Постанова

від 12.12.2024 по справі 140/418/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/418/24 пров. № А/857/11138/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМФОРТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції Мачульський В.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМФОРТ» (далі ТОВ «ТЕМФОРТ») звернулось в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000498/2 від 18.07.2023.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до зовнішньоекономічного договору № 09/06/2023 від 09.06.2023, укладеного з компанією експортером Boseler Goldschmaus GmbH Co. KG. придбавало товар сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри. Вказує, що з метою митного оформлення товару через декларанта подало до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205140056772U8 від 17.07.2023 із пакетом відповідних документів. Однак митним органом було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205140/2023/000498/2 від 18.07.2023, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності. Не погоджується з таким твердженням та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі основні документи, необхідні для визначення митної вартості, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Зауважує, що ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000498/2 від 18.07.2023.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до митної декларації № 23UA205140056772U8 від 17.07.2023 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Судом першої інстанції встановлено, що вказана в МД № 23UA205140056772U8 від 17.07.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 13.07.2023 № 2301014735 та становить 16 796,40 євро. Отже, вказаним документом підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили. Як слідує із документів, поданих до митного оформлення, за Контрактом № 09/06/2023 від 09.06.2023 продавцем товару є саме Boseler Goldschmaus GmbH Co. KG. (Німеччина). Зазначена іноземна компанія в процесі здійснення господарської діяльності закуповує продукцію, відповідно, потім як власник закупленої продукції має право самостійно формувати ціноутворення та експортувати товари іншим суб`єктам господарювання. На думку суду першої інстанції, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору. Відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: банківський платіжний документ № 432 від 11.07.2023 передує даті виписаного інвойсу № 2301014735 від 13.07.2023; проформу-інвойс не подано до митного оформлення; прайс-лист товару б/н від 03.07.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця, проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Вважає, що вищезазначені розбіжності слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість. та, як наслідок витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули. Вказує, що враховуючи ненадання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митницею після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом на рівні 1,22 дол США за МД № UA205140/2023/52399 від 03.07.2023.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що поданими до митного оформлення документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості, відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані документи не містили. Звертає увагу на те, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.06.2023 між компанією Boseler Goldschmaus GmbH Co. KG. (Німеччина, продавець) та ТОВ «ТЕМФОРТ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 09/06/2023 (а.с.33-36), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними в інвойсах та в можливих додатках до договору які є невід`ємною частиною цього договору та завіряється печатками та підписами сторін.

Продавець відвантажує товар в строк двох календарних днів від дати отримання продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT, EXW (п. 2.1. Договору).

Валютою платежів цього договору є Євро, якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації або інвойсі. Всі оплати за даним договором будуть здійснені на підставі інвойсів, наданих продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії інвойсу, відправленого по факсу чи по електронній пошті. Всі інвойси мають бути виставлені у Євро. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього договору або інвойсах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок продавця (п.п. 4.1., 4.2-4.5. Договору).

Ціна за одиницю товару зазначається у відповідному інвойсі (п. 5.1. Договору).

На виконання умов вищевказаного договору, компанія-експортер виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) від 13.07.2023 № 2301014735 згідно з яким вартість товару заморожене свиняче сало без шкіри, м`яке вагою 20995,50 кг по 0,80 євро/кг становить в загальній сумі 16 796,40 євро (а.с.21).

Декларантом - ПП «РЕСПЕКТ БРОК» 17.07.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вагою нетто 20995,50 кг; дата виготовлення 06/2023, термін придатності до 06.2025 при t 18С градусів», подало МД № 23UA205140056772U8 (а.с.18), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 16 796,40 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 739 463,67 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA DE GARREL. До митної декларації додано:

1. Сертифікат якості б/н від 13.07.2023;

2. Рахунок-фактура № 2301014735 від 13.07.2023;

3. CMR № 2301014735 від 13.07.2023;

4. Міжнародний ветеринарний сертифікат № DE-0108003-97300183 від 13.07.2023;

5. Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 432 від 11.07.2023;

6. Рахунок фактура про надання транспортних послуг № 03/07 від 14.07.2023;

7. Довідка про транспортні витрати № 2 від 14.07.2023;

8. Прайс-лист від 03.07.2023;

9. ЗЕД Контракт № 09/06/2023 від 09.06.2023;

10. Договір про надання послуг митного брокера № 4 від 02.01.2023;

11. Договір-заявка на перевезення № 1 від 30.06.2023;

12. Декларація-інвойс складена експортером № 2301014735 від 13.07.2023;

13. Копія митної декларації країни відправлення № 23DE533011187881B3 від 13.07.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту по № 23UA205140056772U8 від 17.07.2023 було запропоновано подати такі документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб;

3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається;

4) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

5) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту);

6) рахунок-проформа;

7) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

При цьому, вимога митного органу про надання документів обґрунтована виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах.

На електронні повідомлення митниці декларант позивача надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 17.07.2023 № 17/07-01 та проформу-інвойс від 06.07.2023, а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України (а.с.13-14).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2023 № UA205140/2023/000498/2 (а.с.25) а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/0022753 (а.с.12).

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:

- банківський платіжний документ № 432 від 11.07.2023 передує даті виписаного інвойсу № 2301014735 від 13.07.2023;

- проформу-інвойс не подано до митного оформлення;

- прайс-лист товару б/н від 03.07.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

В рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме на рівні 1,22 дол. США за МД № UA205140/2023/52399 від 03.07.2023.

Також в оскаржуваних рішення зазначено, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA205140057351U4 від 18.07.2023 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України (а.с.15).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі МК України).

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Проаналізувавши наведені бю норми, колегія суддів зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Із матеріалів справи слідує, що до митної декларації № 23UA205140056772U8 від 17.07.2023 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості б/н від 13.07.2023; рахунок-фактуру № 2301014735 від 13.07.2023; CMR № 2301014735 від 13.07.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат № DE-0108003-97300183 від 13.07.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах № 432 від 11.07.2023; рахунок фактуру про надання транспортних послуг № 03/07 від 14.07.2023; довідку про транспортні витрати № 2 від 14.07.2023; прайс-лист від 03.07.2023; ЗЕД Контракт № 09/06/2023 від 09.06.2023; договір про надання послуг митного брокера № 4 від 02.01.2023; договір-заявку на перевезення № 1 від 30.06.2023; декларацію-інвойс складену експортером № 2301014735 від 13.07.2023; копію митної декларації країни відправлення № 23DE533011187881B3 від 13.07.2023.

Листом від 17.07.2023 № 17/07-01 позивач надав митному органу пояснення, у яких зазначив, що до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим. При цьому, вказав, що з поданих декларантом документів усі відомості узгоджуються між собою, числові значення кореспондуються як і у рахунку-фактурі, так і в інших товаросупровідних документах, а стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до частин 3, 4 статті 54 МК України, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та від 13.06.2019 у справі № 820/6315/15.

Колегія суддів вказує, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У цьому випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Колегія суддів не погоджується з такими твердження відповідача та зазначає наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказана в МД № 23UA205140056772U8 від 17.07.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 13.07.2023 № 2301014735 та становить 16796,40 євро.

Отже, вказаним документом підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості, відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару

Щодо доводів скаржника про те, що банківський документ № 432 від 11.07.2023 передує даті виписаного інвойсу № 2301014735 від 13.07.2023, а проформу-інвойс не подано до митного оформлення, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідач вказує: «Для підтвердження митної вартості декларантом надано: - рахунок-проформа №2301014735 від 06.07.2023 р.», що спростовує вищевказані твердження.

Із матеріалів справи слідує, що 09.06.2023 між компанією Boseler Goldschmaus GmbH Co. KG. (Німеччина, продавець) та ТОВ «ТЕМФОРТ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 09/06/2023 (а.с.33-36), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними в інвойсах та в можливих додатках до договору які є невід`ємною частиною цього договору та завіряється печатками та підписами сторін.

Продавець відвантажує товар в строк двох календарних днів від дати отримання продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT, EXW (п. 2.1. Договору).

Валютою платежів цього договору є Євро, якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації або інвойсі. Всі оплати за даним договором будуть здійснені на підставі інвойсів, наданих продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії інвойсу, відправленого по факсу чи по електронній пошті. Всі інвойси мають бути виставлені у Євро. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього договору або інвойсах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок продавця (п.п. 4.1., 4.2-4.5. Договору).

Також, відповідно до п.п. 5.1 Розділу 5 «Ціна та загальна вартість договору» Контракту № 09/06/2023 від 09.06.2023, ціна за одиницю Товари визначається у відповідному Інвойсі. Згідно з п.п. 4.4 Розділу 4 «Умови платежів» вказаного Контракту, оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено Сторонами в відповідному додатку до цього Договору, або інвойсах.

Як зазначив позивач, після узгодження з Продавцем всіх умов вказаної поставки, за два дні до її здійснення - 11.07.2023 на підставі рахунку-проформи № 2301014735 від 06.07.2023 (з урахуванням незначних коригувань по вазі товару) для підтвердження своїх намірів товариство сплатило на рахунок Продавця суму у розмірі 16 780 євро, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с.26), яке було подано разом з іншими документами при митному оформленні, така ціна була сплачена, зокрема, й тому, що до навантаження точна вага товару була не відома. При, цьому в призначенні платежу Позивачем вказано «Передоплата за товар згідно Контракту № 09/06/2023 від 09.06.2023 р.»

При цьому, відсутність у платіжному дорученні посилання на конкретний інвойс не може вважатись «розбіжністю, що впливає на митну вартість», адже товар поставлявся саме за тим контрактом, реквізити якого вірно вказані Позивачем в призначенні платежу, а сам платіж фактично здійснено на умовах попередньої оплати, що відповідає умовам контракту, при цьому конкретна ціна Товару, відповідно до положень п.п. 5.1 Розділу 5 Контракту вказана саме в інвойсі.

Також суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами скаржника на те, що прайс-лист б/н від 03.07.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця, а прайс лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу, з огляду на таке.

Як слідує із документів, поданих до митного оформлення, за Контрактом № 09/06/2023 від 09.06.2023 продавцем товару є саме Boseler Goldschmaus GmbH Co. KG. (Німеччина). Зазначена іноземна компанія в процесі здійснення господарської діяльності закуповує продукцію, відповідно, потім як власник закупленої продукції має право самостійно формувати ціноутворення та експортувати товари іншим суб`єктам господарювання.

Внаслідок цього прайс-лист виданий вищенаведеною компанією Продавцем (експортером), з яким декларант уклав зазначений вище зовнішньоекономічний договір. Тобто, виробник товару є іншим, ніж безпосередній продавець (постачальник) товару, який формує вартість товару самостійно, внаслідок чого і був наданий митниці прайс-лист саме Продавця. Крім того, інформація з прайс-листів не є публічною офертою. Це надає можливість продавати товари за іншими цінами, ніж вказані в прайс-листі. Тобто, для отримувача товару інформація актуальна тільки в тому проміжку часу, до якого дійсний прайс-лист. Інформація з прайс-листа, поданого до митного оформлення актуальна в період з 03.07.2023 по 16.07.2023 року і саме в цей період здійснювалась поставка товару. В той же час, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (комерційний інвойс).

Таким чином, сам лише факт надання прайс-листа, виданого експортером, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Отже, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Також позивач надавав сертифікат якості та міжнародний ветеринарний сертифікат, вагові та вартісні показники у всіх товаросупровідних документах узгоджуються між собою, відомості про відправника та отримувача також кореспондуються між собою, тому не викликають сумнівів.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів, що надані ТОВ «ТЕМФОРТ» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

З огляду на вказане, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Як слідує з оскаржуваного рішення, відповідач визначив митну вартість за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД № UA205140/2023/52399 від 03.07.2023), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду апеляційної інстанції, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації МД № UA205140/2023/52399 від 03.07.2023, рівень митної вартості 1,22 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірних рішень, то суд апеляційної інстанції зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прйишов до обгрунтованого висновку про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Отже, визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000498/2 від 18.07.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 140/418/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін