Ухвала

від 11.12.2024 по справі 420/1888/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 420/1888/24

адміністративне провадження № К/990/47123/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС В Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 2 січня 2024 року №56/15-32-07-02 про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ за вересень 2023 року на 289 051,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності оформлення витрат палива Позивачем та обґрунтованого формування податкових наслідків таких операцій.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» задоволено частково, стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 7000 грн.

Цей висновок щодо розміру стягненої суми витрат на правничу допомогу обумовлений тим, що справа відноситься до справ незначної складності та не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року залишені без змін.

6 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС В Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким справу направити на новий судовий розгляд. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 18 листопада 2024 року та від 2 грудня 2024 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначав про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року в частині щодо рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року відповідно до пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання з цих підстав.

Надаючи оцінку дотриманню процесуальних вимог при оформленні втретє поданої касаційної скарги суд звертає увагу на таке.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Оскаржуючи додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та прийняту за наслідками його апеляційного перегляду постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, скаржник вказує на неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №813/4989/17, від 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15, від 7 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, що передбачено пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Проте податковий орган належним чином не обґрунтував вказану підставу касаційного оскарження.

Суд звертає увагу скаржника, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У касаційній скарзі Головне управління ДПС В Одеській області здебільшого висловлює незгоду із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наданих позивачем доказів під час перевірки відповідності заявленої суми критеріям співмірності. Наводячи в касаційній скарзі цитати з деяких постанов Верховного Суду, які до того ж не пов`язані з визначенням сторонами договору щодо суми гонорару адвоката, контролюючий орган конкретно не зазначає, який саме висновок судів попередніх інстанцій таким суперечить. Не містить касаційна скарга і обґрунтування незастосовності висновків Верховного Суду, якими керувався суд апеляційної інстанції, або ж обґрунтування неправильності їх застосування.

Посилаючись у касаційній скарзі на те, що така сума судових витрат є завищеною, скаржник не зазначає, який саме розмір витрат, на його думку, був би співмірним із предметом розгляду у цій справі, та виходячи з якого розрахунку.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України, що стосується суті позовних вимог, встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст та обґрунтування подібним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпунктів 1.4, 2.1.1 та 2.1.2 Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» від 1 березня 2023 року №1а «Про затвердження норм витрат дизельного палива на автомобільному транспорті», який кореспондується з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10 лютого 1998 року №43, а саме щодо відображення показників в звітності. Однак, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.

Саме лише посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

При цьому скаржник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України стверджує фактично про недослідження вцілому доказів і не наводить конкретного поданого ним клопотання, що не вирішили (відхилили) суди.

У поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).

Стверджуючи про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо висновків про формування витрат палива контролюючий орган виклав обставини справи, процитував висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС В Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська