Постанова

від 06.12.2007 по справі 28/345а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/345А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

06.12.07                                                                                           Справа№ 28/345А

15 год 10 хв     

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватсервіспостач”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у  Галицькому районі м. Львова, м.  Львів

про визнання нечинними  податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 25.07.2006 року №0002532321/0 та №0002542321/0, від 25.09.2006 року №0002532321/1 та №0002542321/1, від 04.12.2006 року №0002532321/2 та №0002542321/2, від 23.01.2007 року №0002532321/3 та №0002542321/3

              Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Брик І.С.

м.Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Кузнєцов Ю.А. - адвокат   

Від відповідача: не з”явився   

          Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Приватсервіспостач” до Державної податкової інспекції у  Галицькому районі м. Львова  про визнання нечинними  податкових повідомлень-рішень ДПІ  у  Галицькому районі м. Львова від 25.07.2007 року: №0002532321/0 та №0002542331/0.

          Позивач листом  від 19.11.2007 року №283 уточнив  позовні вимоги, просить визнати нечинними  податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 25.07.2006 року: №0002532321/0 та №0002542321/0.

Заявою про  зміну  позовних вимог по справі від 22.11.2007 року №284 (вх. №25395 від 22.11.2007 року) позивач змінив позовні вимоги, просить визнати нечинними  податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 25.07.2006 року №0002532321/0 та №0002542321/0, від 25.09.2006 року №0002532321/1 та №0002542321/1, від 04.12.2006 року №0002532321/2 та №0002542321/2, від 23.01.2007 року №0002532321/3 та №0002542321/3. Копію даної заяви та доданих до неї документів суд в порядку ч.5 ст.107 КАС України надіслав відповідачу 23.11.2007 року із супровідним листом від 23.11.2007 року.

           В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві (з урахуванням заяв про уточнення та зміну позовних вимог), позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 25.07.2006 року №0002532321/0 та №0002542321/0, від 25.09.2006 року №0002532321/1 та №0002542321/1, від 04.12.2006 року №0002532321/2 та №0002542321/2, від 23.01.2007 року №0002532321/3 та №0002542321/3, свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Працівниками ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ „Приватсервіспостач” з питань правових відносин з ТзОВ “Антрацид” за період з 01.01.2005 року по  31.12.2005 року та  виїзну позапланову перевірку ТзОВ „Приватсервіспостач” з питань правових відносин з ТзОВ “Авангард” за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року. В Актах вищезазначених перевірок зазначено, що вищенаведені контрагенти позивача є нібито фіктивними підприємствами, а надані ними податкові накладні є недійсними, а тому позивач не мав права відносити  зазначені в податкових  деклараціях по ПДВ суми ПДВ до податкового кредиту. Проте з такими висновками податкового органу позивач не погоджується, та зазначає, що  контрагенти ТзОВ „Приватсервіспостач” -  ТзОВ “Антрацид” та ТзОВ “Авангард” були дієздатними  контрагентами та належним чином були зареєстровані,  а отже податкові накладні  були виписані  належним чином зареєстрованими  платниками ПДВ та не містять жодних порушень  порядку їх заповнення. На підтвердження вищезазначеного позивач наводить  постанови господарського суду Львівської  області від 17.11.2006 року №5/1619-3/123 А, від 16.07.2007 року №5/1057-3/154 А, якими в задоволенні позовів ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсними  господарських зобов”язань між ТзОВ „Приватсервіспостач” та ТзОВ “Антрацид”, між ТзОВ „Приватсервіспостач” та ТзОВ “Авангард” відмовлено повністю (залишені без змін  ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2007 року). Цими рішеннями, зокрема, встановлено факт виконання господарських зобов”язань, сплати позивачем коштів за ними та сум ПДВ в ціні товару вищезазначеним підприємствам. Відповідно до  п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до  п. 1.7 ст. 1 Закону - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Відповідач в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання(повідомлення про вручення ухвали наявне в матеріалах справи).  В направлених суду запереченні та доповненні до  заперечення на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, просить в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що постановою господарського суду Львівської області у справі № 13/278 А задоволено позовні вимоги ДПІ у м.Львові до ТзОВ „Приватсервіспостач” про стягнення до бюджету коштів в розмірі 129428,58 грн, у ній суд дав оцінку порушенням, викладеним в Актах перевірки та спірних податкових повідомленнях-рішеннях. Також зазначає, що позивачем пропущено річний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений у ст.99 КАС України, що є підставою для відмови в задоволенні позову  в порядку ст.100 КАС України, оскільки на цьому наполягає відповідач у справі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова.

Враховуючи той факт, що судові засідання 20.11.2007 року та 06.12.2007 року відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача в порядку ч.4 ст. 128 КАС України на основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акти перевірок, податкові повідомлення-рішення, постанови, ухвали, рішення про результати розгляду скарг та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ „Приватсервіспостач” з питань правових відносин з ТзОВ “Антрацид” за період з 01.01.2005 року по  31.12.2005 року. Перевіркою встановлено порушення  п.п 7.2.1, п.п 7.2 3, п.п 7.2.4  п. 7.2, п.п 7.4.1 п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) - ТзОВ „Приватсервіспостач” завищено  податковий кредит за перевірений період на загальну суму 45250,00 грн. За результатами перевірки складено Акт перевірки від  13.07.2006 року №520/23-024/22337160.  

На підставі  Акту перевірки від 13.07.2006 року №520/23-024/22337160 ДПІ у Галицькому районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2006 року №0002532321/0, яким ТзОВ „Приватсервіспостач” визначено суму податкового зобов”язання  з податку на додану вартість в сумі 67875 грн (в т.ч. 45250 грн –основного платежу, 22625 грн –штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами адміністративного оскарження податковим органом були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 25.09.2006 року №0002532321/1, від 04.12.2006 року №0002532321/2 та від 23.01.2007 року №0002532321/3, за змістом ідентичні первинному, а скарги позивача залишено без задоволення.

Також працівниками ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ „Приватсервіспостач” з питань правових відносин з ТзОВ “Авангард” за період з 01.01.2005 року по  31.12.2005 року. Перевіркою встановлено порушення  п.п 7.2.1, п.п 7.2 3, п.п 7.2.4  п. 7.2, п.п 7.4.1 п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) - ТзОВ „Приватсервіспостач” завищено  податковий кредит за перевірений період на загальну суму 40820,00 грн. За результатами перевірки складено Акт перевірки від  13.07.2006 року №521/23-024/22337160.     

На підставі  Акту перевірки від  13.07.2006 року №521/23-024/22337160 ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2006 року №0002542321/0, яким ТзОВ „Приватсервіспостач” визначено суму податкового зобов”язання  з податку на додану вартість в сумі 61230 грн (в т.ч. 40820 грн –основного платежу, 20410 грн –штрафної (фінансової санкції)).

За результатами адміністративного оскарження податковим органом були винесені нові податкові повідомлення-рішення від 25.09.2006 року №0002542321/1, від 04.12.2006 року №0002542321/2 та від 23.01.2007 року №0002542321/3, за змістом ідентичні первинному, а скарги позивача залишено без задоволення.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Відповідно до  п. 1.7 ст. 1 Закону - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.  

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

           Відповідно до  п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із Актів перевірок, позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в січні-квітні 2005 року та червні-вересні 2005 року були надані податкові накладні відповідно ТзОВ “Антрацид” та ТзОВ “Авангард”, в Актах перевірки відсутні зауваження до змісту цих податкових накладних. Також матеріалами справи підтверджено факт здіснення позивачем (ТзОВ „Приватсервіспостач”) оплати грошовими коштами податку на додану вартість на адресу контрагентів-постачальників ТзОВ “Антрацид” та ТзОВ “Авангард” в складі вартості товарів(послуг) у відповідні періоди.

Так, як вбачається із Акту перевірки  від 13.07.2006 року №520/23-024/22337160, протягом січня-квітня 2005 року ТзОВ “Антрацид”  поставлено товари ТзОВ “Приватсервіспостач”, про що виписано податкові накладні за період з  20.01.2005 року по 01.04.2005 року в кількості 15-ти штук на  загальну суму 271500,00 грн.,  в т.ч. ПДВ 45250,00 грн.  Розрахунок за отриману  ТзОВ “Антрацид” продукцію здійснювався у безготівковій формі платіжними дорученнями  за період з  02.02.2005 року по  01.04.2005 року в кількості 18 штук  на  загальну суму 271500,00 грн.,  в т.ч. ПДВ 45250,00 грн. Постановою господарського суду Львівської  області   від 16.07.2007 року №5/1057-3/154 А, залишеною  без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від  02.10.2007 року (які набрали законної сили), підтверджено, що позивач мав взаємовідносини з ТзОВ “Антрацид”, яке станом на дату здійснення відповідних операцій було в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Також, як вбачається із Акту перевірки  від  13.07.2006 року №521/23-024/22337160, протягом червня-вересня 2005 року ТзОВ “Авангард” поставлено товари ТзОВ “Приватсервіспостач”, про що виписано податкові накладні за період з  24.06.2005 року по 05.09.2005 року в кількості 18-ти штук на  загальну суму 244920,00 грн.,  в т.ч. ПДВ 40820,00 грн.  Розрахунок за отриману  ТзОВ “Авангард” продукцію здійснювався  у безготівковій формі  платіжними дорученнями  за період з  22.07.2005 року по  19.09.2005 року в кількості 13 штук  на  загальну суму 244920,00 грн.,  в т.ч. ПДВ 40820,00 грн. Постановою господарського  суду Львівської  області   від 17.11.2006 року №5/1619-3/123 А, залишеною  без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від  13.03.2007 року (які набрали законної сили), підтверджено, що позивач мав взаємовідносини з ТзОВ “Авангард”, яке станом на дату здійснення відповідних операцій було в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.1.3 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. В даному випадку позивач (ТзОВ „Приватсервіспостач”) є покупцем товару (послуг), а платниками податку є його контрагенти (в даному випадку - ТзОВ “Антрацид” та ТзОВ “Авангард”), а відтак саме на них Законом покладено обов'язок з утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого покупцем (позивачем), і він несе відповідальність за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»). Чинне податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість»не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету.      

Слід також додати, що в даній ситуації позивачем не заявлялися сплачені суми ПДВ до бюджетного відшкодування, вони лише були включені позивачем до податкового кредиту(про що свідчить форма спірних податкових повідомлень-рішень).

Таким чином, податковий орган безпідставно визначив позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми основного платежу по ПДВ та штрафних(фінансових) санкцій.

Безпідставним є посилання відповідача на постанову господарського суду Львівської області у справі № 13/278 А (якою задоволено позовні вимоги ДПІ у м.Львові до ТзОВ „Приватсервіспостач” про стягнення до бюджету коштів в розмірі 129428,58 грн), оскільки справа про стягнення заборгованості перед бюджетом є похідною від справи про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виникла така заборгованість.  

Також безпідставним є посилання відповідача на те, що позивачем пропущено річний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений у ст.99 КАС України, що є підставою для відмови в задоволенні позову  в порядку ст.100 КАС України.  Так, відповідно до частини 4 ст.99 КАС України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Первинні податкові повідомлення рішення №0002532321/0 та №0002542321/0 були прийняті ДПІ у Галицькому районі м. Львова 25.07.2006 року, і ТзОВ „Приватсервіспостач” оскаржував ці податкові повідомлення-рішення до ДПІ у Галицькому районі м.Львова, ДПІ у м.Львові та ДПА у Львівській області в порядку, встановленому п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України   “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), у зв'язку із чим податкові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями вважалися неузгодженими, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону. Останнє рішення за скаргами ТзОВ „Приватсервіспостач” було прийнято ДПА у Львівській області 23.01.2007 року за № 1090/10/25-005/70, і з метою доведення до позивача граничного строку сплати податкового зобов'язання йому було надіслано податкові повідомлення-рішення від 23.01.2007 року №0002532321/3 та №0002542321/3. Період часу між 23.01.2007 року(датою рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду скарги позивача) та 22.10.2007 року(датою подачі до господарського суду Львівської області позовної заяви) є меншим від одного року, а тому ТзОВ „Приватсервіспостач”, з врахуванням положень частини 4 ст.99 КАС України, не пропустило строк звернення до адміністративного суду, який встановлений у частині 1 ст.99 КАС України.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, стягнути з відповідача кошти. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними  податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 25.07.2006 року №0002532321/0 та №0002542321/0, від 25.09.2006 року №0002532321/1 та №0002542321/1, від 04.12.2006 року №0002532321/2 та №0002542321/2, від 23.01.2007 року №0002532321/3 та №0002542321/3, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати в сумі 3 грн 40 коп судового збору  присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,72,86, 87, 94, 98, 99, 128, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити повністю.

2.          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 25.07.2006 року №0002532321/0 та №0002542321/0, від 25.09.2006 року №0002532321/1 та №0002542321/1, від 04.12.2006 року №0002532321/2 та №0002542321/2, від 23.01.2007 року №0002532321/3 та №0002542321/3.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватсервіспостач” (79000, м.Львів, вул. Томашівського, 8/9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22337160) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

      Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя