Постанова

від 12.12.2024 по справі 380/14352/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 380/14352/22

адміністративне провадження № К/990/22818/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Смоковича М.І., Соколова В.М.,

розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 380/14352/22

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про визнання протиправним і скасування висновку, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2023, ухвалене суддею Кравців О.Р., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023, ухвалену у складі Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області з вимогою визнати протиправним і скасувати висновок Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, оприлюднений в електронній системі закупівель Prozorro 27.09.2022, про результати моніторингу процедури закупівлі, інформація щодо якої оприлюднена в електронній системі закупівель Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-09-06-005796-с.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що висновок відповідача щодо невідповідності тендерної пропозиції ТОВ «Торговий Дім «Алтай-Шина»» вимогам до предмета закупівлі, що визначені в тендерній документації, є необґрунтованим.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Відділом контролю у сфері закупівель Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено моніторинг процедури закупівлі відкритих торгів за предметом закупівлі «Автошини, ДК 021:2015-34350000-5, Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності», проведеної Регіональною філією «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

4. За результатами моніторингу закупівлі відповідачем складено висновок від 27.09.2022 №264, яким установлено такі порушення:

- тендерна пропозиція ТОВ «Торговий Дім «Алтай-Шина»» не відповідає вимогам пункту 1, пункту «б» розділу III «Інструкції з підготовки тендерної пропозиції» тендерної документації, пункту 2 Додатку 2 до тендерної документації в частині невідповідності документів, що підтверджують відповідність тендерної пропозиції учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі вимогам тендерної документації.

- у порушення вимог пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовником не відхилено тендерну пропозицію ТОВ «Торговий Дім «Алтай-Шина»», визнано переможцем та укладено з ним договір.

5. З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 5, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі», позивача зобов`язано здійснити заходи щодо усунення порушень шляхом припинення зобов`язань за договором, у тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності / нікчемності договору.

6. Не погоджуючись з указаним висновком, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.

8. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з висновками моніторингу щодо невідповідності тендерної пропозиції ТОВ «Торговий Дім «Алтай-Шина»» вимогам тендерної документації.

9. Як установили суди попередніх інстанцій, у Додатку 2 до тендерної документації було передбачено закупівлю автошин розміром 1200-18 (320-457), технічні характеристики (марка, тип, склад, тощо) - 135К. Водночас у тендерній пропозиції ТОВ «Торговий Дім «Алтай-Шина»» пропонувалися шини 12.00R20 (320R508) КИ-113, 8нс з технічними характеристиками: «Всесезонна», індекс навантаження - « 135/132», індекс швидкості - «К».

10. Суди попередніх інстанцій зазначили, що запропоновані ТОВ «Торговий Дім «Алтай-Шина»» шини більші за діаметром (20 дюймів, тоді як у тендерній документації зазначено 18 дюймів) та мають іншу ширину профілю (508 мм, замість 457 мм).

11. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій погодилися з тим, що позивач як замовник, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі», мав відхилити тендерну пропозицію учасника ТОВ «Торговий Дім «Алтай-Шина»».

12. Щодо зазначеної у вимозі форми усунення порушень (припинення зобов`язань за договором), то суди попередніх інстанцій зазначили, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями порушувати питання про розірвання договору у висновках про результати проведення моніторингу публічних закупівель. Усунення порушення у такий спосіб є варіантом правомірної поведінки замовника, що направлений на приведення відносин між сторонами у первісний стан, адже у разі недотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог, зазначених у тендерній документації замовника, укладання договору є неможливим.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. 27.06.2023 від позивача до Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

14. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

15. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди попередніх інстанцій застосували пункт 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» та частину другу статті 2 КАС України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 160/8403/19, від 26.01.2023 у справі № 400/3948/20, від 30.11.2021 у справі № 420/5590/19, від 26.01.2023 у справі № 400/3947/20.

16. Як зазначає позивач, у цих постановах Верховний Суд висловився щодо правових наслідків порушень, виявлених під час моніторингу, що проводився після закінчення торгів та укладення (виконання) договору. Суть правової позиції Верховного Суду, висловленої у вказаних справах, полягає у тому, що для досягнення цілей моніторингу він повинен проводитися своєчасно, тобто до закінчення торгів. Моніторинг закупівлі після її завершення позбавляє замовника можливості відреагувати на зауваження органу державного фінансового контролю.

17. Позивач також зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 21.01.2021 у справі №120/1297/20-а, від 04.05.2023 у справі №160/5890/22, від 02.04.2020 у справі №400/2165/19, від 05.03.2020 у справі №640/467/19, від 23.04.2020 у справі №160/5735/19, від 11.06.2020 у справі №160/6502/19, від 11.11.2020 у справі №160/11367/19.

18. У цих постановах Верховний Суд зазначив, що встановлення такого способу усунення виявлених порушень як «шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності / нікчемності договору» є порушенням загальних вимог, що висуваються до всіх актів індивідуальної дії - обґрунтованості та вмотивованості.

19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

20. Згідно з частиною першою статті 1 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

21. Частиною першою статті 2 Закону № 2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

22. Згідно з частинами другою, третьою статті 2 Закону № 2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

23. Відповідно до пунктів 7, 8, 10 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

24. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 868 «Про утворення Державної аудиторської служби України», яка набрала чинності 03.11.2015, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

25. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

26. Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Положення № 43 основними завданнями Держаудитслужби є здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

27. Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

28. Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі.

29. Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

30. Згідно з підпунктом 16 пункту 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

31. Пунктом 7 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

32. За змістом статті 5 Закону № 2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом № 922-VIII, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

33. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон №922-VIII) закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

34. Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 922-VIII моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону.

35. Частиною шостою статті 8 Закону № 922-VIII передбачено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

36. Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 922-VIII замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо:

1) учасник процедури закупівлі:

- не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та / або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону;

- не відповідає встановленим абзацом 1 частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства;

- зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено, згідно з частиною п`ятнадцятою статті 29 цього Закону;

- не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та / або забезпечення тендерної пропозиції не відповідає умовам, що визначені замовником у тендерній документації до такого забезпечення тендерної пропозиції;

- не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та / або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей;

- не надав обґрунтування аномально низької ціни тендерної пропозиції протягом строку, визначеного в частині чотирнадцятій статті 29 цього Закону;

- визначив конфіденційною інформацію, що не може бути визначена як конфіденційна відповідно до вимог частини другої статті 28 цього Закону;

2) тендерна пропозиція учасника:

- не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації;

- викладена іншою мовою (мовами), аніж мова (мови), що вимагається тендерною документацією;

- є такою, строк дії якої закінчився;

3) переможець процедури закупівлі:

- відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю;

- не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону;

- не надав копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) відповідно до частини другої статті 41 цього Закону;

- не надав забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо таке забезпечення вимагалося замовником.

37. Згідно з частиною першою статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

38. Статтею 43 Закону №922-VIII встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону; 5) якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником.

VI. Позиція Верховного Суду

39. Спір у цій справі виник у зв`язку з проведенням моніторингу публічної закупівлі, у якій позивач мав статус замовника. Моніторингом було виявлено невідповідність тендерної пропозиції ТОВ «Торговий Дім «Алтай-Шина»», яке було визнано переможцем процедури закупівлі, вимогам тендерної документації.

40. За наслідками моніторингу відповідачем складено оскаржуваний висновок, яким позивача зобов`язано здійснити заходи щодо усунення порушень шляхом припинення зобов`язань за договором, у т.ч. із застосуванням відповідних наслідків недійсності / нікчемності договору.

41. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з тим, що закупівля була проведена з порушеннями, й відхилили доводи позивача, які стосувалися необґрунтованості обраної відповідачем форми усунення виявлених порушень.

42. У касаційній скарзі позивач, з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду, доводить, що висновок, складений за наслідками моніторингу, є протиправним, адже моніторинг проведено після завершення торгів, а обраний у ньому спосіб усунення виявлених порушень порушує критерій обґрунтованості та мотивованості.

43. Щодо посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.11.2021 у справі №160/8403/19, від 26.01.2023 у справі №400/3948/20, від 30.11.2021 у справі №420/5590/19, від 26.01.2023 у справі №400/3947/20, Суд зазначає таке.

44. Так, у касаційній скарзі позивач цитує висновок, викладений у цих постановах, відповідно до якого орган державного фінансового контролю уповноважений спостерігати за кожним етапом закупівлі шляхом аналізу інформації про неї за допомогою електронної системи закупівель.

У цьому випадку, орган державного фінансового контролю не скористався своїм правом своєчасного здійснення контролю закупівлі до кінцевого строку подання тендерних пропозицій учасниками, а це унеможливило своєчасне реагування позивача на відповідні зауваження у рамках проведення безпосередньо процедури закупівлі (у тому числі щодо внесення змін до тендерної документації), а не вже після укладання договору з переможцем закупівлі.

45. Посилаючись на цей висновок, скаржник уважає, що оскаржуваний висновок є протиправним, адже у спірних правовідносинах його також було складено після завершення торгів, що унеможливлює його виконання.

46. Суд відхиляє посилання позивача на вказаний висновок, адже обставини справ №160/8403/19, №400/3948/20, №420/5590/19, №400/3947/20 не є подібними до цієї справи.

47. Спільною ознакою справ, на які посилається позивач, є те, що в них у висновку за наслідками моніторингу на замовника було покладено обов`язок усунути виявлені порушення шляхом «здійснення заходів, передбачених частиною першою статті 31 Закону № 922-VIII», тобто відхилити тендерну пропозицію.

48. Саме в контексті такої форми усунення виявлених моніторингом порушень Верховний Суд і зазначив, що, задля можливості відхилити тендерну пропозицію відповідно до вимог висновку, моніторинг має бути проведено своєчасно - до завершення торгів. В іншому випадку замовник позбавлений можливості відреагувати на зауваження органу фінансового контролю та виконати вимоги статті 31 Закону № 922-VIII в частині відхилення тендерної пропозиції.

49. Водночас у цій справі на позивача як замовника було покладено інший обов`язок, а саме: «припинити зобов`язання за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності / нікчемності договору».

50. З урахуванням викладеного, посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у справах №160/8403/19, №400/3948/20, №420/5590/19, №400/3947/20, є нерелевантними.

51. Щодо інших доводів касаційної скарги, то Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо правомірності зобов`язання замовника усунути виявлені під час моніторингу порушення законодавства у сфері публічних закупівель «шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності / нікчемності договору».

52. У постанові від 31.10.2024 у справі № 160/18653/22 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що покладення на змовника подібних зобов`язань узгоджується із завданнями та метою державного фінансового контролю й відповідає положенням цивільного законодавства.

53. Як і в цій справі, у справі № 160/18653/22 судами було встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, які, відповідно до частини першої статті 31 Закону № 922-VІІІ, є підставою для відхилення тендерної пропозиції.

54. Вирішуючи питання, чи міг орган державного фінансового контролю зобов`язати замовника припинити зобов`язання за договором, Верховний Суд зазначив, що, виходячи із структури та змісту частини восьмої статті 8 Закону №922-VIII, саме замовник публічної закупівлі вправі визначати, яким чином він має намір усунути виявлені правопорушення, обираючи один із визначених законом правомірних варіантів поведінки.

Варіант усунення порушення шляхом розірвання договору направлений на приведення відносин між сторонами у первісний стан. У разі недотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог, зазначених у тендерній документації замовника, останній на вимогу Закону №922-VIII повинен відхилити тендерну пропозицію учасника та відмінити закупівлю, що робить укладання договору взагалі неможливим.

Отже, у разі дотримання замовником вимог Закону № 922-VIII відносини між переможцем закупівлі та замовником взагалі б не виникли та договір не було б укладено.

Контролюючий орган конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його чіткість та визначеність.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, укладення договорів є завершальною стадією проведення процедури закупівлі, тому невідхилення пропозиції учасника та, як наслідок, укладення договору, є підставою для розірвання такого договору.

Ураховуючи наявність порушень, встановлених відповідачем під час моніторингу, вимоги, зазначені у висновку щодо припинення зобов`язань за договором підлягають виконанню.

Аналогічні висновки було висловлено Верховним Судом у постановах від 29.10.2021 у справі №160/9990/20, від 26.10.2022 у справі № 420/693/21, від 10.11.2022 у справі № 200/10092/20, від 24.01.2023 у справі № 280/8475/20, від 31.01.2023 у справі № 260/2993/21, від 09.02.2023 у справі № 520/6848/21, від 15.06.2023 у справі № 160/5101/22, від 27.09.2023 у справі № 160/17664/22, від 19.04.2024 у справі № 500/4553/22.

Проведення публічних закупівель, у першу чергу, направлене на забезпечення потреб держави, територіальних громад або об`єднаних територіальних громад. Отже, укладаючи договір за результатами проведення публічної закупівлі, держава фактично має право контролю за проведенням закупівлі, враховуючи і етап укладення та виконання договору.

Відповідно до приписів Закону № 2939-XII указаний контроль держава здійснює через органи державного фінансового контролю шляхом проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктами 7, 8, 10 статті 10 Закону № 2939-XII визначено, зокрема, право органу державного фінансового контролю: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З аналізу наведених правових норм убачається, що орган фінансового контролю має право як і висувати замовникам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення порушень шляхом припинення зобов`язань за укладеним договором, так і право на ініціювання питання про визнання договору недійсним. Водночас статтею 43 Закону № 922-VIII регламентовано вичерпний перелік підстав для автоматичного визнання договору закупівлі нікчемним. Також орган фінансового контролю має право звертатися до суду лише у визначених випадках: у разі невиконання підконтрольною установою висунутих вимог, або у випадку не здійснення повернення коштів у дохід держави.

Отже, чинним законодавством встановлено дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень в залежності від виду цих порушень. Окрім того, враховуючи, що під час укладення договорів за результатами публічних закупівель використовуються саме бюджетні кошти, то лише держава через свій відповідний орган має повноваження щодо обрання форми припинення нецільового використання цих коштів.

Таким чином, ураховуючи сталу практику Верховного Суду у цій категорії справ, відповідач мав повноваження щодо визначення одного із варіантів усунення встановлених порушень як припинення зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 260/3428/21, від 19.04.2024 у справі № 500/4553/22.

55. Щодо посилань скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №160/5890/22, то Суд зазначає, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

56. Посилання позивача на інші висновки Верховного Суду є нерелевантними через істотні відмінності в обставинах справи.

57. Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

58. Положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

VII. Судові витрати

62. Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

63. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

64. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

65. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 залишити без змін.

66. Судові витрати не розподіляються.

67. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: М.І. Смокович

В.М. Соколов