Постанова

від 12.12.2024 по справі 560/11158/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11158/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

12 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2024 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому у відповідності до вимог Податкового кодексу України просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" 1293636,37 грн. у рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 1293636,37 грн. з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що йому належить.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Зазначає, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими та, як наслідок, є необґрунтованим й оскаржуване Рішення, яким такі позовні вимоги були задоволені, оскільки стягнена судом першої інстанції з Відповідача (Апелянта) на користь Позивача сума податкового боргу не відповідає сукупному розміру тих сум орендної плати та податку на нерухоме майно, що відображені у наявних в матеріалах цієї справи податкових деклараціях та розрахунках. Вказаний факт залишився поза увагою суду першої інстанції, тобто останній, всупереч приписам КАСУ, не дослідив та не надав належної правової оцінки відповідним обставинам, у зв`язку з чим з Відповідача (на підставі оскаржуваного Рішення) було незаконно стягнуто необґрунтовану суму податкового боргу.

Також вказує щодо пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду, також зазначає, що позивач мав звернутися до суду у межах строку визначеного п. 5 ч. 1 ст. 283 КАСУ.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 1293636,37 грн, який виник у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання по:

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, розмір якого визначений податковими деклараціями від 21.02.2022 №12424191, від 16.02.2023 №5477018, від 19.02.2024 №9034153818;

- орендній платі з юридичних осіб, розмір якого визначений податковими розрахунками земельного податку від 21.02.2022 №12424516, від 16.02.2023 №5479310, від 19.02.2024 №11057945.

З огляду на зазначене позивач звернувся даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та наявність підстав для їх задоволення.

Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У визначені Податковим кодексом України строки відповідач не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання.

За змістом пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 05.07.2017 №26941-22.

Доказів оскарження податкової вимоги, а також доказів сплати податкового боргу відповідач суду не надав.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Положеннями пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За змістом пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Кодексу контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 1293636,37 грн. з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що йому належить.

Досліджуючи доводи скаржника про те, що спір за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податків сум податкового боргу слід розглядати в порядку, визначеному статтею п. 5 ч. 1 ст. 283 КАС України, а також про те, що позивач пропустив строк звернення з таким поданням, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 6 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до положень підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За змістом пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом з платників податків із дотриманням певних умов.

При цьому положення ПК України не встановлюють обов`язку звернення контролюючого органу з вимогами про стягнення податкового боргу лише в порядку статті 283 КАС України. Звернення з зазначеними вимогами можливе і в загальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовом, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 102 ПК України визначено строки давності та порядок їх застосування.

Відповідно до пункту 102.1 цієї статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено загальний строк 1095 календарних днів з дня його виникнення.

Разом з тим, приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові №812/1804/18 по справі від 06 грудня 2023 року.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що сукупний розмір тих сум орендної плати та податку на нерухоме майно, що відображені у вищевказаних податкових деклараціях та розрахунках, не відповідають тому розміру позовних вимог, що були заявлені Позивачем та стягненим судом першої інстанції у цій справі, то колегія суддів акцентує увагу апелянта на наявному у матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с.5), яка підтверджує суму стягнення, що вказана позивачем при поданні позову. Наявність же допущеної у позові помилки у наведеному податковому розрахунку земельного податку №5479310 від 16.02.2023 та не зазначення суми податку - 67240,83 грн. у переліку по даті нарахування - 02.01.2024, не може свідчити про необгрунтованість визначення суми податкового боргу.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.