Постанова

від 12.12.2024 по справі 460/11939/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 460/11939/23

адміністративне провадження № К/990/41484/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 460/11939/23

за адміністративним позовом Приватного підприємства «Теплогазбуд» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Гуляк В. В., Ільчишин Н. В., Коваль Р. Й.) від 18 жовтня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2023 року Приватне підприємство «Теплогазбуд» (далі - ПП «Теплогазбуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 8359152/32300672 від 01 березня 2023 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану ПП «Теплогазбуд» податкову накладну № 25 від 29 грудня 2022 року днем її фактичного подання на реєстрацію.

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року позов задоволено.

3. Головне управління ДПС у Рівненській області не погодившись із прийнятим судовим рішенням 15 березня 2024 року через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року залишено без руху у зв`язку з порушенням пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

4. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Рівненській області 26 квітня 2024 року о 15:45.

5. 09 травня 2024 року на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Головним управлінням ДПС у Рівненській області до суду направлено клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги до 01 липня 2024 року. В обґрунтування заявленого клопотання апелянт зазначав, що у встановлений судом строк не має можливості виконати вимоги ухвали, зважаючи на введення воєнного стану на території України.

6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження процесуального строку для сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 460/11939/23 повернуто скаржнику.

7. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Рівненській області 03 червня 2024 року о 16:55.

8. 17 червня 2024 року Головне управління ДПС у Рівненській області через систему «Електронний суд» вдруге звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (без сплати судового збору).

9. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 460/11939/23.

10. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року повторно подану апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення суду першої інстанції залишено без руху. Надано десятиденний строк із дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надіслання: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин для його поновлення та доказів сплати судового збору.

11. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Рівненській області 21 серпня 2024 року о 04:20.

12. На виконання ухвали суду від 20 серпня 2024 року Головне управління ДПС у Рівненській області 30 серпня 2024 року надіслало через електронний суд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року пов`язаний з тим, що у зв`язку з військовим вторгненням російської федерації та запровадженням воєнного стану в Україні скорочено видатки з державного бюджету, в тому числі й на сплату судового збору. Також вказує, що тривалі повітряні тривоги призвели до порушення режиму роботи державних органів в країні. Враховуючи викладене, Головне управління ДПС у Рівненській області просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Разом з тим скаржником заявлено клопотання про продовження строку для сплати судового збору на 5 днів.

13. 02 вересня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, у якому Головне управління ДПС у Рівненській області просить долучити до матеріалів справи докази сплати судового збору, а саме платіжну інструкцію від 29 серпня 2024 року № 1166.

14. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 460/11939/23.

15. Не погодившись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року, Головне управління ДПС у Рівненській області 30 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

16. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

17. 04 грудня 2024 року до Верховного Суду від ПП «Теплогазбуд» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року залишити без змін.

18. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк, скаржником не усунуто недоліку апеляційної скарги, оскільки не подано заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення.

18. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

19. Водночас, оскільки повторно апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Рівненській області подано лише 17 червня 2024 року, наведене не може свідчити про вчинення скаржником активних дій по виконанню процесуальних вимог закону на використання права невідкладного повторного подання апеляційної скарги.

20. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

22. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строків, передбачених КАС України, у зв`язку з цим Головне управління ДПС у Рівненській області має право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Повторно ж апеляційна скарга подана відповідачем в найкоротші терміни. Водночас, скаржник звертає увагу, що відразу після надходження фінансування ним було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

23. Додаткового звертає увагу, у зв`язку з запровадженням воєнного стану на всій території України, було зменшено фінансування видатків для сплати судового збору у податкових органах, що свідчить про наявність дійсно об`єктивних непереробних обставин, що не залежали від волевиявлення відповідача.

24. Крім того, Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0.7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

25. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 28 жовтня 2021 року у справі № 822/6302/15, від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

25. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

26. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

27. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

28. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

29. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

30. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

31. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

32. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

33. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

34. Тобто, вказаною нормою закону однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

35. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

36. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

37. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

38. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

39. Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

40. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

41. Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

42. Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

43. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку, вказав, що скаржник не зазначив обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зокрема, суд визнав, що ані повторне звернення з апеляційною скаргою, ані відсутність коштів у суб`єкта владних повноважень при поданні апеляційної скарги вперше не є непереборними та поважними обставинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Окрім того, суд також вказав, що апелянтом не наведено доводів та доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов`язок своєчасно подати апеляційну скаргу.

44. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження, та зауважує, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.

45. Надаючи оцінку поважності наведеним відповідачем причинам пропуску строку на апеляційне оскарження суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою (17 червня 2024 року), скаржником не було надано суду документ про сплату судового збору. Тільки 02 вересня 2024 року, відповідачем було подано платіжну інструкцію від 29 серпня 2024 року № 1166. Поряд із тим, податковий орган не надав жодних доказів та не наведено жодних належних обґрунтувань ані під час повторного подання апеляційної скарги, ані під час усунень її недоліків, які унеможливлювали подання апеляційної скарги. Пояснень щодо такого тривалого зволікання із вчиненням відповідної процесуальної дії, відповідачем не наведено і у касаційній скарзі.

46. Поряд з цим, усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи № 806/2321/16, № 826/24448/15, № 806/2950/15, № 200/11691/19-а, № 405/7262/17, № 1440/1822/18, № 0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

47. Проте, з матеріалів цієї справи слідує, що скаржник доказів вжиття усіх можливих і залежних від нього заходів задля отримання відповідних коштів на сплату судового збору матеріали справи не містять. Отже, такі обставини не можуть бути розцінені як прояв добросовісного ставлення апелянта до наявних у нього прав і сумлінної їх реалізації.

48. Посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання апелянтом своїх процесуальних обов`язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

49. Отже, враховуючи викладене, суд касаційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги не знаходить підстав не погодитись з наданою наведеним вище обставинам оцінкою апеляційного суду та погоджується з його висновком про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений відповідачем з поважних причин.

50. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.

51. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

52. Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 460/11939/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов