Постанова

від 12.12.2024 по справі 480/6738/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 480/6738/24

адміністративне провадження № К/990/34845/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Спаскіна О. А. (суддя-доповідач), Присяжнюк О. В., Любчич Л. В., у справі № 480/6738/24 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Державного підприємства "Вирівське", ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження керівнику юридичної особи у праві виїзду за межі України,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Сумській області з адміністративним позовом до Державного підприємства "Вирівське", ОСОБА_1 , в якому просить застосувати тимчасове обмеження керівнику Державного підприємства "Вирівське" у праві виїзду за межі України до моменту погашення податкового боргу на загальну суму 2 753 501,99 грн або у разі внесення інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну керівника Державного підприємства "Вирівське", або в разі початку судових процедур у справах про банкрутство щодо Державного підприємства "Вирівське".

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року зазначену позовну заяву повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з тим, що позивач не виправив недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Сумській області направило до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року зазначену апеляційну скаргу повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки апеляційна скарга не підписана особою, яка має право звертатись до суду від імені Головного управління ДПС у Сумській області.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що підписант апеляційної скарги діяв в інтересах ГУ ДПС у Полтавській області не в порядку самопредставництва, оскільки в наданій копії витягу його повноваження обмежені в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг, тоді як інститут самопредставництва передбачає дію представника без будь-яких обмежень.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року, Головне управління ДПС у Сумській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Скаржник зазначає, що апеляційна скарга від імені Головного управління ДПС у Сумській області підписана його представником Биком Сергієм Володимировичем, який на підтвердження своїх повноважень надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до вказаного витягу Бик Сергій Володимирович має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, ГУ ДПС у Сумській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг) - представник. Таким чином, у матеріалах справи було достатньо документів, що підтверджують повноваження представника.

Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Відповідачі правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористалися. Про відкриття касаційного провадження у справі повідомлені належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями пункту 8 статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Положеннями статті 55 КАС України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Відповідно до частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Виходячи з наведеного, КАС України надано можливість учасникам справи брати участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження такої участі.

При цьому для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через самопредставництво або через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені статтею 55 КАС України (для підтвердження повноважень самопредставництва) або статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника).

Проте суд не має права відмовляти у доступі до правосуддя, якщо із поданих учасником справи або його представником документів можна установити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

Пункт 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) передбачає, що в ЄДР містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 дійшла висновку, що питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів, зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України. З урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Крім того, в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 Велика Палата Верховного Суду аналізувала положення Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними статтям 55, 59 КАС України, а також відповідним статтям, та вказала, що "з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень".

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду підтримано в постанові Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 420/16521/21.

Також, у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 440/14831/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 200/658/21-а та у інших справах, у яких Верховний Суд дійшов висновків, що за умови обмеження в ЄДР певних повноважень особа (працівник), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не може уважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи, та зазначила, що обмеження повноважень в ЄДР (зокрема, щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг тощо) особи (працівника), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не спростовує можливості діяти такій особі в порядку самопредставництва від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень).

Отже, наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою (членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах).

Особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, не позбавлена права додатково подати інші документи до тих, які визначені статтею 55 КАС України, у тому числі й витяг з ЄДР.

Суд апеляційної інстанції в цій справі встановив, що апеляційна скарга від імені Головного управління ДПС у Сумській області підписана її представником Биком Сергієм Володимировичем, який на підтвердження своїх повноважень надав до апеляційної скарги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Бик Сергій Володимирович має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ГУ ДПС у Сумській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг) - представник.

На підставі аналізу зазначеного витягу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписант апеляційної скарги діяв в інтересах Головного управління ДПС у Сумській області не в порядку самопредставництва, оскільки, як зазначив апеляційний суд, в наданій копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його повноваження обмежені в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, право підписанта апеляційної скарги діяти в межах повноважень, передбачених інститутом представництва, не підтверджено.

Натомість, колегія суддів уважає, що наведені норми та обставини справи свідчать про достатність доказів на підтвердження повноважень Бика С. В. представляти ГУ ДПС у Сумській області в адміністративному судочинстві, підписувати процесуальні документи, зокрема апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі в порядку самопредставництва.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги у зв`язку з її підписанням особою, повноваження якої на самопредставництво відповідача (заявника) не підтверджені.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко