Ухвала

від 12.12.2024 по справі 214/731/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 214/731/22

провадження № 61-16117ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ткаченком Олександром Івановичем, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ) до ОСОБА_1 задоволено.Стягнено з ОСОБА_1 на користь КПТМ заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за період з 19 червня 2019 року по 14 квітня 2021 року в загальному розмірі 16 059,87 грн, інфляційні втрати - 1 061,57 грн, 3% річних - 383,20 грн.

10 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 повернуто у зв`язку із тим, що подана до суду заява не підписана ні заявником, ні його представником (відомості про наявність електронного кабінету якого у заяві відсутні), тому не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

16 травня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасування судового рішення, залишивши в силі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року у справі № 214/731/22.

Не погоджуючись із рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ткаченко О. І., звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що повне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 рокускладено 28 липня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ткаченко О. І., подано 09 жовтня 2024 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Про винесене 26 липня 2023 року рішення по справі було невідомо ні відповідачу ОСОБА_1 , ні його представнику Щербаню В. С., який просив відкласти розгляд справи, у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні. Відповідач не заперечує той факт, що копію рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ним отримано 15 травня 2024 року. Відповідачем не підтверджено належними доказами обставини щодо неможливості подачі апеляційної скарги у визначений законом строк, наведені доводи не є об`єктивно непереборними обставинами чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивними обставинами та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення. Тому у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.

03 грудня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не було враховано встановленого законом процесуального строку для подання апеляційної скарги, про винесене рішення від 26 липня 2023 року не було відомо ні заявнику, ні його представнику, які просили відкласти розгляд справи через зайнятість представника заявника у іншому судовому засіданні. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги той факт, що судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення неіснуючого боргу без існування відповідного договору; заявник після купівлі вказаного приміщення не мав уяви про підстави відключення від мереж ЦО та ГВ; отримання вказаних документів виявилось для заявника непереборною силою з причин введення військового стану в Україні, неправомірних дій позивача та неможливості здобуття відповідних документів.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зроблено висновок, що:

«90. Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.

91. Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

96. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.

138. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц (провадження № 61-9348св22) зазначено, що «з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 619/6227/21-ц (провадження № 61-16003св23) зазначено, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_1 не доведено існування обставин непереборної сили, які у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану, які перешкоджали йому здійснити усі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. Після деокупації 11 вересня 2022 року с. Цупівки Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 мав можливість подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, порушивши клопотання про поновлення процесуального строку відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України, надавши відповідні докази. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану на всій території України не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного більше ніж на один рік строку на апеляційне оскарження без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк в період воєнного стану. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22), ухвали Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 760/5152/20, від 29 червня 2023 року у справі № 570/5859/18)».

Апеляційний суд встановив, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції було складено 28 липня 2023 року, апеляційна скарга подана 09 жовтня 2024 року, тобто після спливу одного року з моменту складення повного тексту оскаржуваного судового рішення. ОСОБА_1 є відповідачем у справі, про існування якої йому було відомо. Заявник не підтвердив наявність обставин непереборної сили, що перешкоджали подачі апеляційної скарги, а наведені ним обставини щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не є обставинами непереборної сили.

Тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 390, 392, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Ткаченком Олександром Івановичем, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 214/731/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко