Постанова

від 12.12.2024 по справі 380/420/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/420/24 пров. № А/857/12020/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення (суддя суду І інстанції: Желік О.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 02.05.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: незазначена),-

В С Т А Н О В И В:

08.01.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Каверін С.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління /ГУ/ Служби безпеки /СБ/ України в Донецькій та Луганській обл. щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р.;

зобов`язати відповідача ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р. (а.с.1-4).

Згідно ухвали суду від 11.01.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справи (а.с.18 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р; зобов`язано ГУ СБ в Донецькій та Луганській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р. (а.с.131-133).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою:

* закрити провадження у справі в частині: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати у період до 11.01.2023р. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р.; зобов`язання нарахувати та виплатити ненараховану та невиплачену у період до 11.01.2023р. компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р.;

* залишити позов без розгляду в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати у період після 11.01.2023р. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р.; зобов`язання нарахувати та виплатити ненараховану та невиплачену після 11.01.2023р. компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р. (а.с.138-147).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що у цій справі № 380/420/24 заявлена вимога визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р. Разом з цим, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2023р. у справі № 200/116/23, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2023р., ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вимоги до ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р. У судових рішеннях по справі № 200/116/23 суди дійшли висновку про передчасність звернення позивача до суду, оскільки позивач не звертався до відповідача, а відповідач не відмовляв позивачу в нарахуванні та виплаті спірної компенсації:

З урахуванням вищевикладеного, апелянт вважає, що наявні підстави для скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2024р. у справі № 380/420/24 та закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238, ст.319 КАС України в частині вимог про зобов`язання нарахувати та виплати ненараховану та невиплачену в період до 11.01.2023р. компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р.

Також відповідач наголошує на тому, що 15.12.2022р. позивачу була виплачена прострочена індексація грошового забезпечення за період з серпня 2014 року по квітень 2017 року. Відтак, протягом грудня 2022 року ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. могло добровільно нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу. Разом з цим, протягом грудня 2022 року компенсація втрати частини доходів не була виплачена позивачу. Відтак, порушення права позивача на отримання компенсації втрати частини доходу відбулося 01.01.2023р. При цьому, 01.01.2023р. є днем, коли особа повинна була дізнатись про порушення свого права на отримання компенсації втрати частини доходів. З 01.01.2023р. розпочався перебіг строку звернення до суду.

Окрім цього, апелянт звертає увагу, що відмову ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. № 78/8/К-136а/78/5/59 від 23.03.2023р. у виплаті спірної компенсації представник позивача отримав 01.04.2023р. особисто.

Отже, 01.04.2023р. є датою, коли позивач повинен був дізнатись про порушення свого права на отримання спірної компенсації, тому строк звернення до суду обчислюється з 01.04.2023р. дати отримання цієї відмови.

При цьому, з 19.07.2022р. застосовується редакція ст.233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду. Цей строк обчислюється з 01.04.2023р. дата отримання представником позивача відмови ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. З урахуванням продовження строку звернення до суду на строк дії карантину (до 30.06.2023р.), тримісячний строк звернення до суду сплив 02.10.2023р.; позов подано до суду 08.01.2024р.

Отже, позивач пропустив строк звернення до суду, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду у частині ненарахування та невиплати спірної компенсації у період після 11.01.2023р.

Водночас, суд дійшов помилкового висновку про необмеженість строку звернення до суду, безпідставно застосувавши ст.233 КЗпП України в редакції до 19.07.2022р.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Із змісту заявленого позову слідує, що його предметом є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р.; з позовом до суду представник адвокат Каверін С.М. звернувся 08.01.2024р.

При цьому, представник позивача в поданій 01.05.2024р. до суду першої інстанції заяві стверджує, що на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби (02.11.2018р.) відповідно до ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України № 2352-IX від 01.07.2022р.) звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці з вимогами про стягнення заробітної плати не обмежувалося будь-яким строком. Відтак, відсутні підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, наказом СБ України № 1420-ОС від 31.10.2018р. майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу на підставі пп.«а» п.61, пп.«б» п.62 та пп.«б» п.88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (за станом здоров`я непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) у запас СБ України, виключивши його зі списків особового складу, з урахуванням часу на здавання посади, з 02.11.2018р. (а.с.10).

На підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2022р. у справі № 380/13686/22 відповідач ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з серпня 2014 року по квітень 2017 року із затримкою, зокрема, 15.12.2022р. на виконання зазначеного судового рішення відповідачем виплатив заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 45353 грн. 99 коп. (а.с.11).

23.10.2023р. представник позивача скерував до відповідача адвокатський запит, в якому просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2022р. у справі № 380/13686/22 за весь час затримки з серпня 2014 року по день фактичної виплати із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань.

У відповіді на зазначений адвокатський запит відповідач відмовив в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення через пропуском строку звернення до суду (лист № 78/8/к-567а/78/5/50 від 06.11.2023р. а.с.7 і на звороті).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів виплати сум грошового забезпечення, представник позивача звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2022р. у справі № 380/13686/22 відповідачем 15.12.2022р. нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2014р. по 30.04.2017р. у сумі 45353 грн. 99 коп.

Враховуючи несвоєчасне нарахування належних сум індексації грошового забезпечення, позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки виплати.

Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з того, що наведені висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, з наступних підстав.

Предметом спору в цій справі є виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої позивачу за період з 01.08.2014р. по день фактичної виплати 15.12.2022р.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ /Закон № 2050-ІІІ/ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р. /Порядок № 159/.

Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021р. у справі № 465/322/17.

У постанові від 05.03.2020р. у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до ст.6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Встановлено, що на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2022р. у справі № 380/13686/22 відповідач нарахував та виплатив 15.12.2022р. позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2014р. по 30.04.2017р. у сумі 45353 грн. 99 коп.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Отже, несвоєчасне отримання позивачем індексації грошового забезпечення відбулось у зв`язку з протиправним ненарахуванням відповідачем такої під час проходження позивачем військової служби, невиплати останньої під час звільнення з військової служби, що встановлено судовим рішенням, тобто, з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, шо компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованого грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти виплачені в результаті нарахування грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону № 2050-ІІІ.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі № 159/1615/17, від 29.04.2020р. у справі № 420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 23.12.2020р. у справі № 640/7975/15-а, від 21.09.2022р. у справі № 816/1627/18.

У частині дотримання позивачем строків звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів висновується тим, що заявлені позовні вимоги стосуються нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024р. у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021р., 17.11.2021р., 27.07.2022р., 11.05.2023р. (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» /Закон № 2050-ІІІ/ та сформулював такі висновки:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений ч.1 ст.122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою п.8 ч.1 ст.240, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

У розглядуваній справі суд першої інстанції встановив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2022р. в адміністративній справі № 380/13686/22 проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з серпня 2014 року по квітень 2017 року відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 45353 грн. 99 коп.

15.12.2022р. на картковий рахунок позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2022р. в адміністративній справі № 380/13686/22 відповідачем перераховано кошти в загальній сумі 45353 грн. 99 коп. (а.с.11), що не заперечується відповідачем.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.04.2024р. у справі № 560/8194/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з першого числа місяця, який слідує після 16.12.2022р. (тобто, з 01.01.2023р.), та з цього дня протягом шести місяців звернутися до суду з позовом.

Однак, з позовом про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію частини втрачених доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення у розглядуваній справі представник позивача звернувся лише 08.01.2024р.

У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Системний аналіз положень ст.123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

В розрізі спірних правовідносин фактична виплата належних при звільненні працівникові сум у цій справі здійснена відповідачем 15.12.2022р. (індексація грошового забезпечення в справі № 380/13686/22), а тому з 01.01.2023р. слід обчислювати строки для заявлення відповідних позовних вимог.

Оскільки заявлений позов датований 08.01.2024р., тому строк звернення до суду позивачем пропущений із розглядуваними позовними вимогами про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення.

Ухвалою апеляційного суду від 08.11.2024р. запропоновано ОСОБА_1 та представнику адвокату Каверіну С.М. навести поважні причини пропуску строку звернення до суду, про що подати до апеляційного суду відповідну письмову заяву з обґрунтуванням та доказами поважності причин пропуску такого строку (а.с.165-171).

На виконання цієї ухвали представником позивача скеровано 20.11.2024р. заяву, в якій останній вважає, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, через що заявлені вимоги стосовно компенсації втрати доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення є похідними. Право позивача на звернення із вимогами про нарахування та виплату спірної індексації на момент звільнення з військової служби не обмежувалося строками, через що й на похідні вимоги строки не поширюються. Отже, до вказаних правовідносин не застосовуються норми законодавства, якими обмежено строки звернення до суду.

Також правова позиція, викладена в постанові касаційного суду від 02.04.2024р. у справі № 560/8194/20, стосується нарахування та виплати пенсій, а відтак остання не може застосовуватися в розглядуваному випадку (а.с.173-177).

В свою чергу, відповідач ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. направив до апеляційного суду заперечення на заяву представника позивача від 20.11.2024р., в яких виклав свою позицію щодо застосування строків звернення до суду в розглядуваній справі (а.с.181-185).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що представник позивача пропустив строк звернення із розглядуваним позовом, поважних причин такого пропуску не навів.

Зокрема, початок перебігу місячного строку по спірному платежу розпочався 01.01.2023р. (з першого числа наступного місяця від дня проведення виплати) і завершився 01.07.2023р.

Із розглядуваною позовною заявою представник позивача звернувся 08.01.2024р., тобто, з пропуском місячного строку.

В частині покликання представника позивача на непоширення строків звернення до суду колегія суддів враховує, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення. З цих підстав на стягнення індексації грошового забезпечення поширюються строки звернення, визначені ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України № 2352-IX від 01.07.2022р.).

В свою чергу, компенсація втрати доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, через що на стягнення такої поширюються строки, визначені ст.122 КАС України.

Виходячи з викладених міркувань, застосування до спірних правовідносин норм ст.233 КЗпП України через похідний характер спірної компенсації від індексації грошового забезпечення не відповідає вимогам матеріального закону та усталеній судовій практиці.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

В заяві представника позивача щодо строку звернення до суду представник позивача не навів переконливих і поважних причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на що колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку.

Таким чином, оскільки позивачем пропущений строк звернення із розглядуваним позовом, поважних причин пропуску вказаного строку останнім не наведено, тому є наявними правові підстави для застосування ч.1 ст.319 КАС України та залишення цієї частини позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

При цьому, як слідує зі змісту апеляційної скарги, доводи про подання позивачем позову за межами строків звернення до суду та необхідність залишення позову без розгляду були підставою, на якій ґрунтувалися вимоги відповідача про скасування рішення суду першої інстанції.

А відтак суд апеляційної інстанції має правові підстави для перевірки рішення суду першої інстанції в частині висновків про дотримання позивачем строків звернення до суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.11.2022р. у справі № 420/13354/20.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини /ЄСПЛ/ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Оскільки позивачем та його представником належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, тому останніми не наведено причин пропуску строку, через що колегія суддів не убачає правових підстав для поновлення строку звернення до суду.

За таких обставин представник позивача пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Застосовуючи зазначені вище правові висновки до обставин справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак про необхідність залишення без розгляду позову.

В частині доводів апелянта про наявність підстав для закриття провадження в частині вимог колегія суддів враховує, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2023р. у справі № 200/116/23, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2023р., ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вимоги до ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл. про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з серпня 2014 року по день фактичної виплати 15.12.2022р. У судових рішеннях по справі № 200/116/23 суди дійшли висновку про передчасність звернення позивача до суду, оскільки позивач не звертався до відповідача, а відповідач не відмовляв позивачу у нарахуванні та виплаті спірної компенсації:

У подальшому представник позивача звернувся із відповідною заявою до ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл., в задоволенні якої йому було відмовлено (а.с.7). Вказані обставини слугували підставою для звернення із розглядуваним позовом.

Отже, звернення із розглядуваним позовом зумовлено іншими фактичними підставами, позовна заява сформована із врахуванням висновків судових рішень у справі № 200/116/23.

У практиці Верховного Суду, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі № 9901/432/18, постановах Верховного Суду від 17.10.2019р. у справі № 340/869/19, від 30.01.2020р. у справі № 2а-161/11, від 30.04.2020р. у справі № 813/4138/17, від 26.05.2020р. у справі № 805/1963/17-а, від 16.07.2020р. у справі № 182/3773/15-а, умовами застосування цієї підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Отже, за окреслених обставин представник позивача звернувся до суду з вимогами, які не були вирішені судом в справі № 200/116/23 по суті, а висновки суду зводилися до передчасного звернення позивача до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження в частині позовних вимог, які вже розглянуті в межах адміністративної справи № 200/116/23.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки позивачем пропущений строк звернення із розглядуваним позовом, поважних причин пропуску вказаного строку останнім не наведено, тому постановлене судом першої інстанції рішення відповідно до ч.1 ст.319 КАС України підлягає скасуванню, а заявлені позовні вимоги - залишенню без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, з вищевикладених мотивів.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ГУ СБ України в Донецькій та Луганській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.3 ч.1 ст.315, ст.319, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській обл. задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2024р. в адміністративній справі № 380/420/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення, - залишити без розгляду.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 12.12.2024р.