Постанова

від 12.12.2024 по справі 380/2155/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2155/24 пров. № А/857/12560/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів : Ільчишин Н.В., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Кузаном Р.І. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скіф Інвест до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Скіф Інвест (далі - ТзОВ Скіф Інвест, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400012/2 від 12.01.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000025 від 12.01.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Скіф Інвест у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог ч.21 ст.58 Митного кодексу України (далі - МК України, МКУ). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, який і має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства Бороденко М.С. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 10.01.2023 між компанією Qingdao Dawson Import and Export Co. LTD Китай (Продавець) з однієї сторони та ТзОВ Скіф Інвест Україна (Покупець) з іншої сторони, було укладено Контракт №110 (далі - Контракт), за умовами якого Продавець продає, а Покупець закуповує промислові товари, а також інші товари (які надалі іменуються Товар) в асортименті, кількості і за цінами, що вказані в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного Контракту.

На виконання вимог Контракту, відповідно до рахунку-фактури (iнвойсу) (Commercial invoice) ZDJ1123659 від 08.11.2023 Покупець придбав у Продавця товар загальною вартістю 64392,87 USD (дол.США).

З метою митного оформлення вказаного товару, 12.01.2024 представник позивача подав електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №24UA209140000937U3 на вироби з чорних, недорогоцінних металів.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно п.1 ч.1 ст.57 МК України за основним методом (ціна договору), яка становила 64392,87 Євро.

Одночасно декларантом до митного контролю разом з МД №24UA209140000937U3 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, а саме : Пакувальний лист (Packing list) ZDJ1123659 від 08.11.2023; Рахунок-проформа (Proforma invoice) ZDJ2378874309 від 23.08.2023; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) ZDJ1123659 від 08.11.2023; Коносамент (Bill of lading) XMNLEG2311042 від 13.11.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) UN/0016/T-1 від 05.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) UN/0016/T-2B від 05.01.2024; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) CCPIT480 2304964765 23C3702A21 від 21.11.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару платіжна інструкція в Іноземній валюті від 17.11.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару - повідомлення системи SWIFT MUR: 850033 від 30.08.2023; Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1 від 05.01.2024; №107 від 27.12.2023; №СФ-0000001 від 08.01.2024; СФ-0000002 від 08.01.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідки про транспортні витрати №01/0701 від 07.01.2024; №02/0701 від 07.01.2024; №5/01-1 від 05.01.2024; Контракт; Внутрішні договори (контракти) доручення №2 від 15.11.2017; №250603-23 від 06.03.2023; Договір про надання послуг митного брокера №007/ТБО від 15.07.2020; Договір (контракт) про перевезення №030124-001 від 03.01.2024; Інші некласифіковані документи - лист отримувача №322 від 29.12.2023; опис товару від 12.01.2024; Копія МД країни відправлення №422720230001028673 від 09.11.2023.

Також, декларант просив прийняти рішення на основі поданих документів.

За результатами розгляду ЕМД №24UA209140000937U3 та доданих документів, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400012/2 від 12.01.2024, у якому в графі 33 зазначено наступне : Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин : подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2, 3 ст.53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідно до п.1 ч.4 та ч.2 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, щодо визначення митної вартості товару.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне : надано платіжний документ SWIFT від 30.08.2023. Банківський платіжний документ (SWIFT), який не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою КМУ №216: у Проформі - інвойс відсутня розшифровка підпису особи, яка склала документ; у рахунках на перевезення №СФ-0000002 та СФ-0000001 від 08.01.2024 відсутня розшифровка підпису особи, яка склала документ : у гр.22 CMR відправник внесено реквізити фірми Magazyn Universalny. Документи, що висвітлюють договірні відносини із зазначеним підприємством відсутнім : до митного оформлення надано договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування між ТзОВ Транс-Лайн ЛТД тa ТзОВ З-Транс, відповідно п.2.1 вантажі для перевезень надаються на підставі Заявок, що є невід`ємною частиною Договору. Заявки до митного оформлення не надано:-відповідно до Incoterms 2020 термін FOB (Франко борт (... назва порту відвантаження)) за яким, відповідно до ч.10 ст.58 МКУ, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України: - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів. пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються, наступні документи : рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг не містять відомостей щодо таких складових, як : обробку оцінюваних товарів (навантаження, розвантаження, митні формальності в країні експорту, тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень ч.21 ст.58 МКУ; договір про транспортно-експедиційне обслуговування між ТзОВ Скіф Інвест та фірмами перевізниками до митного оформлення не надано.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до ч.3-4 ст.53 МКУ, митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів : якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а саме договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, необхідно (за наявності) такі додаткові документи : каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом на вимогу надіслано платіжні інструкції, прайс-лист, заявка 001 до договору 250603-23 від 06.03.2023. Замовник : ТзОВ Скіф-Інвест. Заявка №106 із роз шифровкою ТЕО; відповідь на вимогу про неможливість надання інших документів.

Надані документа не усувають та не роз`яснюють наявні розбіжності.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені розбіжності у поданих документах відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості товару. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД№: UA 100060/2024/200176 від 03.01.24, 1.99 дол. США за кг; UA209140/2023/34752 від 14.12.23, 2,50 дол. США за кг; UA209140/2023/34752 від 14.12.23 4,07 дол. США за кг.

Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

Вважаючи оспорювані рішення митного органу протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, Контракт містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки, рахунок-проформа (Proforma invoice) ZDJ2378874309 від 23.08.2023 та Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) ZDJ1123659 від 08.11.2023 визначають вартість товару 64392,87 USD.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МКУ).

Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товарів митному органу подано такі документи : Пакувальний лист (Packing list) ZDJ1123659 від 08.11.2023; Рахунок-проформа (Proforma invoice) ZDJ2378874309 від 23.08.2023; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) ZDJ1123659 від 08.11.2023; Коносамент (Bill of lading) XMNLEG2311042 від 13.11.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) UN/0016/T-1 від 05.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) UN/0016/T-2B від 05.01.2024; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) CCPIT480 2304964765 23C3702A21 від 21.11.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару платіжна інструкція в Іноземній валюті від 17.11.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару - повідомлення системи SWIFT MUR: 850033 від 30.08.2023; Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1 від 05.01.2024; №107 від 27.12.2023; №СФ-0000001 від 08.01.2024; СФ-0000002 від 08.01.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідки про транспортні витрати №01/0701 від 07.01.2024; №02/0701 від 07.01.2024; №5/01-1 від 05.01.2024; Контракт; Внутрішні договори (контракти) доручення №2 від 15.11.2017; №250603-23 від 06.03.2023; Договір про надання послуг митного брокера №007/ТБО від 15.07.2020; Договір (контракт) про перевезення №030124-001 від 03.01.2024; Інші некласифіковані документи - лист отримувача №322 від 29.12.2023; опис товару від 12.01.2024; Копія МД країни відправлення №422720230001028673 від 09.11.2023.

Згідно ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі № 1.380.2019.001625.

Колегія суддів зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 по справі №804/6243/14, від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 по справі №380/842/20.

Верховний суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Частинами 4-5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів зазначає, що в оспорюваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.

Вказані розбіжності, на думку колегії суддів, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

При цьому, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) разом із МД подано документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України.

На думку колегії суддів, подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню

Як видно з матеріалів справи, декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так, Контракт містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки, рахунок-проформа (Proforma invoice) ZDJ2378874309 від 23.08.2023 та рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) ZDJ1123659 від 08.11.2023 визначають вартість товару 64392,87 USD.

Крім того, позивачем було надано копію МД країни відправлення №422720230001028673 від 09.11.2023.

Разом з тим, ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно ч.2 ст.53 МКУ є документом, який підтверджує митну вартість товару

Щодо тверджень відповідача про відсутність у платіжній інструкції в іноземній валюті обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених постановою Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008, то суд першої інстанції вірно зазначив, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT.

Колегія суддів звертає увагу, що поданій платіжній інструкції наявні усі обов`язкові реквізити, а тому твердження митного органу про невідповідність наданої платіжної інструкції Постанові № 216 є безпідставним.

Крім того, у платіжній інструкції містяться посилання на контракт та інвойс. Також, у Рахунку-проформі (Proforma invoice) ZDJ2378874309 від 23.08.2023 та рахунку-фактурі (iнвойс) (Commercial invoice) ZDJ1123659 від 08.11.2023 наявні підписи сторін. Зокрема, у проформі-інвойс №ZDJ2378874309 від 23.08.2023 у графі Продавець проставлено печатку підприємства QINGDAO DAWSON IMPORT AND EXPORT та підпис, у графі Покупець - печатку підприємства ТзОВ Скіф Інвест та підпис, які відповідають підписам, якими було скріплено наданий з митним оформленням Контракт, в якому в свою чергу згідно з абзацом першим наведена розшифровка його підписантів, а саме : Компанія Qingdao Dawson Import and Export Co. LTD КИТАЙ Китай, в особі генерального менеджера JANET ZHAO, що діє на підставі Статуту, що іменується надалі Продавець з однієї сторони та ТзОВ Скіф Інвест Україна, в особі директора Рудич В.В., що діє на підставі Статуту, що іменується надалі Покупець, з іншої сторони, уклали цей Контракт про наступне:….

Відтак, надана до митного органу проформа інвойсу скріплена печатками підприємств, що дає можливість ідентифікувати, що відповідний документ підписано саме сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Суд першої інстанції вірно врахував, що у наданих з митним оформленням рахунках на перевезення №СФ-0000002 та №СФ-0000001 від 08.01.2024 у графі Виписав (ла) проставлено печатку експедитора (ТзОВ ТРАНС ЛАЙН ЛТД) та підпис, які відповідають тим, що відображені у Договорі про надання транспортно-експедиційних послуг №250603-23 від 06.03.2023.

З приводу посилання митного на те, що у гр. 22 СМR відправник внесено реквізити фірми Magazyn Universalny та документи, що висвітлюють договірні відносини із зазначеним підприємством відсутні, то вказані недоліки не впливають на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товарів, яка підтверджується також й іншими поданими документами.

Посилання митного органу на те, що в автотранспортній накладній у графах 22 внесено реквізити фірми Magazyn Universalny суд до уваги не приймає та зазначає, що такі відомості в CMR не спростовують задекларованої митної вартості товару з урахуванням поданих позивачем документів.

При цьому, відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч.9 ст.43 МКУ), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (ч.2 ст.191 МКУ), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч.2 ст.221 МКУ). Проте, приписами МКУ не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

На думку колегії суддів, окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

При цьому, відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору.

Крім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції, в ЕМД міститься посилання на рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) ZDJ1123659 від 08.11.2023, який було долучено під час митного оформлення. Цей інвойс №ZDJ1123659 виданий до контракту №110 від 10.01.2023.

Вказана сума в Контракті збігається із сумою, зазначено в інвойсі №110 від 10.01.2023.

Щодо відсутності заявки на перевезення, то така заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Числові значення вартості транспортних послуг, включених до складових митної вартості, було підтверджено доданими до митних декларацій рахунками-фактурами та довідками.

МК України не визначено виключного переліку доказів, які можуть підтверджувати витрати на перевезення товару. Тому, на думку суду, допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, які містять інформацію про вартість послуг перевізника та/або експедитора. Такими документами можуть бути, зокрема довідки про вартість транспортних витрат, рахунки на оплату вартості транспортування оцінюваного товару, платіжні документи, тощо.

З приводу зауважень митного органу про те, що договір про транспортно-експедиційне обслуговування між ТзОВ Скіф Інвест та фірмами перевізниками до митного оформлення не надано, то суд вірно зазначив, що при внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ "m". Із змісту графи 44 МД №24UA209140001051U6 від 12.01.2024, зазначені за кодом 4202 та містять символ "m" договір №2 від 15.11.17 (укладений декларантом з ТзОВ МД ТРАНС) та договір №250603-23 від 06.03.2023 (укладений декларантом з ТзОВ ТРАНС ЛАЙН ЛТД), відповідно такі надавались позивачем в попередній звітності.

Крім того, у вимозі митного органу не зазначено про необхідність надання конкретних документів, які б підтверджували митну вартість, а випуск товарів 12.01.2024 проведено митним органом без надання таких.

Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями.

Колегія суддів зазначає, що вимога митного органу про надання додаткових документів, перелік яких визначено у ч.3 ст.53 МК України, про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про всі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари за умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

Колегія зазначає, що надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартостіразом із МД та додатково на вимогу митного органу документи є достатніми та вони підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

На думку колегії суддів, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення та додатково наданими документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та інших витрат покупця, ознаки підробки.

У даній справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. МД країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З огляду на документальне підтвердження вартості придбання оцінюваного товару колегія суддів критично оцінює дії відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати.

Відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

На думку колегії суддів, надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність однієї лише вказівки митного органу на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Між тим, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.

Колегія суддів також зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МКУ.

При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (див.постанова Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22).

Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення, у зв`язку з чим останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року по справі №380/2155/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Н. В. Ільчишин С. П. Нос