Постанова

від 11.12.2024 по справі 808/451/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 808/451/18

касаційне провадження № К/9901/12878/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 (суддя Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 (головуючий суддя - Божко Л.А., судді - Дурасова Ю.В., Суховаров А.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - Товариство) до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Офісу, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2018 № 0000584707 і № 0000594707.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 02.01.2018 № 1/28-10-47-07/01056273, на підставі висновків якої контролюючим органом були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані усі належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання товару (робіт, послуг) у ТОВ «НВФ «Промкомплект», ТОВ «Трейд хомус», ТОВ «Укр лак», ПП «Промметалресурс», ТОВ «Днепромметал», ТОВ «Теплоімпорт», які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товари (роботи, послуги) були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності, з огляду на види діяльності, які здійснює Товариство, тоді як висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 05.11.2018, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 24.01.2018 № 0000584707 і № 0000594707.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «НВФ «Промкомплект», ТОВ «Трейд хомус», ТОВ «Укр лак», ПП «Промметалресурс», ТОВ «Днепромметал», ТОВ «Теплоімпорт» були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку, операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок Офісу про нереальність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими належними та допустимими доказами.

Офіс оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 06.06.2019 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до постановлення рішень, які суперечать вимогам закону. Зокрема, скаржник вказує на те, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) контрагентами позивача, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, деякі з контрагентів позивача у ланцюгу постачання мали господарські відносини із суб`єктами господарювання, які фігурують у кримінальних провадженнях як такі, що мають ознаки фіктивності. Решта доводів контролюючого органу зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.12.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.12.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Офіс провів позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності відображення в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, грудень 2015 року, січень-березень, грудень 2016 року, січень, серпень 2017 року господарських операцій з ТОВ «НВФ Промкомлект» за грудень 2015 року, ТОВ «Трейд хомус» за січень - лютий 2016 року, ТОВ «Укр лак» за серпень 2017 року, ПП «Промметалресурс» за грудень 2014 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, ТОВ «Днепрометал» за березень 2016 року, ТОВ «Теплоімпорт» за грудень 2016 року, результати якої оформлені актом від 02.01.2018 №1/28-10-47-07/01056273, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, за період, який перевірявся, на 360976,00 грн., в тому числі: грудень 2014 року - 75051 грн., грудень 2015 року - 132725,00 грн., лютий 2016 року - 81259,00 грн., грудень 2016 року - 8333,00 грн., серпень 2017 року - 63608,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації) за березень 2016 року на 39385,00 грн. та за січень 2017 року на 58567,00 грн.

Листом Офісу від 19.01.2018 №2402/10/28-10-47-07 заперечення позивача на акт перевірки були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Офіс прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.01.2017: №0000594707, яким зменшено Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 97952,00 грн. (у тому числі: за березень 2016 року на 39385,00 грн. та за січень 2017 року на 58567,00 грн); №0000584707, яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 360976,00 грн. - за основним платежем та на 180488,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в підпункті 1.2 пункту 1, підпункті 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення), за змістом якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.15, 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та які відповідають вимогам чинного законодавства .

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у періоді, який перевірявся, Товариство мало господарські правовідносини з ТОВ «Трейд хомус» (попередня назва ТОВ «РУД ТРЕЙД»), господарські відносини між позивачем та вказаним контрагентом відбувалися без укладання письмового договору.

Товариство у січні - лютому 2016 року придбавало у ТОВ «Трейд хомус» (ТОВ «РУД ТРЕЙД») товар (патрони ПРОФОКС - 40, Електроплитки ЕПЧ1), постачання товару на загальну суму ПДВ 9476,40 грн. відбувалося на підставі видаткових накладних, податкових накладних від 06.12.2016 №20, від 20.01.2016 №102, від 21.01.2016 №112, від 22.01.2016 №114, від 26.01.2016 №135, від 27.01.2016 №144, від 28.01.2016 №155, від 29.01.2016 №158, від 01.02.2016 №1, від 03.02.2016 №21, від 03.02.2016 №22, від 04.02.2016 №31, рахунків, платіжних доручень. Перевезення товару здійснювалось ТОВ «Нова пошта».

Згідно з актом перевірки, всі податкові накладні по операціях, які перевірялися, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними позивачем було включено до податкового кредиту січня, лютого 2016 та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень, лютий 2016 року. Відповідно до даних АІС «Підсистема співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту» розбіжність між сумою податкового кредиту Товариства та податковими зобов`язаннями ТОВ «Трейд хомус» (ТОВ «РУД ТРЕЙД») за перевірений період відсутня.

На підтвердження отримання товару та зміни активів Товариством також було подано до перевірки прибуткові ордери, картки складського обліку, вимоги на відпуск у виробництво, акти виконаних робіт, відомості до рахунку 6310, норми витрат матеріалів, документи щодо якості товару, баланс та звіт про фінансові результати.

При цьому, підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям з вказаним контрагентом за січень-лютий 2016 року на суму ПДВ 9476,40 грн. контролюючий орган вказав податкову інформацію, а саме Офіс зазначив, що відбувся розрив ланцюга постачання, а саме: «Аналіз зареєстрованих податкових накладних свідчить про документальне оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто, фактично відбувся «розрив» ланцюга постачання, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів та формування податкового кредиту за рахунок «підміни» товару».

Також Товариство мало господарські взаємовідносини з ТОВ «НВФ «Промкомплект». Письмові договори між підприємствами не укладалися.

Зокрема, Товариство придбавало протягом грудня 2015 року у ТОВ «НВФ «Промкомплект» товар (електрощітки) на підставі видаткових накладних, податкових накладних від 14.12.2015 №29, від 25.12.2015 №46, рахунків, платіжних доручень, перевезення товару здійснювалось ТОВ «Нова пошта». В акті перевірки зазначено, що всі податкові накладні зареєстровані в ЄРПН. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту грудня 2015 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року. Відповідно до даних АІС «Підсистема співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту» розбіжність між сумою податкового кредиту Товариства та податковими зобов`язаннями ТОВ «НВФ «Промкомплект» за перевірений період відсутня.

Товариством на підтвердження отримання товару та зміни активів було надано прибуткові ордери, картки складського обліку товару, реєстри вимог та вимоги на відпуск у виробництво вказаного товару, акти прийому-передачі виконаних робіт за січень, лютий 2016 року, підписаних з регіональними філіями ПАТ «Укрзалізниця».

В свою чергу, контролюючим органом зроблений висновок, що взаємовідносини між цими суб`єктами господарювання не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму ПДВ 34700,40 грн. Посилаючись на податкову інформацію, відповідач зазначив в вкті перевірки, що відбувся розрив ланцюга постачання товару від ТОВ «Євро спецроект» в адресу ТОВ «НВФ Промкомплект».

Товариство мало господарські відносини з ПП «Промметаллресурс» на підставі договорів поставки комплектуючих: №140359 від 30.09.2014, №140471 від 05.12.2014, №140332 від 17.09.2014, №140304 від 21.08.2014, №150216 від 15.09.2015, №150366 від 10.12.2015, №150381 від 22.12.2015, №15384 від 23.12.2015.

В ході виконання вказаних договорів протягом грудня 2014 року, грудня 2015 року, січня 2016 року ПП «Промметаллресурс» складено на адресу податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН.

Поставка товару (електрощіток) відбувалась на підставі видаткових накладних, податкових накладних, рахунків, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, перевезення здійснювалось автотранспортним підприємством Дашенко А.Б. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту грудня 2014, грудня 2015, січня 2016 та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014, за грудень 2015, січень 2016 року. Відповідно до даних АІС «Підсистема співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту» розбіжність між сумою податкового кредиту Товариства та податковими зобов`язаннями ПП «Промметаллресурс» за перевірений період відсутня.

Товариством на підтвердження отримання товару та зміни активів позивача було надано прибуткові ордери, картки складського обліку товару, реєстри вимог та вимоги на відпуск у виробництво вказаного товару, акти прийому-передачі виконаних робіт за січень, лютий 2016 року.

В свою чергу, контролюючим органом був зроблений висновок, що взаємовідносини між цими суб`єктами господарювання не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасникам цієї господарської операції на суму ПДВ 244859,09 грн. Посилаючись на податкову інформацію, відповідач зазначив у акті перевірки, що відбувся розрив ланцюга постачання товару, а саме від ТОВ «Тітан протекшн», ТОВ «Містрал» , ТОВ «Нотат-плюс», ТОВ «Сінкер», ТОВ «Спецресурс-2015», ТОВ «Данк торг», ТОВ «Альма К» в адресу контрагента позивача - ПП «Промметаллресурс».

Також, Товариство (замовник) мало господарські операції з ТОВ «Дніпропромметал» (постачальник) на підставі укладених договорів поставок №160074 від 01.03.2016, №150060 від 24.04.2015, №150317 від 16.11.2015, №150061 від 24.04.2015, №150112 від 09.06.2015, №150113 від 09.06.2015, №150062 від 24.04.2015, №150103 від 03.06.2015.

В ході виконання договору №160074 від 01.03.2016 позивач придбавав у ТОВ «Дніпропромметал» товар - конденсатор К75-15 у кількості 30 шт. на загальну суму 236311,20 грн., у т.ч. ПДВ 39385,20 грн., про що було складено видаткову накладну №РН-030401 від 04.03.2016, податкову накладну від 04.03.2016 №6 , рахунок №СФ - 0004590 від 04.03.2016, платіжні доручення, товарно-транспортну накладну №096203 від 04.03.2016, перевезення товару здійснювалося автомобільним перевізником ТОВ «Глоттер». Податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту березня 2016 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року. Відповідно до даних АІС «Підсистема співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту» розбіжність між сумою податкового кредиту Товариства та податковими зобов`язаннями ТОВ «Дніпропромметал» за перевірений період відсутня.

Позивачем також були надані до перевірки прибуткові ордери, картки складського обліку товару, вимоги на відпуск матеріалів у виробництво.

В свою чергу, контролюючим органом був зроблений висновок, що взаємовідносини між цими суб`єктами господарювання не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасникам цієї господарської операції у березні 2016 року на суму ПДВ 39385,20 грн. Посилаючись на податкову інформацію, відповідач зазначив у акті перевірки, що відбувся розрив ланцюга постачання товару від ТОВ «ВАРУНА ТОРГ», ТОВ «Альфаукрспецторг» в адресу контрагента позивача - ТОВ «Дніпропромметал».

Товариство мало взаємовідносини з ТОВ «УКР ЛАК» на підставі договорів поставки №170142 від 21.07.2017, №170143 від 12.07.2017.

Так, на підставі договору поставки №170142 від 21.07.2017 ТОВ «УКР ЛАК» (постачальник) реалізувало на адресу Товариства (замовник) товар згідно до специфікації №1 комплектуючі в асортименті (клапани, циліндри, насоси та інш.) на загальну суму 381648,00 грн., в т.ч. ПДВ 63608,00 грн., про що ТОВ «УКР ЛАК» складено податкову накладну №3 від 02.08.2017, видаткову накладну №4 від 02.08.2017, рахунок на оплату №3 від 02.08.2017. Перевезення товару відбувалось автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортною накладною №3 від 02.08.2017.

На підтвердження придбання вказаного товару позивачем також було надано прибутковий ордер, картки складського обліку матеріалів, вимоги на відпуск у виробництво, сертифікат якості, розрахунок проведено на підставі платіжних доручень, акти прийому-передачі виконаних робіт за листопад, грудень 2017 року, підписаних з регіональними філіями ПАТ «Укрзалізниця».

