Постанова

від 12.12.2024 по справі 120/6538/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6538/24

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

12 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2024 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Вінницького апеляційного суду (далі - відповідач) із позовом до Вінницького апеляційного суду, в якому просила:

- визнати протиправними дії щодо не видачі довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця(посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станомна 01.01.2022 р. та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;

- зобов`язати видати довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця(посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станомна 01.01.2022 р. та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;

- визнати протиправними дії щодо не видачі довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця(посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2024 р. та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби , і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;

- зобов`язати видати довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2024 р. та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

В обґрунтування вимог позивачка вказала, що звернулась із заявою про видачу довідок про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця(посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення їй пенсії як особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Однак, їй відмовлено з підстав того, що Вінницький апеляційний суд не є правонаступником Апеляційного суду Вінницької області, а відтак не уповноважений на видачу довідок, які просить видати позивачка.

На думку позивачки, оскільки ДСА у листі вказало, що саме апеляційні суди мають видавати довідки, відповідач безпідставно відмовив у їх видачі.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2024 р. представник позивачки звернувся із адвокатським запитом №01-24, в якому просив видати довідки станом на 01.01.2022 р., 01.01.2024 р. про складові заробітної плати ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до форми затвердженої постановою управління №1-3.

За наслідком розгляду нового запиту, Вінницький апеляційний суд листом за вих.№01-24/45/2024 від 01.05.2024 р. повідомив, що п.6 постанови КМУ №622 визначено, що у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою. При цьому, Вінницький апеляційнийсуд не є правонаступником Апеляційного суду Вінницької області. З огляду на наведене, порушена в адвокатському запиті вимога не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, оскільки відповідач не уповноважений видавати зазначені довідки, а відтак і відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору з огляду на таке.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною 2 цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

В силу частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

У рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч.1 ст.55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст.130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у п.п.6.1 п.6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Статтею 7 Закону України №3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, працездатних осіб - 3028 гривень.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

При вирішенні цього спору слід виходити з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України" Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя) (далі Закон України №1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої наведено вище.

Конституція України у редакції Закону України №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону України №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України.

При цьому, пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону України №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі Закон №966-XIV).

Згідно статті 1 цього Закону прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність

Тобто, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України №3460-IX разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період (січень 2022 року), а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Також, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №2710-ІХ.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Разом з тим, Закон №3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України Про прожитковий мінімум не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді". При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон України Про державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно підлягає застосовуванню правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відтак, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Відтак при видачі довідки щодо грошового забезпечення судді відповідач повинен вірно визначитися із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку величину, визначена спеціальним законом.

Так позиція суду узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками викладеними у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21.

Таким чином, питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони. У зв`язку з чим, позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для призначення пенсії як особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 р.".

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією і законами України.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Серед визначених законодавством засобів забезпечення гарантій незалежності судді є, зокрема, особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлений законом, а також належне матеріальне та соціальне забезпечення судді, право судді на відставку.

Довічне грошове утримання суддів є особливою формою соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування.

Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено виплату пенсії або щомісячного довічного грошового утримання цієї категорії суддів Пенсійним фондом України за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (далі Порядок 3-1), органами Пенсійного фонду України здійснюється перерахунок довічного грошового утримання. Порядком 3-1 передбачено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді Конституційного Суду України) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Так, дійсно ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів» ні Порядком 3-1 не визначено суд або інший орган державної влади, що повинен чи може видавати зазначені довідки відносно суддів. Проте, ліквідація, реорганізація чи перейменування суду, в якому раніше працював суддя у відставці, не може бути підставою для відмови у видачі іншим судом такої довідки.

Це відповідатиме принципу правової визначеності закону, що гарантований Конституцією України.

Таким чином, оскільки предмет позову стосується видачі довідки про розмір грошового забезпечення судді, яке має іншу правову природу, то, у разі ліквідації або реорганізації судів, питання видачі документів, які стосуються персональних (особистих) даних судді, перерахунку судді грошових сум на утримання його у відставці або пенсійних платежів при відсутності ліквідаційної комісії відповідного суду повинно покладатися на апеляційні суди - щодо осіб, які працювали на посаді судді у апеляційному суді відповідної спеціалізації, які здійснюють судочинство в апеляційному окрузі до якого входив ліквідований або реорганізований апеляційний суд.

Всупереч вищенаведеним нормам законодавства, відповідач, володіючи всією необхідною інформацією та повноваженнями, не видав позивачеві довідку про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця(посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2022 та на 01.01.2024 р.р. та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виходячи із базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзаців 4 статті 7 Законів України "Про Державний бюджет на 2022 р." та "Про Державний бюджет на 2024 р."

Тому, такі дії є протиправними.

Положення ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати прийняв нову постанову про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується квитанцією № 5358-8885-2645-1090 від 19.05.2024 року.

При зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3634,50 грн згідно квитанції №7551-5252-2427-1616 від 25.09.2024 року.

Враховуючи задоволення позовних вимог щодо Вінницького апеляційного суду, відповідно до ст.139 КАС України, колегія суддів вважає, що сума сплаченого судового збору у розмірі 6056,90 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо не видачі довідки ОСОБА_1 про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2022 р. та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Зобов`язати Вінницький апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2022 р. та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Визнати протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо не видачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2024 р. та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби , і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Зобов`язати Вінницький апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2024 р. та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького апеляційного суду, витрати зі сплати судового збору, в загальному розмірі 2131,71 грн. (дві тисячі сто тридцять одна гривня сімдесят одна копійка)

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 грудня 2024 року

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.