 15 років (за період з 01 січня 2005 року до дати надання відповіді) стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років, серед яких Політична партія «Українські соціал-демократи» відсутня.

Мін`юст, вважаючи наявними підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства і фактичні обставини справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2365-III (далі - Закон № 2365-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2365-III політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Згідно з приписами статті 23 Закону № 2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Частинами першою і другою статті 24 Закону № 2365-III передбачено, що у разі, зокрема, не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону № 2365-III).

Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Впровадженням в Україні адміністративного судочинства положення статті 24 Закону, якими підсудність категорії справ, пов`язаних з порушенням політичними партіями вимог чинного законодавства, віднесено до повноважень Верховного Суду України вступили в колізію з частиною третьою статті 19 КАС України. Ця суперечність має бути усунута законодавчим шляхом і на загальний висновок щодо конституційності судового порядку розгляду справ про анулювання реєстраційного свідоцтва чи заборону політичної партії не впливає.

На виконання зазначеного рішення Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 року № 835-VIII внесено зміни до редакції статті 24 Закону № 2365-III та викладено її у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. При цьому абзац: «невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років», залишився підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

Таким чином, враховуючи конструкцію статті 24 Закону № 2365-III, а також Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007, факт не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Таких висновків дійшов Верховний Суд при вирішенні справ у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 22 лютого 2024 у справі № 640/2908/20.

У постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що визначений приписами статті 24 Закону № 2365-III десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

Пунктом 1 частини першої статті 18 Закону № 2365-III визначено, що державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.

Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 із змінами (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення № 228 встановлено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль, зокрема, за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії, у випадках, передбачених законом.

Право Мін`юсту на пред`явлення даного позову передбачене частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з листом Центральної виборчої комісії від 31 січня 2020 року № 21-41-211, після реєстрації ПП «Українські соціал-демократи», в Україні було проведено: чергові вибори Президента України 17 січня 2010 року та 31 березня 2019 року; позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року; чергові вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року; позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року, 26 жовтня 2014 року, 21 липня 2019 року; проміжні вибори народних депутатів 07 липня 2013 року в одномандатному виборчому окрузі № 224, 25 травня 2015 року в одномандатному виборчому окрузі № 205, 17 липня 2016 року в одномандатних виборчих округах № 23. 27, 85, 114, 151, 183, 206; повторні вибори народних депутатів України 15 грудня 2013 року в одномандатних виборчих округах № 94, 132, 194, 197, 223; 16 січня 2020 року вибори народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 179.

Факт невисування партією своїх кандидатів на виборах Президента України чи виборах народних депутатів України протягом десяти років визнається обома сторонами та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією листа Центральної виборчої комісії від 31 січня 2020 року № 21-41-211.

Разом з тим, апелянт наполягає на тому, що партія є діючою, оскільки висувала кандидата для участі у проміжних виборах народних депутатів України у 2020, 2021 та у 2022 році, однак не взяла у них участь тому, що не змогла зібрати грошову заставу.

З огляду на такі доводи колегія суддів відзначає, що сам факт висування політичною партією кандидата на загальнодержавних виборах після десяти років «неучасті» в них, є обставиною, яка зобов`язує суд щонайменше пересвідчитися у дійсності намірів політичної партії взяти участь у політичному житті держави. Для цього потрібно оцінити, з-поміж іншого, наскільки сам процес висування кандидата на вибори чи то народного депутата України, чи то Президента України відповідав вимогам законодавства (щодо процедури висування) та переслідував легітимну мету, чи було це висування проявом дійсних намірів (волі, бажання) і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20.

Рішенням № 2 від 28 грудня 2020 року, ухваленим на з`їзді Політичної партії «Українські соціал-демократи» (нова назва «Динамо»), вирішено висунути кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 50 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року, голову партії ОСОБА_1 .

Проте, відповідач не надав доказів, що документи про висування були подані до ЦВК та прийняті до розгляду.

Надалі, рішенням № 1 від 15 лютого 2021 року, ухваленим на позачерговому з`їзді Політичної партії «Динамо» (стара назва «Українські соціал-демократи»), вирішено висунути кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 50 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року, члена партії ОСОБА_2 .

Документи про висування подані до ЦВК і прийняті до розгляду.

Однак, постановою Центральної виборчої комісії від 01 березня 2021 року № 82 відмовлено у реєстрації кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 50 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року, зокрема ОСОБА_2 , у зв`язку з:

- несплатою грошової застави у належному розмірі;

- неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата в народні депутати України за рік, що передує початку виборчого процесу, за формою визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»;

- неподання фотографії розміром, встановленим пунктом 7 частини першої статті 55 Закону № 2365-III на паперових носіях та в електронному вигляді;

-неподання передвиборної програми кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі, викладеної державною мовою, яка оприлюднюється на офіційному вебсайті ЦВК.

Невчинення партією дій, які вона могла виконати, зокрема надати відповідну декларацію особи, фотографії та передвиборну програму кандидата в народні депутати України підтверджує ілюзорність її поведінки щодо реального висування кандидата на вибори народних депутатів України.

Слід звернути увагу, що до пакету документів додано квитанцію про сплату коштів у розмірі 1 (одна) гривня з призначенням платежу: «грошова застава кандидата в народні депутати України від ПП «Динамо» ОСОБА_2 », що в розумінні пункту 6 частини першої статті 55 Закону № 2365-III та встановленням Центральною виборчою комісією на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року розміру грошової застави кандидата в народні депутати України - 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, свідчить про відсутність дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах.

Також рішенням ПП «Динамо» від 10 лютого 2022 року № 1 вирішено висунути кандидатом в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 206 округу 27 березня 2022 року керівника Партії ОСОБА_1 .

В той же час, матеріали справи не містять належних доказів того, що таке висування було дійсним, адже відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували завчасне оприлюднення інформації про проведення вказаного з`їзду партії, хто саме з делегатів партії був присутнім на цьому з`їзді, не надано передвиборну програму кандидата, не роз`яснено яким чином та в який спосіб приймалися відповідні рішення і якими саме делегатами партії вирішено висунути ОСОБА_1 кандидатом в народні депутати по 206 округу, а також відсутні докази, які б підтверджували оприлюднення Партією рішення, зазначеного у відповідному протоколі, не надано доказів наявності на рахунку Партії достатньої суми коштів для внесення гарантійного внеску, тощо.

Отже, відповідачем не доведено, що ним фактично проведено позачерговий з`їзд Партії 10 лютого 2022 року, про який він зазначає, і що дійсно мало місце висування кандидата від Партії на проміжних виборах народного депутата України по 206 округу 27 березня 2022 року.

Тому, висування відповідачем у 2020, 2021 році кандидатів на виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 50 та у 2022 році кандидата на проміжних виборах народного депутата України по 206 округу не впливає на факт щодо не висування політичною партією кандидатів на загальнодержавних виборах в період з 2009 по 2019 рік.

Отже, удаваними є зусилля партії з висування кандидатів на вибори народних депутатів України з грудня 2020 року по лютий 2022 року, тобто після пред`явлення до неї даного позову, з урахуванням того, що за останні 10 років до цього партія могла 12 разів висувати своїх кандидатів на вибори Президента України та народних депутатів України.

Твердження апелянта про те, що партія є діючою, оскільки у 2020 році змінила назву, керівництво та установчі документи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані обставини не свідчать про дійсний намір партії сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, що є її метою з огляду на нормативну дефініцію «політичної партії», зазначеної у Законі № 2365-ІІІ.

Посилання апелянта на те, що ПП «Динамо» має право взяти участь у майбутніх парламентських виборах та виборах Президента України, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки предметом дослідження цієї справи є факт не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти попередніх років.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що Політична партія «Динамо» всупереч приписам закону не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

При цьому формальне подання відповідачем після пред`явлення даного позову до суду документів про висування своїх кандидатів, не спростовує факт порушення десятирічного терміну, встановленого статтею 24 Закону № 2365-III.

Оцінка змісту обставин справи, хронології та дій Партії свідчать про наявність підстав для реалізації частини першої статті 24 Закону № 2365-III та пропорційність застосування з боку держави такого заходу реагування щодо Партії як анулювання її реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 640/2919/20.

Твердження апелянта про те, що з 2016 року чинним законодавством України не передбачені свідоцтва про реєстрацію політичної партії, а тому безпідставними є позовні вимоги щодо анулювання такого свідоцтва, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки частиною тринадцятою статті 10 Закону № 2365-III чітко врегульовано, що діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Зміни в законодавстві, на які посилається відповідач, автоматично не призводять до нечинності документів, що були видані раніше, та не є підставою для незастосування приписів законодавства, відповідно до яких у позивача виникло право на звернення з даним позовом.

Окрім того, за нормами Закону № 2365-III анулювання реєстраційного свідоцтва партії є тотожним анулюванню реєстрації партії.

Закон № 2365-III визначає спосіб офіційного встановлення і державного визнання факту припинення діяльності партії у вигляді обов`язку ініціювання Міністерством юстиції України - органом уповноваженим здійснювати державний контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції і законів України, а також статуту політичної партії (стаття 18 цього Закону), - анулювання реєстрації (реєстраційного свідоцтва) політичної партії шляхом звернення до суду.

Отже, анулювання реєстрації політичної партії відбувається судом за зверненням Мін`юсту (контролюючого органу) після закінчення десятирічного періоду бездіяльності у виконанні конституційного обов`язку щодо висування своїх кандидатів на загальнодержавних виборах.

Тому, доводи відповідача про те, що суб`єкт владних повноважень проігнорував чітко визначений законодавством строк для подання позову, який він пов`язує виключно з моментом реєстрації політичної партії, і який, на думку скаржника, виник з 2018 року, є необґрунтованими. Суд вважає, що уповноважений орган набуває відповідне право на звернення до суду, яке не обмежене строком, про який зазначає відповідач.

Подібна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 21 липня 2022 року у справі № 640/2973/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 640/2883/20.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції правильно і повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Політичної партії «Динамо» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Заїка М.М.

Штульман І.В.

Повний текст постанови виготовлено 12.12.2024.