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту серпня 2017 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року. Відповідно до даних АІС «Підсистема співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту» розбіжність між сумою податкового кредиту Товариства та податковими зобов`язаннями ТОВ «УКР ЛАК» за перевірений період відсутня.

В свою чергу, контролюючим органом зроблений висновок, що взаємовідносини між цими суб`єктами господарювання не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасникам цієї господарської операції у серпні 2017 року на суму ПДВ 63608 грн. Посилаючись податкову інформацію, відповідач зазначив у акті перевірки, що відбувся розрив наступного ланцюга постачання від ТОВ «ЛЕРДЕН», ТОВ «СТАНКОРЕМОНТ ЛТД» в адресу контрагента позивача - ТОВ «УКР ЛАК».

Товариство мало взаємовідносини з ТОВ «ТЕПЛОІМПОРТ» на підставі договору підряду №8 від 25.07.2016, предметом якого є ремонт їдальні інв.№310001 (ремонт системи водовідводу і відмостки будівлі їдальні Товариства по вул. Залізничній,2 у м. Запоріжжя), та договору підряду №9 від 25.07.2016, предметом якого є ремонт їдальні інв.№310001 (ремонт фасаду будівлі їдальні Товариства по вул. Залізничній, 2 у м. Запоріжжя).

На підтвердження виконаних робіт позивачем було надано акти виконаних робіт, податкові накладні (від 14.12.2016 №1, від 28.12.2016 №5, від 30.12.2016 №6,7), платіжні доручення, довідки про вартість виконаних робіт, журнали - ордери та відомості по рахунку №613 та фотографії об`єкта.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними було включено до податкового кредиту серпня 2017 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року. Відповідно до даних АІС «Підсистема співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту» розбіжність між сумою податкового кредиту Товариства та податковими зобов`язаннями ТОВ «ТЕПЛОІМПОРТ» за перевірений період відсутня.

Проте, контролюючим органом зроблений висновок, що взаємовідносини між цими суб`єктами господарювання не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасниками цієї господарської операції у грудні 2016 року на суму ПДВ 66900,03 грн. Посилаючись на податкову інформацію, відповідач зазначив у акті перевірки, що контрагент не міг виконати роботи, які зазначені в податкових накладних, оскільки згідно даних АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ТЕПЛОІМПОРТ» встановлено придбання протягом грудня 2016 року аналогічних робіт з ремонту реалізованих в адресу Товариства у ТОВ «Террапродукт», однак ТОВ «Террапродукт» з моменту реєстрації здійснювало придбання лише четвертини задньої курчат-бройлерів, м`ясо бройлера, шия, шлунки, лапи та інш.

Так, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що надані позивачем первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані належним чином зареєстрованими на час вчинення угоди юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність Товариства є дефектними або підробленими та містять неправдиву, недостовірну інформацію перевіряючими в акті перевірки не наведено.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи за формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. А вищезазначені господарські операції призвели до істотних змін у структурі активів і зобов`язань позивача.

Крім того, суди встановили, що усі зазначені контрагенти позивача були належним чином зареєстровані в органах державної податкової служби, не мали заборгованості перед бюджетом та фондами, про що свідчать відповідні довідки органів податкової служби, місцезнаходження усіх контрагентів позивача підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суди попередніх інстанцій виходили з того, що процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Також, суди встановили, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі №820/4027/18, яке набрало законної сили, були задоволені позовні вимоги ТОВ «НВФ Промкомплект» до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2018 №00000151405, №00000161405. У вказаному рішенні судом зроблений висновок про реальність господарських операцій між ТОВ «НВФ Промкомплект» та ТОВ «Євро спецроект» на підставі договору поставки від 30.11.2015, що спростовує доводи контролюючого органу про розрив ланцюга постачання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування), та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України , згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками безтоварних або фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, у тому числі й у ланцюгу постачання, не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Таким чином, доводи Офісу, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова